Рішення № 82474781, 18.06.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8438/18

2/214/28/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 червня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гриня Н.Г.,

при секретарі судового засідання – Печарник З.І.,

за участю:

позивача за ОСОБА_1 позовом – відповідача за ІІ – Базалєвої Я.В.,

її представника – ОСОБА_2 .,

відповідача за І позовом – позивача за ІІ – Базалєва В.Г.,

представників третіх осіб – Рассомаха С.А., Рябоконь О.В., Біла А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження об`єднану цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, встановлення порядку спілкування матері з дітьми, стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом 17.12.2018 року, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 17.09.2010 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, зареєстрований Центрально-Міським відділом РАЦС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області. Від шлюбу вони мають трьох спільних дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З березня 2018 року шлюбно-сімейні стосунки між ними ускладнились у зв`язку з виникненням постійних сварок, відсутністю взаєморозуміння, поступок у вирішенні різних питань з боку ОСОБА_4 , який не рахувався з її бажаннями та враховував інтересів дітей, що остаточно призвело до розпаду сім`ї. В грудні 2018 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за результатами розгляду позову ОСОБА_4 шлюб між ними розірвано. На даний час діти проживають з нею та перебувають на її утриманні, матеріальної допомоги на їх утримання в добровільному порядку ОСОБА_4 не надає, хоча має можливість надавати, оскільки офіційно працює та має стабільний дохід. В свою чергу вона ніде не працює та не може самотужки належним чином забезпечити дітей. Оскільки домовленості про сплату аліментів між ними в позасудовому порядку не досягнуто, тому за захистом майнових інтересів малолітніх дітей вона вимушена звернутися до суду.

Не погоджуючись з вимогами ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а наведені в позові обставини вважає такими, що не відповідають дійсності.

За цих підстав, 05.02.2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд: визначити місце проживання малолітніх дітей – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним як їх батьком; встановити наступний порядок подальшого спілкування з дітьми матері ОСОБА_3 – за попередньою згодою з ним; стягувати з відповідача на його користь аліменти на утримання дітей в розмірі 50% частки від усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до повноліття дітей.

Вимоги позову обґрунтовує тим, що з ОСОБА_3 він дійсно перебував в шлюбі, офіційно зареєстрованому 17.09.2010 року Центрально-Міським відділом РАЦС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2018 року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу вони мають трьох спільних дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після припинення шлюбно-сімейних стосунків діти частину часу проживають з ним в будинку його батьків за адресою: АДРЕСА_1 , а іншу частину часу – з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Матеріальне забезпечення дітей він здійснює сам, участі в цьому ОСОБА_3 не приймає. За час подружнього життя ОСОБА_3 не працювала та разом з дітьми перебували на його утриманні. Після розлучення він добровільно надавав їй матеріальну допомогу на утримання дітей та приймає участь в їх вихованні. Зауважив, що причиною розпаду їх сім`ї стала відсутність взаєморозуміння між ним та ОСОБА_3 , втрата почуттів любові, діаметрально протилежні погляди. Ще під час їх шлюбних стосунків ОСОБА_3 мала близькі стосунки з іншими чоловіками, що не приховувала від дітей, запрошувала цих чоловіків додому та розміщувала спільні фото з ними інтимного характеру в соціальних мережах. В свою чергу він завжди належним чином виконував свої батьківські обов`язки, опікувався дітьми, переймався за їх здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання, відвідування додаткових секцій, заняття в яких також самостійно оплачував. Мали місце випадки, коли ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчиняла істерики, намагалась не відпускати дітей на заняття, що відбувалось в їх присутності та негативно позначалося на їх психічному стані. Відповідач зловживає спиртними напоями, у тому числі на очах дітей, не приділяє їм достатньої уваги, не допомагає в навчанні, не слідкує за станом їх здоров`я, навпаки своєю поведінкою та діями шкодячи їм. В квартирі у неї панує антисанітарія, відсутня їжа. Усі кошти, які він дає на дітей, вона витрачає у власних інтересах, та навіть відбирала гроші у дітей, які він особисто їм давав. Крім того ОСОБА_3 . здатна до неадекватних вчинків як по відношенню до дітей, так і оточуючих людей, сусідів, втрачає над собою контроль, впадає в істеричний стан. Така поведінка вже позначилась на наймолодшій донці Каміллі, які почала заїкатись, через що він вимушений возити її до дитячого невропатолога, старші діти залякані, перебувають в пригніченому стані та бояться матері. На його переконання, у відповідача наявні психічні розгляди, з приводу чого він вимушений був звернутись до КЗ «Криворізький ПНД» ДОР щодо проведення її психіатричного огляду. З огляду на зазначене він впевнений, що проживання дітей з ОСОБА_3 як їх матір`ю може негативно на них позначитись, а тому з огляду на чинення відповідачем перешкод у нормальному вихованні малолітніх дітей та недосягнення компромісу щодо визначення їх місця проживання дітей в позасудовому порядку, він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Відзив на позов ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 не подавала.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року цивільні справи за вказаними позовами об`єднано в одне провадження із призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року закрито підготовче провадження по об`єднаній цивільній справі з призначенням до розгляду; зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради надати суду висновок щодо доцільності/недоцільності визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком ОСОБА_4 , а також щодо можливості встановлення запропонованого ним порядку зустрічей матері ОСОБА_3 з дітьми.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про вжиття окремих процесуальних заходів в інтересах дітей.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів судом не вживались.

Присутня в судовому засіданні позивач за І позовом – відповідач за ІІ ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2 пред`явлені ними вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні, в задоволенні вимог ОСОБА_4 просили відмовити за безпідставністю та недоведеністю. ОСОБА_3 зазначила, що саме вона завжди займалась вихованням дітей, а ОСОБА_4 фактично нічого не робив та зараз має намір уникнути обов`язку сплачувати аліменти на їх утримання. Представник зауважив, що діти повинні проживати з батьками, а не дідом та баб лою. Можливість проживати в квартирі сторін є, адже у ОСОБА_3 є житло, придатне для проживання. Всі посилання ОСОБА_4 на негативну характеристику ОСОБА_3 вважає надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

Відповідач за І позовом – позивач за ІІ ОСОБА_4 підтримав пред`явлені ним вимоги та заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Доповнив, що на даний час та протягом останніх 4-х місяців діти постійно проживають з ним та його батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Він приймає участь в вихованні дітей, водить до школи, садочку, на секції та забирає їх звідти. В квартирі, де проживає ОСОБА_3 немає умов для проживання, адже вона продала всі меблі, техніку. З огляду на поведінку ОСОБА_3 та її аморальний стиль життя, дітей з нею залишати категорично не можна.

Представник третьої особи – Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради Іванова О.В. правом на участь в судовому засіданні не скористалась, подавши заяву про розгляд справи без її участі. Просила ухвалити рішення з урахуванням інтересів малолітніх дітей.

Представники третьої особи – Служби у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради підтримала позицію, викладену у висновку про доцільність визначення місця проживання дітей з батьком ОСОБА_4 , наданому суду для врахування при вирішенні спору.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.09.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладено шлюб, зареєстрований 17.09.2010 року Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького МУЮ Дніпропетровської області, актовий запис №611.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2018 року, яке набрало законної сили 21.01.2019 року, шлюб між ними розірвано.

В період шлюбно-сімейних стосунків у сторін народились: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 11.12.2018 року, видане повторно), донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 11.12.2018 року, видане повторно). Крім того, від фактичних шлюбних стосунків сторони мають доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 11.12.2018 року, видане повторно). Факт батьківства ОСОБА_4 не оспорюється.

В ході розгляду справи встановлено, що до конфлікту між батьками та припинення їх стосунків сім`я проживала разом, а після розлучення в позасудовому порядку вирішити питання, з ким проживатимуть діти вони не можуть.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилався на те, що протягом останнього часу відповідач ОСОБА_3 своїми неадекватними діями, поведінкою негативно впливає на дітей, їх фізичний, психічний розвиток, не виконує належним чином батьківських обов`язків, веде аморальний спосіб життя. З метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей він просить визначити їх місце проживання з ним як батьком та присудити стягнення з відповідача на його користь аліментів на їх утримання.

В свою чергу, ОСОБА_3 заявляє лише вимогу про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на її користь на утримання дітей, зазначаючи, що вони проживають з нею. Вимог про визначення їх місця проживання з нею не заявляє.

Таким чином, суд приходить до висновку про дійсність спору між сторонами стосовно визначення місця проживання дітей, оскільки вчинювані ними дії, характер поведінки, ставлення до дітей та виконання батьківських обов`язків в своїй сукупності є свідченням наявності між сторонами неузгоджень щодо визначення місця проживання дітей, яке за даних обставин необхідно визначити в судовому порядку. Питання стягнення аліментів на їх утримання є похідним від вирішення першої вимоги, адже в розумінні ст.181 СК України, аліменти на утримання дитини стягуються саме на користь того з батьків, з ким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року та рішенні у справі «Олссон проти Швеції» від 27.02.1992 року зазначив, що «…між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як визначено ст.ст.141, 153 СК України, яка кореспондує зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст.157 СК України, ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на даний час ОСОБА_4 проживає з малолітніми дітьми – донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з його батьками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їм на праві спільної часткової власності (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.11.2009 року, а.с.21, 22 т.1).

Як вбачається з акта обстеження матеріально-побутових умов (а.с.65 т.2) санітарний стан зазначеного житлового приміщення задовільний, для всіх дітей облаштовано окремі кімнати, оснащені всім необхідним для них – меблями, технікою, білизною, одягом, іграшками. Для дітей створено всі належні умови для проживання.

В свою чергу, ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Житлове приміщення складається з 4-х кімнат, які не облаштовано необхідними меблями. Умови для проживання дітей в квартирі не створено: відсутні окремі ліжка, письмовий стіл, шафа для одягу (акт обстеження умов від 25.02.2019 року, т.2 а.с.66).

В розумінні положень ст.160 СК України в контексті суті поняття «місце проживання» відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», місце проживання дитини у віці від 10 до 14 років є місцем проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною і батьками, оскільки в такому віці дитина хоча і вправі висловлювати свою думку з цього приводу, однак її думка не має вирішального значення.

Згідно зі ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може знешкодити розвиткові дитини.

В ході розгляду судом справи встановлено, що ОСОБА_4 офіційно працює на посаді прокурора в Криворізькій місцевій прокуратурі №3 Прокуратури Дніпропетровської області, має стабільний дохід та отримає середньомісячну заробітну плату в розмірі 29 475 грн. 40 коп. (а.с.27 т.1). Хоча у власності житла ОСОБА_4 не має, однак проживає з батьками в будинку, який повністю є облаштованим як для проживання його, так і дітей з усіма створеними для них умовами.

В свою чергу, ОСОБА_3 ніде не працює, джерел доходів не має, будь-яке нерухоме майно у її приватній власності відсутнє. Житлове приміщення, де вона проживає, є орендованим та непридатним для проживання.

Посилання ОСОБА_3 на те, що вона перебуває в центрі зайнятості на обліку та проходить стажування в магазині суд не приймає до увагу з огляду на відсутність доказів в їх підтвердження.

Посилання ОСОБА_4 на ведення ОСОБА_3 аморального способу життя, наявність психічних розглядів суд оцінює критично, оскільки вони також не підтверджені належними, допустимими та достатніми в їх сукупності доказами, в той час як в силу ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд зауважує, що в силу ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, надана ОСОБА_4 заява про звернення до КЗ «Криворізький ПНД» ДОР щодо проведення психіатричного огляду ОСОБА_3 (а.с.21-22 т.2) не може розцінюватись як доказ наявності у останньої психічних розладів, оскільки сама по собі не замінює висновків спеціалістів (експертів, експертних комісій), які б установили наявність у ОСОБА_3 таких розладів за результатами проведення оглядів та обстежень.

Поміж іншим суд вважає доречними доводи ОСОБА_4 стосовно того, що ОСОБА_3 вживає спиртні напої в такому стані здатна до неадекватних дій, оскільки вони узгоджуються з відомостями, викладеними в повідомленні КЗОШ №8 від 07.05.2019 року №364 (а.с.69 т.2). В повідомленні зазначено, що 06.05.2019 року мав місце випадок, коли ОСОБА_3 з`явилась до школи в нетверезому стані, на зауваження працівників школи не реагувала та мала намір забрати доньку ОСОБА_7 зі школи, в той час як у дитини ще тривали заняття.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Вказані норми також кореспондує ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року.

Як слідує з ч.ч.1, 2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 12.07.2017 року у справі №6-564цс17, дитині надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією та Декларацією прав дитини.

Станом на момент вирішення спору малолітня ОСОБА_7 досягла 10-річного віку, тому її думка підлягає обов`язковому врахуванню при вирішенні спору.

Так, в судовому засіданні малолітня ОСОБА_7 в присутності психолога КЗОШ №8 ОСОБА_11 та без присутності обох батьків суду пояснила, що вона навчається в школі, на даний час проживає з батьком ОСОБА_4 , стосунки між ними хороші. Більшість часу приділяє їй саме батько, з матір`ю стосунки «так собі». Їй відомо, що батьки розлучились та про спір по даній справі вона обізнана. Зазначила, що вона хоче жити з батьком, який може їх забезпечити та створити умови для життя. Мати не зможе забезпечити для неї належних умов для життя. Вона любить обох батьків, однак проживати хоче саме з батьком. Протягом останніх 2-х місяців маму вона не бачила, з нею не спілкувалась, щоб батько їй зателефонував вона не просила. Після розлучення батьків мати почала бити її та її молодших брата й сестру, не завжди ними займалась та приділяла увагу. Навіть коли вони всі разом проживали саме батько приділяв їм більшу увагу, вирішував уроки. На даний час в квартирі мами нічого не має, вона всі меблі продала та техніку, умови для проживання там відсутні. Особисто при ній вона продала пральну машинку.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_6 в присутності психолога КЗОШ №8 ОСОБА_11 та без присутності обох батьків суду пояснив, що він навчається в школі у другому класі. Зараз він живе з татом ОСОБА_4 , його двома сестрами, тіткою та дідом, бабою – батьками тата в будинку в с. Чкаловка в Криворізькому районі. В будинку у нього є окрема кімната, в якій він живе зі старшою сестрою ОСОБА_12 . Тато до нього ставиться добре, не кричить, стосунки між ними хороші; мама на нього кричить. Зазначив, що він хотів би жити з татом. В квартирі, де живе мама, немає умов, вона все продала. Маму не бачив давно, з нею не спілкується, вона не телефонує. Коли батько йде на роботу, він залишається з бабусею.

В ході судового розгляду суд не вбачав за доцільне відібрання пояснень у малолітньої ОСОБА_5 з огляду на її 6-річний вік та психоемоційний стан, пов`язаний зі стосунками, які склались між батьками. Відтак вирішення спору стосовно ОСОБА_5 здійснюється в аспекті забезпечення її якнайкращих інтересів з прийняттям до уваги висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради як органу, діючого у справі з метою забезпечення захисту прав, свобод та інтересів малолітніх дітей що відповідатиме правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 12.07.2017 року у справі №6-564цс17.

Так, згідно висновку служби у справах дітей від 16.04.2019 року №8/33-1275 (а.с.64 т.2), в ході проведення бесіди представниками служби з дітьми Базалєвих, вони виявили бажання проживати саме з батьком. Крім того, в судовому засіданні представники служби неодноразово зазначали про доцільність визначення місця проживання саме з батьком ОСОБА_4 .

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У справі, яка розглядається, судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень ст.161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з батьком ОСОБА_4 Натомість доведеність в ході судового розгляду наявності між сторонами ускладнених міжособистісних стосунків, які відображаються на дітях, котрі проявляють прихильність до батька, відсутність у ОСОБА_3 засобів до існування, ведення посереднього способу життя є свідченням її поведінки, яка може зашкодити розвиткові дітей у випадку, якщо вони постійно проживатимуть з нею.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_4 , у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно пред`явленої ОСОБА_4 вимоги щодо визначення способу участі матері у вихованні дітей та спілкуванні з ними, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.15, ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення; юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття «спосіб захисту цивільних прав та інтересів». За їх призначенням вони можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав (майнових, особистих немайнових) та інтересів, що приводяться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Таким чином, порушення прав, свобод чи інтересів особи повинне бути, реальним, дійсним та існувати безпосередньо на момент її звернення до суду.

При цьому, матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів полягає в першочерговому з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Процесуально-правовий аспект захисту прав полягає у здійсненні їх захисту способом, визначеним законом. У зв`язку з цим важливим є з`ясування питання щодо того, про який саме захист прав та від яких конкретно порушень йдеться.

Відповідно до ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

В ході судового розгляду встановлено, що діти проживають з ОСОБА_4 , суд визначив місце проживання їх саме з батьком, перешкод в спілкуванні з матір`ю ОСОБА_3 він не чинить. При цьому, саме по собі заявлення вимог про встановлення порядку спілкування ОСОБА_3 з дітьми є свідченням пред`явлення вимог на захист її прав, а не прав самого ОСОБА_4 , які в даному випадку не порушуються, адже із змісту ст.159 СК України слідує, що право на пред`явлення позову про усунення цих перешкод має той з батьків, хто проживає окремо, тобто виключно ОСОБА_3 .

За даних обставин суд приходить до висновку про безпідставність вимог ОСОБА_4 в цій частині, у зв`язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

Щодо вимоги сторін про стягнення аліментів на утримання дітей, суд виходить з визначення місця проживання дітей саме з батьком ОСОБА_4 , який в силу ст.181 СК України має право на отримання на свою користь аліментів на утримання дітей шляхом їх стягнення з ОСОБА_3 , яка проживає окремо.

Згідно зі ст.ст.141,180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Як слідує з положень ч.2 ст.180, ч.1 ст.183, ч.1 ст.191 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються від дня пред`явлення позову у частці від доходу її матері, батька і/або у твердій грошовій сумі, при цьому частка заробітку (доходу), яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % гарантованого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За даних обставин, враховуючи встановлені судом та доведені належними доказами обставини, що в розумінні ч.1 ст.182 СК України мають значення при визначенні розміру аліментів, а також заявлений позивачем ОСОБА_4 розмір аліментів на утримання дітей, суд приходить до переконання про необхідність стягненням з відповідача ОСОБА_3 на його користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % гарантованого прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.02.2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Суд зауважує, що відповідно до ч.3 ст.183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти продовжуватимуть стягуватись з вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Заявлення ОСОБА_4 вимоги про стягнення аліментів в розмірі 50% від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів суд вважає некоректним, оскільки аліменти стягуються в частці від заробітку (тобто в даному випадку 1/2), в той час як процентне співвідношення застосовується до мінімальної їх межі від прожиткового мінімуму на дитину. Таким чином, вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення аліментів слід задовольнити частково із відмовою в задоволенні вимоги ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд враховує відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 , яка звільнена від сплати судового збору та ухвалення рішення на користь ОСОБА_4 , який не заявляв вимог про відшкодування понесених ним витрат по сплаті судового збору. Відтак суд вважає за можливе здійснити зарахування судового збору.

В порядку п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 90, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355, 430, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей – відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, встановлення порядку спілкування матері з дітьми, стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей – задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітніх дітей – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % гарантованого прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.02.2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , проживає: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_13 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_3 , проживає: АДРЕСА_2 .

Служба у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, код ЄДРПОУ 05410872, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого 32.

Служба у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, код ЄДРПОУ 04052560, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська 27.

Повне судове рішення складено 19.06.2019 року.

Суддя Гринь Н.Г.