Ухвала суду № 82474780, 19.06.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/5675/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.

секретаря Губи О.В.

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене в ЕРДР за №12018040370001762 від 21.08.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ст.307 ч.1, ст.307 ч.2, ст.309 ч.1 КК України, -

за участю

прокурора Андруша Я.В.

захисника Цалина Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

18.06.2019 року з Павлоградської місцевої прокуратури до суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ст.307 ч.1, ст.307 ч.2, ст.309 ч.1 КК України.

В підготовче судове засідання з`явився прокурор, захисник, обвинувачений.

Прокурором в підготовчому судовому засіданні заявлено письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , який обрано 12.06.2019 року в Дніпровському апеляційному суді, строк дії запобіжного заходу до 20.06.2019 року. В якості наявності ризиків для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурором зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, серед яких є тяжкі, ймовірне покарання за яке передбачене у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Під загрозою застосування до нього вказаного покарання у разі доведеності вини обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, може впливати на свідків, оскільки отримав копії матеріалів кримінального провадження. Крім того, обвинувачений є особою наркотикозалежною, не має постійного місця роботи та постійного джерела прибутку.

Захисник заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підзахисного, надав письмові заперечення. В обґрунтування висловленої позиції зазначив, що письмове клопотання прокурора подане до суду з порушенням встановленого 5-денного строку до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, оскільки клопотання було подано 19 червня 2019 року, а строк обраного запобіжного заходу спливає 20 червня 2019 року. Прокурором не доведено обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою. На даний час відпала потреба у застосуванні до підзахисного такого запобіжного заходу як тримання під вартою, тому цей захід потребує заміни на більш м`який: домашній арешт за місцем реєстрації та проживання протягом ночі. Обвинувачений зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 1/6 частини цієї квартири належить останньому на праві спільної часткової власності. Досудове слідство проведено, всі свідки допитані, слідчі дії завершені. Обвинувачений раніше не судимий, не перебуває на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, позитивно характеризується за місцем проживання, має родину. Жодного разу обвинувачений не порушив умови застосованих до нього раніше запобіжних заходів. З 2012 року ОСОБА_1 перебуває під диспансерним наглядом в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Павлограда Павлоградської міської ради». Після обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою та поміщення його до установи попереднього ув`язнення, у підзахисного різко погіршився стан здоров`я, в наступний час потребує лікування.

Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наполягає змінити запобіжний захід на домашній арешт. Після поміщення його до установи попереднього ув`язнення в нього погіршився стан здоров`я, він дійсно проживає разом з сім`єю: бабусею ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_3 , сестрою ОСОБА_4 , - за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яких намірів впливати на свідків, чи перешкоджати встановленню обставин за кримінальним провадженням в нього немає.

Вислухавши сторони, суд приходить до наступного.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 20.06.2019 року, однак, завершити кримінальне провадження неможливо, оскільки є необхідність оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні з незалежних від суду причин.

Стаття 315 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Прокурором до суду подано письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_1 , у виді тримання під вартою.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. В частині 2 статті 194 КПК України закріплено, що суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від поваги до особистої свободи, визначеної Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей.

В правових позиціях Європейського суду з прав людини, викладених за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», визначено, що:

- відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами;

- продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;

- особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення;

- існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, ... але ... тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»;

- при цьому існує презумпція на користь звільнення з - під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений.

Тобто Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик впливу на свідків, які ще не допитані судом, а також враховує тяжкість покарання, яке може бути призначено в разі визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим, його вік, спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Суд приймає до уваги, що останній обвинувачується у вчиненні злочинів, серед яких є тяжкі, в той самий час, з`ясовуючи питання про міцність соціальних зв`язків, судом встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, перебуває на диспансерному обліку у терапевта з 2012 року, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Отже, всі обставини, досліджені в ході підготовчого судового засідання, у сукупності дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю.

Так, сам по собі факт вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від суду, переховування, перешкоджання судовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Все це дає підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю може в повній мірі запобігти вказаному ризику із покладенням обов`язків на обвинуваченого, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.314-316, 177 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.307 ч.1, ст.307 ч.2, ст.309 ч.1 КК України, до 03.07.2019 року о 10:00 год.

В підготовче судове засідання викликати прокурора, захисника, обвинуваченого.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю, строком на два місяці, а саме - до 16 серпня 2019 року, включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 , цілодобово та зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою до суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_1 та зобов`язати його прибути до місця свого проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електроні засоби контролю.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала самостійному оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.А. Мельник