Рішення № 8247396, 21.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 38/48921.01.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Продагросервіс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Адметас Проджект»

Простягнення 412757,87 грн. Суддя Власов Ю.Л.

Представники: Від позивачаСмаковенко Л.А. Від відповідачане з`явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення 412757, 87 грн., з яких 409393, 00 грн. основного боргу та 3364, 87 грн. штрафу.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір зберігання №11 від 21.11.08р., відповідно до якого Відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти на відповідальне зберігання конструкції вітражів фасаду з алюмінієвого профілю з комплектуючими та склопакетами та повернути їх після закінчення строку зберігання. Відповідно до умов договору сторони підписали акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 21.11.08р., в якому був детально зазначений перелік матеріальних цінностей та зафіксована їх вартість у розмірі 409393,00 грн. Відповідно до п.3.4. договору Відповідач зобов’язаний повернути матеріальні цінності Позивача на першу його вимогу.

25.08.09р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою повернути матеріальні цінності, проте Відповідач відповіді на вимогу не надав та не виконав її. Таким чином, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі втрачених матеріальних цінностей, у зв’язку з чим він повинен сплатити Позивачу суму основного боргу та штраф.

Відповідач заперечив проти задоволення позову мотивуючи наступним. Матеріальні цінності відносяться до договору підряду, а саме відповідно до договору підряду №3 від 29.06.07р. Відповідач повинен був виконати роботи по поставці, виготовленню та монтажу конструкцій на об’єкті ТЦ «Більшовик». Відповідачем та субпідрядником були виготовлена продукція, яка зберігалась на складі субпідрядника відповідно до договору №03/1. Оскільки роботи на об’єкті були Позивачем частково прийняті, а частково зупинені на невизначений строк, то конструкції та матеріали зберігались на складі субпідрядника та постачальників, як зарезервований матеріал.

25.08.09р. та 9.09.09р. частина матеріальних цінностей була передана Позивачу на суму 89916,27 грн., а інша частина зберігається на складі ДП «Алюпроф Україна». Відповідач готовий виконати роботи по виготовленню фасадних конструкцій при умові готовності будівлі до встановлення склопакетів. Виготовлення фасадних конструкцій складає 160 грн. за кв. м. стеклення, що складає 45314,56 грн. Оскільки матеріали, які зберігались у Відповідача займали 50 кв. м. орендних площ по договору від 01.01.09р. з АТ «Брокбізнесбанк», то витрати на їх зберігання за 26 місяців склали 78000,00 грн. Крім того, Відповідач претензію Позивача не отримав, а тому відсутні докази того, що Відповідач відмовився виконувати свої договірні зобов’язання.

Ухвалою від 09.11.09р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 26.11.09р. Цією ж ухвалою сторін було зобов’язано подати до суду документи зазначені в даній ухвалі.

Ухвалою від 26.11.09р. розгляд справи був відкладений на 10.12.09р., у зв’язку з неподанням сторонами всіх витребуваних доказів у справі.

Ухвалою від 10.12.09р. розгляд справи був відкладений на 21.01.10р., у зв’язку з неподанням сторонами всіх витребуваних доказів у справі.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд,

ВСТАНОВИВ:

          21.11.09р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір зберігання №11, відповідно до якого Відповідач зобов’язався прийняти від Позивача на відповідальне зберігання конструкції вітражів фасаду з алюмінієвих профілів з комплектуючими та склопакетами, названі у подальшому матеріальні цінності, що є власністю Позивача, вартістю згідно акту приймання-передачі матеріальних цінностей, та повернути ці матеріальні цінності в обумовлений даним договором строк без зміни їх якісних характеристик в схоронності за актом приймання-передач матеріальних цінностей.

          Відповідно до п.3 договору Відповідач зобов’язався прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання матеріальних цінностей Позивача в період дії цього договору; нести відповідальність за втрату або ушкодження матеріальних цінностей Позивача, що знаходяться у нього, якщо втрата або пошкодження сталися з його вини, з моменту їх одержання від Позивача до закінчення їх зберігання.

          Відповідно до п.3.4. договору Відповідач зобов’язався повернути матеріальні цінності Позивачу на першу його вимогу, що були прийняті на зберігання, навіть коли передбачений договором строк їх зберігання не закінчився.

          Згідно з п.5.1. договору Відповідач несе повну відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження матеріальних цінностей.

Відповідно до п.6.1. договору останній є безоплатним, будь-яка плата за зберігання матеріальних цінностей Відповідачем не сплачується.

Згідно з п.8.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.09р.

          21.11.08р. на виконання умов вказаного договору Позивач передав, а Відповідач прийняв матеріальні цінності на загальну суму 409392,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі матеріальних цінностей.

          03.09.09р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією, в якій вимагав протягом п’яти календарних днів з моменту отримання претензії або повернути передані на зберігання матеріальні цінності або перерахувати 409393,00 грн. на рахунок Позивача.

17.09.09р. Відповідач отримав вказану вимогу Позивача, проте матеріальні цінності Позивачу не повернув, на вказану претензію відповіді не надав.

          Спір виник з причини того, що Відповідач не повернув Позивачу передані ним на зберігання матеріальні цінності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання зберігач зобов'язується зберігати річ, яка передана їй поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Відповідно до ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з ст.942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ст.943 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Згідно з ст.949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст.951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Згідно з ст.953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

          Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем був укладений договір зберігання №11 від 21.11.08р. за яким Відповідач зобов’язався прийняти від Позивача на відповідальне зберігання конструкції вітражів фасаду з алюмінієвих профілів з комплектуючими та склопакетами, названі у подальшому матеріальні цінності, що є власністю Позивача, вартістю згідно акту приймання-передачі матеріальних цінностей, та повернути ці матеріальні цінності в обумовлений даним договором строк без зміни їх якісних характеристик в схоронності за актом приймання-передач матеріальних цінностей.

Як встановлено судом, відповідно до п.3.4. договору Відповідач зобов’язався повернути матеріальні цінності Позивача на першу його вимогу, що були прийняті на зберігання, навіть коли передбачений договором строк їх зберігання не закінчився. Згідно з п.5.1. договору Відповідач несе повну відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження матеріальних цінностей.

          Як встановлено судом, 21.11.08р. на виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв матеріальні цінності на загальну суму 409392,00 грн.

          Як встановлено судом, 03.09.09р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією, в якій вимагав протягом п’яти календарних днів з моменту отримання претензії або повернути передані на зберігання матеріальні цінності або перерахувати 409393,00 грн. на рахунок Позивача. 17.09.09р. Відповідач отримав вказану вимогу Позивача, проте матеріальні цінності Позивачу не повернув, на вказану претензію відповіді не надав.

          З наведеного вбачається, що Відповідач отримав від Позивача на зберігання матеріальні цінності вартістю 409393,00 грн. та не повернув їх Позивачу на його вимогу. На вимогу суду подати докази наявності даних матеріальних цінностей на зберіганні Відповідача на даний час Відповідач таких доказів не подав, від проведення з Позивачем звірки наявності матеріальних цінностей на зберіганні Відповідач ухилився, що підтверджується актом, складеним Позивачем 08.12.09р.

          За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги Позивач про стягнення з Відповідача збитків в сумі 409393,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому судом не приймаються до уваги доводи Відповідача про часткове повернення Позивачу матеріальних цінносте, оскільки дані доводи не доведені Відповідачем, накладні та не підписані акти, подані Відповідачем, не підтверджують повернення Відповідачем прийнятих на зберігання матеріальних цінностей Позивачу.

Судом не може бути задоволена вимога Позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі ст.231 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З встановлених судом обставин вбачається, що у Відповідача існував обов’язок повернути матеріальній цінності Позивачу, при цьому грошові зобов’язання перед Позивачем у Відповідача були відсутні.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адметас Проджект»(03067, м.Київ, бул. І. Лепсе, 4; код 35007696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагросервіс»(07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Київська, 316; код 22888316) основний борг в сумі 409393 (чотириста дев’ять тисяч триста дев’яносто три) грн. 00 коп., державне мито в сумі 4093 (чотири тисячі дев’яносто три) грн. 93 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 07 коп.

Суддя                     Ю.Л. Власов

Рішення підписане 26.01.2010р.