Рішення № 8247307, 21.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/3721.01.10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/37                                                                                                    21.01.2010

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»

дозакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»

простягнення 358,50 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Сергієнко Н.А. (довіреність від 28.09.2009 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року у сумі 358,50 грн.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання за договором перестрахування ризиків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року порушено провадження у справі №23/37 та призначено її розгляд на 21.01.2010 року.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання своїх представників не направив, витребуваних судом документів не надав.

Ухвала про порушення провадження у справі була відправлена за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 3 та статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.01.2010 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Страховий капітал»було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року.

Сторони погодили, що пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється шляхом направлення Перестраховику за допомогою поштового, факсимільного, електронного зв’язку проекту договору (ковер-ноту), що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків тощо (пункт 2.1 договору №ФП-07-03/01). У випадку, якщо перестраховик погоджується з умовами, викладеними у проекті договору, він підписує його, завіряє печаткою і направляє перестрахувальнику.

Згідно пункту 1.3 договору №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах оригінальних договорів страхування, якщо інше не обумовлено конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).

20 вересня 2007 року сторонами відповідно до умов договору №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року було укладено ковер-нот №ПТР/07-432, за яким Позивачем було перестраховано ризик виконання власних зобов’язань за укладеним ним договором страхування транспортного засобу. Виконання сторонами умов цього договору стало предметом позову.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахуванням визначається страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Означена правова норма кореспондується зі статею 987 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Таким чином, судом встановлено, що договір №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року та договір №ПТР/07-432 від 20.09.2007 року відповідають вимогам чинного законодавства в частині суб’єктного складу учасників цих правовідносин та за своєю формою –вимогам статті 981 Цивільного кодексу України.

Згідно договору (ковер-ноту) №ПТР/07-432 від 20.09.2007 року Позивач застрахував ризики виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту №ТР-07-121 від 19.09.2007 року, укладеним з Прилипко В’ячеславом Михайловичем. Предметом договору добровільного страхування наземного транспорту № ТР-07-121 від 19.09.2007 року визначені майнові інтереси страхувальника (Прилипко В.М.), пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Toyota Land Cruiser (державний номерний знак АА5677АА). Пунктом 5.1.1 договору добровільного страхування наземного транспорту № ТР-07-121 від 19.09.2007 року страховим випадком, тобто подією, яка породжує обов’язок страховика здійснити страхову виплату на користь страхувальника, визначається пошкодження автотранспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

19 травня 2008 року на бул. Лепсе, навпроти буд. 36-В в м. Києві, автомобіль Toyota Land Cruiser (державний номерний знак АА5677АА) отримав механічні пошкодження заднього бамперу.

21 травня 2008 року Позивачем було направлено Відповідачу повідомлення вих. №64/05-08 про настання страхового випадку з автомобілем Toyota Land Cruiser (державний номерний знак АА5677АА).

Згідно акту виконаних робіт від 08.07.2008 року та попередньої калькуляції виданих Фізичною особою-підприємцем Гусельцевою Д.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser (державний номерний знак АА5677АА) складає 1700,00 грн.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника та акта, який складається страховиком чи уповноваженою ним особою.

16 липня 2008 року Позивачем складено страховий акт №А-197-ТР-07-121, відповідно до якого було визнано вищеозначену подію страховим випадком. Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № ТР-07-121 від 19.09.2007 року у Позивача виник обов’язок виплатити на користь страхувальника суму страхового відшкодування.

Позивач виконав свої зобов’язання перед страхувальником, виплативши 1 700,00 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №3677 від 17.07.2008 року.

12 квітня 2009 року Позивач надіслав Відповідачу письмове повідомлення №15/05-09 з вимогою про здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 340,00 грн. та комплектом документів згідно пункту 8.1 договору №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року.

Відповідно до вимог пункту 8.1 договору №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року Відповідач зобов’язаний був здійснити виплату страхового відшкодування Позивачу протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання повного пакету документів.

Таким чином, суд встановлює порушення господарського зобов’язання з боку Відповідача в частині своєчасної та у повному обсязі сплати суми страхового відшкодування за договором №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року, яке мало бути сплаченим до 04.08.2009 року у сумі 340,00 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 3.3.6 договору №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року встановлено відповідальність Відповідача у випадку затримки виконання зобов’язання. У випадку неналежного виконання свого зобов’язання, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок пені і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»(01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, кв. 2, ідентифікаційний код 32206908) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»(01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, ідентифікаційний код 30415998), 340,00 грн. (триста сорок гривень 00 копійок) основного боргу; 18,50 грн. (вісімнадцять гривень 50 копійок) пені; 102 грн. (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 22.01.2010 року