Рішення № 82472950, 05.06.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1754/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі

секретаря судових засідань Литвишко В.М.,

прокурора Яворського С.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагенства у Київській області та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області М. Ульмер 19.09.2018 звернувся до суду в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області з позовом та просить визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його.

Також просить:

1. Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 18.09.2013 №КИ/3223387200:08:002/00005744 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3557 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

2. Витребувати на користь територіальної громади в особі Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1,3557 га, вартістю 35511 гривень 32 копійки.

3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір.

Посилається на те, що прокурорською перевіркою встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 11.07.2013 № КИ/3223387200:02:025/00002491 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, орієнтовним розміром 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства, на підставі чого ТОВ «Земельні технології» розробило проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 В подальшому наказом ГУ Держземагенства у Київській області від 18.09.2013 №КИ/3223387200:08:002/00005744 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1,3557 га, яка розташована на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. На дану земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності. Відповідно до кадастрового плану (схеми-накладення), виготовленого ТОВ «Землевпорядкування та кадастр», земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1,3557 га, повністю знаходиться в існуючих межах міста Переяслав-Хмельницький. Вважає, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади міста, як комунальна власність, оскільки розташована в межах міста, і будь-яких рішень про надання прав на вказану земельну ділянку Переяслав-Хмельницькою міською радою не надавалося. При цьому Переяслав-Хмельницька міська рада не залучалася та не інформувалася під час прийняття ГУ Держземагенства у Київській області рішень про розпоряджання спірною земельною ділянкою. Таким чином, спірний наказ виданий з порушенням ст .ст. 19, 58 Конституції України та ст. ст. 5, 12, 15-1, 83, 118, 122, 186-1 ЗК України. Спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності протиправно, а тому існують всі підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Переяслав-Хмельницької міської ради на підставі ст. ст. 388, 396 ЦК України.

14.11.2018 відповідач ОСОБА_1 направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що на момент надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - 11.07.2013 - на підставі відповідних документів було встановлено, що дана земельна ділянка відноситься до земель державної власності на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району. Підстав для відмови їй у розробці проекту землеустрою, які б підтверджували, що вказана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства буде порушувати права територіальної громади Переяслав-Хмельницької міської ради, оскільки входить в межі міста Переяслав-Хмельницький, на час прийняття спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області були відсутні. Таким чином, враховуючи ту обставину, що на момент видачі оскаржуваного наказу земельна ділянка відносилася до земель Стовп`язької сільської ради, відповідно ГУ Держгеокадастру у Київській області на момент видачі наказу було уповноваженим органом щодо розпоряджання землями сільськогосподарського призначення, передача майна (земельної ділянки) відбулася у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, будь-які підстави для витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача відсутні. Просить відмовити в задоволення позовних вимог.

21.11.2018 представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області Устіновою Г.К. до суду направлено відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що на момент реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 діяв Закон України «Про державний земельний кадастр» у редакції від 27.07.2013 та Порядок ведення державного земельного кадастру у редакції від 12.10.2012, якими передбачені вимоги до документів, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру. В даному випадку державним реєстратором відділу у Переяслав-Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Київській області було здійснено перевірку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , розробленого ТОВ «Земельні технології», та не виявивши невідповідності вимогам законодавства прийнято рішення від 11.09.2013 про державну реєстрацію земельної ділянки. Крім того, державний реєстратор Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції, перевіривши подані документи, прийняв рішення від 01.03.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Таким чином, законність відведення земельної ділянки була перевірена двічі: державним кадастровим реєстратором перед реєстрацією земельної ділянки, а потім державним реєстратором перед реєстрацією прав на земельну ділянку та їх обтяжень.

05.12.2018 першим заступником керівника Бориспільської місцевої прокуратури Сайнога О. до суду подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що дії державного реєстратора не відповідають вимогам п.111 Порядку ведення державного земельного кадастру, так як зареєстрована ним земельна ділянка перебувала у складі земель комунальної власності, які були сформовані на підставі науково-технічної документації по складанню проекту встановлення зовнішньої межі м.Переяслав-Хмельницький, розробленої у жовтні 1996 року, а надалі у 2000 році встановлено на місцевості межі адміністративно-територіальної одиниці м.Переяслав-Хмельницький. Таким чином, з 03.03.1998 спірний земельний масив, на якому розташована земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відноситься до комунальної форми власності, право на розпоряджання якої в інтересах територіальної громади має лише Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області. Оскільки спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності протиправно, тому існують всі підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Переяслав-Хмельницької міської ради.

07.12.2018 міським головою Костіним Т.В. до суду подано відповідь на відзив, в якому вказано, що на момент видачі оскаржуваного наказу земельна ділянка не відносилася до земель Стовп`язької сільської ради. При розроблені проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради фактично були змінені межі міста Переяслав-Хмельницький в порушення Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, так як щодо проектів землеустрою про встановлення і зміни меж адміністративно-територіального устрою територіальних одиниць, зокрема, міст, проводиться обов`язкова державна експертиза. Відсутність відомостей про проведення такої експертизи в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 підтверджує незаконність дій державного реєстратора. Просить задовольнити позов.

Крім того, 28.12.2018 представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду подані заперечення, в яких вона вказує на те, що на момент передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, вона перебувала на території Стовп`язької сільської ради, і вказане слідує з наданої прокурором проектної документації із землеустрою. Крім того, на момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Київській області оскаржуваного розпорядження відомості про зміну меж м.Переяслав-Хмельницького не відображалися у Державному земельному кадастрі, що унеможливлює віднесення спірної земельної ділянки до земель в межах м.Переяслав-Хмельницький. Крім того, ОСОБА_1 не мала наміру отримувати земельну ділянку в межах міста, а тому не мала жодних підстав не довіряти органам місцевого самоврядування чи ГУ Держгеокадастру у Київській області. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 не може відповідати за помилки держави, які були допущені при зміні меж міста Переяслав-Хмельницький та які, як наслідок, призвели до відсутності інформації про зміну конфігурації міста у будь-яких офіційних джерелах, що унеможливлює встановити належність спірних земельних ділянок до земель в межах населеного пункту. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Також подала заяву про застосування позовної давності, так як вважає, що вказаний строк починає свій перебіг з 01.03.2014 - з дня оприлюднення інформації про право власності, а закінчується 01.03.2017. Перебіг позовної давності починається з моменту, коли державний орган дізнався про порушення свого права, а не з моменту проведення прокуратурою перевірки. За таких обставин, коли прокурором пропущено строк звернення до суду, вказане є обов`язковою підставою для відмови в задоволенні позову.

26.03.2019 першим заступником керівника Бориспільської місцевої прокуратури Ульмером М. до суду подано відповідь на заперечення, в якій він спростовує аргументи представника відповідача щодо невідображення у державному земельному кадастрі відомостей про зміну меж м. Переяслав-Хмельницького на момент прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 18.09.2013, яким передано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, так як ще 01.01.2001 до Державного земельного кадастру з дотриманням процедури внесено зміни меж вказаного населеного пункту. Крім того, 18.02.2019 відділом Бориспільської місцевої прокуратури отримано висновок КНДІСЕ судової комплексної земельно-технічної експертизи, експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи, зокрема стосовно розміщення спірної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та щодо відповідності документації із землеустрою на зазначену земельну ділянку. Вважає, що оскільки висновок судової комплексної експертизи КНДІСЕ від 28.01.2019 та лист ГУ Держгеокадастру у Київській області від 13.03.2019, що стосуються предмету доказування, надійшли на адресу прокуратури лише 18.02.2019 та 22.03.2019, надати вказані докази у встановлений судом строк не виявилося за можливе.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Прокурор Яворський С.С. позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов не визнала, просила застосувати строки позовної давності, у разі, якщо суд дійде висновку про наявність порушення прав позивача, та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Судом встановлено наступні обставини:

На підставі договору №329 від 16.06.1995 за замовленням Переяслав-Хмельницької міської ради народних депутатів у 1996 році розроблено Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук науково-технічну документацію по складанню проекту встановлення зовнішньої межі міста Переяслав-Хмельницький Київської області.

Рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 05.08.1997 №93-09-ХХІІ погоджено проект встановлення меж міст обласного підпорядкування, у тому числі Переяслав-Хмельницького загальною площею 3152 га, та висловлено клопотання до Верховної Ради України затвердити зазначені межі, погоджені з відповідними землекористувачами. Відповідно до доданої до цього довідки на період розробки проекту площа міста станом на 1970 рік становила 2555 га, за існуючими межами та перспективи його забудови - 3152 га.

Науково-технічна документація отримала висновок державної землевпорядної експертизи від 25.07.1997 №17-1.

Зазначена Науково-технічна документація містить акт про встановлення на місцевості та погодження меж м. Переяслав-Хмельницький з суміжниками, у тому числі Стовп`язькою сільською радою народних депутатів.

Відповідним рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області від 26.05.1997 №4-ХІ-ХХІІ, погоджено розроблення проекту встановлення зовнішньої межі м. Переяслав-Хмельницький загальною площею 3152,3 га.

Зазначена Науково-технічна документація погоджена відділом земельних ресурсів та відділом архітектури та містобудування Переяслав-Хмельницької районної ради народних депутатів, а також Стовп`язькою сільською радою народних депутатів.

З картографічного матеріалу, наявного у Науково-технічній документації вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у межах міста Переяслав-Хмельницький.

Постановою Верховної Ради України від 03.03.1998 №145/98-ВР включено в межі міста Переяслав-Хмельницький землі Переяслав-Хмельницького району загальною площею 597,8 га.

Листом від 26.03.1998 №01-14-275 Київське обласне управління земельних ресурсів повідомило, у тому числі виконком Переяслав-Хмельницької міської ради, про прийняття зазначеної постанови ВРУ із проханням укласти договір з Київським відділенням інституту землеустрою і здійснити відведення площ в натурі.

16.11.2000 голови Переяслав-Хмельницької районної ради та райдержадміністрації звернулись до міського голови м. Переяслав-Хмельницький із пропозицією внести зміни в конфігурацію меж міста.

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 17.11.2000 №04-21-ХХІІІ змінено конфігурацію міста, у тому числі прийнято у межі міста землі мікрорайону «Теплічний-2», землі запасу, які згідно з генпланом забудови міста передбачені під індивідуальну житлову забудову, а на даний час використовуються жителями міста під тимчасові сезонні огороди та землі під новий міський цвинтар.

Рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області від 08.12.2000 №202-15-ХХІІІ погоджено змінену конфігурацію між Переяслав-Хмельницького району, у тому числі передано у межі міста землі резерву, які згідно з перспективним генпланом забудови міста передбачені під індивідуальну житлову забудову та землі під новий міський цвинтар.

Відповідно до технічного звіту КДП «Київгеоінформатика» від 2000 року (дата надходження документу до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області 15.01.2004) встановлені межові знаки території м. Переяслав-Хмельницький, загальною площею 3152,8 га., у кількості 200 штук. Акт здачі-прийомки межових знаків підписано 11.09.2000. Відповідно до плану встановлених меж візуально спірна земельна ділянка знаходиться у цих межах. Висновок звіту: роботи по виносу в натурі та закріпленню межі м. Переяслав-Хмельницький Київської області виконані у відповідності з технічним проектом встановлення зовнішньої межі міста і у відповідності з вимогами діючих нормативних документів.

05.07.2013 ОСОБА_1 звернулась до начальника ГУ Держземагенства у Київській області із клопотанням про надання їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

11.07.2013 наказом ГУ Держземагенства у Київській області № КИ/3223387200:02:025/00002491 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

18.09.2013 наказом ГУ Держземагенства у Київській області № КИ/3223387200:08:002/00005744 затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,3557 га з кадастровим номером НОМЕР_1 .

01.03.2014 право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 01.03.2014.

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 29.09.2015 №08-78-VI вирішено розробити детальні плани територій для розміщення житлової забудови в м. Переяслав-Хмельницький.

Рішенням Виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 05.09.2016 №315-17 затверджено детальний план територій для розміщення житлової забудови в м. Переяслав-Хмельницький

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 20.10.2015 №08-79-VI затверджено містобудівну документацію - Генеральний план м. АДРЕСА_1 . Відповідно до проектного плану спірна земельна ділянка підлягала садибній житловій забудові.

13.05.2017 Виконкомом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області отримано довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №86957562, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться у приватній власності відповідача ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 01.03.2014.

16.06.2017 Виконком Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області з цього приводу звернувся до Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури.

Відповідно до листа Виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 08.05.2018 №07-18/1094/2-18 Переяслав-Хмельницькій раді стало відомо про формування спірної земельної ділянки та її відчуження орієнтовно всередині 2016 року під час розроблення детального плану території та опрацювання відомостей Публічної кадастрової карти України.

Інші документи щодо листування Виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради, прокуратури та ГУ Держгеокадастру у Київській області датовані після 2016 року.

28.08.2018 Бориспільською місцевою прокуратурою Київської області повідомлено Переяслав-Хмельницьку міську раду про встановлення підстав та намірів здійснювати представництво інтересів держави в суді щодо повернення у комунальну власність спірної земельної ділянки.

Судом досліджено:

Копію листа Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 16.06.2017 № 07-18-1514 на ім`я начальника Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури щодо погодження проекту встановлення меж міста обласного підпорядкування Переяслав-Хмельницького.

Копію повідомлення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 06.10.2017 № 07-18-2500 про те, що вона не зверталася до суду щодо вирішення питання про визнання недійсним рішень та наказів про передачу у власність земельних ділянок в зв`язку із відсутністю коштів у місцевому бюджеті.

Копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1

Копію наказу ГУ Держземагенства у Київській області від 11.07.2013 № КИ/3223387200:02:025/00002491 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Копію наказу ГУ Держземагенства у Київській області від 18.09.2013 № КИ/3223387200:08:002/00005744 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Копію клопотання ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5 га, яка розташована в Стовп`язькій сільській раді, від 05.07.2013.

Копію інформації щодо земельної ділянки, що надається ОСОБА_1 , та розташування за межами населеного пункту в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Копію Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Копію Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Копію пакету науково-технічної документації по складанню проекту встановлення зовнішньої межі міста Переяслав-Хмельницький Київської області за 1996 рік.

Копію рішення Київської обласної ради народних депутатів від 05.08.1997 за №93-09-ХХІІ «Про встановлення меж міст обласного підпорядкування Бровари, Бориспіль, Переяслав-Хмельницький, Ржищів та міст районного підпорядкування Богуслав і Обухів».

Копію постанови Верховної Ради України від 03.03.1998 № 145/98-ВР «Про зміну меж міста Переяслав-Хмельницький Київської області», якою включено в межі міста Переяслав-Хмельницький землі Переяслав-Хмельницького району загальною площею 597,8 га.

Копію рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 20.10.2015 «Про затвердження містобудівної документації «Генеральний план. М.Переяслав-Хмельницький Київської області» та його розділу «Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)», яким вирішено затвердити містобудівну документацію «Генеральний план. М.Переяслав-Хмельницький Київської області» та його розділу «Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)».

Копію рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 29.09.2015 «Про розроблення детальних планів територій для розміщення житлової забудови в м.Переяслав-Хмельницький», яким вирішено розробити детальні плани територій для розміщення житлової забудови в м.Переяслав-Хмельницький.

Копію додатку до вказаного вище рішення, який включає перелік кварталів для розроблення містобудівної документації (детальних планів території) з метою розміщення житлової забудови з об`єктами громадського призначення, соціальної та інженерної інфраструктури в м.Переяслав-Хмельницький.

Копію рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 05.09.2016 №315-17 «Про затвердження детального плану території для розміщення житлової забудови в м.Переяслав-Хмельницькому».

Копію договору №23-13-02 про співпрацю (на розроблення містобудівної документації) від 16.05.2016, згідно з яким виконком Переяслав-Хмельницької міської ради доручило ПП «Архітектурно-виробнича фірма» розробити містобудівну документацію «Детальний план території кварталів з метою розміщення об`єктів садибної житлової забудови» в м.Переяслав-Хмельницький Київської області.

Копію Детального плану території для розміщення житлової забудови в м.Переяслав-Хмельницькому.

Копію технічного звіту по виносу в натурі та закріпленню межі міста Переяслав-Хмельницький Київської області за 2000 рік, до якого додано:

- копію рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 17.11.2000 «Про внесення змін в конфігурацію міста Переяслав-Хмельницького», яким вирішено змінити конфігурацію меж міста;

- копію рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 28.12.2000 «Про внесення змін в конфігурацію меж Переяслав-Хмельницького району»;

- схему міста Переяслав-Хмельницький;

Копію повідомлення Переяслав-Хмельницької міської ради від 08.05.2018 №07-18/1094/2-18 про те, що на територію, де сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_1 , був розроблений «Детальний план території для розміщення житлової забудови в м. Переяслав-Хмельницькому», затверджений рішенням виконкому міської ради 26.10.2016 за №380-19;

Копію кадастрового плану земельної ділянки № 1 3223387200 :08:002:0027 та земельної ділянки № 2 3223387200:08:002:0028 .

Копію повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді від 28.08.2018 №34-03-11356.

Копію повідомлення виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради від 05.12.2018 №07-18/2878/2-18 про те, що ОСОБА_1 на обліку громадян, бажаючих одержати земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не перебуває.

Копію повідомлення ГУ Держгеокадастру у Київській області від 13.03.2019 №10-10-0.222-347/2-19.

Копію висновку експертів за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 28.01.2019 №5 932/18-41/2230-2234/19-41, відповідно до якого згідно із координатами поворотних точок (кутів) меж міста Переяслав-Хмельницький Київської області, визначених при розробленні науково-технічної документації по складанню проекту встановлення зовнішньої межі міста, спірна земельна ділянка повністю розташована у межах міста, але згідно із відомостями Державного земельного кадастру - розташована за межами міста. Експертом у судовому засіданні надано роз`яснення свого висновку, відповідно до яких при вирішенні питання про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 фахівці ГУ Держземресурсів у Київській області повинні були мати інформацію про те, що межі міста Переяслав-Хмельницький визначено, оскільки це відображено у державній статистичній звітності (форма «6ЗЕМ») . При цьому, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка у публічній кадастровій карті безпосередньо наближена до міста, це питання мало бути перевірено на підставі паперових документів, так як вони мають пріоритет над електронними носіями. Чому у проектній документації на спірну земельну ділянку використано «старе» викопіювання, не може пояснити. З досліджених документів вбачається, що документація 2000 року про визначення меж міста перебувала у віданні органів земельних ресурсів, але яких - не знає.

Норми права, застосовані судом.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю . Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 1 Протоколу (першого) до Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 318 ЦК України передбачено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 324 ЦК України передбачає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Частини 1, 2 ст. 373 ЦК України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

У ч. 1 ст. 374 ЦК України зазначено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтею 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом

Частинами 1, 2 ст. 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Главою 4 ЗК України (1990 року) (ст. ст. 31 - 34) (тут і далі у редакції, чинній станом на зміну меж міста Переяслав-Хмельницький) передбачено порядок вилучення (викупу) земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗК України (1990 року) вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Статтею 34 ЗК України (1990 року) визначений порядок погодження питань, пов`язаних із вилученням (викупом) земель, який передбачає погодження місця розташування об`єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території тощо із власниками та землекористувачами, місцевими радами народних депутатів, та обласними радами народних депутатів з подальшим схваленням Верховною Радою України.

Статтею 43 ЗК України (1990 року) передбачено, що права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов`язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства.

Відповідно до ст. 44 ЗК України (1990 року) порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню. Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом.

Статтею 63 ЗК України (1990 року) визначено, що до земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської Ради народних депутатів.

Межа міста - зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планіровки та забудови міста або техніко-економічним обгрунтуванням розвитку міста.

Межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України.

Включення земельних ділянок до межі міста не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до статті 31 цього Кодексу.

Використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови міста і планів земельно-господарського устрою.

Пунктами «а», «б», ст. 12 ЗК України (тут і далі в редакції, яка була чинною на час видання оскаржуваного наказу) передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на міст належить, крім іншого: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Пунктом «є-1» ч. 1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Землі України за основним цільовим призначенням, відповідно до статті 19 ЗК України, поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до п. п. «а», «в» ч. 1 ст. 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до положень ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Частинами 1, 2, 3 ст. 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, станом на прийняття оскаржуваного наказу) передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що, у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1).

Відповідно до ч. 3 цієї статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Пунктами 1, 4 ч. 6 цієї статті передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); брати участь у розгляді справи.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, станом на прийняття оскаржуваного наказу) територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до п. п. 4 - 6 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15 (у редакції, чинній станом на зміну меж міста Переяслав-Хмельницький), Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Держкомзем забезпечує постійне вивчення потреби в земельно-кадастровій інформації.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

Документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів.

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.

Відповідно до розділу І «Загальні положення» Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377 (у редакції, чинній станом на зміну меж міста Переяслав-Хмельницький), у звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб.

У звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених унктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Оцінка аргументів учасників справи:

Оцінюючи аргументи представника відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності повноважень прокурора на подання позову та представництво інтересів Переяслав-Хмельницької міської ради, суд доходить висновку про безпідставність такого твердження.

Зокрема, вищенаведеними нормами законодавства передбачено право прокурора на таке звернення та представництво за умов, якщо орган місцевого самоврядування не здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересу. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що Переяслав-Хмельницька міська рада не реалізовувала протягом тривалого часу повноваження щодо захисту інтересу територіальної громади на спірну земельну ділянку, незважаючи на відповідні звернення органів прокуратури. Прокурором повідомлено Переяслав-Хмельницьку міську раду про намір звернення до суду із позовом в інтересах територіальної громади міста Переяслав-Хмельницький до подання позову.

Представниками Переяслав-Хмельницької міської ради у письмовій відповіді на відзив, а також у судовому засіданні висловлено згоду на представництво їх інтересів прокурором у формі та спосіб, що реалізовані останнім, та підтримано позовні вимоги.

До моменту розроблення на замовлення ОСОБА_1 документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, земельна ділянка не була виокремлена від іншого земельного масиву міста Переяслав-Хмельницький та не мала власного кадастрового номеру.

Відповідно до встановлених судом обставин, а також з огляду на положення законодавства, що діяло на той час, яке регулювало ці відносини, зміна конфігурації міста Переяслав-Хмельницький, відповідно до якої передано до меж міста спірну земельну ділянку, проведено у межах повноважень відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування. Порушень прав та інтересів інших осіб судом не встановлено. Межі міста було встановлено у визначеному на той час порядку, винесено в натурі та закріплено, тобто проектна документація була реалізована та становила земельну-кадастрову документацію, яка підтверджувала відповідні права на землю міста Переяслав-Хмельницький її територіальною громадою, членом якої ОСОБА_1 не є.

У зв`язку із цим, а також з огляду на вищевказані приписи перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», суд доходить висновку, що межі міста Переяслав-Хмельницький на момент набрання чинності зазначеним законом були сформовані, а спірна земельна ділянка перебувала у межах міста Переяслав-Хмельницький.

При цьому, призначенням зазначеної території визначено - під індивідуальну житлову забудову.

Отже, питання розпорядження спірною земельною ділянкою на момент подання заяви ОСОБА_1 - 05.07.2013, належало до компетенції Переяслав-Хмельницької міської ради, а не центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин чи його територіального органу.

У зв`язку з цим, накази ГУ Держземагенства у Київській області, у тому числі той, що оскаржується - від 18.09.2013, були видані суб`єктом владних повноважень, який не мав права на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Крім того, оскаржуваним наказом змінено цільове призначення земельної ділянки суб`єктом, який не мав на це законних повноважень.

Оцінюючи питання «добросовісності» ОСОБА_1 при отриманні у власність спірної земельної ділянки, суд враховує пояснення її представника, що ОСОБА_1 до отримання земельної ділянки у власність не відвідувала цю місцевість. Будь-які докази використання цієї земельної ділянки ОСОБА_1 за цільовим призначенням відсутні.

Відповідачі, при здійсненні заходів щодо набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки на підставі оскаржуваного наказу, не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли дізнатись про те, що вона перебуває у межах міста Переяслав-Хмельницький, а тому вибула з володіння позивача з порушенням вимог закону. При цьому, ГУ Держземагенства у Київській області не тільки могло дізнатись, але й повинно було це перевірити, що ставить їх, відповідачів, добросовісність при набутті спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 під обґрунтований сумнів.

Оцінюючи питання застосування строку позовної давності, суд доходить висновку, що відповідачами не доведено пропуск позивачем строку позовної давності - три роки від дня, коли Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Прокурором помилково зазначено про пропуск цього строку та наявність поважних причин цього.

Посилання представника ОСОБА_1 як підставу пропуску позивачем строку позовної давності, на те, що до цих правовідносин підлягає застосуванню презумпція особи знати про стан своїх майнових прав, суд не може взяти до уваги, з огляду на те, що з досліджених судом доказів, вбачається, що про обставини вибуття з володіння Переяслав-Хмельницької міської ради спірної земельної ділянки та відомості про особу, яка порушила їх права, нею було отримано лише орієнтовно всередині 2016 року під час розроблення детального плану території та опрацювання відомостей Публічної кадастрової карти України.

З огляду на те, що видимих дій на спірній земельній ділянці не здійснювалось, у тому числі будівництва, звернень з боку відповідачів чи інших осіб щодо статусу ділянки до позивача не надходило, позивач не мав можливості дізнатись про порушення його прав без залучення відповідних фахівців та опрацювання відповідної земельної документації.

При цьому, про порушення прав позивач дізнався приблизно через два роки після реєстрації спірної земельної ділянки після опрацювання відомостей Публічної кадастрової карти України, що дає підстави для висновку, що позивачем вживались заходи щодо контролю за належною територіальній громаді землею у досить нетривалий проміжок часу.

Оскільки позивач дізнався про порушення його права всередині 2016 року та не міг про це дізнатись раніше, трирічний строк позовної давності мав спливати не раніше середини 2019 року (орієнтовно 01.07.2019). Позов поданий прокурором до суду 19.09.2018, що дає підстави для висновку про дотримання зазначеного строку.

Аналіз положень ст. 387 ЦК України дає підстави для висновку, що ця норма не містить положень про визначення «адресата», на користь якого підлягає витребуванню спірне майно. Зазначена норма розміщена у розділі «Захист права власності». У разі встановлення порушення прав власника та застосування цього способу захисту - витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація), відновлюється порушене право власника на володіння майном, з якого воно вибуло поза його волею.

Отже, законним та ефективним способом захисту порушеного права позивача суд визначає скасування акту Головного управління Держземагенства у Київській області (правонаступником якого є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області), на підставі якого набуто право власності на спірну земельну ділянку, та витребування з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки - тобто відновлення становища щодо права власності, у тому числі володіння, позивача по відношенню до цієї ділянки, яке існувало до порушення цих прав.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому мають враховуватись фактичні обставини справи, насамперед дії усіх учасників справи. Це пов`язано з тим, що поведінка самого набувача майна може бути протиправною.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» зазначено (п.38), що стаття 1 Першого протоколу (Конвенції з прав людини), по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як «окремі», тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» (Lithgow and Others v. the United Kingdom) від 8 липня 1986 року, п. 106, серія A, N 102).

У пункті 39 цього рішення зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Оцінюючи критерій законності щодо втручання у право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, суд зважає на законне право територіальної громади на спірну земельну ділянку та вищенаведені норми законодавства, які передбачають можливість відновлення порушеного права власності територіальної громади на земельну ділянку шляхом визнання акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, недійсним. Крім того, закон містить положення щодо відновлення порушеного права шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Оцінюючи другий критерій правомірності втручання у право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, суд бере до уваги, що підставою для звернення до суду стало задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Також суспільний інтерес полягає у тому, що відповідно до детальних планів території спірна земельна ділянка підлягає індивідуальній (садибній) забудові. Орієнтовно на ній розміщуватиметься біля 8 будівель.

Відновлення становища, яке існувало до порушення прав територіальної громади, яку представляють позивач та прокурор, на спірну земельну ділянку, відповідає критерію «пропорційності», оскільки балансу між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, дотримано.

Тягар, який несе ОСОБА_1 у зв`язку із втручанням у її право на спірну земельну ділянку, очевидно незначний, оскільки отримання спірної земельної ділянки відбулось на безоплатній основі; доказів того, що ОСОБА_1 у зв`язку із експлуатацією спірної земельної ділянки понесла якісь витрати не надано, також відсутні будь-які докази можливих «втрат» ОСОБА_1 у формі «втраченої вигоди» від подальшої експлуатації спірної земельної ділянки. При дослідженні матеріалів справи не встановлено очевидну протиправність поведінки ОСОБА_1 при отриманні у власність спірної земельної ділянки, разом з тим, суд враховує, відсутність будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 використовувала зазначену земельну ділянку за цільовим призначенням, у зв`язку із яким набувалось право на неї - для ведення особистого селянського господарства.

Також, суд враховує, що національним законодавством передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу влади, а за наявності відповідних прав на це, відповідачем ОСОБА_1 у цьому судовому процесі зазначене право не було реалізовано. За таких обставин суд не може поставити можливість захисту порушених прав територіальної громади міста Переяслав-Хмельницький на спірну земельну ділянку у залежність від реалізації відповідачем ОСОБА_1 права на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу влади.

При цьому, з обставин справи вбачається, що органом державної влади - ГУ Держземагенства у Київській області прийнято рішення, яким позбавлено права власності на спірну земельну ділянку територіальну громаду міста Переяслав-Хмельницький, яку представляє відповідна міська рада. Докази сприяння у цьому Переяслав-Хмельницькою міською радою або її посадовими особами суду не надані. Отже, наявність «помилки» з боку осіб, які мали право представляти власника спірної земельної ділянки при її передачі у власність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

За вищенаведених обставин суд оцінює посилання представника відповідача ОСОБА_1 на висновки Європейського суду з прав людини, зроблені у п.п. 70, 71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04), як помилкові, оскільки втручання у в набуте ОСОБА_1 право на спірну земельну ділянку не має непропорційного характеру.

Суд оцінює як необґрунтоване твердження представника ОСОБА_1 про недотримання положень ст. 57 Конституції України при оприлюдненні тексту постанови Верховної Ради України від 03.03.1998 №145/98-ВР, через відсутність опису меж міста Переяслав-Хмельницький, які підлягали включенню, оскільки ця постанова оприлюднена у визначеному законодавством порядку, має чіткий зміст щодо суті правовідносин, які нею вирішуються. Реалізація зазначеної постанови відбулась шляхом встановлення межових знаків території м. Переяслав-Хмельницький, що свідчить про зміну належності спірної земельної ділянки та її цільового призначення у зв`язку із її віднесенням до меж міста Переяслав-Хмельницький.

За вищенаведених обставин Головним управлінням Держземагенства у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, було порушено право власності територіальної громади міста Переяслав-Хмельницький, яку представляє Переяслав-Хмельницьаї міська рада Київської області, та в інтересах якої звернувся до суду прокурор, на земельну ділянку площею 1,3557 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) у зв`язку із її передачею у власність ОСОБА_1 , та це право підлягає захисту.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 2 - 5, 10 - 13, 76, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1.Позов заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагенства у Київській області та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити.

2.Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 18.09.2013 №КИ/3223387200:08:002/00005744 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3557 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

3.Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3557 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .

4.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області судові витрати у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

5.Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судові витрати у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

6.Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Прокуратура Київської області, місцезнаходження: м. Київ, б-р Лесі України, 27/2, код ЄДРПОУ 029099996, (ДКС України, м. Київ, МФО 820172, р/р 35216008015641), місцезнаходження підрозділу прокуратури Київської області - Бориспільської місцевої прокуратури: вул. Героїв Небесної Сотні, 21, м. Бориспіль, Київська область, 08300.

Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 27/25, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, 08400, код ЄДРПОУ 04054978.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області, місцезнаходження: вул. Серпова, 3/14, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 39817550.

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_8 .

Повне рішення складено 19.06.2019.

Суддя Д. В. Свояк