Рішення № 82472418, 24.05.2019, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2019 р. Справа №370/3375/18

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., із секретарем судового засідання Левківським С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт. Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Макарівська районна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні своїм майном,

в с т а н о в и в:

26.11.2018 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Макарівського районного суду Київської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30.01.1990 року на підставі договору дарування будинку, укладеного між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (який є батьком Позивача і попереднім власником будинку), до позивача перейшло право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,1321 га кадастровий номер НОМЕР_1 ), що належить на праві власності Позивачу, що підтверджується свідоцтвом про право власності №НОМЕР_4 від 24.09.2014 р.

До об`єкту нерухомого майна - будинку, згідно договору дарування та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень входить:

А - житловий будинок 1968 року побудови, під а - погріб, Б- сарай, В - вбиральня, Д - погріб, Ж - сарай, 3 - вбиральня, під Ж - погріб, №1-4 - огорожа, Ш - скважина. Загальна площа - 107,8 кв.м., житлова площа - 53,5 кв.м.

На момент набуття права власності на зазначений будинок позивачем, в будинку проживали та були зареєстровані позивач та її батько ОСОБА_5 .

Крім того, в будинку також проживала мати позивача - ОСОБА_6 , з неповнолітнім на той час сином - ОСОБА_2 .

Позивач з сім`єю займали частину будинку, загальною площею - 60,2 кв.м., з яких жилої площі - 27,7 кв.м. В іншій частині будинка, загальною площею 47,1 кв.м. проживала та вела окреме господарство її мати - ОСОБА_6 .

Фактично в будинку проживало та господарювало окремо один від іншого дві сім`ї - сім`я Позивача та сім`я її матері - ОСОБА_6 , яка у відповідності до ст. 156 Житлового кодексу УРСР користувалася жилим приміщенням нарівні з власником будинку.

01 жовтня 2009 року помирає мати Позивача - ОСОБА_6 .

Після її смерті, між Позивачем та Відповідачем-1 склалися напружені відносини. Вважає, що відповідач-1 - ОСОБА_2 , який втратив право на користування житловим будинком позивача не побажав звільняти будівлю та заявив про те, що буде в судовому порядку вимагати визнання права власності на ці приміщення як на спадкове майно, що залишилось після померлої матері та звернувся в суд.

В Макарівському районному суді Київської області було розглянуто цивільні справи №370/1179/15-ц та № 370/2449/16-ц та винесені рішення, якими у задоволені вимог Відповідача-1 щодо визнання права власності на частину Будинку та оскарження правовстановлюючих документів було відмовлено.

На даний час, Позивач є належним і єдиним власником Будинку .

На даний час, в частині житлового будинку, що належить Позивачу безпідставно проживають та користуються ним відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Частина прибудинкової території огорожена таким чином, що Позивач не має доступу до займаних відповідачами приміщень, прибудинкової території та підсобних будівель.

Крім того, як стало відомо Позивачу, ОСОБА_2 безпідставно користується у власних інтересах будинковою книжкою, яка вважалася Позивачем втраченою та вносить в неї інформацію про реєстрацію третіх осіб без відома власника будинку - Позивача.

Позивач вважає, що на даний час відповідачі втратили право користування жилими приміщеннями так як не є членами сім`ї Позивача у розумінні житлового законодавства (ст. 156 ЖК УРСР), спільне господарство разом з Позивачем не ведуть, угоди про безоплатне користування житлом та іншим майном, Позивачем з відповідачами не укладалася.

Позивач, намагаючись вирішити спірне питання мирним шляхом, запропонувала Відповідачу-1 укласти договір найму житла та користуватися майном на договірних підставах, сплачуючи кошти за користування житлом, однак відповідач-1 таку пропозицію відкинув та продовжує безпідставно користуватися житлом Позивача, а також здійснює перепони у користуванні прилеглої до будинку земельною ділянкою та підсобними приміщеннями.

Крім того, Відповідач-1, без погодження з Позивачем здійснив протиправне підключення займаних ним приміщень до електромережі з сусіднього подвір`я, чим наражає на небезпеку знищення майна Позивача, а Відповідач-2 без дозволу Позивача на займаному подвір`ї здійснює діяльність з розведення свійських птахів для подальшої реалізації, чим погіршує стан прибудинкової території та використовує її не за призначенням.

Тому позивач просить суд: визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування частиною будинку, придомової території та підсобних приміщень за адресою АДРЕСА_1 ;

усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні частини жилого будинку, господарчих та побутових будівель і споруд власником, шляхом зняття з реєстрації та примусового виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14.01.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Вказаною ухвалою сторонам у справі встановлено строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, а третій особі строк для подачі письмових пояснень щодо позову або відзиву.

Також вказаною ухвалою, в порядку ст. 84 ЦПК України витребувано від Макарівської селищної ради Київської області інформацію про осіб, які зареєстровані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані відомості судом отримано 23.05.2019 р.

27.02.2019 р. від відповідача ОСОБА_2 надійшов до суду відзив на позов, а також клопотання про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від позивача відповіді на відзив до суду не надходило.

Ухвалою суду від 04.03.2019 р. справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації. Призначено підготовче засідання на 03.04.2019 р., яке в подальшому відкладено на 24.04.2019 р.

Ухвалою суду від 24.04.2019 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 24.05.2019 р.

У судовому засіданні 24.05.2019 р. позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

У судовому засіданні 24.05.2019 р. відповідач ОСОБА_2 (який також є законним представником відповідача ОСОБА_4 ) його представник ОСОБА_9 позовні вимоги не визнали, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов. Також, відповідач пояснив, що у житловому будинку з якого його хоче позбавити права користування позивач він проживає з народження. Також він у ньому зареєстрований, разом з ним на сьогоднішній день проживає його сім`я: дружина - ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_4 Іншого житла не має, причини, з яких позивач хоче позбавити його та членів його сім`ї права користування житлом є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні 24.05.2019 р. позовні вимоги не визнала.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації надійшов лист про розгляд справи без участі їх представника.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про розгляд справи, у судове засідання не з`явилися.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що відповідач ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_6 , з народження безперервно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою його вселення до вказаного будинку, а пізніше реєстрації у ньому, слугувало те, що у ньому була зареєстрована його мати ОСОБА_6 Після одруження з ОСОБА_2 стали проживати його дружина ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_4 Також у цьому будинку проживає позивач ОСОБА_1 , яка на сьогоднішній день є власником будинку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що відповідач ОСОБА_2 з народження проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 та їх малолітній син - відповідач ОСОБА_12 з часу вселення до житлового будинку по даний час безперервно проживають у ньому.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

30.01.1990 року на підставі договору дарування будинку, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (який є батьком Позивача і попереднім власником будинку), до позивача перейшло право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,1321 га кадастровий номер НОМЕР_1 ), що належить на праві власності Позивачу, що підтверджується свідоцтвом про право власності №НОМЕР_4 від 24.09.2014 р.

До об`єкту нерухомого майна - будинку, згідно договору дарування та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень входить:

А - житловий будинок 1968 року побудови, під а - погріб, Б- сарай, В - вбиральня, Д - погріб, Ж - сарай, 3 - вбиральня, під Ж - погріб, №1-4 - огорожа, Ш - скважина. Загальна площа - 107,8 кв.м., житлова площа - 53,5 кв.м.

На момент набуття права власності на зазначений будинок позивачем, в будинку проживали та були зареєстровані позивач та її батько ОСОБА_5 .

Крім того, в будинку також проживала мати позивача - ОСОБА_6 , з неповнолітнім на той час сином - ОСОБА_2 .

Позивач з сім`єю займали частину будинку, загальною площею - 60,2 кв.м., з яких жилої площі - 27,7 кв.м. В іншій частині будинка, загальною площею 47,1 кв.м. проживала та вела окреме господарство її мати - ОСОБА_6 .

Фактично в будинку проживало та господарювало окремо один від іншого дві сім`ї - сім`я Позивача та сім`я її матері - ОСОБА_6 , яка у відповідності до ст. 156 Житлового кодексу УРСР користувалася жилим приміщенням нарівні з власником будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Позивача - ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 ).

Позивач вказала, що після смерті матері, між Позивачем та Відповідачем-1 склалися напружені відносини. Вважає, що відповідач-1 - ОСОБА_2 , втратив право на користування житловим будинком позивача, не побажав звільняти будівлю та звертався до суду з позовом про визнання права власності на ці приміщення як на спадкове майно, що залишилось після померлої матері.

Також, судом встановлено, що на розгляді Макарівського районного суду Київської області перебувала справа №370/1179/15-ц, за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 до ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області про визнання рішення виконавчого комітету незаконним, визнання свідоцтва на право власності та договору дарування недійсним, визнання права власності на спадкове майно, та за за зустрічним позовом ОСОБА_14 , ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 про визнання права власності на спадкове майно за законом. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29.08.2016 р. у справі №370/1179/15-ц, вирішено: ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області про визнання рішення виконавчого комітету незаконним, визнання свідоцтва на право власності та договору дарування недійсним, визнання права власності на спадкове майно. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_14 , ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 про визнання права власності на спадкове майно за законом задовольнити: визнати за ОСОБА_14 , ОСОБА_1 як за спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку у частці 0,636 гектарів від основного розміру земельної ділянки у розмірі 3,1801 гектарів за кожною.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10.11.2016 р., вказане вище рішення суду від 29.08.2016 р. скасовано та в частині первісного позову - відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Також, ОСОБА_1 з приводу вчинення неправомірних дій з боку ОСОБА_2 зверталася до Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області, проте працівниками міліції ознак кримінального правопорушення не виявлено, зазначено, що в даному випадку містяться ознаки цивільно-правових відносин.

У відзиві на позов, відповідач ОСОБА_2 заперечуючи позовні вимоги посилавсь на їх безпідставність та необґрунтованість, не погоджуюсь з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову.

Так, відповідач вказав, що у позові ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.156 ЖК України, заявляє вимоги про:

1)визнання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування частиною будинку, при домової території та підсобних приміщень за адресом: АДРЕСА_1 ;

2)усунення перешкод в користуванні та розпорядженні частини жилого будинку, господарчих та побутових будівель і споруд власником, шляхом зняття реєстрації та примусового виселення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з житлового будинку за адресом: АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день, житловий будинок, власником якого є позивач, та в якому проживає відповідач зі своєю сім`єю має адресу: АДРЕСА_1 був набутий за час шлюбу подружжям ОСОБА_6 , матері позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 - батька позивачки, шлюб яких було розірвано рішенням народного суду Макарівського району Київської області від 07.03.1972 р.(справа №2-90, про що додав копію рішення).

Цим же рішенням суду визнано за ОСОБА_6 право власності, зокрема, на 7/13 частини вказаного вище будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 частину сараю, а за ОСОБА_5 - право власності, зокрема, на 6/13 домоволодіння по АДРЕСА_1 , на 1/2 частину сараю, погреб.

В рішенні Апеляційного суду Київської області від 10.11.2016 р. (справа 370/1179/16-ц, копію якого додано позивачкою до позовної заяви) зазначено, що діючий на той час (1972 рік) Цивільний кодекс УРСР 1963 року не пов`язував виникнення права власності на нерухоме майно із державною реєстрацією цих прав і не містив таких норм, право власності в ОСОБА_6 на 7/13 частин будинку виникло з моменту набрання рішенням народного суду Макарівського району законної сили.

Апеляційним судом Київської області в зазначеному рішенні від 10.11.2016 р. також встановлено, що рішенням Макарівської селищної ради народних депутатів від 21 січня 1981 року було затверджено акт прийняття до експлуатації будинку по АДРЕСА_1 і визнано за ОСОБА_5 право власності на цілий будинок. На підставі законного рішення на ім`я ОСОБА_5 21 березня 1981 року виконавчим комітетом Макарівської селищної ради народних депутатів видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, який у подальшому (30.01.1990 р.) був подарований ОСОБА_1 .

Разом з тим, він, як відповідач ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , відразу після народження був вселений до своєї матері ОСОБА_6 , а пізніше зареєстрований у вказаному вище будинку (довідки Макарівської селищної ради про реєстрацію місця проживання особи від 15.02.2019 р. № 558, № 559).

При цьому на вселення ОСОБА_2 , відповідно ч.2 ст.156 ЖК України, не вимагалася згода власника будинку. Отже, він набув право користування житловим приміщенням у встановленому законом порядку.

20.10.2007 р. він - ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_15 ) - Відповідач 2, яка разом із своїм сином ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і стала членом його сім`ї ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_6 , що стверджується актами від 15.02.2019 р. складених депутатом Макарівської селищної ради, довідкою Макарівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа 1 ступеня - районна гімназія» про навчання ОСОБА_16 з 2007 р. по 2015 р., сімейними фото, які містяться в матеріалах справи.

В позовній заяві ОСОБА_1 визнає, що сім`я позивача та сім`я її матері ОСОБА_6 , у відповідності до ст. 156 ЖК України, користувалася жилим приміщенням нарівні з власником будинку.

У 2009 р. мати сторін ОСОБА_6 померла, проте відповідач ОСОБА_2 надалі разом зі своєю сім`єю продовжив проживати в будинку по АДРЕСА_1 .

Також, ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ) та згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 560 від 15.02.2019 р. - зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (з 03.07.2018 р. по даний час) відповідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, згідно якої місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

В позовній заяві позивачка стверджує, що оскільки ОСОБА_2 та інші відповідачі втратили право користування жилими приміщеннями, так як не є членами сім`ї позивача у розумінні житлового законодавства (ст.156 ЖК України), оскільки господарство разом з позивачем не ведуть, угоди про безоплатне користування житлом та іншим майном з позивачем з відповідачами не укладався.

При цьому, як на підставу втрати відповідачами права користування житлом позивачка посилається на ст. 405 ЦК України.

Проте з викладеним вище, ОСОБА_2 не погоджується, а саме із заявленою позивачкою вимогою про визнання його та відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, втратили право користування частиною будинку, придомової території та підсобних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на 2 статті 405 ЦК України передбачає втрату членом сім`ї власника житла права на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

На підтвердження підстав втрати відповідачами права користування житловим приміщенням в будинку по АДРЕСА_1 позивачка не зазначає жодних доказів і не додає їх до позовної заяви.

Натомість вони - відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх малолітній син - відповідач ОСОБА_12 з часу вселення до житлового будинку по даний час безперервно проживали та проживають в ньому наразі, що стверджується в т.ч. наведеними вище актом, складеним депутатом Макарівської селищної ради, довідкою про навчання, довідкою про реєстрацію місця проживання особи; показами свідків, що свідчать про те, що відповідачі не були відсутні за адресою АДРЕСА_1 без поважних причин понад один рік, між ними та позивачкою, як власником житла, не було встановлено іншої підстави втрати права на користування цим житлом.

Отже, визначені ст. 405 ЦК України підстави визнання відповідачів такими, що втратили право користування частиною будинку, придомової території та підсобних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні.

В той же час ОСОБА_1 фактично визнає право відповідачів користування належним їй вказаним вище майном, оскільки, як зазначено в позовній заяві, вона пропонувала укласти з нею договір найму та надалі користуватися майном на договірних підставах.

Проте недосягнення згоди між позивачкою та відповідачами щодо укладення договору найму та його умов, згідно діючого законодавства, може бути предметом інших позовних вимог, а не є підставою визнання відповідачів такими, що втратили право користування частиною будинку, придомової території та підсобних приміщень, зняття реєстрації та їх примусового виселення з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, позивачкою в позові не зазначено визначену законом підставу виселення відповідачів, наведені позивачкою норми законодавства виселення не передбачають.

Право користування відповідачами житлом за вказаною вище адресою не порушує визначений ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принцип непорушності права приватної власності а визначені ст.ст. 319, 321 ЦК України права позивачки, як власника житлового будинку по АДРЕСА_1 , позивачкою не зазначено в позові та не надано доказів порушення відповідачами її права власності на житловий будинок з надвірними будівлями.

Крім того, слід зазначити, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 не мають у власності будь-якого житла, житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним їхнім місцем проживання.

Також відповідачі вказують, що житлове приміщення за адресою зазначеної в паспорті реєстрації ОСОБА_3 належить ОСОБА_17 (мати відповідача-2), у ньому проживає ОСОБА_17 , переїзд та вселення до нього відповідачів є неможливим у зв`язку з відсутністю згоди власника на вселення всієї сім`ї відповідачів, суперечитиме їхнім інтересам, які проживають в будинку в АДРЕСА_1 протягом багатьох років, працюють за місцем проживання, та інтересам малолітнього ОСОБА_4 , який проживає у вказаному житловому приміщенні з народження та навчається в школі за місцем проживання.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВР України № 789-ХІІ від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позивачка також стверджує в позові, що відповідач ОСОБА_2 створює небезпеку знищення її майна, а відповідачка ОСОБА_3 здійснює діяльність і розведення свійських птахів для подальшої реалізації, чим погіршує стан прибудинкової території та використовує її не за призначенням.

Разом з тим в позовній заяві не наведено посилання на докази та їх не додано на підтвердження вказаних позивачкою обставин, відповідачами такі твердження не визнаються.

Позивач також стверджує, що її сім`я, яка складається з неї та двох різнополих дітей, займає дві жилі кімнати, площею 12,1 м.кв. та 15,6 м.кв., для поліпшення житлових умов потребує додаткової площі, саме тієї, що займають відповідачі.

При цьому позивачка посилається на визначену ст. 47 ЖК України встановлену в Українській РСР норму житлової площі в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу.

Такі доводи відповідачем ОСОБА_2 заперечуються оскільки зазначена норма закону застосовується у взаємозв`язку з правилами ст. 48 ЖК України, визначає максимальний, а не мінімальний розмір жилої площі, відноситься до Глави 2 ЖК України, норми якої стосуються надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового значення, та не розповсюджуються на правовідносини сторін.

Крім того, житловий будинок по АДРЕСА_1 , фактично має більшу житлову площу, ніж зазначено позивачкою в позовній заяві, складається з чотирьох житлових кімнат, та добудованої кухні які використовуються ОСОБА_1 для проживання свого та її двох дітей; у зв`язку із виконанням позивачкою, як власником, робіт з перепланування та переобладнання житлового будинку жилого приміщення, що підтверджується зафіксованим фотозйомкою теперішнім виглядом будинку (фото додається) та спростовує дані, які містяться в доданій до позову копії технічного паспорту 1997 р. Проте позивачка на власний розсуд не здійснює дій, направлених на оформлення у встановленому законодавством порядку прибудови до житлового будинку.

З наданої на запит суду інформації про зареєстрованих відповідачів в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та на якій правовій підставі, Макарівською селищною радою Київської області вказано, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» змінено правила і процедури здійснення реєстрації місця проживання громадян. Органи реєстрації здійснюють реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, та вносять інформацію до реєстру територіальної громади (який створюється, ведеться та адмініструється відповідним органом реєстрації для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці) з внесенням надалі відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру. Питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03. 2016 № 207 (надалі Постановою №207). 03 липня 2018 року до Макарівської селищної ради надійшла заява від гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 22.08.1998 року по даний час, щодо реєстрації його малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за вище вказаною адресою. Мама дитини, ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_7 , за відомостями Макарівської селищної ради не зареєстрована на території Макарівської селищної ради. 03 липня 2018 року відділом державної реєстрації Макарівської селищної ради була здійснена реєстрація малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем реєстрації його батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до підпункту 4 пункту 18 Постанови № 207, згідно з яким згода власника житла не вимагається при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батів/одного з батьків або законного представника/представників.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 268, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Макарівська районна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні своїм майном - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, через Макарівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 03.06.2019 року.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : адреса - АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 : адреса - АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 : адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_4 : адреса: АДРЕСА_1 ;

Макарівська районна державна адміністрація: 08001, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Д. Ростовського, 30.

Суддя А.В. Косенко