Ухвала суду № 82466833, 19.06.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/12927/17

провадження 2/201/165/2019

УХВАЛА

19 червня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України і Державної організації “№ 971 Управління начальника робіт” до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення витрат, –

ВСТАНОВИВ:

Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону південного регіону України 11 вересня 2017 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися.

25 квітня 2018 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року позовну заяву задоволено.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2019 року справу повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. З урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати це питання за відсутності вище зазначених осіб.

Перевіривши матеріали справи та клопотання оцінивши надані і добуті докази суд приходить наступного.

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Позовні вимоги заявлені в рамках ЦПК України, де передбачено право позивача на звернення до суду за захистом, позивач звернувся до суду з позовом про захист прав інтересів не державних компаній і установ, а державного органу, ДО № 971 УНР ніколи не було власником спірного майна, було лише балансоутримувачем, позов заявлено в межах наданих військовій прокуратурі повноважень. Крім того, ухвала про відкриття провадження в цій цивільній справі відповідачем не оскаржена і вона набрала законної сили, що також свідчить про процесуальну вірність заявлення позову.

Згідно ч. 3 ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Крім того слід зазначити, що 17 квітня 2019 року по справі ухвалено рішення суду, яким позовну заяву задоволено, тобто справу розглянуто по суті, а тому у суду відсутні передбачені законом підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом за захистом прав та охоронюваних законом інтересів МО України і ДО № 971 УНР, а клопотання не обґрунтоване і не підлягає задоволенню.

Також не підлягає задоволенню клопотання в частині вимог про скасування заходів забезпечення позову по справі, оскільки рішенням суду по справі позовну заяву задоволено, а тому відсутні передбачені законом підстави для скасування заходів забезпечення позову по справі.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що вказане клопотання не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про не обґрунтованість вказаного клопотання про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 257, ст. 43, 49, 56, 158, 257, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України і Державної організації “№ 971 Управління начальника робіт” до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення витрат – відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.А. Антонюк