Ухвала суду № 82466810, 19.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

19 червня 2019 року м. Київ № 761/14259/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії,-ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просила:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 18.07.2018р. позивачу ОСОБА_1 призначити, нарахувати і виплачувати пенсію за віком і як інваліду та як громадянці України, що постійно проживає в державі Ізраїль;

- за зловживання своїм службовим становищем, за відверту неповагу до судових ухвали по аналогічним справам, що розглянуті судом раніше, за неповагу загалом до судоустрою і до верховенства права в Україні, винести приватне судове визначення: "Звільнити з керівної посади" заступника начальника Головного управління ПФУ Києва, пані ОСОБА_2 , що підписала відмовні листи стосовно призначення, нарахування і виплати позивачу пенсії за віком і як інваліду та громадянці України, що проживає в державі Ізраїль.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.04.2019р. адміністративну справу № 761/14259/19 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 761/14259/19 розподілено на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2019р. адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Однак, проаналізувавши адміністративний позов, зокрема, його прохальну частину, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог про винесення приватного судового визначення: "Звільнити з керівної посади" заступника начальника Головного управління ПФУ Києва, пані ОСОБА_2 , що підписала відмовні листи стосовно призначення, нарахування і виплати позивачу пенсії за віком і як інваліду та громадянці України, що проживає в державі Ізраїль за зловживання своїм службовим становищем, за відверту неповагу до судових ухвали по аналогічним справам, що розглянуті судом раніше, за неповагу загалом до судоустрою і до верховенства права в Україні, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В п. 1-3, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України наведено визначення термінів, вжитих у цьому Кодексі, згідно з якими:

- адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовим спором є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;

- суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Натомість, ч. 1 ст. 19 КАС України наведений перелік публічно-правових спорів, на які розповсюджується юрисдикція адміністративних судів, до яких, зокрема, віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1).

При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, або такий, що йому не суперечить. Спір є приватно-правовим навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року № 4651-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - КПК України) кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Пунктами 10 та 19 частини першої статті 3 КПК України встановлено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність; сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Завданнями кримінального судочинства, відповідно до статті 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України порядок діяльності, зокрема, слідчих, керівників органу досудового розслідування, прокурорів щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Як вбачається з позовних вимог, позивач в тому числі просить за зловживання своїм службовим становищем, за відверту неповагу до судових ухвали по аналогічним справам, що розглянуті судом раніше, за неповагу загалом до судоустрою і до верховенства права в Україні, винести приватне судове визначення: "Звільнити з керівної посади" заступника начальника Головного управління ПФУ Києва, пані ОСОБА_2 , що підписала відмовні листи стосовно призначення, нарахування і виплати позивачу пенсії за віком і як інваліду та громадянці України, що проживає в державі Ізраїль.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України, зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Таким чином, зловживання службовим становищем відповідно до вимог КК України становить окремий склад злочину, наявність або відсутність якого підлягає встановленню в ході кримінального провадження.

Тому, зважаючи на характер правовідносин та склад учасників у даному випадку, на думку суду, позовні вимоги в частині винесення приватного судового визначення: "Звільнити з керівної посади" заступника начальника Головного управління ПФУ Києва, пані ОСОБА_2 , що підписала відмовні листи стосовно призначення, нарахування і виплати позивачу пенсії за віком і як інваліду та громадянці України, що проживає в державі Ізраїль за зловживання своїм службовим становищем, за відверту неповагу до судових ухвали по аналогічним справам, що розглянуті судом раніше, за неповагу загалом до судоустрою і до верховенства права в Україні, не є публічно-правовими, з огляду на що, розгляд таких позовних вимог має здійснюватися у порядку КПК України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, позовні вимоги в частині винесення приватного судового визначення: "Звільнити з керівної посади" заступника начальника Головного управління ПФУ Києва, пані ОСОБА_2 , що підписала відмовні листи стосовно призначення, нарахування і виплати позивачу пенсії за віком і як інваліду та громадянці України, що проживає в державі Ізраїль за зловживання своїм службовим становищем, за відверту неповагу до судових ухвали по аналогічним справам, що розглянуті судом раніше, за неповагу загалом до судоустрою і до верховенства права в Україні, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, у відкритті провадження в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КАС України, про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.

На виконання вимоги, зазначеної у ч. 6 ст. 170 КАС України, є необхідним роз`яснити позивачу, що розгляд вимог про винесення приватного судового визначення: "Звільнити з керівної посади" заступника начальника Головного управління ПФУ Києва, пані ОСОБА_2 , що підписала відмовні листи стосовно призначення, нарахування і виплати позивачу пенсії за віком і як інваліду та громадянці України, що проживає в державі Ізраїль за зловживання своїм службовим становищем, за відверту неповагу до судових ухвали по аналогічним справам, що розглянуті судом раніше, за неповагу загалом до судоустрою і до верховенства права в Україні, має здійснюватися у порядку КПК України із врахуванням правил територіальної підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про винесення приватного судового визначення: "Звільнити з керівної посади" заступника начальника Головного управління ПФУ Києва, пані ОСОБА_2 , що підписала відмовні листи стосовно призначення, нарахування і виплати позивачу пенсії за віком і як інваліду та громадянці України, що проживає в державі Ізраїль за зловживання своїм службовим становищем, за відверту неповагу до судових ухвали по аналогічним справам, що розглянуті судом раніше, за неповагу загалом до судоустрою і до верховенства права в Україні.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог невідкладно надіслати особі, яка їх подала.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.І. Добрянська