Рішення № 82466639, 18.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2019 року № 640/20477/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Державна регуляторна служба України про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» (далі по тексту - позивач, АТ «Криворіжгаз») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач, Регулятор), третя особа - Державна регуляторна служба України (далі по тексту - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 №1502 «Щодо заборони ПАТ «Криворіжгаз» проводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Криворіжгаз» цілком правомірно та обґрунтовано при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводив об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами. Також позивач посилається на порушення суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Представник позивача Дороніна О.М. в судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Смикалов В.Р. проти задоволення позову заперечував. Крім того, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, сформованого зі складових виробничо-технологічних втрат, що обчислюються на підставі Методик, затверджених наказами Міністерства палива та енергетики від 30.05.2003 №264 та від 21.10.2003 №595. Разом з цим, відповідач заперечує обставини порушення ним процедури прийняття оскаржуваної постанови.

Представник третьої особи в наданих письмових поясненнях, зазначає про те, що проект постанови «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов» має ознаки регуляторного акту, а отже, мала бути прийнята з урахуванням особливостей, визначених ст. 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», чого відповідачем дотримано не було. Розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів даної адміністративної справи, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 року №1502, відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у зв`язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав:

- заборонено ПАТ «Криворіжгаз» при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.

- у разі приведення у жовтні 2018 року ПАТ «Криворіжгаз» об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, АТ «Криворіжгаз» необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.

Не погоджуючись з вказаною вище постановою відповідача, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

12.04.2019 Загальними зборами акціонерів ПАТ «Криворіжгаз» Статут Товариства був затверджений в новій редакції, відповідно до якого були внесені зміни до повного та скороченого найменування Товариства та визначено, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз».

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Поняття регуляторного акту наведено в статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», де вказано, що регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Проаналізувавши оскаржувану постанову на предмет її відповідності зазначеним ознакам регуляторного акту, суд дійшов висновку, що постанова не спрямована на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

В той же час, постанова №1502 хоч і направлена на неодноразове застосування, втім не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, направлена стосовно конкретно визначеної особи - АТ «Криворіжгаз», а отже, за сукупністю ознак, що наведені в статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», на переконання суду, не підпадає під визначення поняття регуляторного акта.

Посилання позивача та Державної регуляторної служби України на те, що проект постанови «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами» має ознаки регуляторного акта, судом відхиляються, оскільки процедурні питання, пов`язані з проектом постанови «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами» не є предметом розгляду даного спору, з урахуванням того, що позивачем оскаржується безпосередньо сама постанова №1502 від 23.11.2018 «Щодо заборони ПАТ «Криворіжгаз» приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо того, що норма Кодексу газорозподільчих систем щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суд зазначає наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824), затверджено Кодекс газорозподільчих систем (далі по тексту - Кодекс).

Розділом ІХ Кодексу врегульовано правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.

Пунктами 1, 2 Глави 1 Розділу ІХ Кодексу визначено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Позивач, як Оператор ГРМ відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу І Кодексу виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо.

АТ «Криворіжгаз» як Оператор ГРМ здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.

Дані обставини відповідачем не заперечуються, а отже, вимоги Кодексу є обов`язковими до виконання для позивача.

Пунктом 3 глави 1 Розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Як вже зазначалось, на переконання відповідача, вказана норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

На переконання суду, норма пункту 3 глави 1 Розділу ІХ Кодексу є чіткою та дає змогу дійти однозначного висновку про те, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії.

До того ж, відповідачем при посиланні на необхідність приведення газу до звичайних умов виключно у випадку перерахунку одиниць об`єму і одиниці енергії, залишено поза увагою вимоги абзацу 6 пункту 3 глави 1 Розділу ІХ Кодексу, відповідно до яких оператор ГРМ зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж.

З урахуваннями наведеного, можна дійти висновку, що на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитий обсяг енергії природного газу, про що має бути повідомлено споживача в платіжному документі.

За таких обставин посилання відповідача в цій частині, судом відхиляються, як такі що суперечать вимогам Кодексу.

Стосовно доводів відповідача про те, що посилання позивача на пункт 5.3 Типового договору розподілу природного газу є помилковими, адже норми Кодексу газорозподільчих систем не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів.

Як вже зазначалось, порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу (абзац 1 пункту 2 глави 1 Розділу ІХ Кодексу).

За змістом пункту 6 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.

На виконання зазначених вимог Кодексу та Закону, Регулятором 30.09.2015 прийнято Постанову №2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу».

Пункт 1.2 Типового договору розподілу природного газу чітко та однозначно визначає, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ.

Розділ V Договору містить в собі порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.

Пункт 5.1. Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Слід зазначити, що Регулятором самостійно в пункті 5.3 Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.

Питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV цього Кодексу, про що зазначено в абзаці другому пункту 3 глави 1 Розділу IX Кодексу.

Так, пунктом 6 глави 1 Розділу XV Кодексу, в свою чергу, визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року №116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за №346/8945 (надалі - Методика №116).

Так, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що відповідно до пункту 2 Методики №116, дія цієї Методики поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.

Проте, посилання відповідача на те, що Кодекс (в контексті Методики №116) не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, є помилковими, адже пункт 6 глави 1 Розділу XV Кодексу визначає, що при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту, який зазначений в додатках до Методики 116, а не самої Методики.

Таким чином, посилання відповідача на не можливість застосування в рамках спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору є помилковими.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що дія Методики №116 поширюється на суб`єктів господарювання, а оскільки побутові споживачі не є суб`єктами господарювання, застосування позивачем даної методики є неправомірним, адже відповідно до буквального тлумачення пунктом 6 глави 1 Розділу XV Кодексу, дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до методики.

При цьому, Кодексом визначено, що споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема, в якості сировини, а не для перепродажу.

Відтак, нормами Кодексу та Типового договору, які затверджені Регулятором, а не позивачем, встановлено обов`язок Оператора проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і зроблено позивачем в жовтні 2018 року.

Посилання відповідача на те, що Методика №116 взагалі не містить величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами, є недоречними з урахуванням вищенаведеного, а також того, що відповідні коефіцієнти містяться в Додатках до Методики №116.

Посилання відповідача на те, що Методика №595 може застосовуватись виключно для розрахунку питомих витрат газу і включення їх до собівартості розподілу (тариф на розподіл природного газу), судом відхиляються, адже саме по собі питання застосування Методики №595 не є предметом доказування в рамках даної справи, оскільки приведення об`єму природного газу до стандартних умов при здійсненні обліку та розрахунків за природний газ, використаний споживачами прямо передбачено Кодексом газорозподільчих систем та Типовим договором.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оскільки відповідачем не наведено достатніх правових підстав для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ, суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваної постанови.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Державна регуляторна служба України про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 №1502 «Щодо заборони ПАТ «Криворіжгаз» проводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».

Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» (пр. Металургів, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50051, код ЄДРПОУ 03341397) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко