Ухвала суду № 82466320, 18.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 червня 2019 року м. Київ № 826/8484/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк", ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", в якому висловив прохання зобов`язати відповідача внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення обтяження легкового автомобіля Hafei Saibao 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що став власником автомобіля Hafei Saibao 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , в 2016 році за Договором купівлі-продажу транспортного засобу. В 2018 році мав намір відчужити автомобіль, але дізнався про встановлення обтяження на транспортний засіб, про що внесені відомості в Єдиний реєстр обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та залучено до участі у справі третіх осіб.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.

26 квітня 2016 року між ОСОБА_1 (Покупцем) та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №1275/01/1444/2016, за умовами якого позивач став власником легкового автомобіля Hafei Saibao 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності, наявним у матеріалах справи.

В 2018 році позивачу з відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна стало відомо, що за вказаним транспортним засобом зареєстровано обтяження - застава рухомого майна на підставі Договору застави від 17 жовтня 2011 року №4598, обтяжувачем зазначено Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк", боржником - ОСОБА_2 .

З метою внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяження та виключення запису від 09 грудня 2011 року №11945988 щодо належного позивачу автомобіля, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Так, реєстрація обтяження має на меті оголошення прав обтяжувача невизначеному колу осіб, які можуть прагнути набуття прав на майно. Правові наслідки реєстрації обтяження рухомого майна визначені статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". За змістом цієї статті шляхом реєстрації обтяження обтяжувач, по-перше, може своїми діями унеможливити появу фігури добросовісного набувача прав на майно, у відносинах з яким обтяження не вважатиметься чинним, по-друге, встановити пріоритет свого обтяження. Зазначені наслідки є цивільно-правовими.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Звернення із цим позовом обумовлене обмеженням оскаржуваним записом у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна права розпорядження ОСОБА_1 належним йому на праві власності рухомим майном.

Отже, спір у цій справі пов`язаний із порушенням речового права позивача на майно іншою особою - заявником щодо вчиненого запису про обтяження рухомого майна. Належним відповідачем у цій справі має бути особа - обтяжувач рухомого майна, належного позивачу на праві власності. Участь Державного підприємства "Національні інформаційні системи", який вніс відомості щодо обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, як співвідповідача в разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

Аналогічного висновку дійшла Велика Плата Верховного Суду в постанові від 15 травня 2019 року у справі №520/12606/17.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, оскарження рішення про державну реєстрацію обтяження є способом захисту позивачем свого речового права на рухоме майно у спорі з особою - заявником щодо оскаржуваної реєстраційної дії (Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк"), яке також претендує на набуття речового права на таке майно у зв`язку з укладенням договору застави, предметом якого є спірне майно, між третьою особою та попереднім власником автомобіля ОСОБА_2 , тому не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії"). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Зважаючи на суб`єктний склад учасників справи та сутність спору, дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн згідно квитанції від 18 серпня 2018 року №42074.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, питання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 704,80 грн з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк", ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295- 297 цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак