Рішення № 82466172, 18.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2019 року № 826/3540/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Київська міська митниця ДФС), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС як правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.09.2012 по 18.06.2014 в повному обсязі;

- зобов`язати Київську міську митницю ДФС як правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вчинити дії з виплати ОСОБА_1 недоплачену частину середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.09.2012 по 18.06.2014 у розмірі 88 123,05 грн. шляхом стягнення вказаної суми з Київської міської митниці ДФС на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_1

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що відповідачем в порушення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, було не виплачено ОСОБА_1 суттєву частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.09.2012 по 18.06.2014, зокрема замість виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 124 037,76 грн., позивачу було виплачено лише 35 914, 71 грн., що підтверджується виданою Київською міською митницею ДФС довідкою від 25.01.2018 № 17. На думку позивача, йому було недоплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 88 123,05 грн.

Представник позивача Іванченко О.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Добров О.І. проти задоволення позову заперечував. Крім того, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з огляду п .4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів даної адміністративної справи, позивач з 1989 року працював у митних органах України. У 2003 році згідно наказу Київської регіональної митниці №52К від 29.01.2003 був призначений на посаду Начальника вантажного відділу №5 Київської регіональної митниці.

Наказом Державної митної служби України від 18.02.2011 №226-К позивача звільнено із займаної посади.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2011 у справі №2а-3317/11/2670 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 18.02.2011 №226-К «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді, яка відповідає раніше займаній посаді, а саме на посаді начальника митного поста «Київ-Західний» Київської регіональної митниці, стягнуто з Київської регіональної митниці на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2011 у справі №2а-3317/11/2670 залишено без змін.

Відповідно до наказу Державної митної служби №1784-К від 03.09.2012 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2011 у справі №2а-3317/11/2670 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника митного поста «Київ-Західний» Київської регіональної митниці з 19.02.2011.

На підставі вищевказаного, наказом Київської регіональної митниці ДМС України №973-к від 03.09.2012 ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків за посадою начальника митного посту «Київ-Західний» з 03.09.2012. Позивачу нараховано та виплачено середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19.02.2011 по 02.09.2012.

У подальшому, наказом Державної митної служби України №1796-к від 04.09.2012 ОСОБА_1 звільнено за порушення присяги державного службовця, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

На виконання вказаного вище наказу Київською регіональною митницею прийнято наказ від 04.09.2012 №985-к про проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаним наказом Державної митної служби України від 04.09.2012 №1796-к, позивач оскаржив його до Окружного адміністративного суду міста Києва.

12.12.2012 Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено постанову у справі №2а-12428/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якою позовні вимоги були задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04.09.2012 №1796-к; стягнуто з Київської регіональної митниці на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дати поновлення на роботі; зобов`язано Державну митну службу України розглянути питання про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді відповідно до Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.1993 №97. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

23.07.2013 Київським апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову у справі №2а-12428/12/2670, якою частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2012, а саме: скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2012 у справі №2а-12428/12/2670 в частині зобов`язання Державної митної служби України розглянути питання про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді відповідно до Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.1993 №97 та зобов`язано Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Західний» Київської регіональної митниці, в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2012 у справі № 2а-12428/12/2670 залишено без змін.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 у справі № 2а-12428/12/2670 змінено сторону виконавчого провадження у частині примусового стягнення з Київської регіональної митниці на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з Київської регіональної митниці на Київську міжрегіональну митницю Міндоходів, змінено порядок і спосіб виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду 23.07.2013 у справі №2а-12428/12/2670 шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Наказом Міністерства доходів і зборів України №1798-о від 19.06.2014 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з 04.09.2012.

Наказом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 23.06.2014 №921-0 встановлено нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в період з 05.09.2012 по 18.06.2014.

На підставі вказаного вище, позивачу було виплачено 35 914,71 грн. за період вимушеного прогулу з 05.09.2012 по 18.06.2014, що підтверджується виданою Київською міською митницею ДФС довідкою від 25.01.2018 № 17, копія міститься в матеріалах справи.

Не погоджуючись з виплаченою сумою середньої заробітної плати, вважаючи, що позивачу не доплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 88 123,05 грн., останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» затверджено однойменний Порядок (далі по тексту - Порядок №100).

Відповідно до підпункту «з» пункту 1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Абзацами другим-четвертим пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Останній абзац пункту 4 Порядку №100 (у редакції, чинній на момент виконання наказу Київської регіональної митниці ДМС України №985-к від 04.09.2012 та проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 ) визначає, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Як вже зазначалося вище, позивач з 1989 року працював у митних органах України. У 2003 році згідно наказу Київської регіональної митниці №52К від 29.01.2003 був призначений на посаду Начальника вантажного відділу №5 Київської регіональної митниці.

Наказом Державної митної служби України від 18.02.2011 №226-К позивача звільнено із займаної посади.

На виконання рішення суду та у зв`язку з незаконним звільненням з вищевказаної посади відповідач з 19.02.2011 поновив ОСОБА_1 на посаді, яка відповідає раніше займаній посаді, а саме на посаді начальника митного поста «Київ-Західний» Київської регіональної митниці

Наказом Київської регіональної митниці ДМС України №973-к від 03.09.2012 ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків за посадою начальника митного посту «Київ-Західний» з 03.09.2012. Позивачу нараховано та виплачено середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19.02.2011 по 02.09.2012.

У подальшому, наказом Державної митної служби України №1796-к від 04.09.2012 ОСОБА_1 звільнено за порушення присяги державного службовця, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Тобто, враховуючи зазначене вище, фактично позивач перебував на посаді та виконував покладені на нього обов`язки 1 день - 03.09.2012.

У подальшому, на виконання рішення суду та у зв`язку з незаконним звільненням з зазначеної вище посади відповідач наказом Міністерства доходів і зборів України №1798-о від 19.06.2014 поновив ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з 04.09.2012.

Наказом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 23.06.2014 №921-0 встановлено нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в період з 05.09.2012 по 18.06.2014.

На підставі вказаного вище, позивачу було виплачено 35 914,71 грн. за період вимушеного прогулу з 05.09.2012 по 18.06.2014, що підтверджується виданою Київською міською митницею ДФС довідкою від 25.01.2018 №17, копія міститься в матеріалах справи.

Відтак, фактично позивач на указаній посаді після поновлення на державній службі протягом періоду з 19.02.2011 по 03.09.2012 не працював та заробітну плату не отримував.

За вказаний період, який є вимушеним прогулом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2011 у справі №2а-3317/11/2670, на користь позивача стягнуто середній заробіток, який не є заробітною платою, оскільки має компенсаційний характер, гарантований Кодексом законів про працю України, у зв`язку із втратою заробітку за час вимушеного прогулу під час незаконного звільнення.

При цьому неможливість позивача отримувати заробітну плату за згаданий вище період зумовлена не його виною, а виною суб`єкта владних повноважень у зв`язку з протиправним звільненням.

Відтак, при розрахунку коштів за час вимушеного прогулу позивачу при звільненні підлягає застосуванню останній абзац пункту 4 Порядку №100 (у редакції, чинній на момент виконання наказу Київської регіональної митниці ДМС України №985-к від 04.09.2012 та проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 ), згідно з яким, якщо працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Враховуючи викладене, оскільки позивач не працював чотири місяці до дати звільнення, розрахунок проведено виходячи з встановленого на момент звільнення посадового окладу у сумі 1 668,00 грн.

Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 35 914,71 грн., в тому числі:

- 2012 рік - вереснь (з 05.09.2012 - 18 днів) - 1 501,20 грн., жовтень-грудень (3 місяці) - 5 004,00 грн.;

- 2013 рік - січень-грудень (12 місяців) - 20 016,00 грн.;

- 2014 рік - січень-травень (5 місяців) - 8 340,00 грн., червень (по 18.06.2014 - 12 днів) - 1 053,51 грн.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про те, що Київською міською митницею ДФС виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-12428/12/2670, примусове виконання якого забезпечено виконавчими провадженнями №ВП 40958918 та №ВП 41163797.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 КАС України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення їх представників, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко