Рішення № 82466006, 11.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2019 року 11:51 № 640/2972/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

(03165, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 7)

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої

служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03056,

м. Київ, вулиця Виборзька, 32)

третя особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 22.10.2018 р. та 19.10.2018 р.

за участю представників сторін:

представник позивача: Шароварова І.С.

представник відповідача: не прибув

представник третьої особи: не прибув

Відповідно до частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.06.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі - Відповідач), третя особа - ОСОБА_1 , в якому просить суд: визнати дії державного виконавця Гавриліва А.В. неправомірними; Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавриліва А.В. від 11.02.2019 р. ВП№ 57956956 - скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 20.03.2019 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 15.04.2019 р.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 08.04.2019 р. розгляд справи відкладено до 22.04.2019 р., у зв`язку з зміною графіку слухання.

В судовому засіданні 22.04.2019 р. Судом прийнято рішення про оголошення перерви до 06.05.2019 р. для наданню часу представнику Позивача ознайомитися з матеріалами виконавчої справи.

Представником Позивача 23.04.2019 р. подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, в яких просить суд: визнати дії державного виконавця Гавриліва А.В. неправомірними; Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11.02.2019 ВП № 57956956 - скасувати та повернути неправомірно стягнені кошти у розмірі 14892 грн 00 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 00 коп.) на рахунок Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - р/р 3542220005Ш6, ЄДРПО 2288300, КЕКВ 2800, КПКВ 0813200 ГУДКСУ в м. Києві, МФО 820019.

Відповідно до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 06.05.2019 р. розгляд справі відкладено до 11.06.2019 р. у зв`язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.

В судовому засіданні 11.06.2019 р. Судом повернуто уточнюючу позовну заяву Позивачу та оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва виконане добровільно і державним виконавцем не вчинені дії, спрямовані на примусове виконання - постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавриліва А.В. від 11.02.2019 ВП№ 57956956 підлягає скасуванню.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник Відповідача та третьої особи не з`явилися, хоча були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники Відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися та письмово не виклали своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.

В матеріалах справи міститься копія виконавчого провадження ВП№ 57956956.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про: визнання невиплати Київським міським центром нарахування та здійснення соціальних виплат ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, призначеної рішенням комісії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської в місті Києві державної адміністрації на період з 17.10.2017 року по 16.04.2018 рік протиправною; зобов`язання Київський міський центр нарахування та здійснення соціальних виплат негайно виплатити ОСОБА_1 суму за один місяць періодичних платежів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, призначеної рішенням комісії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської в місті Києві державної адміністрації на період з 17.10.2017 року по 16.04.2018 рік, решту невиплаченої ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам виплатити у строк - 30 днів із дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2018 року позов задоволено: визнано протиправними дії та рішення Київського міського центру нарахування та здійснення соціальних виплат щодо невиплати (припинення виплати) ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, призначеної рішенням комісії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської в місті Києві державної адміністрації на період з 17.10.2017 року по 16.04.2018 рік та зобов`язано Київський міський центр нарахування та здійснення соціальних виплат поновити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, призначеної рішенням комісії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської в місті Києві державної адміністрації на період з 17.10.2017 року по 16.04.2018 рік. В частині стягнення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам у розмірі 1508,8 грн. рішення підлягає негайному виконанню.

ОСОБА_1 20.12.2018 р. звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про прийняття до виконання виконавчий лист з примусового виконання рішення суду.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилівим Андрієм Володимировичем 26.12.2018 р. прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу про примусове виконання рішення по справ №826/3483/18.

Листом від 08.01.2019 р. №09/16-011 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив Відповідача, що рішення суду виконано, а виконавче провадження підлягає закриттю.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилівим Андрієм Володимировичем 11.02.2019 р. прийнято Постанову про стягнення виконавчого збору по виконавчому листу про примусове виконання рішення по справ №826/3483/18.

Позивач вважає, що спірна постанова прийнята Відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся з позовом до суду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині щодо визнати дії державного виконавця Гавриліва А.В. неправомірними, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з до частиною першої статті 26 Закону N 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження, відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Частинами 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України №1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою статті 27 Закону України №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Приписами частин першої - третьої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Кабінет Міністрів України: 1) координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону; 2) забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб, спрямовує діяльність органів виконавчої влади на усунення обставин (умов), що сприяли внутрішньому переміщенню осіб, захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, сприяння поверненню таких осіб до залишеного місця проживання та їх реінтеграції; 3) у разі настання обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, які спричинили масове (більше 100 тисяч осіб) переміщення громадян України, або у разі продовження дії обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, понад 6 місяців затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання; 4) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2018 року присуджено до стягнення в порядку негайного виконання щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам у розмірі 1508,8 грн., тоді як решта щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, призначеної рішенням комісії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської в місті Києві державної адміністрації на період з 17.10.2017 року по 16.04.2018 рік, мала бути виплачена після набрання рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що Позивачем виконано Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2018 року в частині негайного виконання та виплачено суму адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі ( ОСОБА_1 ), яка призначена рішенням комісії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської в місті Києві державної адміністрації на період з 17.10.2017 року по 16.04.2018 рік, про що повідомлено Відповідача

Таким чином, Суд приходить до висновку, що на момент винесення Відповідачем постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, позивачем виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2018 року.

У відповідності до частини 3 статті 27 Закону України №1404-VIII, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в них відсутні дані, які свідчили про те, що сума виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн. складається з чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника (Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Відповідно до правил частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в даній частині підлягають задоволенню, шляхом визнання дій державного виконавця Гавриліва А.В. щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 11.02.2019 ВП№ 57956956 неправомірними.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову ( ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України).

Під час розгляду справи Відповідачем не надано суду письмові заперечення (відзиву) на позовну заяву, що в свою чергу свідчить про визнання ним позовних вимог Позивача.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена Відповідачем протиправно, а позовні вимоги Позивача щодо скасування державного виконавця відділу примусового виконання тішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального /правління юстиції у м. Києві Гавриліва А.В. від 11.02.2019 ВП№ 57956956 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 7; код ЄДРПОУ 22886300) задовольнити частково.

2. Визнати дії державного виконавця Гавриліва А.В. щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 11.02.2019 ВП№ 57956956 неправомірними.

3. Постанову державного виконавця відділу примусового виконання тішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального /правління юстиції у м. Києві Гавриліва А.В. від 11.02.2019 ВП№ 57956956 - скасувати.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, м. Київ, вулиця Виборзька, 32; код ЄДРПОУ 34691374) за рахунок державних асигнувань на користь Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 7; код ЄДРПОУ 22886300) судові витрати у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук