Рішення № 82465415, 19.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1426/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 20.05.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Ніжинське ОУПФУ), у якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні йому пенсії відповідно до пункту ''в'' статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'', з 18.01.2019;

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до пункту ''в'' статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення''.

Позов мотивовано тим, що він понад 16 років працював на посадах, які надають право на призначення пенсії на пільгових умовах та має страховий стаж 34 роки. Однак, Ніжинське ОУПФУ протиправно не врахувало весь період його роботи за посадою водія автомобіля по вивезенню лісу.

Ухвалою судді від 23.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Також, надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, у якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що в ході перевірки встановлено, що лише в наказах від 08.10.1994 №113-К та від 30.09.2004 №146-к зазначено про перебування позивача на посаді водія І, ІІ класу на автомашинах Ніжинського лісництва, зайнятих вивозом лісу. У зв`язку з наведеним, підтверджено пільговий стаж ОСОБА_1 у період з 03.10.1994 по 03.01.2003 та з 01.10.2004 по 10.05.2005. Таким чином, страховий стаж позивача складає 34 роки 1 місяць 22 дні, у тому числі пільговий - 8 років 9 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту ''в'' статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення''.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов має бути задоволений, враховуючи таке.

Судом встановлено, що по досягненню 55 років ОСОБА_1 звернувся до Ніжинського ОУПФУ із заявою від 18.01.2019 про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту ''в'' статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення''.

Листом від 15.04.2019 за №2568/04-12 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що йому відмовлено у призначенні вказаної пенсії у зв`язку з відсутністю необхідної кількості пільгової вислуги років (а.с. 12-13).

Вважаючи вказану відмову Ніжинського ОУПФУ протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом «а» статті 2 Закону передбачено, що за цим Законом призначаються пенсії за вислугу років.

Відповідно до статті 100 вказаного Закону особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно із пунктом «в» статті 55 Закону право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Статтею 62 Закону встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, у який включено водіїв автомобілів по вивезенню лісу.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії (18.01.2019) досягнув 55 річного віку (а.с. 11).

Згідно відомостей із трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач, у тому числі, у період з 12.12.1988 по 10.05.2005 працював на посаді водія І, ІІ класу на машинах ЗІЛ ДП «Ніжинське лісове господарство» (а.с. 24-26).

Відповідно до довідки ДП «Ніжинське лісове господарство» від 31.01.2019 №07-11/61, ОСОБА_1 . повний робочий день працював на вказаному підприємстві та у періоди з 12.12.1988 по 02.10.1994 (наказ від 12.12.1988 №178), з 03.10.1994 по 03.01.2003 (наказ від 08.10.1994 №113-к), з 04.01.2003 по 30.09.2004 (наказ від 04.01.2003 №3-к-А) та з 01.10.2004 по 10.05.2005 (наказ від 30.09.2004 №146-к) виконував роботи з вивезення лісу. Робота на даній посаді дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 31).

Довідкою ДП «Ніжинське лісове господарство» від 17.01.2019 №07-11/28 також підтверджено, що ОСОБА_1 з 05.05.1986 по 03.04.2006 працював водієм автомобіля, який був безпосередньо зайнятий на вивезенні лісу (а.с. 30).

Як вбачається з акту зустрічної звірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 20.02.2019 №684 (а.с. 39-40), в особовій картці позивача форми П-2 за період з грудня 1988 року по травень 2005 року зазначені посади: водій ІІ класу автомашини ЗІЛ-130, водій ІІ класу автомашини ЗІЛ-131, водій І класу автомашини КАМАЗ-4310, водій І класу автомашини УРАЛ, зазначені дані про основні та додаткові відпустки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується виконання ОСОБА_1 у період з 12.12.1988 по 02.10.1994 та з 04.01.2003 по 30.09.2004 робіт з вивезення лісу на посаді водія, які надають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Відповідно до статті 83 Закону, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Таким чином, пенсія позивачу має бути призначена з 18.01.2019.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 по справі № 804/14800/14.

Відповідно до повноважень суду при вирішенні справ, передбачених частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суду слід приймати рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх шляхом:

- визнання протиправної відмови Ніжинського ОУПФУ у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», викладену у листі від 15.04.2019 №2568/04-12;

- зобов`язання Ніжинського ОУПФУ призначити з 18.01.2019 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 на посаді водія автомобіля по вивезенню лісу з 12.12.1988 по 02.10.1994 та з 04.01.2003 по 30.09.2004.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на пільгових умовах, а тому його позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 37716087, вул. Шевченка, 21ж, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», викладену у листі від 15.04.2019 №2568/04-12.

Зобов`язати Ніжинське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити з 18.01.2019 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 на посаді водія автомобіля по вивезенню лісу з 12.12.1988 по 02.10.1994 та з 04.01.2003 по 30.09.2004.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.06.2019.

Суддя С.В. Бородавкіна