Ухвала суду № 82463567, 19.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/8096/19

Провадження № 1-в/520/81/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2019 року Київський районний суд м. Одеси

у складі:

головуючого - судді Галій С.П.

з участю секретаря Маркової О.І.

прокурора Шмідт К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства Юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вирок суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 21.08.2017 року вироком Октябрьського районного суду м.Липецька Російської Федерації за ч.2 ст.210, ч.3 ст.30, п.п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, на підставі ч.3 та ч.4 ст.69 КК РФ до 7 років 6 місяцям позбавлення волі зі штрафом в сумі 250000 рублів, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, суд

В с т а н о в и в :

Вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбаченими міжнародним договором.

Центральним органом України компетентним вирішувати та розглядати питання щодо виконання положень Конвенції 1983 року та двосторонніх договорів чинним законодавством України встановлено Міністерство юстиції України.

Міністерство юстиції України звернулося до суду із письмовим клопотанням про приведення у відповідність із законодавством України вирок суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 на підставі Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб.

В судове засідання представник заявника не з`явився, надав суду письмове клопотання про розгляд вказаного клопотання у його відсутність.

Заслухавши думку прокурора, яка вважає, що клопотання Міністерства Юстиції України є обґрунтованим тому підлягає частковому задоволенню, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що письмове клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковістьяких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України № 13 з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року передбачено, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про міжнародні договори України» Україна, виступаючи за сумлінне виконання міжнародних договірних зобов`язань, фактично підтверджує проголошене в ст.18 Конституції України прагнення неухильно дотримуватися загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

З матеріалів справи, досліджених судом вбачається, що Міністерством юстиції України прийнято рішення про задоволення заяви засудженого на території Російської Федерації ОСОБА_1 , щодо відбування ним міри покарання на території України, на підставі запиту Міністерства юстиції РФ про передачу ОСОБА_1 в Україну для подальшого відбування ним покарання.

Згідно наданих суду документів відносно ОСОБА_1 вбачається, що він 21.08.2017 року вироком Октябрьського районного суду м.Липецька Російської Федерації засуджений за ч.2 ст.210, ч.3 ст.30, п.п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, на підставі ч.3 та ч.4 ст.69 КК РФ до 7 років 6 місяцям позбавлення волі зі штрафом в сумі 250000 рублів, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Вирок набрав законної сили 01.09.2017 року.

Згідно вказаного вироку суду відносно ОСОБА_1 призначено додаткове покарання у виді штрафу в сумі 250000 рублів, яке виконується самостійно, акти амністії та помилування не застосовувались.

Строк відбування покарання за вироком суду обчислюється з 21.082017 року. До строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 зараховано період тримання під вартою з 21.10.2015 року по 20.08.2017 року включно.

Засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія №5 УФСВП Росії по Рязанській області», датою закінчення строку відбування покарання визначено 20.04.2023 року.

Згідно даних паспорту громадянина України вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Засуджений ОСОБА_1 подав письмову заяву, в якій висловив бажання бути переданим для відбування покарання в Україні, тобто у країні свого громадянства.

Відповідно до ч. 1ст. 610 Кримінального процесуального кодексу України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім його місцем проживання в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб, держава виконання вироку визнає вирок з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави і таким чином міру покарання приводять у відповідність до законодавства держави де буде відбувати покарання особа.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким він засуджений набрав законної сили, строк який має відбувати засуджений складає більше шести місяців, засуджений згоден на передачу в Україну, кримінальні правопорушення, внаслідок вчинення яких був ухвалений вирок, являються злочинами згідно із законодавством України, суд вважає, що матеріали, надані суду відповідають вимогам ст.6 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, тобто умови, передбачені ст.3 Конвенції 1983 року дотримані.

Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу Україниза відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Відповідно до ст.11 Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб, при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до Кримінального кодексу України та визначає покарання.

За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавством держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Судом встановлено, що діяння, передбачене ч.2 ст.210 КК РФ за вчинення якого засуджено ОСОБА_1 згідно кримінального законодавства України є злочином, передбаченим ч.1 ст.255 КК України - за кваліфікуючими ознаками участь у злочинній організації, який карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років позбавлення волі.

Додаткове покарання у виді штрафу санкцією зазначеної статті КК України не передбачено.

Крім того, діяння, передбачене ч.3 ст.30, п.п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, за вчинення якого засуджено ОСОБА_1 згідно кримінального законодавства України є злочином, передбаченим ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України - за кваліфікуючими ознаками - замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у великих розмірах, організованою групою, який карається позбавленням волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Додаткове покарання у виді штрафу санкцією зазначеної статті КК України не передбачено.

Враховуючи вимоги п.2 ч. 4 ст. 610 КПК України та ст.11 Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб, суд, дотримуючись строку, визначеного вироком суду іноземної держави, на підставі ст.70ч.1 КК України визначає покарання засудженому ОСОБА_1 у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Суд приходить до висновку, що не встановлено правових підстав для надання дозволу на виконання вироку Октябрьського районного суду м.Липецька Російської Федерації від 21.08.2017 року відносно ОСОБА_1 в частині стягнення штрафу в сумі 250000 рублів.

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 6, 9-12 Конвенції 1983 року про передачу засуджених осіб,ч.1 ст.9 Конституції України, п.20 Постанови №13 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року, ст.602, 603, 609, 610 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства Юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Октябрьського районного суду м.Липецька Російської Федерації від 21.08.2017 року, яким ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.210, ч.3 ст.30, п.п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, на підставі ч.3 та ч.4 ст.69 КК РФ до 7 років 6 місяцям позбавлення волі зі штрафом в сумі 250000 рублів, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму - привести у відповідність із законодавством України.

ОСОБА_1 вважати засудженим за ч.1 ст.255, ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України, на підставі ст.70ч.1 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 21.08.2017 року. До строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 зарахувати період тримання під вартою з 21.10.2015 року по 20.08.2017 року включно.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити без змін - тримання під вартою.

У наданні дозволу на виконання вироку Октябрьського районного суду м.Липецька Російської Федерації від 21.08.2017 року відносно ОСОБА_1 в частині стягнення штрафу в сумі 250000 рублів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення.

Суддя Галій С. П.