Рішення № 82463422, 18.06.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1556/19

Провадження № 2-а/500/53/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква управління патрульної поліції в Київській області департаменту патрульної поліції Бойко Валентина Андрійовича, треті особи: батальйон патрульної поліції у м. Білка Церква управління патрульної поліції в Київській області департаменту патрульної поліції, управління патрульної поліції в Київській області департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 294742 від 20.02.2019 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 лютого 2019 року позивач приблизно о 22:35 годині керував транспортним засобом «ДАФ» державний номерний знак НОМЕР_1 на автошляху М-05 Київ-Одеса та на 129 кілометрі його зупинили працівники поліції через те, що на автомобілі не працював задній габаритний ліхтар в темну пору доби, чим порушив п. 31.6 «Б» ПДР України, та відносно нього була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Проте, постанову вважає незаконною з таких підстав:

- він був позбавлений можливості реалізувати свої права через те, що не було складено протокол про адміністративне правопорушення, а справа відразу була розглянута на місці, при цьому позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015;

- всупереч Наказу МВС України № 534 від 13.10.2008 р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації» не було складено акт перевірки технічного стану автомобіля;

- поліцейський не врахував, що несправність заднього габаритного ліхтаря виникла не з його вини, і він усунув її на місці, поправивши контакт, який відійшов через погане дорожнє покриття;

- поліцейський не взяв до уваги його пояснення про те, що вчинене ним правопорушення не є тяжким і не призвело до будь-яких негативних наслідків, тобто є малозначним, у зв`язку з чим відповідач міг звільнити його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням на підставі ст. 22 КУпАП;

- поліцейський мав повно та всебічно встановити обставини справи, зокрема, наслідки правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, однак при розгляді справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували встановлення цих обставин;

- відповідач не роз`яснив права та обов`язки, не повідомив про можливість відкладення справи для того, щоб скористатися правовою допомогою, не надав можливості скористатися юридичною допомогою.

Представник відповідача та третіх осіб надав суду відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши про його безпідставність та необґрунтованість. У відзиві викладені такі аргументи:

- позивач визнає те, що він керуючи транспортним засобом в темну пору доби, рухався із технічною несправністю - заднього габаритного ліхтаря;

- відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, навіть якщо особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення. Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 р. № 5-рп/2015, на яке посилається позивач, було постановлено до внесення відповідних змін до ст. 258 КУпАП;

- відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Тому доводи позивача про порушення цієї норми відповідачем не відповідають дійсності;

- відповідач розглянув справи з дотриманням вимог статей 268, 278, 279 КУпАП, зокрема пояснив позивачу його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення, однак жодних клопотань позивач не заявляв.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та представник третіх осіб в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відзиві на позовну заяву представник відповідача та третіх осіб зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні 20 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ДАФ державний номерний знак НОМЕР_1 на 129 кілометрі автошляху М-05 Київ-Одеса, був зупинений відповідачем поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква управління патрульної поліції в Київській області департаменту патрульної поліції сержантом поліції Бойко Валентином Андрійовичем, який виніс постанову серії НК № 294742 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

У постанові відповідача від 20.02.2019 року зазначено, що в темну пору доби на автомобілі позивача не працював задній габаритний ліхтар, чим позивач порушив п. 31.6 «б» ПДР України.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Частина 5 статті 258 КУпАП містить виключення, згідно з яким правило щодо складання протоколу у випадку оспорювання порушення не може бути застосоване у випадках притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зазначені положення ст. 258 КУпАП спростовують твердження позивача, що відповідач мав скласти протокол про адміністративне правопорушення, а справу мав розглядати через проміжок часу, а не на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Конституційним Судом України 26 травня 2015 року постановлене рішення № 1-11/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У п. 2.3 зазначеного рішення Конституційним судом висловлена правова позиція про те, що у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП передбачене скорочене провадження, яке передбачає, зокрема фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на порушника безпосередньо на місці його вчинення.

Конституційний Суд наголосив, що до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу, призводить застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом. Водночас Конституційний Суд не висловив позицію, що застосування процедури скороченого провадження у визначених законом випадках призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Конституцій Суд вирішив, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, у п. 2.4 рішення, Конституційний Суд висловив позицію, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.

Тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення, який в силу вимог ст.258 КУпАП відбувся «на місці вчинення» правопорушення не є порушенням вимог ст.276 КУпАП, яка передбачає розгляд справи про адміністративне правопорушення «за місцем його вчинення», яке у відповідності до рішення Конституційного Суду України визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт керування позивачем транспортним засобом на якому не працював задній габаритний ліхтар в темну пору доби.

Частина 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів

Відповідно до п/п «б» п. 31.6.Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач у позовній заяві визнає обставини, що на його автомобілі не працював задній габаритний ліхтар. Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання позивачем, а тому ці обставини не підлягають доказуванню.

Що стосується посилання позивача на недотримання вимог Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затвердженого наказом МВС від 13.10.2008 р. № 534 (далі - Порядок), то він є підзаконним нормативно-правовим актом, яким визначено процедуру проведення працівниками Державтоінспекції (далі - ДАІ) перевірок технічного стану колісних транспортних засобів відповідно до вимог абзацу першого пункту 21 статті 11 Закону України «Про міліцію». Зазначений Порядок не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки відповідач є службовою особою Департаменту патрульної поліції, а не ДАІ, і в своїй діяльності має керуватися Законом України «Про Національну поліцію».

Аргументи позивача проте, що несправність заднього габаритного ліхтаря виникла не з його вини і він усунув її на місці, по-перше не доведені доказами, а по-друге, не виключають наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби).

Що стосується неврахування поліцейським всіх обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення, то суд вважає слушним посилання у відзиві на позовну заяву на положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, згідно з якими при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Тобто ч. 2 ст. 33 КУпАП передбачає виключення з правила про врахування перелічених обставин при накладенні адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Розгляд правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, віднесених до компетенції Національної поліції, в силу ст. 258 КУпАП здійснюється у скороченому провадженні.

Аргументи позивача про те, що відповідач не роз`яснив права та обов`язки та не надав можливості скористатися юридичною допомогою є необґрунтованими та спростовані долученими до відзиву на позовну заяву відеозаписами розгляду справи відповідачем відносно позивача на місці вчинення правопорушення. На відео зафіксовано, як поліцейський 20 лютого 2019 року о 22:26 годині повідомив притягуваного про право давати пояснення, клопотання, користуватися юридичною допомогою, а також не свідчити проти себе та своїх близьких.

Не заперечуючи факт допущеного порушення, позивач зазначає, що поліцейський не взяв до уваги його пояснення про те, що вчинене ним правопорушення не є тяжким і не призвело до будь-яких негативних наслідків, тобто є малозначним, у зв`язку з чим відповідач міг звільнити його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням на підставі ст. 22 КУпАП.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Тобто, можливість оцінити вчинене адміністративне правопорушення як малозначне та звільнити порушника від адміністративної відповідальності є правом посадової особи, уповноваженої вирішувати справу, а не її обов`язком.

Разом з тим, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

На автомобілі позивача в темну пору доби не горіла лампа заднього габаритного ліхтаря, що зменшувало об`єктивну можливість для інших учасників дорожнього руху в темну пору доби оцінити місце розташування та габарити транспортного засобу позивача.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийняте пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення - забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; а також своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наявність належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст.ст. 75-78, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 12.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_3 ) до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква управління патрульної поліції в Київській області департаменту патрульної поліції Бойко Валентина Андрійовича, треті особи: батальйон патрульної поліції у м. Біла Церква управління патрульної поліції в Київській області департаменту патрульної поліції; управління патрульної поліції в Київській області департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18 червня 2019 року.

Суддя: О.О.Бурнусус