Рішення № 82463073, 13.06.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/954/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Воронцовій К.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Рижова Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства юстиції України про стягнення різниці у середньому заробітку за час затримки виконання судового рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі – відповідач, ГТУЮ у Херсонській області), Міністерства юстиції України, у якому просить стягнути з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 :

- невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 01.01.2017 р, по 31.07.2018 р. у розмірі 35509,20 грн., з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом встановлення Головному територіальному управлінню юстиції у Херсонській області та Міністерству юстиції України строку для подання звіту про виконання рішення суду у 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою від 10.05.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.

17.05.2019 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. У заяві позивач просив суд, зокрема, залучити до участі у розгляді справи Міністерство юстиції України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 20.05.2019 року судом відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.06.2019 року. Разом з тим, задоволено заяву позивача, залучено до участі у розгляді справи Міністерство юстиції України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі – третя особа).

11.06.2019 року до суду подано відзив на позовну заяву.

13.06.2019 року третьою особою подано пояснення до суду.

У підготовче засідання сторони з`явилися.

В засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, обґрунтовують їх тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року, ухваленою по справі № 821/858/16 визнано протиправними та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2016 року № 3088/к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області", наказ ГТУЮ у Херсонській області від 27.05.2016 року № 1244/1 "Про звільнення ОСОБА_1 ", вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Херсонській області з 27.05.2016 року та стягнуто з Головного управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54880,00 грн. У зв`язку із невиконанням наведеної постанови суду, позивач повторно звернувся до суду із позовом до ГТУЮ у Херсонській області за захистом своїх прав, в якому просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виконання судового рішення. За результатами такого звернення рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року в справі № 2140/1510/18, стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови ОААС від 23.11.2016 року по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Херсонській області за період з 23.11.2016р. по 31.07.2018р. в сумі 183957,76 грн. У даному випадку звертаючись до суду позивач вказує на те, що за період з дати його звільнення посадовий оклад начальника ГТУЮ у Херсонській області неодноразово підвищувався, проте дана обставина не була врахована при ухваленні рішення та постанови по справі № 2140/1510/18, тому середній заробіток на користь позивача стягнуто без включення до його складу сум підвищеного окладу за 2017-2018 роки, у зв`язку з чим, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню невиплачена різниця у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 01.01.2017р. по 31.07.2018р. у розмірі 35509,20 гривень.

Представники відповідача та третьої особи позовні вимоги не визнали, заперечення на позов обґрунтовують тим, що обов`язок сплати середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виникає у роботодавця у разі затримки виконання рішення суду, тобто після поновлення незаконно звільненого працівника із порушенням встановлених законом строків. Проте, якщо працівника фактично не поновлено на роботі, встановити строк затримки виконання судового рішення неможливо. При цьому, посилається на пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до якого рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Відтак, враховуючи неприйняття Міністерством юстиції України наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді у визначений у позові період, відповідач не має обов`язку сплачувати різницю у середньому заробітку за час затримки виконання рішення з урахуванням підвищення оплати праці за посадою начальника ГТУЮ у Херсонській області. За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог відповідач та третя особа просять відмовити.

Суд згідно приписів ч. 7 ст. 181 КАС України за клопотанням сторін, закриває підготовче провадження і розпочинає розгляд справи по суті.

Вивчивши заяви по суті справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 року №1674/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, із збереженням 9 рангу державного службовця, в порядку переведення, як такого, що успішно пройшов стажування, з випробувальним терміном шість місяців.

Наказом Міністерства юстиції України від 23.05.2016 року № 2917/к ОСОБА_1 присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби з 01.05.2016 року.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2016 року № 3088/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 27.05.2016 року за власним бажанням відповідно до частини 2 статті 86 Закону України "Про державну службу".

27.05.2016 року в. о. начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області прийнято наказ № 1244/1 "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким оголошено наказ Міністерства юстиції України від 23.05.2016 року № 2917/к.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року в справі №821/858/16 визнано протиправними та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3088/к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області", наказ ГТУЮ у Херсонській області від 27.05.2016 року № 1244/1 "Про звільнення ОСОБА_1 ", вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Херсонській області з 27.05.2016 року та стягнуто з Головного управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54880,00 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року в справі №2140/1510/18, стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови ОААС від 23.11.2016 року по справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Херсонській області за період з 23.11.2016р. по 31.07.2018р. в сумі 183957,76 грн.

Надаючи відповідь на адвокатський запит представника позивача, 18.04.2019 року ГТУЮ в Херсонській області направило на його адресу лист за вих. № 13.1-30/2689, згідно якого станом на дату незаконного звільнення позивача з роботи (27.05.2016 року) його посадовий оклад становив 6892,00 грн. Крім того, вказано на те, що посадовий оклад на посаді, на якій був поновлений ОСОБА_1 , в подальшому збільшувався та з 01.01.2017 року – становив 7100,00 грн.; з 01.01.2018 року – 10400,00 грн.; а з 01.01.2019 року – 10990,00 грн.

Позивач стверджує, що він має право на коригування середнього заробітку, який стягувався судом за періоди вимушеного прогулу позивача, затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, у зв`язку із підвищенням його посадового окладу, та на стягнення коштів, що не були виплачені після підвищення посадового окладу (у 2017-2018 роках), що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд звертає увагу на такі обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі – Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 р. у справі № 821/858/16, яка набрала законної сили з 23.11.2016 р., судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача, розрахована судом відповідно до Порядку № 100, складає 439,04 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, сума середньоденного заробітку позивача, встановлена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 р. у справі № 821/858/16 у розмірі 439,04 грн. - доказуванню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року у справі № 2140/1510/18, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року, з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови ОААС від 23.11.2016 року за період з 23.11.2016р. по 31.07.2018р. (419 робочих днів*439,04 грн.) в сумі 183 957,76 грн.

Досліджуючи на предмет обґрунтованості позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача різниці у середньому заробітку після його коригувань у сторону збільшення, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до п. 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Згідно з витягами із штатних розписів Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на 2016, 2017, 2018 та 2019 роки розмір посадового окладу начальника головного територіального управління юстиції складав відповідно у 2016 році 6892,00 грн., у 2017 році – 7100 грн., у 2018 році – 10400,00 грн., у 2019 році – 10990,00 грн.

Тобто, на день звільнення (27.05.2016 року) посадовий оклад позивача становив 6892,00 грн. та протягом 2017 – 2018 років двічі підвищувався.

Позивачем зроблено розрахунок різниці у середньому заробітку після його коригувань у сторону збільшення за період вимушеного, який судом перевірено та з яким суд погоджується.

Різниця у середньому заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду, яка не стягнута за рішеннями судів, за 2017 рік складає (за період з 01.01.2017р. – 31.12.2017р., тобто 248 робочих днів) - 3266,16 грн., за 2018 рік (з 01.01.2018р. по 31.07.2018р., тобто 144 робочих днів) - 32243,04 грн., всього - 35509,20 грн.

Предметом розгляду у даній справі не є спір щодо невиконання рішення суду про поновлення на роботі позивача, а є вимога про стягнення коштів з того органу звідки був звільнений позивач і в який він за рішенням суду поновлений на посаду, а саме в ГТУЮ у Херсонській області.

Суд вказує на те, що бюджетне фінансування та виділення коштів в межах штатного розпису на виплату заробітної плати щодо посади на яку вирішено поновити позивача проведено саме до ГТУЮ у Херсонській області. Відтак, з урахуванням вищенаведених рішень судів, що вже прийняті за аналогічними позовами ОСОБА_1 та переглянуті апеляційним судом, суд вважає правомірним та справедливим стягнути кошти саме з ГТУЮ у Херсонській області.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що помилковими є доводи відповідача та третьої особи про те, що поки позивача не поновлено на роботі, то обов`язок зі сплати середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання судового рішення у роботодавця не виникає.

Суд звертає увагу, що законодавець не пов`язує право працівника на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу через затримку виконання судового рішення з фактом поновлення його на роботі.

Суд погоджується з позивачем, що ні ст. 236 КЗпП України, ні жодна інша норма чинного законодавства, не встановлюють, що право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду виникає саме з моменту фактичного поновлення працівника на роботі.

Обов`язок відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється жодними причинами, в тому числі і тими на які посилаються відповідач і третя особа.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 826/808/16 (постанова Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач свою позицію довів та обґрунтував. Натомість відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, якими б спростовувались доводи позивача.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України).

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт до суду про його виконання з моменту набрання ним законної сили. З огляду на зазначене суд наголошує на тому, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, це право суду, а не обов`язок.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не обґрунтована необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, тому суд не вбачає підстав для прийняття відповідного рішення.

Судових витрат по справі не встановлено.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені суддею 13.06.2019 року.

Керуючись ст.ст.9, 14, 72-78, 143, 194, 242-246, 250, 255, 173-183 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (код ЄДРПОУ 34906897, 73003, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 42/14) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення: за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року в розмірі 35 509 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 20 коп., з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів.

У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 червня 2019 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 106030000