Рішення № 82463043, 13.06.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1376/19

РІШЕННЯ

іменем України

13 червня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л.

за участю:секретаря судового засідання Мартинюк А.В. позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Місяця К.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати вимоги від 06 листопада 2018 року та від 19 лютого 2019 року протиправними та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 березня 2019 року після отримання від працівників ДВС у Полонському районі вимоги від 06 листопада 2018 року оскаржила вказану вимогу до ДФС України. 19 квітня 2019 року отримала вимогу від 19 лютого 2019 року про сплату боргу в сумі 22287,02 грн. 24 квітня 2019 року отримала рішення ДФС України про розгляд скарги, в якій зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-503-17-У Головного управління ДФС у Хмельницькій області сформована для подання до органу державної виконавчої служби на суму зростання боргу, як узгоджена.

Позивач зазначила, що не є платником відповідно до ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки майже десять років не займається підприємницькою діяльністю. Щодо вимоги від 19 лютого 2019 року позивач зазначила, що нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Позивач вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 21.05.2019 суд відкрив провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив її до розгляду.

30.05.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідно даних ІТС «Податковий блок» станом на 31 січня 2013 року загальна сума боргу позивача становила 4010,30 грн. 06 грудня 2016 року Законом України № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено низку змін до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями. Отже, з 01 січня 2017 року підприємці зобов`язані сплачувати ЄСВ незалежно від доходу. Єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску. Оскільки для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, крім фізичних осіб - підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб складала: з 01 січня 2017 року - 704,00 грн. (3200*22%); з 01 січня 2018 року - 819,06 грн. (3723*22%). Якщо такі особи не отримують в певному місяці оподаткований дохід, вони, зобов`язані сплачувати єдиний внесок хоча б на мінімальному рівні. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 згідно реєстраційних даних, зареєстрована підприємцем з 16.12.2010 року. Дата прийняття рішення про припинення - 05.03.2019 року. Дата зняття з обліку платника податків - 05.03.2019 року. Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ф-503-17-У загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску становить 19829,84 грн.: за 2010 - 2013 рік сума боргу (недоїмки) становила 4010,30 грн.; за 2017 рік - 12 місяців * 704,00 грн. = 8448,00 грн.; за 9 місяців 2018 року - 9 місяців * 819,06 грн. = 7371,54 грн. Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 року № Ф- 503-17 загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску становить 22287,02 грн.: за 2010 - 2013 рік сума боргу (недоїмки) становила 4010,30 грн., за 2017 рік - 12 місяців * 704,00 грн. = 8448,00 грн., за 2018 рік-12 місяців* 819,06 грн. = 9828,72 грн. Враховуючи викладене, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 16.12.2010 зареєстрована як фізична особа-підприємець Полонською районною державною адміністрацією Хмельницької області.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 05.03.2019 припинила підприємницьку діяльність.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 22287,02 грн.

Відповідач сформував та виставив позивачу податкову вимогу від 06.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) №Ф-503-17-У в розмірі 19829,84 грн. у зв`язку з несплатою єдиного внеску.

Не погодившись з вказаною вимогою, позивач звернулась зі скаргою від 15.03.2019 до Державної фіскальної служби України.

19.04.2019 Державна фіскальна служба України прийняла рішення, в якому зазначила, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-503-17-У Головного управління ДФС у Хмельницькій області сформована для подання до органу державної виконавчої служби на суму зростання боргу, як узгоджена та не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку.

Відповідач сформував та виставив позивачу податкову вимогу від 19.02.2019 про сплату боргу (недоїмки) №Ф-503-17 в розмірі 22287,02 грн. у зв`язку з несплатою єдиного внеску.

Не погодившись з вимогами про сплату боргу, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пунктів 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Згідно з пунктом 4 статті 5 Закону №2464-VI обов`язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації відповідно до закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" або з початку провадження відповідної діяльності.

Водночас, законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону №2464-VI, які набрали чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Отже, з 01.01.2017 підприємці зобов`язані сплачувати ЄСВ незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.

За змістом частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За змістом статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Доказів сплати єдиного внеску в розмірі 22287,02 грн. позивач не надала.

Тому відповідач правомірно сформував та надіслав позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) №Ф-503-17-У в розмірі 19829,84 грн. та від 19.02.2019 про сплату боргу (недоїмки) №Ф-503-17 в розмірі 22287,02 грн.

Доводи позивача про відсутність обов`язку щодо сплати єдиного внеску у зв`язку тим, що вона не займається підприємницькою діяльністю майже десять років та не отримувала прибутку від господарської діяльності суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог статті 7 Закону №2464 єдиний внесок сплачується незалежно від отриманого доходу.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

В процесі судового розгляду відповідач довів правомірність вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-503-17-У від 06.11.2018 та №Ф-503-17 від 19.02.2019, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

На підставі ст.139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 червня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя О.Л. Польовий