Рішення № 82462993, 19.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2019 р. № 520/4814/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагайдака В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова , в якому просить суд:

скасувати рішення Індустріального об`єднаного управління Пенсійного Фонду України міста Харкова від 24.04.2019 року за №391 про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 22.04.2019 року №19-169 вих-19;

зобов`язати Індустріальне об`єднане управління Пенсійного Фонду України міста Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника згідно частини 19 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” у розмірі 60% пенсії померлого годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 22.04.2019 року №19-169 вих-19 без обмеження її максимальним розміром і здійснити відповідні виплати починаючи з 01 жовтня 2017 року з урахуванням вже отриманих сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №520/4814/19.

Запропоновано відповідачу подати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу.

Відповідач, Індустріальне об`єднане управління Пенсійного Фонду України міста Харкова, надав до суду відзив на позов, згідно змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Також позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1947 року народження перебуває на пенсійному обліку в Індустріальному об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України міста Харкова та отримує пенсію за втратою годувальника згідно ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року у розмірі 60 % середньомісячного заробітку померлого годувальника (чоловіка).

З матеріалів справи встановлено, що чоловік позивача, ОСОБА_2 , 1943 року народження, отримував пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% середнього заробітку на посаді прокурора(а.с.13).

Та ІНФОРМАЦІЯ_1 вересня 2016 року ОСОБА_2 помер (а.с.15).

Після його смерті позивач звернулась до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, отримала відмову, яку оскаржила до суду.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2017 року у справі №644/8140/16-а Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Харкова про зобов`язання вчинити дії – задоволено.

Зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова оформити пенсію ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 60% його пенсії, перерахованої у відповідності до виданої прокуратурою Харківської області довідки №18-677 від 21.09.2016 року згідно ст.50-1 Закону України № 1789-2 «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (в редакції від 30.10.1997р.) у розмірі 90% від суми місячного заробітку без обмеження її максимальним розміром та здійснити відповідні компенсаційні виплати за період з 26.09.2016 року.

Стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 551 гривня 20 коп.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова залишено без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.02.2017р. по справі № 644/8140/16-а залишено без змін.

Таким чином, рішення у справі № 644/8140/16-а набрало законної сили.

З 06 вересня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо сплати праці працівників прокуратури» згідно з якою до чинної постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 (Додатки) внесено зміни, а саме: підвищено оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам, у зв`язку з чим 24.04.2019 року позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про перерахунок її пенсії(а.с.22).

За результатами розгляду вказаної заяви позивач отримала рішення №391 від 24.04.2019 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії(а.с.25-26).

Не погоджуючись з вказаною відмовою ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно правовими актами.

Право на вибір пенсії передбачено ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка свідчить, що особі, яка має право на різні види пенсій (за віком, з інвалідності, за втрати годувальника), призначають один з цих видів пенсій за її вибором.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Непрацездатним членом сім`ї вважає, зокрема, дружина, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» сім`я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абз.1 ч.2 ст. 46-2, ст.47, частини першої статті 49, частини п`ятої ст. 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі за текстом - Закон №1697-VII).

Відповідно до ч. 13 ст. 86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку проведення перерахунків призначених пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване Законом.

Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом України, зокрема постановами в адміністративних справах від 10.12.2013 (справа № 21-420-а-13), від 10.12.2013 (справа № 21-348-а-13), від 17.12.2013 (справа № 21-445-а-13), від 06.10.2015 (справа № 21-2432/15). Верховний Суд України вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка діяла на момент призначення пенсії. Також зазначає, що процедури призначення пенсії та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 в справі "Суханов та Ільченко проти України", суд наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (пункт 52).

Судовим розглядом встановлено, що обставини щодо неприйняття нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України про визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» вже встановлювались під час розгляду Орджонікідзевським районним судом міста Харкова адміністративної справи №644/8140/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова закріплено право позивача на отримання пенсії у розмірі 60% пенсії померлого з 26.09.2016 р.

Таким чином, посилання пенсійного органу на відсутність підстав для перерахунку пенсії за втратою годувальника згідно з ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% пенсії померлого годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області є неприйнятними з огляду на те, що право позивача на отримання пенсії за вказаною нормою та у вказаному розмірі встановлено судовим рішенням, при цьому відповідачем не надано до суду достатніх та допустимих доказів, а також належного правового обґрунтування щодо невідповідності довідки прокуратури Харківської області вимогам закону.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Така правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 10 лютого 2015 року по справі №21-630а14.

Суд зазначає, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що рішення Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 24.04.2019 №391 про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області №19-169 вих. 19 не відповідає вимогам закону, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, зокрема, скасування такого рішення.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правового захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Індустріального об`єднаного управління Пенсійного Фонду України міста Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника згідно частини 19 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” у розмірі 60% пенсії померлого годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 22.04.2019 року №19-169 вих-19 без обмеження її максимальним розміром і здійснити відповідні виплати починаючи з 01 жовтня 2017 року з урахуванням вже отриманих сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,–

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Скасувати рішення Індустріального об`єднаного управління Пенсійного Фонду України міста Харкова від 24.04.2019 року за №391 про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 втратою годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 22.04.2019 року №19-169 вих-19.

Зобов`язати Індустріальне об`єднане управління Пенсійного Фонду України міста Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника згідно частини 19 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” у розмірі 60% пенсії померлого годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 22.04.2019 року №19-169 вих-19 без обмеження її максимальним розміром і здійснити відповідні виплати починаючи з 01 жовтня 2017 року з урахуванням вже отриманих сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 червня 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.