Рішення № 82462924, 12.06.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2127/17

12 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Прокоп"юк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, та Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0003671302, 0003681302 від 10.04.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. За результатами перевірки складено акт від 24.02.2017 № 285/19-00-13-02/2573612994, на підставі якого відповідач прийняв наступні податкові повідомлення – рішення від 10.04.2017:

- № 0003671302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 23320,16 грн., в тому числі 4664,03 грн. штрафних санкцій;

- № 0003681302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 1806,11 грн., в тому числі 361,22 грн. штрафних санкцій. Прийняті відповідачем зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами перевірки встановлено, що позивач не оподаткував отриманий дохід у вигляді додаткового блага, чим порушив підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункт 164.2 статті 164, статтю 167, підпункт "в" пункту 176.1 статті 176, статтю 179, пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК). Однак, позивач не погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та з військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік, оскільки згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не вважається податковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку, що позивач порушив підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункт 179.1 статті 179, підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункт 164.2 статті 164, статтю 167, підпункт "в" пункту 176.1 статті 176, статтю 179, пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Ухвалою суду від 08.12.2017 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 21.12.2017.

Ухвалами суду від 21.12.2017, від 24.01.2018, від 27.02.2018, від 19.04.2019, від 07.05.2019, від 04.06.2019, в тому числі відповідними довідками від 15.01.2018, від 02.02.2018, від 21.05.2019 розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва відповідно до статей 205, 223 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі – КАС).

Водночас, ухвалою суду від 10.09.2018 у справі № 1940/1532/18 залучено до участі у справі другого відповідача Головного управління ДФС в Тернопільській області.

Ухвалою суду від 14.03.2018 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 607/1773/18.

Ухвалою суду від 03.10.2018 поновлено провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 24.10.2018.

Ухвалою суду від 24.10.2018 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 607/1773/18.

Ухвалою суду від 11.04.2019 поновлено провадження у даній справі, призначено її до судового розгляду на 19.04.2019 та продовжено процесуальні строки розгляду справи на 30 днів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (арк. справи 55-60), просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачів, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття на підставі акта перевірки від 24.02.2017 № 285/19-00-13-02/2573612994 оскаржених податкових повідомлень – рішень здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву (арк. справи 34-36) та запереченні (арк. справи 64-66), просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Суд встановив, що з 13.02.2017 по 17.02.2017 працівником Головного управління ДФС у Тернопільської області згідно наказу № 123 від 01.02.2017 провів документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2017 № 285/19-00-13-02/2573612994, у якому встановлено наступні порушення (арк. справи 17-22):

- підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статтю 167, підпункт "в" пункту 176.1 статті 176, статтю 179 ПК, внаслідок чого донараховано суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 18656,13 грн.;

- пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК, внаслідок чого донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2015 рік у сумі 1444,89 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв наступні податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 10.04.2017 (арк. справи 23-24):

- № 0003671302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 23320,16 грн., в тому числі 4664,03 грн. штрафних санкцій;

- № 0003681302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 1806,11 грн., в тому числі 361,22 грн. штрафних санкцій.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 19.11.2005 між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору кредиту № 770/42-34 від 27.07.2005, згідно пунктом 3.2 якого сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу за кредитним договором відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України на суму в розмірі 4053,54 доларів США (арк. справи 13-14).

У листі від 21.06.2016 № 11.1-186/79-768 ПАТ "Укрсоцбанк" відобразило суму анульованого основного боргу в сумі 96934,67 грн. за IV квартал 2015 року в формі № 1 - ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано за рахунок резерву з ознакою доходу "126" - додаткове благо (арк. справи 38).

Водночас, зазначене анулювання було проведено згідно заяви позивача на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням від 19.11.2015 відповідно до пункту 3.4 договору про внесення від 19.11.2015 до договору кредиту № 770/42-34 від 27.07.2005. При цьому, у зазначеній заяві позивач вказав, що він належним чином повідомлений Банком про суму анулювання (прощення) заборгованості на зазначених умовах та про свій обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб із суми прощеної основної заборгованості за кредитом, і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК (арк. справи 16).

Відповідно до статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК на відповідача покладений обов`язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК)).

Підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК (підпункт "д" в редакції, який діяв на момент спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що податкове законодавство визначає включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, отриманого як додаткове благо, та фактично визначає один з видів такого додаткового блага.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого зазначеного пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Аналізуючи зазначені норми ПК, суд дійшов висновку, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу проценти, прощені (анульовані) кредитором та суму прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 813/3526/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив та не заперечується сторонами, що позивачу було анульовано основну суму кредиту в розмірі 4053,54 доларів США.

Таким чином, оскільки позивачу було анульовано основну суму кредиту, то при визначенні об`єкту оподаткування слід виходити з прощеної суми 4053,54 доларів США, визначеної за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014.

Станом на 01.01.2014 офіційний курс гривні до іноземної валюти (1 долар США) становив 7,9930 грн. (https://minfin.com.ua/ua/currency/nbu/2014-01-01/), тому 4053,54 доларів США х 7,9930 грн. = 32399,94 грн.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК (пункт 167.1 в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень, а тому ставка податку застосовується до позивача в розмірі 20%, оскільки анульована (прощена) сума кредиту перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми анульованого (прощеного) боргу було завищено податкове зобов`язання, зокрема:

- податковим повідомленням - рішенням № 0003671302 від 10.04.2017 відповідач завищив позивачу зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12785 грн. 14 коп. основного платежу та 3196 грн. 29 коп. штрафних санкцій;

- податковим повідомленням - рішенням № 0003681302 від 10.04.2017 відповідач завищив позивачу зобов`язання з військового збору в сумі 958 грн. 90 коп. основного платежу та 239 грн. 71 коп. штрафних санкцій.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення – рішення підлягають частковому скасуванню, як наслідок позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області та Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№ 0003671302, 0003681302 від 10 квітня 2017 року, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області за № 0003671302 від 10 квітня 2017 року в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12785 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 14 коп. основного платежу та 3196 (три тисячі сто дев`яносто шість) гривень 29 коп. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області за № 0003681302 від 10 квітня 2017 року в частині визначення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 958 (дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 90 коп. основного платежу та 239 (двісті тридцять дев`ять) гривень 71 коп. штрафних санкцій.

В задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області за № 0003671302 від 10 квітня 2017 року в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 870 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 99 коп. основного платежу та 1467 (тисяча чотириста шістдесят сім) гривень 74 коп. штрафних санкцій, - відмовити.

В задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області за № 0003681302 від 10 квітня 2017 року в частині визначення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 485 (чотириста вісімдесят п`ять) гривень 99 коп. основного платежу та 121 (сто двадцять одної) гривні 51 коп. штрафних санкцій, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.06.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.