Рішення № 82462923, 19.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 р. № 520/4688/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій Терьохіну Михайлу Петровичу, що міститься в листі від 09.04.2019 року № 1795/02.1-01/50;

- зобов`язати Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити і виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на думку позивача, є протиправною.

Відповідач, Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з урахуванням пункту 7-1 розділу прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

20.02.2019 року позивач звернувся до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою, в якій просив надати рішення про відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області листом №1097/02-01/50 від 01.03.2019 року повідомило позивача, що пенсія позивачу призначена на загальних підставах з 04.01.2019 року. Також, вказано, що загальний страховий стаж становить 42-11-13, в тому числі 23 роки 09 місяців 29 днів (періоди з 03.01.1995 року по 30.06.2005 року, з 01.08.2005 року по 31.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 31.12.2018 року) робота на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 04.11.1993 року № 909, що не відповідає вимогам п. 7-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25 березня 2019 року позивач звернувся до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в якій просив призначити і виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області листом № 1795/02.1-01/50 від 09.04.2019 року повідомило позивача, що переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота, на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, передбачені посади в міжшкільних навчально-виробничих комбінатах: директори, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Також, зазначено, що Балаклійський міжшкільний навчально-виробничий комбінат, в якому позивач працює з 03.01.1995 року по теперішній час, відноситься до міжшкільних навчально-виробничих комбінатів згідно переліку. В довідці № 2 від 08.01.2019 року Балаклійського учбово- спортивного центру ТСО України, зазначено, що з 21.01.1991 року Балаклійська автошкола ДТСААФ перейменована на Балаклійський учбово-спортивний центр Харківської області Товариства сприяння обороні України. Вказано, що згідно довідки № 1 від 08.01.2019 року, виданою Балаклійським учбово - спортивним центром ТСО України, про період роботи позивача в Балаклійській автомобільній школі ДТСААФ з 12.08.1981 року по 25.05.1984 року, з 29.06.1984 року по 20.09.1994 року на посаді майстра практичного навчання водіння автомобіля, заклад знаходиться в приватній власності. Крім того, вказано, що у переліку позашкільних закладів освіти автомобільні школи ДОСААФ не передбачені. Зазначено, що посада майстра практичного навчання водіння автомобіля, яку займав позивач з 12.08.1981 року по 25.05.1984 року, з 29.06.1984 року по 20.09.1994 року переліком не передбачена. Також, вказано, що загальний страховий стаж становить 42 роки 11 місяців 13 днів, в тому числі 23 роки 09 місяців 29 днів (періоди з 03.01.1995 року по 30.06.2005 року, з 01.08.2005 року по 31.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 31.12.2018 року), робота на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 04.11.1993 року № 909, що не відповідає вимогам п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, вважаючи протиправними вказані дії відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою № 1191 від 23 листопада 2011 року затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Порядок № 1191).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі № 462/5636/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, розглядаючи питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, посилалось на те, що у переліку позашкільних закладів освіти автомобільні школи ДТСААФ не передбачені, посада майстра практичного навчання водіння автомобіля, яку займав позивач з 12.08.1981 року по 25.05.1984 року, з 29.06.1984 року по 20.09.1994 року відповідним переліком не передбачена та згідно довідки № 1 від 08.01.2019 року Балаклійського учбово - спортивного центру ТСО України позивач працював в Балаклійській автомобільній школі ДТСААФ з 12.08.1981 року по 25.05.1984 року, з 29.06.1984 року по 20.09.1994 року на посаді майстра практичного навчання водіння автомобіля, заклад знаходиться в приватній власності.

Так, у відзиві відповідачем зазначено, що відповідно до “Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” затверджений постановою КМУ від 04 листопада 1993 року № 909 (далі по тексту – Перелік №909) до закладів освіти відносяться загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, дитячі будинки, дитячі трудові та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники-розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки, вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади, дошкільні навчальні заклади всіх типів, позашкільні навчальні заклади.

Проте, суб`єктом владних повноважень не визначено з яких підстав автомобільна школа ДТСААФ, в якій у відповідні періоди працював позивач, не відноситься до вищевказаного переліку, адже у даний перелік входять професійно-технічні навчальні заклади.

Крім того, пенсійний орган в листі № 1795/02.1-01/50 від 09.04.2019 року посилався на Перелік №909 та приписи ст.5 Закону України «Про позашкільну освіту», яким визначено, що структуру позашкільної освіти становлять: заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об`єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об`єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов`язана із функціонуванням позашкільної освіти.

Враховуючи приписи вказаної норми права, відповідачем зазначено, що Балаклійський міжшкільний навчально-виробний комбінат, в якому позивач працює з 03.01.1995 року по теперішній час, відноситься до міжшкільних навчально-виробничих комбінатів згідно Переліку.

Проте, відповідачем не зазначено з яких підстав автомобільна школа ДТСААФ не відноситься до переліку позашкільних закладів освіти, адже приписами ст.5 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що структуру позашкільної освіти становлять зокрема інші заклади освіти, установи.

Також, відповідач посилався на Перелік №909, яким зокрема передбачено посади в міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, а саме директори, заступники комбінати директорів з навчально-виховної (навчальної, виховної навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів в трудовій книжці позивача, його 12.08.1981 року згідно наказу № 76 від 10.08.1981 року прийнято в Балаклійську автомобільну школу ДТССАФ на посаду майстра практичного навчання водіння автомобіля. 25.05.1984 року згідно наказу № 20 від 23.05.1984 року позивача звільнено із займаної посади. 29.06.1984 року згідно наказу № 26-ЛС від 29.06.1984 року позивача прийнято в Балаклійську автомобільну школу ДТССАФ на посаду майстра практичного навчання водіння автомобіля. 20.09.1994 року згідно наказу № 78 від 19.09.1994 року позивача звільнено із займаної посади з Балаклійського учбово - спортивного центру ТСО України. 03.01.1995 року згідно наказу № 10-К позивача прийнято до Балаклійського учбово-виробничого комбінату на посаду майстра виробничого навчання керуванню автомобілів.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно довідки № 1 від 08.01.2019 року Балаклійського учбово - спортивного центру ТСО України позивач у період з 12.08.1981 року по 25.05.1984 року працював в Балаклійській автомобільній школі ДТСААФ на посаді майстра практичного навчання водіння автомобіля. В період з 29.06.1984 року по 20.09.1994 року позивач працював в Балаклійському учбово-спортивному центрі ТСОУ на посаді майстра практичного навчання водіння автомобіля. Також, вказано, що заклад знаходиться в приватній власності.

Так, вищевказаний документ містить відомості зокрема щодо періоду роботи позивача в період з 29.06.1984 року по 20.09.1994 року в Балаклійському учбово-спортивному центрі ТСОУ. Крім того, вказано, що заклад знаходиться в приватній власності.

26 вересня 1991 року на 7 позачерговому з`їзді було прийняте рішення про реорганізацію ДТСААФ у Товариство сприяння обороні України. У прийнятому Статуті відзначалось, що ТСО України є правонаступником ДТСААФ республіки, всеукраїнською громадською організацією. Відповідно до Закону України «Про об`єднання громадян» ТСО України зареєстроване 10 жовтня 1991 року Міністерством юстиції як Всеукраїнська громадська оборонно-патріотична організація громадян. ЇЇ метою визнано – сприяння обороні і підготовці членів Товариства до праці і захисту Батьківщини.

При цьому, згідно довідки №2 від 08.01.2019 року Балаклійського учбово - спортивного центру ТСО України 21.01.1991 року Балаклійську автошколу ДОСААФ перейменовано на Балаклійський учбово - спортивний центр Товариства сприяння обороні України.

Таким чином, в довідці № 1 від 08.01.2019 року не зазначено в який саме період позивач працював у закладі, що знаходиться в приватній власності, а в який у закладі іншої форми власності.

Тобто, довідка № 1 від 08.01.2019 року Балаклійського учбово - спортивного центру ТСО України містить не точні дані, які б могли свідчити про наявність чи відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Натомість, відповідач не враховуючи періоди роботи позивача з 12.08.1981 року по 25.05.1984 року, з 29.06.1984 року по 20.09.1994 року, як такі, що дають право на отримання відповідної грошової допомоги, не дослідив належним чином надані позивачем документи та не врахував зазначені в них неточності.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів звернення пенсійного органу до Балаклійського учбово - спортивного центру ТСО України з запитами щодо отримання інформації про форму власності закладу в період роботи позивача з 29.06.1984 року по 20.09.1994 року та характеру виконуваної роботи позивачем.

Суд зазначає, що невстановлення вищевказаних обставин унеможливлює встановлення наявності чи відсутності у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин.

За таких обставин, Зміївським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду питання про призначення і виплату грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд для ефективного захисту прав позивача, вважає необхідним зобов`язати Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області повторно розглянути питання про призначення і виплату грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити і виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій Терьохіну Михайлу Петровичу, що міститься в листі від 09.04.2019 року № 1795/02.1-01/50, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що рішення відповідача не оформлялось окремим актом індивідуальної дії, а листом № 1795/02.1-01/50 від 09.04.2019 року позивачу надані роз`яснення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних в частині визнання протиправним та скасування рішення Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій Терьохіну Михайлу Петровичу, що міститься в листі від 09.04.2019 року № 1795/02.1-01/50.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо неналежного розгляду питання про призначення і виплату грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області повторно розглянути питання про призначення і виплату грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 41248550, 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.