Рішення № 82462842, 18.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 червня 2019 р. № 520/1588/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради щодо не вжиття заходів по тимчасовому влаштуванню ОСОБА_1 та подачі заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу Державної міграційної служби України;

- зобов`язати Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вжити заходів по тимчасовому влаштуванню ОСОБА_1 та подачі заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу Державної міграційної служби України.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що виразилася у не вчинення дій щодо позивача по тимчасовому влаштуванню та подачі до територіального органу ДМС заяви дитини, розлученої із сім`єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту по невидачі позивачу проїзного документу особи, якій надано додатковий захист. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по справі № 520/1588/19.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 ; зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради призначити ОСОБА_1 законного представника до розгляду справи №520/1588/19; зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради повідомити суд про призначення ОСОБА_1 законного представника для участі у справі №520/1588/19.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до вирішення питання про призначення законного представника ОСОБА_1 .

Через канцелярію суду від представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім із посиланням на положення постанови КМУ від 16.11.2016 року №832, якою затверджено Порядок взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім`єю дітей, які не є громадянами України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вказано на необґрунтованість позовних вимог позивача, з огляду на обставини того, що посадовими особами відповідача було здійснено усіх необхідних дій в межах наявних повноважень. Також із посиланням на положення ст.ст. 56, 57 КАС України зазначено, що на відповідно до Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім`єю дітей, які не є громадянами України, на представництво таких дітей працівнику служби у справах дітей видається довіреність від імені органу опіки та піклування керівником органу опіки та піклування, а керівником органу опіки та піклування є Харківський міський голова. Водночас, зазначено, що згідно із висновком консультативної поліклініки Державної установи Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків “Національної академії медичних наук України” за результатами обстеження позивача було встановлено біологічний вік позивача старше 18 років, що унеможливлює представництво його інтересів органом опіки та піклування.

В подальшому, ухвалою суду від 09.04.2019 року поновлено провадження у справі №520/1588/19 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 19.11.2018 року в офісі Благодійного Фонду “Право на захист”, який є виконавчим партнером УВКБ ООН в Україні, стосовно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна походження - М`янма, був складений акт про виявлення розлученої із сім`єю дитини, яка не є громадянином України.

Матеріали справи свідчать, що акт було складено заступником начальника-завідувачем сектору з питань захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування служби у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради - Павленко Галиною Миколаївною та ОСОБА_2 - головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами притулку та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Харківській області.

Судовим розглядом справи встановлено, що Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради уповноважено ОСОБА_3 представляти інтереси дитини, розлученої із сім`єю, від імені органу опіки та піклування довіреністю №713 від 19.11.2018 року.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що того ж дня, ОСОБА_1 було поміщено до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 24», де йому було поставлено діагноз «гостра респіраторна вірусна інфекція».

Як зазначено у позовній заяві, 20.11.2018 року за направленням Департаменту служб у справах дітей до Державної установи «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків національної академії наук України» складено консультативний висновок спеціаліста про те, що позивач має вік понад 18 років.

Позивачем зазначено у позовній заяві, що після складення зазначеного консультативного висновку законний представник ОСОБА_1 Уддіна - відмовилась вчиняти будь-які дії з представництва його інтересів, зокрема, щодо поміщення на проживання, подачі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до територіального органу ДМС України.

В подальшому, як вказано у позовній заяві, 21.11.2018 року в приміщенні відділу по роботі з шукачами притулку та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Харківській області законним представником вказано на те, що ним не буде вчинено жодних дій по розміщенню дитини без супроводу, зазначену позицію також у телефонній розмові було підтримано начальником державного представника.

Судовим розглядом справи встановлено, що через відсутність місця для проживання в Харкові, позивач намагався подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у місті Полтава, проте під час звернення 22.11.2018 року разом із перекладачем та заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до відділу по роботі з шукачами притулку УДМС України в Полтавській області був повідомлений його може бути прийнято пізніше та за умови присутності законного представника.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 23.11.2018 року ОСОБА_1 разом із перекладачем, співробітником Благодійного фонду «Право на захист» та співробітником УВКБ ООН в Україні звернувся до відділу по роботі з шукачами притулку та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Харківській області з метою подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Проте представники Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради 23.11.2018 року до вказаного відділу ГУ ДМС України в Харківській області не прибули та відмовились виступати законним представником при подачі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позивачем зазначено, що у зв`язку з відсутністю у нього законного представника, співробітники ГУ ДМС України в Харківській області були позбавлені можливості 23.11.2018 року прийняти до розгляду заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Вважаючи бездіяльність відповідача, яка виражається у не вчиненні дій по тимчасовому влаштуванню та подачі до територіального органу ДМС заяви дитини, розлученої із сім`єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у невидачі проїзного документу особи, якій надано додатковий захист, протиправною, незаконною, а отже такою, що порушує права позивача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд, дослідивши матеріали справи та поданий до суду відповідачем відзив на позов, зазначає наступне.

В ухвалі суду від 09.04.2019 року судом зазначено, що зі змісту позовної заяви вбачається зазначення позивачем обставин того, що він не є громадянином України та є неповнолітнім, з огляду на дату його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, зі змісту наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого КНП “Міська дитяча клінічна лікарня 24”, у зв`язку із виникненням сумніву щодо віку, позивача було направлено до Консультативної поліклініки Державної установи “Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України” та за результатом обстеження було надано висновок, яким встановлено біологічний вік пацієнта старше 18 років. Судом вказано, що як встановлено з матеріалів справи нового висновку щодо встановлення біологічного віку ОСОБА_1 складено не було.

З огляду на вказане судом зазначено, що оскільки відповідно до висновку щодо встановлення біологічного віку ОСОБА_1 останньому більше 18 років та протилежного до суду не надано і судом в рамках офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено, то суд вважає за можливе розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за відсутності законного представника ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи до суду не надано доказів протилежного, а отже з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), якою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а також з урахуванням вимог ст. 55 Конституції України, якою передбачено, що кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності законного представника ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із приписами ч. 1 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» дитина, розлучена із сім`єю, - особа віком до вісімнадцяти років, яка прибуває чи прибула на територію України без супроводу батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри, опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до законодавства країни походження, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття Б Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяли на себе відповідальність за виховання дитини.

Як передбачено положеннями п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» законні представники дитини, розлученої із сім`єю, - орган опіки та піклування, опікуни та піклувальники, призначені відповідно до законодавства України, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, адміністрація закладу охорони здоров`я, навчального або іншого дитячого закладу.

Суд зазначає, що механізм взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час роботи з розлученими із сім`єю дітьми, які є іноземцями або особами без громадянства та виявили бажання особисто чи через інших осіб набути статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” визначається Порядком взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім`єю дітей, які не є громадянам України, який затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 16.11.2016 року №832 (Порядок №832).

Як передбачено положеннями п. 3 Порядку №832 робота державних органів та органів місцевого самоврядування з дитиною, розлученою із сім`єю, проводиться з дотриманням таких принципів: 1) забезпечення захисту прав та інтересів дитини; 2) недопущення дискримінації дітей; 3) урахування думки дитини під час вирішення питань, що стосуються її життя; 4) забезпечення конфіденційності інформації про дитину.

Згідно із п.4 Порядку №832 у роботі з дітьми, розлученими із сім`єю, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть співпрацювати з Представництвом Управління Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй у справах біженців та міжнародними організаціями з урахуванням Законів України “Про інформацію” та “Про захист персональних даних”.

Положеннями п. 6 Порядку №832 визначено, що у разі виявлення дитини, розлученої із сім`єю, представниками інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, юридичними та фізичними особами зазначені органи та особи невідкладно повідомляють про такий факт територіальному органу ДМС і органу опіки та піклування за місцем виявлення дитини.

При цьому представник територіального органу ДМС у присутності представника органу опіки та піклування за місцем виявлення дитини:

- роз`яснює дитині можливість і порядок подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням її віку та індивідуальних особливостей зрозумілою для неї мовою із залученням у разі потреби перекладача, в тому числі з використанням засобів дистанційного перекладу;

- складає акт про виявлення дитини, розлученої із сім`єю, у трьох примірниках. Третій примірник зазначеного акта не складається, якщо дитина, розлучена із сім`єю, виявлена фізичними особами або самостійно звернулася до територіального органу ДМС або органу опіки та піклування.

До акта про виявлення дитини, розлученої із сім`єю, вносяться відомості, які містяться в наявних документах, що посвідчують особу дитини, в разі їх відсутності відомості вносяться із слів дитини та за результатами її візуального огляду. В акт можуть вноситися отримані від іншої особи відомості про дитину, які засвідчуються підписом такої особи.

Згідно із п. 7 Порядку №832 керівник органу опіки та піклування видає довіреність на представництво інтересів дітей, розлучених із сім`єю, від імені органу опіки та піклування працівнику служби у справах дітей (далі - представник служби у справах дітей).

У разі надходження повідомлення про неможливість здійснення представником служби у справах дітей заходів щодо представництва інтересів дитини, розлученої із сім`єю, керівник органу опіки та піклування невідкладно видає довіреність іншому працівнику служби у справах дітей.

Як передбачено приписами п. 8 Порядку №832 у разі отримання повідомлення про виявлення дитини, розлученої із сім`єю, у випадках, передбачених пунктом 6 цього Порядку, представник служби у справах дітей та представник територіального органу ДМС невідкладно виїжджають до місця виявлення такої дитини.

Пунктом 9 Порядку №832 визначено, що після виявлення дитини, розлученої із сім`єю, представник служби у справах дітей за сприяння представника територіального органу ДМС невідкладно забезпечує: 1) супроводження дитини до закладу охорони здоров`я за місцем її виявлення для проведення медичного обстеження та надання в разі потреби невідкладної медичної допомоги; 2) вжиття на підставі отриманої від закладу охорони здоров`я довідки про стан здоров`я дитини, розлученої із сім`єю, акта про виявлення дитини, розлученої із сім`єю, акта про приймання-передачу дитини, розлученої із сім`єю (в разі наявності), та інших документів заходів для тимчасового влаштування дитини, розлученої із сім`єю, відповідно до пункту 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 76, ст. 2561).

Як передбачено приписами п.13 Порядку №832 законний представник дитини, розлученої із сім`єю:

1) у разі отримання повідомлення про виявлення дитини, розлученої із сім`єю, невідкладно виїжджає на місце виявлення такої дитини;

2) бере участь у складенні акта про виявлення дитини, розлученої із сім`єю;

3) вживає заходів щодо тимчасового влаштування дитини, розлученої із сім`єю;

4) подає до територіального органу ДМС заяву дитини, розлученої із сім`єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не пізніше ніж через три робочих дні після тимчасового влаштування дитини;

5) бере участь у заходах, які проводяться територіальним органом ДМС під час розгляду заяви дитини, розлученої із сім`єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

6) забезпечує захист прав та інтересів дитини, доступ дитини до безоплатної правової допомоги, представляє її інтереси в судах та інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, закладах, установах та організаціях незалежно від форми власності;

7) вживає не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати надходження письмового повідомлення про прийняття ДМС рішення про відмову у визнанні дитини, розлученої із сім`єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, заходів для оскарження такого рішення в установленому законом порядку;

8) забезпечує реєстрацію дитини, розлученої із сім`єю, в установленому законодавством порядку після отримання посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

9) має право взаємодіяти із представниками Представництва Управління Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй у справах біженців та його виконавчими партнерами (за згодою) з питань соціального захисту дитини, розлученої із сім`єю, сприяючи при цьому спілкуванню дитини з ними з урахуванням принципу конфіденційності;

10) подає на запит служби у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім`єю, інформацію про заходи, вжиті щодо її соціального захисту;

11) повідомляє не пізніше ніж через сім робочих днів службі у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім`єю, та відповідному територіальному органу ДМС про зміну місця її проживання (перебування) та інші обставини, що мають істотне значення.

Водночас, як визначено положеннями п. 17 Порядку №832 територіальний орган ДМС:

1) забезпечує реєстрацію та розгляд заяви дитини, розлученої із сім`єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, встановленому МВС;

2) видає дитині, розлученій із сім`єю, довідку про звернення за захистом в Україні;

3) направляє дитину, розлучену із сім`єю, у разі виникнення обґрунтованого сумніву щодо її віку із залученням перекладача за згодою дитини та її законного представника на обстеження для встановлення її віку в порядку, встановленому МОЗ, МОН та Мінсоцполітики.

Дитині, розлученій із сім`єю, яка направляється на обстеження з метою встановлення віку, через перекладача в присутності законного представника роз`яснюються причини такого обстеження;

4) проводить разом із міжнародними організаціями заходи, пов`язані з розшуком батьків або інших законних представників дитини, розлученої із сім`єю;

5) інформує у разі встановлення місця проживання/перебування батьків або інших законних представників дитини, розлученої із сім`єю, орган опіки та піклування за місцем виявлення дитини для розгляду питання щодо повернення дитини на виховання до них відповідно до вимог законодавства;

6) забезпечує надання послуг перекладача в процесі вирішення питання про визнання дитини, розлученої із сім`єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

7) інформує представника служби у справах дітей про прийняття ДМС рішення про визнання або про відмову у визнанні дитини, розлученої із сім`єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не пізніше ніж через три робочих дні з дати надходження повідомлення про прийняття такого рішення;

8) продовжує в установленому законодавством порядку строк дії довідки про звернення за захистом в Україні;

9) видає дитині, розлученій із сім`єю, посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

10) надсилає в разі, коли дитину, розлучену із сім`єю, визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а місце проживання/перебування батьків або інших законних представників такої дитини не встановлено, службі у справах дітей за місцем виявлення дитини копію рішення ДМС про визнання дитини, розлученої із сім`єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також інформацію про розшук батьків/законних представників дитини та відсутність відомостей про їх місцезнаходження.

Судовим розглядом справи зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов встановлено, що ОСОБА_1 було влаштовано до медичного закладу КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 24» Харківської міської ради з метою обстеження стану здоров`я для подальшого тимчасового влаштування відповідно до пункту 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», та відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Міська дитяча клінічна лікарня 24», у зв`язку із виникненням сумніву щодо віку, ОСОБА_1 було направлено до Консультативної поліклініки Державної установи «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України». За результатом обстеження було надано висновок, яким встановлено біологічний вік пацієнта старше 18 років.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів п. 33 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, тимчасове влаштування підкинутої чи знайденої дитини, дитини з ознаками насильства або жорстокого поводження, а також дитини, розлученої із сім`єю, проводиться після надання їй необхідної медичної допомоги, завершення медичного обстеження чи лікування.

Медичне обстеження підкинутої чи знайденої дитини, дитини з ознаками насильства або жорстокого поводження у медичному закладі або її влаштування до нього в разі виникнення потреби в наданні їй медичної допомоги чи лікуванні проводиться за клопотанням служби у справах дітей чи уповноваженого органу Національної поліції за місцем виявлення дитини.

Медичне обстеження дитини, розлученої із сім`єю, у медичному закладі або її влаштування до нього в разі виникнення потреби в наданні їй медичної допомоги чи лікуванні проводиться за клопотанням служби у справах дітей за місцем виявлення дитини за сприяння територіального органу ДМС.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що посилання представника відповідача на положення Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, є вірними проте не повними, оскільки з огляду на обставини того, що стосовно позивача було складено акт про виявлення розлученої із сім`єю дитини, яка не є громадянином України, то у даному випадку його тимчасове влаштування проводиться після надання позивачу необхідної медичної допомоги, завершення медичного обстеження чи лікування.

При цьому, з огляду на вищевикладені норми медичне обстеження позивача у такому випадку проводиться за клопотанням служби у справах дітей за місцем виявлення дитини за сприяння територіального органу ДМС.

Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи докази медичне обстеження позивача стосовно віку не було здійснено у відповідності до встановленого порядку.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень п. 3 Порядку проведення обстеження для встановлення віку дитини, яка залишилась без піклування батьків та потребує соціального захисту, який затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України від 23.10.2013 року № 903/1464/711, обстеження для встановлення віку дитини здійснюється, якщо дитина, яка розлучена Із сім`єю, не є громадянином України і яка або законний представник якої звернулась (звернувся) до компетентних органів України із заявою про визнання такої дитини біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, - за направленням територіального органу Державної міграційної служби України із залученням законного представника за участю перекладача.

Згідно із п. 4 Порядку проведення обстеження для встановлення віку дитини, яка залишилась без піклування батьків та потребує соціального захисту, який затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України від 23.10.2013 року № 903/1464/711, процедура встановлення віку дитини складається з трьох етапів: вивчення та аналізу наявної інформації про дитину, інформації про країну її походження, у разі якщо дитина, розлучена із сім`єю, не є громадянином України і яка або законний представник якої звернулась (звернувся) до компетентних органів України із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту; психологічної оцінки віку; фізіологічної оцінки віку.

Як встановлено під час судового розгляду справи стосовно позивача 19.11.2018 року в офісі Благодійного Фонду “Право на захист” було складено акт про виявлення розлученої із сім`єю дитини, яка не є громадянином України. При цьому, позивач виявив бажання подати заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З наявної в матеріалах справи копії консультативного висновку спеціаліста Консультативної поліклініки Державної установи «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України» від 20.11.2018 р., на який посилається відповідач, вбачається, що останній містить записи ендокринолога, стоматолога та рентгенолога. При цьому, за результатами лабораторного дослідження стоматолога зазначено, що за станом порожнини рота та кількості зубів (без рентгенограми) вік пацієнта більше 18 років.

Враховуючи обставини справи оцінка віку позивача мала бути здійснена у відповідності до Порядку проведення обстеження для встановлення віку дитини, яка залишилась без піклування батьків та потребує соціального захисту, який затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України від 23.10.2013 року № 903/1464/711, проте наявний в матеріалах справи консультаційний висновок спеціаліста Консультативної поліклініки Державної установи «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України» від 20.11.2018 року не є свідченням дотримання встановленої процедури при визначенні віку позивача.

Таким чином, враховуючи обставини справи, доводи представника відповідача про припинення представництва відповідачем інтересів позивача на підставі консультаційного висновку спеціаліста Консультативної поліклініки Державної установи «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків Національної академії медичних наук України» від 20.11.2018 р. не можуть вважатися судом обґрунтованими та належними, що свідчить про порушення останнім порядку проведення обстеження для встановлення віку дитини, яке стало підставою для порушення прав позивача в частині не здійснення тимчасового влаштування останнього та подачі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу Державної міграційної служби України, оскільки такі дії у відповідності до норм діючого законодавства можуть бути вчинені тільки за участі законного представника дитини.

Суд також зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, з огляду на обставини справи та встановлення судом порушення порядку визначення віку дитини, що стало наслідком порушення прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача та визнання протиправною бездіяльності Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо не вжиття заходів по тимчасовому влаштуванню ОСОБА_1 та подачі заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу Державної міграційної служби України.

При цьому, з огляду на висновки суду, з метою всебічного та повного захисту порушених прав позивача, на думку суду наявні підстави для зобов`язання Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради вжити заходів по тимчасовому влаштуванню ОСОБА_1 та подачі заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу Державної міграційної служби України.

Відповідно до положень ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (офіс БФ “Право на захист”, вул. Чернишевська, 85/14, м. АДРЕСА_1 ) до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (вул. Чернишевська, 55, м. Харків, 61002), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо не вжиття заходів по тимчасовому влаштуванню ОСОБА_1 та подачі заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу Державної міграційної служби України.

Зобов`язати Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вжити заходів по тимчасовому влаштуванню ОСОБА_1 та подачі заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу Державної міграційної служби України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.