Рішення № 82462497, 19.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 р. справа № 400/1358/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ), АДРЕСА_2 . Хайфа, Ізраїль

до відповідачаІнгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018

провизнання протиправним рішення від 08.04.2019 року № 7579/02 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовом до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - відповідач або Управління), в якому просить визнати протиправним рішення відповідача, викладене в листі від 08.04.2019 року № 7579/02 та зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсію за віком, починаючи з дати припинення її виплати, а також заявила клопотання про витребування від відповідача рішення про припинення виплати пенсії, у зв`язку з виїздом позивача на постійне місце проживання за кордон, що міститься у пенсійній справі № 164346/1401.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона є громадянкою України, отримувала пенсію за віком та з 2016 року виїхала на постійне місце проживання до ОСОБА_2 . Виплату пенсії було припинено у зв`язку з виїздом за кордон. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 (далі - Рішення № 25-рп/2009) визнано неконституційними положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи свої дії правомірними, оскільки позивачем не було дотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), щодо особистого звернення із заявою про поновлення виплати пенсії, та не надано документ, який підтверджує місце проживання (реєстрації) в України.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України та зобов`язано відповідача надати рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду у відзиві, відповідач зазначив, що не має можливості надати рішення про припинення виплати пенсії позивачу, так як відповідачем не приймалось будь-який рішень щодо припинення пенсії, а саме припинення відбулося за заявою позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивачу з 25.05.2007 року була призначена пенсія за віком на підставі Закону № 1058.

В 2016 році позивач виїхала з України до ОСОБА_2 на постійне місце проживання.

На підставі заяви позивача від 03.08.2016 року її було знято з обліку в Управлінні та відповідно до талону до разового доручення від 04.08.2016 року № 2683-164346/54056 позивачу була виплачена пенсія за період з 01.09.2016 року по 31.01.2017 року.

22.03.2019 року позивач через свого представника звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з вимогою поновити їй пенсію за віком з дати припинення її виплати з відповідним перерахунком і індексацією, та надати копії документів, а саме повідомлення про призначення пенсії та рішення про припинення виплати пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.04.2019 року № 1248-С-07 представника позивача повідомлено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто до органів пенсійного фонду України, а для вирішення інших питань заяву було направлено до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Листом відповідача від 08.04.2019 року № 7579/02 представнику позивача надано відповідь на звернення, відповідно до якого позивачем не була дотримана вимога законодавства щодо особистого звернення із заявою про поновлення виплати пенсії (Додаток 2 до Порядку 22-1) безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України, а також не надано документ, що підтверджував би місце проживання (реєстрації) в Україні. Також у листі відповідач вказав, що на теперішній час немає законодавчих актів між державами України та Ізраїль, на підставі яких можлива виплата позивачу пенсії за умови збереження постійного місця проживання в Ізраїлі.

Позивач з відмовою відповідача викладеною у листі не погоджується, оскільки відповідачем не прийняті до уваги висновки Конституційного Суду України викладені в рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009, внаслідок чого позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 51 Закону № 1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.

Пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058 передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Зазначені положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-15, зазначено що особа має право на вільний вибір свого місця проживання, із збереженням усіх конституційних прав, зокрема права на отримання призначеної пенсії незалежно від місця. Частина 2 ст. 2 цього Закону передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Також, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що з наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною, відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відтак, відповідач безпідставно припинив виплату позивачу пенсії.

Частиною другою статті 49 Закону №1058 встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про поновлення виплати пенсії з огляду на те, що не долучено документу про зареєстроване місце проживання. Відповідно до пункту 2.08 Порядку, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Подання додаткових позивачем документів при поновленні виплати пенсії являється виключно його правом та не створює обов`язку щодо їх подачі.

Посилання Управління на пункт 2.9 Порядку № 22-1, щодо обов`язку пенсіонера пред`являти паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання) при поданні заяви при поновленні пенсійних виплат, є безпідставним, оскільки вказаний пункт регулює звернення особи за пенсією, а не порядок подання ним заяви про її поновлення.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку № 22-1, заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Таким чином, пенсіонер наділений правом вибору порядку звернення до органу, що призначає пенсію, або особисто, або через свого представника.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду, що існують правові підстави не поновлювати позивачу виплату пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З урахування задоволення позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 768,40 грн., сплачений квитанцією № 0.0.1344446564.1 від 06.05.2019 року.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250638) задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Інгульського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250638), викладене у листі від 08.04.2019 року № 7579/02.

3. Зобов`язати Інгульське об`єднане Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250638) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) виплату пенсії за віком, починаючи з дати її припинення.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250638) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз