Рішення № 82462378, 19.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 р. № 400/1388/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (надалі – відповідач, Департамент) про:

- визнання протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України стосовно відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаного з проходженням служби в органах міліції, поліції у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов`язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по втраті працездатності поліцейського у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності із втратою 50% працездатності внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаного з проходженням служби в органах міліції, поліції у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Ухвалою від 11.05.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1388/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив службу в органах внутрішніх справ України та був звільнений зі служби в Національній поліції України за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію». Позивач звернувся до Департаменту із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності. Листом від 30.04.2019 року відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. Відмова обґрунтована тим, що в ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» відсутні підстави виплати одноразової грошової допомоги поліцейському в результаті визначення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, якщо інвалідність встановлена до дня звільнення. Позивач вважає відмову у виплаті одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує його права.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 07.03.2019 року, а звільнено з поліції з 26.03.2019 року. Однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги є дотримання терміну визначення поліцейському інвалідності, а саме протягом шести місяців після звільнення, та відсутнє правове врегулювання призначення та виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, інвалідність яким встановлено до звільнення. Оскільки позивача було звільнено після встановлення інвалідності, підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.

Відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач з 2000 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 року по 26.03.2019 року в Національній поліції України.

Згідно свідоцтва про хворобу № 81 від 26.02.2019 року Медичної військово-лікарської комісії державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» позивач визнаний непридатним до служби в поліції та встановлено позивачу захворювання внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків в поліції.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №553063 позивачу з 07.03.2019 року встановлено на строк до 01.04.2020 року 3 групу інвалідності.

Відповідно до довідки серії 10 ААА № 019269 від 18.03.2019 року про визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках становить 50%.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 59 о/с від 22.03.2019 року позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015.

21.03.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності та встановленням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. До заяви додав копію довідок до акту огляду МСЕК, копію свідоцтва про хворобу, копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.

12.04.2019 року відповідачем затверджено висновок про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Листом №3739/03-42/03-19 від 24.04.2019 року відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність позивачу було встановлено до звільнення з поліції.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015. (далі - Закон №580).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Статтею 3 Закону № 580-VIII передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського призначається одноразова грошова допомога, яка є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави.

Частиною 1 статті 97 Закону №580 визначено перелік випадків, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 97 Закону № 580 одноразова грошова допомога в разі визначення втрати працездатності поліцейського призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, для отримання права на призначення одноразової грошової допомоги пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону №580 визначено наявність обов`язкових умов:

1) інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Таким чином, однією з обов`язкових умов призначення одноразової грошової допомоги є звільнення особи з Національної поліції внаслідок причин, зазначених в пункті 3 статті 97 Закону № 580-VIII, тобто звільнення має бути зумовлене захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

З матеріалів справи слідує, що позивач звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу).

Крім того, інвалідність позивача наступила внаслідок отриманих травм, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, що також підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність йому встановлена під час проходження служби, а не після звільнення.

Відповідно до положень частини 2 статті 97 Закону № 580-VIII, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11 січня 2016 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4).

Відповідно до пункту 1 Р.ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У підпункті 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року № 916, закріплено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку, пов`язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ-обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 2 Розділу ІІІ цього Порядку посадові особи органів поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.

За приписами пункту 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Положеннями пункту 5 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Згідно із пунктом 1 Розділу IV вказаного Порядку фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Зазначений висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

При цьому, згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку № 4 керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п`ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови-письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Як слідує з матеріалів справи з матеріалів справи, позивач був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону №580. Зв`язок захворювання позивача та встановлення йому інвалідності з проходженням служби в поліції підтверджується свідоцтвом про хворобу №81 від 26.02.2019 року та довідками до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №553063 позивачу та серії 10 ААА №019269.

21.03.2019 року позивач звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із визначенням йому інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ або поліції.

Судом встановлено, що відповідач 12.04.2019 року затвердив висновок про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку з відсутністю правових підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону № 580, оскільки інвалідність встановлена позивачу 18.03.2019 року, а звільнено його зі служби 26.03.2019 року.

З`ясувавши обставини справи, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» у тій частині, що інвалідність останнього настала до звільнення зі служби в поліції, оскільки з аналізу норм Закону вбачається, що ці норми, на думку суду, містять граничний строк після звільнення зі служби поліцейського, у межах якого у разі настання інвалідності, пов`язаної із проходженням служби, останній матиме право на отримання одноразової грошової допомоги.

При цьому суд наголошує на тому, що у вказаній нормі не зазначено, що право на отримання грошової допомоги виникає лише у разі отримання інвалідності після звільнення особи, що проходила службу в органах Національної поліції.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що виплата одноразової грошової допомоги є забезпеченням гарантованого державою соціального захисту поліцейського, який втратив працездатність.

Таким чином, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до висновку медико - соціальної експертної комісії, який є чинним та не скасованим, отримав 3 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаним із проходженням служби в поліції, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог законодавства. Крім того, таке право отримав з дати встановлення втрати працездатності, тобто, з 07 березня 2019 року.

Крім того, суд зазначає, що статтею 101 Закону №580 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Зважаючи на вказане суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону № 580.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі " Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

Будь-які обмеження, які накладаються, мають ґрунтуватися на положеннях законодавства. Воно має бути сформульоване з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб заходи мали підстави в національному законодавстві, і відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 9 листопада 1999 року у справі «ТОВ «Шпачек проти Чеської Республіки», від 5 січня 2000 року у справі «Беєлер проти Італії», від 7 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України»).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги недостатню чіткість положення пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», суд доходить висновку, що втручання у право позивача на мирне володіння майном не відповідало принципу законності.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" суд враховує, що такі дії являються втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Суд звертає увагу, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Згідно пункту 1 розділу IV Порядку №4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Згідно пункту 2 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України .

Таким чином, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача.

Суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), з урахуванням встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом: визнання протиправним та скасування висновку Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 12.04.2019 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" з врахуванням висновків суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (с. АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 40116086) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України стосовно відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаного з проходженням служби в органах міліції, поліції у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Визнати протиправним та скасувати висновок Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 12.04.2019 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаного з проходженням служби в органах міліції, поліції у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» з врахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.06.2019 року.

Суддя Г.В. Лебедєва