Рішення № 82462249, 13.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року справа №320/430/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Дочірнього підприємства "Санаторій "Україна" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення коштів з банківських рахунків платника,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства "Санаторій "Україна" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 1 105 005,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у сумі 1 105 005,51 грн. Враховуючи те, що податковим органом було здійснено заходи спрямовані для погашення вказаної податкової заборгованості, однак така залишається не стягнутою, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути її в примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просить суд відмовити в його задоволенні та зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість, не може вважатись узгодженою, відповідно підстави для задоволенні позову відсутні.

Окрім того відповідач зазначив, що також відсутні підстави для стягнення коштів з його рахунків, оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України позивачем не було надіслано (вручено) податкові вимоги, актів перевірок та повідомлень-рішень за кожним видом податку та за період, вказаний в позові.

Протокольною ухвалою суду від 06.06.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Дочірнє підприємство «Санаторій «Україна» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - відповідач) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Ворзель, АДРЕСА_1 . Відповідач знаходиться на обліку, як платник місцевих податків у Вишгородській ОДПІ.

За результатами діяльності відповідачем до Державного бюджету не сплачено податкову заборгованість в розмірі - 1 578 920,40 грн. (до стягнення заявляється сума в розмірі - 1 105 005,51 грн.) Податковий борг складаються з самостійно задекларованих відповідачем зобов`язань, штрафних санкцій та пені з орендної плати за землю.

1. ПДВ - 806 538,32 грн. відповідачем самостійно за грудень 2017 - червень 2018 задекларовано та несплачено суму в розмірі - 535 600 грн.

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ. За результатами перевірки було складено акт від 04.04.2018 №396/10-36-56-01/2649621. На підставі вказано акту було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.05.2018 №0026125601 на суму - 3203,62 грн. та №0026135601 на суму - 134 433,34 грн.

Залишок несплаченої пені, нарахованої на підставі ст.129 ПК України, у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов`язань складає - 3009,92 грн.

Також відповідачу на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 по справі №810/5554/15 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 по справі №810/463/17 про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкового боргу, нараховано та несплачено (в т.ч. пеню за користування режимом розстрочення) - 130 291,44 грн.

Всього: 535 600 + 3203,62 + 134 433,34 + 3009,92 + 130 291,44 = 806 538,32 грн.

2. Податок на прибуток - 109 109,20 грн.

Відповідачем самостійно за результатами звітного 2017 року задекларовано до сплати з податку на прибуток - 133 603 грн., в рахунок яких сплачено лише - 32 410,72 грн. Станом на день звернення до суду по декларації залишається несплаченою сума в розмірі - 101 192,28 грн.

Залишок несплаченої пені, нарахованої на підставі ст.129 ПК України, у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов`язань складає - 4 423,56 грн.

Також відповідачу на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 по справі №810/5554/15 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 по справі №810/463/17 про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкового боргу, нараховано та несплачено (в т.ч. пеню за користування режимом розстрочення) - 3 493,36 грн.

Всього: 101 192,28 + 4423,56 + 3493,36 = 109 109,20 грн.

3. Земельний податок - 173 551,86 грн.

Відповідачем самостійно подано декларацію з плати за землю на 2018 рік, якою задекларовано до сплати річну суму - 230 371,82 грн. За 5 місяців з березня по липень 2018 нараховано та несплачено - 95 988,25 грн.

Також відповідачу на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 по справі №810/5554/15 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 по справі №810/463/17 про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкового боргу, нараховано та несплачено (в т.ч. пеню за користування режимом розстрочення) - 77 563,61 грн.

Всього: 95 988,25 + 77 563,61 = 173 551,86 грн.

4. Надходження від викидів забруднюючих повітря - 15 806,13 грн.

Так Відповідачем самостійно було визначено та несплачено податкові зобов`язання в деклараціях з екологічного податку від 17.11.2016, від 30.01.2017, від 10.05.2017, від 12.09.2017, від 13.11.2017, від 06.02.2018, від 11.05.2018 та від 09.08.2018 на загальну суму - 10 822,50 грн.

Також посадовими особами Вишгородської ОДПІ було проведено податкову перевірку за результатами якої було складено Акт від 28.11.2016 №1512/12- 00/2649621. На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення- рішення від 28.11.2016 №0004441200 на суму - 1020 грн. (з яких сплачено - 622,79 грн.) Заборгованість по ППР - 397,21 грн.

Крім того, відповідачу на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 по справі №810/5554/15 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 по справі №810/463/17 про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкового боргу, нараховано та несплачено (в т.ч. пеню за користування режимом розстрочення) - 4 586,42 грн.

Всього: 10822,50 + 397,21 + 4586,42 = 15 806,13 грн.

Відтак податковий борг по Відповідачу становить - 1 105 005,51 грн.

У добровільному порядку відповідач узгоджені податкові зобов`язання не сплачує. На виконання вимог ст.59 ПКУ контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 09.02.2015 №17-23.

Контролюючим органом було здійснено всі заходи спрямовані для погашення податкової заборгованості. Однак, вищевказані дії ГУ ДФС у Київській області не призвели до повного погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду.

За приписами, наведеними у статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з приписами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, у випадку визначення податкового (грошового) зобов`язання органом ДФС граничним днем сплати буде десятий календарний день, що настає за днем отримання платником відповідного податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У силу підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов`язання, а також грошове зобов`язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні, та нарахована пеня, які не було оскаржено в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.

Щодо аргументів відповідача про відсутність підстав для стягнення коштів з рахунків, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.59.1 ст.59 ПК України, в разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог ст.59 ПКУ контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 09.02.2015 №17-23, яка була належним чином вручена платнику податків, у відповідності до вимог ст.42 ПК України (що власне не заперечується та не спростовано боржником).

Згідно пп59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податного боргу, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу такого платника змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п.60.1 ст.60 ПК України, податкова вимога вважається відкликаною, якщо:

1) сума боргу самостійно погашається платником;

2) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення або суму податкового боргу визначену в податковій вимозі;

3) контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання;

4) рішенням суду, яке набрало законної сили скасовується повідомлення-рішення, що стало підставою для виникнення податкового боргу, або скасовується податкова вимога контролюючого органу.

Згідно п.95.2 ст.95 ПКУ встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З аналізу чинного податкового законодавства, зокрема ст.59 ПК України, вбачається, що надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Відтак аргументи відповідача, щодо відсутності підстав для стягнення коштів з рахунків та виставлення податкової вимоги щодо кожного податку є безпідставними та законодавчо необгрунтованими.

Посилання відповідача на судову практику є помилковою, оскільки вказане судове рішення не підтверджує правову позицію відповідача, тому є безпідставною.

Новоствореним Верховним Судом України переглянуто підхід до оцінки податкових вимог і наразі практика стосовно даного питання є усталеною, та у повній мірі узгоджується з чинним податковим законодавством.

Вказане твердження підтверджується, і правовою позицією суддів Верховного Суду України у постанові від 21.03.2018 по справі №807/445/14, у постанові від 13.03.2018 по справі №804/7630/13-а, у постанові від 20.11.2018 по справі №804/7638/16.

Щодо аргументів відповідача про процесуальні порушення прийняття та складення актів та податкових повідомлень-рішень:

Згідно з ч.1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Отже, вище наведенні процесуальні норми законодавства, підтверджують, що питання правомірності прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги не охоплюється предметом даного позову, оскільки дані рішення суб`єкта владних повноважень не є предметом позову у даній справі, а відтак суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз, а лише встановити факт узгодження податкового зобов`язання.

Дана правова позиція неодноразово підтримувалася як Вищим адміністративним судом (наприклад - №2а-16577/09/2670; №2а-11695/10/2670) так і новоствореним Верховним судом України (постанова від 11.09.2018 по справі №810/4417/16).

На рахунок узгодженості зобов`язання, також суд вважає за доцільне зазначити, що обставини, з якими закон пов`язує факт узгодженості податкових зобов`язань, зокрема є наявність належних та допустимих доказів направлення та вручення того чи іншого рішення платнику податків, в порядку встановленому ст.42 ПКУ та наявність чи відсутність адміністративного чи судового оскарження, або ж результат оскарження таких рішень. Дане твердження безпосередньо стосується процедури узгодження податкових зобов`язань, які виникли на підставі податкових повідомлень- рішень.

Що ж стосується самостійно задекларованих сум, то вони апріорі вважаються узгодженими, оскільки не потребують попереднього погодження, дослідження правомірності, адже самостійно / одноособово визначаються платником податків.

Відтак аргумент відповідача, щодо відсутності узгоджених податкових зобов`язань є безпідставним та необгрунтованим, оскільки на факт узгодженості не впливає внутрішнє переконання чи відношення особи до розміру чи існування податкового боргу.

Частина податкових зобов`язань самостійно визначена, задекларована та несплачена платником податків - апріорі є узгодженою. Інша частина зобов`язань виникла в результаті застосування контролюючим органом штрафних санкцій до відповідача - податкові повідомлення-рішення належним чином вручені, в судовому порядку не оскаржені та не скасовані, а відтак також є узгодженими. Факт своєчасної сплати зазначених податкових зобов`язань відповідачем взагалі не доведено, а відтак нарахування пені, у відповідності до ст.129 ПК України також є правомірним і не потребує попереднього погодження з платником податків.

Однак, суд звертає увагу, що платник податків не позбавлений права оскаржити вищезгадані податкові повідомлення-рішення та дії щодо нарахування пені або її розмір в окремому проваджені, у відповідності до вимог, строків регламентованих КАС України.

Щодо належного вручення податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке .

Тези відповідача про те, що підприємством не отримували податкові повідомлення-рішення є неправдивими, безпідставними, та такими, що спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Так, позивачем надано належні докази направлення та вручення фіскальні чеки про відправку рекомендованого листа з повідомленням про вручення, про що свідчить інформація яка міститься в чеках, «рекомендований лист» та «за повідомлення про вручення» - що є належним доказом направлення податкових повідомлень-рішень у відповідності до вимог ст.42 ПК України.

Серед іншого, відповідач стверджує, що з наданих позивачем доказів не вбачається можливим встановити вміст поштового конверту і т.п. заперечення. Однак, суд звертає увагу, що із системного аналізу Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, можна дійти висновку, що Кабінет Міністрів України визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.

Податковий кодекс передбачає єдину необхідну умову листування з платниками податків, та визначає категорію виду поштового відправлення, саме рекомендований лист з повідомленням про вручення, який не передбачає опис вкладення.

Аналогічні вимоги встановлені і КАС України. Законодавець чітко визначив категорію (рекомендований лист) поштового відправлення, якою суб`єкт владних повноважень має підтвердити надіслання відповідачу та третім особам доказів, які долучаються до матеріалів справи.

Враховуючи, що з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю, то витребування у позивача опису вкладення з підписом працівника поштового зв`язку, є безпідставним, оскільки цього не вимагають норми ні норми ПК України, ні КАС України.

Відтак позивач не зобов`язаний доводити факт - підтвердження наявності в поштовому конверті того чи іншого рішення суб`єкта владних повноважень, яке було направлення платнику.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 Правил зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04 жовтня 2001 року № 2759-ІІІ передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Аналізуючи вказані норми, очевидним є той факт, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень тих чи інших рішень платникам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Дана позиція контролюючого органу була підтримана Верховним судом у справі №820/1186/17 в постанові від 20.06.2018.

Доводи відповідача, щодо вручення листів неналежному представнику, спростовують положеннями Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, якими серед іншого передбачено, що оператор поштового зв`язку вручає рекомендовані листи виключно належному представнику юридичної особи, в т.ч. числі це може бути водій, як в даному випадку за наявності такої довіреності.

В будь-якому випадку тягар доказування, з метою спростування даного факту, лежить саме на відповідачу, оскільки позивач не несе відповідальність за дії оператора поштового зв`язку.

Аналогічно спростовують доводи відповідача, щодо незареєстрованих поштових відправлень за штрих-кодом №0820501346923 та №0820501338491 в системі Укрпошти. Так положеннями Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 передбачено, що інформація, щодо стану поштового направлення рекомендованого листа зберігається в електронній інформаційній системі ПАТ «Укрпошта» - 6 місяців, (відтак посилання боржника на відсутність інформації на сайті Укрпошти є безпідставним).

Щодо правомірності нарахування пені за користування режимом розстрочки, суд зазначає наступне.

По-перше, суд звертає увагу, що твердження відповідача про те що розстрочка отримувалася на підставі положень Господарського процесуального кодексу взагалі не відповідає дійсності, оскільки розстрочки платнику податків надавалися в рамках адміністративного судочинства по справам №810/5554/15 та №810/463/17 на підставі ст.263 та ст.100 ПК України.

Норми ст. 100 ПК України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (п. 100.5 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (п. 100.7 ПК України).

Відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.

Відтак підстави відстрочення боргового зобов`язання судом по даній категорії справ, передбачені ст.378 КАСУ (в редакції КАС чинній станом на 11.03.2019), не є вичерпними і застосовуються в сукупності з нормами матеріального права - а саме ст.100 ПК України.

Дана правова позиція була підтримана Верховним судом України у постанові від 01.02.2018 по справі №805/1779/15-а.

По-друге, згідно п. 32.2 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку (п. 32.3 ст. 32 ПК України).

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

Отже, при розстроченні (відстроченні) грошових зобов`язань (податкового боргу) відповідно до ст. 100 ПК України нараховуються проценти за користування таким розстроченням (відстроченням), тобто розстрочення (відстрочення) податкового боргу здійснюється виключно на платній основі, а плата (проценти) дорівнюють саме розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

Оскільки розстрочення сплати податкового боргу є платним, то за розстрочення, що передбачено ст. 100 ПК України (за договором) платою є проценти, що дорівнюють розміру пені, розмір якої визначено п. 129.4 ст. 129 ПК України, а за розстрочення сплати податкового боргу за судовим рішенням - пеня, розмір якої визначено п. 129.4 ст. 129 ПК України.

Розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймалось судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань. Тобто платник був обізнаний, що несплата податкових зобов`язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до Бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме платника податків, а отже втручання держави шляхом нарахування пені на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для підприємства, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов`язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин що склались.

Слід наголосити, що прийняття судового рішення, яким визначено згідно процесуального закону порядок виконання судового рішення щодо стягнення податкового боргу, у формі розстрочки чи відстрочки, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді пені, нарахування якої передбачено ст. 129 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань.

Вказана правова позиція була підтримана в тому числі новоствореним Верховним Судом України та викладене в постанові 27.02.2018 у справі №805/4622/16-а.

Враховуючи вищевикладене станом на 11.03.2019 за відповідачем продовжує обліковуватися податковий борг та в рамках позовних вимог становить - 1 105 005,51 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 1 105 005,51 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання про призначення експертизи ?

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Стягнути на користь Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) з рахунків у банках, обслуговуючих Дочірнє підприємство «Санаторій «Україна» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02649621), в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом суму в розмірі 1 105 005 (один мільйон сто п`ять тисяч п`ять) грн 51 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.