Рішення № 82462242, 13.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року справа №320/1495/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС України у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ф-120425-52.

В обгрунтування таких вимог позивач зазначив, що в даному випадку визначена оспорюваною вимогою сума грошового зобов`язання вважатись узгодженою не може, оскільки жодного рішення, яке б набрало законної сили та встановлювало факт наявності недоїмки зі сплати ЄСВ або несвоєчасної сплати ЄСВ за ФОП ОСОБА_1 , станом як на 30.11.2018р., так і на 05.12.2018р. не існувало.

Ув`язку із зазначеним, позивач вважає, що встановлені Податковим кодексом України підстави для прийняття та надіслання оспорюваної вимоги у відповідача були відсутні, а тому така вимога є незаконною і підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти позову у письмовому відзиві, відповідач зазначив, що в інтегрованій картці платника по єдиному соціальному внеску обліковувалась загальна сума заборгованості в розмірі 15 570,86 грн. У зв`язку з наявністю вказаного боргу у позивача, ГУ ДФС України у Київській області було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ф-120425-52.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що Головне управління ДФС у Київській області під час прийняття оспорюваної вимоги діяло в рамках закону, тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

05 грудня 2018 року Головним управлінням Київської області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-120425-52, якою контролюючий орган повідомив позивача про наявність у нього заборгованості зі сплати ЄСВ у розмірі 15570,86 грн., яка підлягає сплаті до бюджету протягом десяти календарних днів, що настають за днем її вручення.

Судом встановлено, що вказана вимога за податковою адресою позивача була надіслана 18.12.2018 рекомендованим поштовим відправленням за номером 740023880680 та була вручена позивачеві 29.12.2018.

06 січня 2019 року (на восьмий календарний день) позивач оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ф-120425-52 в адміністративному порядку, звернувшись до ГУ ДФС у Київській області зі скаргою. Копію скарги було направлено також до Броварського управління ГУ ДФС у Київській області, де позивач перебуває на податковому обліку.

Рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень підтверджується, що скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ф-120425-52 Головне управління ДФС у Київській області та його Броварське управління отримали 09.01.2019 та 14.01.2019 відповідно.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області від 08.02.2018 №6405/6/99-99-11-05-0225 скаргу позивача залишено без задоволення.

05.12.2018р. ще тривав розпочатий позивачем 25.10.2018р. процес оскарження в адміністративному порядку в порядку досудового врегулювання спору протиправного Рішення ГУ ДФС України у Київській обл. №0058425202 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.09.2018р. (надалі - Рішення), яке передувало ОСОБА_2 .

Рішення позивач одержав 18.10.2018р. і здійснив дії 25.10.2018р. - на сьомий календарний день для оскарження цього рішення в порядку досудового врегулювання спору в адміністративному порядку у відповідності до “Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладання штрафу” (надалі - Порядку) та п. 8 розділу VII. Штрафні санкції «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 (надалі - Інструкція).

Відповідач сформував виконавчий документ - Вимогу 05.12.2018р., хоча рішення №091/6/99-99-18-05-02-25 за результатами розгляду скарги на спірне Рішення №0058425202 від 26.09.2018р. було прийняте ДФС України 09.01.2019р., тобто коли ще тривав процес оскарження Рішення №0058425202 від 26.09.2018р. в адміністративному порядку.

Це свідчить про недостовірність зазначених у Вимозі від 05.12.2019р. №Ф-120425-52 відомостей про набрання законної сили спірним Рішенням №0058425202 від 26.09.2018р. оскільки позивач ініціював 25.10.2018р. - у межах десятиденного строку процедуру оскарження Рішення з органами доходів і зборів, а згодом оскаржив Рішення №0058425202 від 26.09.2018р. до суду. Вказане Рішення не набрало законної сили, у зв`язку з чим не могло бути підставою для формування Вимоги від 05.12.2018р. №Ф-120425-52.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо прийняття, обробки, обліку контролюючими органами податкової звітності, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1. статті 14 ПК України податкова вимога - не письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

За правилами підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 59.1 пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) у податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 9 розділу VII. Штрафні санкції «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449: Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом доходів і зборів або судом рішення у справі.

Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми боргу (недоїмки).

Судом встанвоелно, що станом на 25.10.2018р. - на дату початку процедури оскарження Рішення №0058425202 від 26.09.2018р., рішення, яке б підтверджувало наявність у позивача боргу зі сплати ЄСВ або встановлювало факт несвоєчасної сплати ЄСВ і набрало би законної сили не існувало.

Відповідач, сформувавши передчасно 05.12.2018р. та безпідставно оскаржувану Вимогу, що містить недостовірні відомості і не підлягає застосуванню, свідомо порушив положення п.5 розділу VI. Порядку стягнення заборгованості з платників та п. 9 розділу VII. Штрафні санкції Інструкції, свої обов`язки, визначені чинним законодавством та Конституцією України, оскільки сума заборгованості, визначена спірною вимогою на час її формування не мала статус узгодженого грошового зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені обставини та норми законодавства дають суду підстави для висновку, що в даному випадку визначена оспорюваною вимогою сума грошового зобов`язання узгодженою вважатись не може, оскільки доказів на підтвердження наявності у позивача такого зобов`язання відповідачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн., підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС України у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ф-120425-52.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.