Ухвала суду № 82462232, 19.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"19" червня 2019 р. справа № 300/656/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву про повернення судового збору в справі за позовом за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківської митниці ДФС (вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000106/2 від 04.02.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00106, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000106/2 від 04.02.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00106.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000106/2 від 04.02.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00106, - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/00106. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/000106/2 від 04.02.2019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 536,80 грн.

14.06.2019 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача від 12.06.2019 про повернення частини зайво сплаченого судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 заяву позивача про повернення частини судового збору задоволено. Повернуто ОСОБА_1 із Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 384,20 грн., сплачений згідно квитанції №0.0.1304960200.1 від 22.03.2019.

Також у заяві від 12.06.2019, яка надійшла на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 14.06.2019, позивач просить винести додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу.

Розглянувши вказану заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно змісту адміністративного позову, позивач зазначила, що на час звернення до суду нею сплачено за надання правничої допомоги – 2 000,00 грн., при необхідності надання правничої допомоги – орієнтовно 5 000,00 грн. (а.с. 12).

Суд встановив, що 14.06.2019, в межах п`ятиденного строку, визначеного частиною 7 статті 139 КАС України, позивач подала суду заяву про заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу. Однак, до вказаної заяви позивач жодних доказів на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу не долучено.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частинами 4 та 5 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Так, судом встановлено, що позивач до матеріалів позову при його поданні долучив договір про надання правничої допомоги від 06.02.2019 (а.с. 42), додаток до вказаного договору від 21.03.2019 (а.с. 43), акт виконаних робіт від 21.03.2019 (а.с. 44) та квитанція №0501306 від 21.03.2019 (а.с. 41).

Однак, суд звертає увагу на те, що надана представником квитанція №0501306 від 21.03.2019 не містить будь-яких реквізитів рахунку адвоката та виписана адвокатом Галущак Л.О., а тому не є належним фінансовим документом, який підтверджує в даному випадку факт понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Як уже зазначено судом, такий факт може бути доведено на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку тощо. Інших належних доказів на підтвердження оплати витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, представником позивача суду не надано.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 №К/800/11/14 та від 24.12.2014 за №К/800/19221/13, а також у постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі №30/63.

Окрім того, суд встановив розбіжність та суперечність у поданих позивачем документах. Так, як слідує із додатку до договору від 21.03.2019, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) у розмірі 2 000,00 грн., квитанцію адвокат виписала на суму 2 000,00 грн., а згідно акту виконаних робіт, вартість виконаних робіт складає 2 800,00 грн.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, та, як наслідок, у задоволенні заяви позивача про винесення додаткового рішення слід відмовити.

Згідно частини 4 статті 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 250, 252, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №300/656/19 – відмовити.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя Кафарський В.В.