Рішення № 82461986, 19.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року 14:20Справа № 280/2770/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., за участі секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача ОСОБА_1 Т.М., Клюйка А.А.,

третьої особи Кондратенко Є.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» (вул. Гоголя, буд. 103/2, м. Токмак, Запорізька область, 71701), в особі представника – адвоката Алімової Тетяни Михайлівни (пр. Соборний, буд. 151А, офіс 25, м. Запоріжжя, 69035), до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (вул. Володимирська, буд. 27-а, м.Токмак, Запорізька область, 71701), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторона відповідача, - Головне управління Держпраці у Запорізькій області (Північне шосе, 25, м. Запоріжжя, 69032), про скасування постанови про арешт коштів боржника,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» (далі - позивач), в особі представника – адвоката Алімової Тетяни Михайлівни, до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

скасувати постанову про арешт від 22.05.2019 ВП №59120077, винесену головним державним виконавцем відповідача Рудєвою О.І. в рамках примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області №ЗП 435/580/АВ/П/ТД-ФС, виданої 21.02.2019 про стягнення з позивача на користь держави штрафу у розмірі 625950,00 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач порушив справедливий баланс між інтересами Головного управління Держпраці у Запорізькій області, рішення якого оскаржується позивачем, та реальними інтересами суспільства (жителів селищ Запорізької області), який полягає у доступі до питної води, що є життєво необхідним, тобто без дотримання вимог п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, тобто непропорційно.

Ухвалою від 10.06.2019 провадження у справі відкрите, судове засідання призначене на 18.06.2019 без виклику сторін.

Ухвалою від 13.06.2019 було задоволене клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, викликано в судове засідання учасників справи, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на сторона відповідача, - Головне управління Держпраці у Запорізькій області (далі – третя особа).

18.06.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що на виконанні у нього перебуває постанова третьої особи №ЗП435/580/АВ/П/ТД-ФС від 21.02.2019 про стягнення з позивача штрафу на користь держави в сумі 625950,00 грн. (АСВП №59120077 відкрите 15.05.2019). Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем 15.05.2019 зроблений запит до реєструючих установ про майно позивача, ДФС про номери рахунків у банках. У заяві про відкриття виконавчого провадження третя особа просила одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на майно позивача та кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах, що належать позивачу. На підставі ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 15.05.2019 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна позивача, яка не була оскаржена сторонами виконавчого провадження. Також, 15.05.2019 керівника позивача викликано до відповідача на 21.05.2019, проте керівник позивача не прибув до відповідача. Згідно відповіді ДФС від 16.05.2019 позивач має відкриті рахунки в установах банків, у зв`язку із чим постановою від 22.05.2019 державним виконавцем застосований арешт коштів позивача на рахунках в банках. 06.06.2019 представника позивача було ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження. 07.06.2019, на підставі ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 30.05.2019 по справі №280/2548/19, державним виконавцем була прийнята постанова про зупинення вчинення виконавчих дій. Зазначає, що позивачем до 23.05.2019 не вживалось жодних дій щодо оскарження виконавчого документу (постанови третьої особи №ЗП435/580/АВ/П/ТД-ФС від 21.02.2019). Оскільки оскаржувана постанова державного виконавця прийнята з додержанням вимог законодавства України, то просить відмовити у задоволенні позову. Справу розглянути без участі представника відповідача.

У судове засідання 18.06.2019 представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.

У судовому засіданні 18.06.2019, за клопотанням представників позивача, оголошувалась перерва до 19.06.2019.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, зазначили, що майна позивача, на яке накладений арешт постановою відповідача від 15.05.2019 більш ніж достатньо для задоволення вимог третьої особи, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Накладення арешту на кошти позивача на рахунках у банках унеможливлює здійснення позивачем господарської діяльності, зокрема виконання підрядних робіт щодо забезпечення населення Запорізької області питною водою. На теперішній час нормальна господарська діяльність позивача унеможливлена. Вважають вжиті відповідачем заходи щодо примусового виконання постанови третьої особи, яка наразі оскаржується у суді, а саме арешт коштів на рахунках, непропорційними. Також зазначили, що на теперішній час позивачем оскаржується постанова третьої особи №ЗП435/580/АВ/П/ТД-ФС від 21.02.2019 у Запорізькому окружному адміністративному суді (справа №280/2548/19), проте, визначити дату постановлення судове рішення у даній справі та дату набрання ним законної сили не виявляється можливим, через що протягом тривалого часу позивач буде позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність у зв`язку із наявністю арешту на кошти на рахунках позивача. Зазначили, що в силу приписів законодавства України позивач не може відкрити інші рахунки у банках, оскільки на такі рахунки так само поширюється застосований відповідачем арешт. Просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що третя особа та відповідач діяли у відповідності до вимог чинного законодавства.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Заслухавши представників позивача, третьої особи, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою третьої особи від 21.02.2019 №ЗП 435/580/АВ/П/ТД-ФС на позивача накладено штраф у розмірі 625950,00 грн.

Зазначена постанова третьої особи набрала законної сили 21.02.2019, при цьому строк пред`явлення її до виконання був визначений – до 21.05.2019.

15.05.2019 відповідачем була зареєстрована заява третьої особи про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови від 21.02.2019 №ЗП 435/580/АВ/П/ТД-ФС, в якій третя особа також просила одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на майно позивача з оголошенням заборони на відчуження та кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах, що належать позивачу.

15.05.2019 головним державним виконавцем відповідача Рудєвою ОСОБА_2 І ОСОБА_3 була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №59120077 щодо примусового виконання постанови третьої особи від 21.02.2019 №ЗП 435/580/АВ/П/ТД-ФС. Також 15.05.2019 зазначеним державним виконавцем прийняті постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника. Відповідно до постанови про арешт майна боржника від 15.05.2019 на все рухоме та нерухоме майно позивача у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - накладений арешт.

Також, 15.05.2019 державним виконавцем здійснений виклик керівника позивача на 21.05.2019, зобов`язано позивача надати витребувану інформацію та повідомлено про обов`язки боржника.

Уповноважений представник позивача не прибув за викликом державного виконавця, позивач не надав державному виконавцю витребувану інформацію, докази іншого матеріали справи не містять.

22.05.2019 зазначеним державним виконавцем прийнята оскаржувана постанова, відповідно до якої накладений арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача у банках.

Не погоджуючись з постановою від 22.05.2019 про арешт коштів боржника позивач звернувся до суду із даним позовом.

Крім того, судом встановлено, що позивачем оскаржено до Запорізького окружного адміністративного суду постанову третьої особи від 21.02.2019 №ЗП 435/580/АВ/П/ТД-ФС. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2019 по справі №280/2548/19 було забезпечено позов позивача шляхом зупинення стягнення на підставі постанови третьої особи від 21.02.2019 №ЗП 435/580/АВ/П/ТД-ФС у виконавчому провадженні №59120077 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №280/2548/19. Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 відкрите провадження у справі №280/2548/19.

Постановою державного виконавця відповідача Рудєвої О.І. від 07.06.2019 було зупинене виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні №59120077 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/2548/19. При цьому оскаржувана постанова не скасована, її дія не зупинена.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно із ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 статті 265 КЗпП України визначено, що виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, визначено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

За приписами ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Згідно із ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею.

За приписами ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов`язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

З урахуванням неведених вище норм та обставин справи судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваної постанови державний виконавець діяв на підставі та в межах повноважень наданих йому Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, суд дійшов висновку, що продовження дії такого заходу примусового виконання рішень як арешт коштів боржника під час зупинення вчинення виконавчих дій є таким, що порушує право позивача на здійснення законної господарської діяльності.

Суд вважає, що в даному випадку має місце неправомірне перешкоджання законній господарській діяльності позивача, оскільки, у зв`язку із наявністю арешту на кошти, розміщені на рахунках у банках, протягом часу зупинення виконавчого провадження (в період коли жодна виконавча дія не вчиняється) позивач позбавляється можливості здійснення законної підприємницької діяльності. При цьому продовження дії оскаржуваної постанови, в період зупинення виконавчого провадження, не призведе до задоволення вимог стягувача, оскільки в цей період жодна виконавча дія не вчиняється.

Суд зазначає, що законодавством України не регламентований порядок дій виконавця щодо наявного арешту коштів боржника чи його майна у разі зупинення вчинення виконавчих дій. Так само не регламентований термін дії постанови державного виконавця про арешт коштів боржника у разі зупинення вчинення виконавчих дій.

Разом з тим, суд враховує приписи ч. 4 ст. 6 КАС України, відповідно до яких забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що продовження дії постанови державного виконавця відповідача про арешт коштів боржника від 22.05.2019, прийнятої в межах виконавчого провадження №59120077, під час зупинення виконавчого провадження, ухваленого постановою державного виконавця відповідача від 07.06.2019, є протиправним, таким що перешкоджає законній підприємницькій діяльності позивача, а тому постанова державного виконавця від 22.05.2019, прийнята в межах виконавчого провадження №59120077, підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що у разі відновлення виконавчого провадження №59120077 державний виконавець наділений повноваженням прийняти повторну постанову про арешт коштів боржника. Так само суд враховує, що з доданої позивачем до матеріалів справи довідки від 18.06.2019 №28 вбачається, що вартість наявного у позивача майна достатня для повного погашення зобов`язань позивача за виконавчим документом, виконавчим збором, відшкодуванням витрат виконавчого провадження та штрафів, а тому скасування на період зупинення виконавчого провадження постанови про арешт коштів боржника від 22.05.2019, на думку суду, призведе до відновлення права позивача на здійснення законної підприємницької діяльності.

З наведених вище підстав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» (вул. Гоголя, буд. 103/2, м. Токмак, Запорізька область, 71701), в особі представника – адвоката Алімової Тетяни Михайлівни (пр. Соборний, буд. 151А, офіс 25, м. Запоріжжя, 69035), до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (вул. Володимирська, буд. 27-а, м.Токмак, Запорізька область, 71701), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторона відповідача, - Головне управління Держпраці у Запорізькій області (Північне шосе, 25, м. Запоріжжя, 69032), про скасування постанови про арешт коштів боржника - задовольнити.

Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.05.2019, прийняту головним державним виконавцем Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Рудєвою О.І. у виконавчому провадженні №59120077 під час примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області №ЗП 435/580/АВ/П/ТД-ФС, виданої 21.02.2019 про стягнення з позивача на користь держави штрафу у розмірі 625950,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Суддя Р.В. Кисіль