Рішення № 82461900, 10.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2019 року о/об 12 год. 22 хв.Справа № 808/136/18 Провадження №СН/280/18/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., за участю представника позивача Рабушко В.С., представника відповідача Когут А.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” (72304, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Лінійна, буд.13-А; код ЄДРПОУ 24905094)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” (надалі – позивач, ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС”) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.12.2017 за №00024651201, №00024691201, які прийняті відповідачем.

Позивачем у позові (т.1, а.с.3-6) зазначено, що позивачем отримані податкові повідомлення-рішення: від 22.12.2017 за №00024651201, за яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 102916,00 грн. та застосовано штрафу (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 25729,00 грн.; від 22.12.2017 за №00024691201, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 102916,00 грн. Податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків Акту №596/08-01-12-02/249050 від 19.10.2017 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2017 року”. За вказаним Актом перевірки встановлено наступні порушення: пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що надав до перевірки на підтвердження реальності господарських операцій всі первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Висновки контролюючого органу про допущення позивачем порушення пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України є, на його думку, є необґрунтованими. Посилання відповідача в Акті перевірки на ту обставину, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства та не свідчать про фактичну передачу та фактичне перевезення ТМЦ, а як наслідок, реальність здійснення господарських операцій не може прийматись до уваги з огляду на наступне. Товарно-транспортні накладні не є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки не мають якогось значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції. Стосовно доводів відповідача що до перевірки та до розгляду заперечення на Акт перевірки не було надано ТУ та технологічного процесу виготовлення продукції, яка є предметом діяльності підприємства, позивач зазначає наступне. Вся первинна бухгалтерська документація, яка обумовлює списання сировини в виробництво, ведеться на підприємстві позивача у відповідності до Наказу Мінстату України №193 від 21.06.1996 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» та була надана для перевірки відповідачу, про що вказується в самому Акті перевірки. Норми витрат на виробництво готової продукції є основною підставою для списання товарно-матеріальних цінностей та віднесення їх до складу валових витрат підприємства. Водночас, вимогами чинного законодавства не передбачена необхідність затвердження чи погодження таких норм будь-яким контролюючим органом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (т.1, а.с.48-62), в якому зазначено, що фахівцями контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача під час якої встановлено отримання позивачем від постачальника ФОП Смородіни І.І. продукції, яка була використана в подальшому в неоподатковуваних операціях. Також, зазначено, що пункт розвантаження, вказаний у товарно-транспортній накладній не відповідає адресі складських приміщень та виробничих потужностей позивача. Вважає, що позивачем не доведено використання в оподатковуваних операціях сировини, отриманої від постачальника ФОП ОСОБА_1 І.І.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

Ухвалою судді від 01.04.2019 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено підготовче судове засідання на 22.04.2019 об 12 год. 30 хвил. за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.04.2019 відкладено підготовче судове засідання на 20.05.2019 об 15 год. 00 хвил.

Ухвалою суду від 20.05.2019 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2019.

Вислухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

У період з 05.10.2017 по 13.10.2017, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” з питань достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2017 року, за результатами якої складено Акт №596/08-01-12-02/249050 від 19.10.2017 (надалі – Акт перевірки №596/08-01-12-02/249050 від 19.10.2017) (т.1, а.с.20-33).

Також, у період з 20.11.2017 по 24.11.2017, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” з питань, що стали предметом заперечень на Акт перевірки №596/08-01-12-02/249050 від 19.10.2017 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2017 року, за результатами якої складено Акт №689/08-01-56-01/249050 від 01.12.2017 (надалі – Акт перевірки №689/08-01-56-01/249050 від 01.12.2017) (т.1, а.с.8-19).

У висновку Акту перевірки №596/08-01-12-02/249050 від 19.10.2017 та Акту перевірки №689/08-01-56-01/249050 від 01.12.2017 зазначено: «Перевіркою ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” в податковій звітності за липень 2017 року встановлено порушення: пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України …, в результаті чого завищено: від`ємне значення з податку на додану вартість (р.19) за липень 2017 року на суму 102916,00 грн.; від`ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за липень 2017 року на суму 102916,00 грн.».

Результатом розгляду відповідачем Актів перевірки №596/08-01-12-02/249050 від 19.10.2017 та №689/08-01-56-01/24905094 від 01.12.2017 стало прийняття 22.12.2017 відносно ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” податкового повідомлення-рішення №00024651203, яким зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на суму 102916 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 25729 грн. 00 коп., та податкового повідомлення-рішення №00024691201, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 102916 грн. 00 коп. (т.1, а.с.37, 39).

Спір з приводу калькуляцій сум між сторонами відсутній.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано до суду та судом досліджено: Договір поставки №28 від 23.03.2017, укладений між ФОП Смородіна І.І. та ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” (т.1, а.с.112-113); виписку за особовим рахунком (т.1, а.с.114-119); аналіз рахунку 311 за червень 2017 року (т.1, а.с.120); рух коштів по рахунку (т.1, а.с.121-133,); рахунки-фактури (т.1, а.с.134, 139, 142, 143); видаткові накладні (т.1, а.с.135, 140, 141, 144); товарно-транспортні накладні (т.1, а.с.136-139); Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль марки МАЗ з реєстраційним номером НОМЕР_2 із зазначенням власником ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” (т.2, а.с.19, 93); Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на причіп бортовий тентований з реєстраційним номером НОМЕР_4 із зазначенням власником ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” (т.2, а.с.20); накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т.2, а.с.25-34); бухгалтерську довідку від 27.11.2017 (т.2, а.с.24); Акт про проведення службового розслідування від 24.11.2017 (т.2, а.с.23); Картки рахунку 201 (т.2, а.с.35-38, 47, 50, 54-55, 59-60, 75); Калькуляції собівартості продукції (т.2, а.с.39-46, 48-49, 51-53, 56-58, 61-74, 76-80); Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.2, а.с.21); інші документи.

Також, судом досліджено: податкову звітність позивача; митні декларації (т.1, а.с.7-102).

Позов підлягає задоволенню у повному обсязі враховуючи вище зазначене та через наступне.

У главі 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених 14.10.1997 Наказом Міністерства транспорту України №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, зазначено, що товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У главі 4 «Виправлення помилок у первинних документах та облікових регістрах» «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого 24.05.1995 Наказом Міністерства фінансів України №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, зазначено: «4.1. У тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітності підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. 4.2. Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітності, що створені ручним способом, виправляються способом "червоного сторно", додаткових бухгалтерських проведень або коректурним способом, відповідно до якого неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. 4.3. Помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером. 4.4. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом "виправлено" та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення. 4.5. У документах, якими оформлені касові і банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускається. 4.6. Виправлення помилок у документах і регістрах, що створені у формі електронного документа, здійснюється відповідно до законодавства».

Враховуючи матеріали справи та наведені норми права, ФОП Смородіна І.І. належним чином виправила помилки у Товарно-транспортних накладних №0000000014 від 18.05.2017, №0000000017 від 01.06.2017, а позивач правильно відобразив у бухгалтерському та податковому обліку зміни до Товарно-транспортних накладних №0000000014 від 18.05.2017, №0000000017 від 01.06.2017.

Транспортний засіб марки МАЗ моделі 533603 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , є «вантажним бортовим тентованим» (т.2, а.с.93).

Також, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 транспортний засіб марки МАЗ моделі 533603 МАЗ з реєстраційним номером НОМЕР_2 має повну масу 18200кг. та масу без навантаження – 9500кг.

Маса під вантаж вказаного транспортного засобу складає 8700кг. (8700кг. = 18200кг. – 9500кг.).

Звідси, суд вважає, що вказаний транспортний засіб міг без причепу бортового тентованого перевезти: 01.06.2017 вантаж – «Лента 08 КП 0,9х40мм.» масою бруто 8.340т.; 19.06.2017 вантаж – «Лист х/к 08КП 1,0х1250х2500, Лист х/к 08КП 1,4х1000х2000, Лист х/к 08КП 1,8х1250х2500» масою бруто 8.940т.

Відповідачем не доведено, що наведений транспортний засіб 19.06.2017 не міг рухатись дорогами країни з перевантаженням 240кг.

Таким чином, не зазначення у Товарно-транспортних накладних №0000000017 від 01.06.2017, 0000000018 від 19.06.2017 інформації про «Причіп/напівпричіп» не свідчить про не можливість перевезення вантажу «Лента 08 КП 0,9х40мм.» масою бруто 8.340т. та вантажу «Лист х/к 08КП 1,0х1250х2500, Лист х/к 08КП 1,4х1000х2000, Лист х/к 08КП 1,8х1250х2500» масою бруто 8.940т. транспортним засобом марки МАЗ моделі 533603 з реєстраційним номером НОМЕР_2 .

У Товарно-транспортних накладних було зазначено пункт розвантаження – м.Мелітополь, а після виправлення – м.Мелітополь, вул.Лінійна, 13А.

В Актах перевірки №596/08-01-12-02/249050 від 19.10.2017 та №689/08-01-56-01/24905094 від 01.12.2017 зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 Лінійна, 13А, знаходяться виробничі та складські приміщення позивача.

Суд вважає, що зазначення у Товарно-транспортних накладних як пункт розвантаження – м.Мелітополь, не може свідчити про не реальність господарських операцій позивача з ФОП Смородіна І.І.

При цьому, ФОП Смородіна І.І. згодом уточнила пункт розвантаження у Товарно-транспортних накладних шляхом виправлення помилки.

У судовому засіданні допитано як свідка ОСОБА_2 , який за його свідченнями працює в ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” водієм більше 15 років та здійснював перевезення продукції отриманої від ФОП Смородіни І.І. (т.2, а.с.90-91).

З наданих представником позивача та свідка пояснень, документів вбачається використання позивачем продукції, отриманої від ФОП Смородіни І.І., у власній господарській діяльності.

Також, використання позивачем продукції, отриманої від ФОП ОСОБА_3 , у власній господарській діяльності підтверджується Картками рахунку 201, Калькуляціями собівартості продукції.

Відповідач зворотного суду не довів, доказів у спростування документів позивача, пояснень представника позивача, свідчень свідка – до суду не надав.

Тобто, документально підтверджено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ФОП ОСОБА_4 І. за період, оподаткування якого становить предмет спору у справі.

Судом вивчено приписи пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (які були чинними у податковий період, оподаткування якого становить предмет спору у справі).

Відповідачем як під час перевірки, так і при розгляді Актів перевірки №596/08-01-12-02/249050 від 19.10.2017 та №689/08-01-56-01/24905094 від 01.12.2017, заперечень до них, не надано належної оцінки витратам ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС”, які підтверджуються наявними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, за період, оподаткування якого становить предмет спору по справі.

Таким чином, не знаходять своє підтвердження порушення позивачем вимог пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, за періоди, зазначені в Актах перевірки №596/08-01-12-02/249050 від 19.10.2017 та №689/08-01-56-01/24905094 від 01.12.2017.

За відсутності порушень податкового законодавства відсутніми є і підстави до вжиття заходів, передбачених п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України.

Звідси, зменшення бюджетного відшкодування, зменшення від`ємного значення по податку на додану вартість, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №00024651201, №00024691201 прийняті 22.12.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області, не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 3473 грн. 41 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) №00024651201 від 22.12.2017, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” (72304, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Лінійна, буд.13-А; код ЄДРПОУ 24905094) зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на суму 102916 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 25729 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) №00024691201 від 22.12.2017, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” (72304, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Лінійна, буд.13-А; код ЄДРПОУ 24905094) зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 102916 грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” (72304, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Лінійна, буд.13-А; код ЄДРПОУ 24905094) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати в сумі 3473 грн. 41 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 14.06.2019.

Суддя О.О. Прасов