Ухвала суду № 82461750, 19.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

19 червня 2019 р. Справа №200/7712/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі Куденкова К.О., розглянувши без повідомлення заінтересованих осіб заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Володимирівни про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», про визнання незаконним і скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного позову з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі – КП «Маріупольське ВУВКГ»), в якому просить визнати незаконним і скасувати рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 жовтня 2018 року №465 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя».

Також позивач подала заяву про забезпечення позову, якою просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 жовтня 2018 року №465 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя» (далі – Правила № 465).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що спірне рішення порушує майнові права позивача, є незаконним та підлягає скасування, оскільки: - у порушення ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» орган місцевого самоврядування не погодив з територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проект нормативно-правового акта, як такий, що може вплинути на конкуренцію; - у порушення ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» у рішенні, що оскаржується, не визначено друкований засіб масової інформації, в якому такий нормативно-правовий акт буде опублікований; - відповідач, прийнявши спірне рішення, затвердив Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя, в яких передбачені допустимі концентрації забруднюючих речовин, без розгляду розрахунку допустимих концентрацій забруднюючих речовин; - відповідачем не було опубліковано проекту вказаних правил, у редакції, що затверджена спірним рішенням; - значення допустимих концентрацій забруднюючих речовин є не вірними, оскільки для розрахунку таких концентрацій КП «Маріупольське ВУВКГ» не було надано вихідних даних у повному обсязі; - положення вказаних місцевих правил не відповідають діючому законодавству України.

Позивач зазначає, що на підставі вказаних місцевих правил КП «Маріупольське ВУВКГ» проводить дії з розрахунку плати та стягнення плати за скид понаднормових забруднень у завищених розмірах, застосовує значення допустимих концентрацій забруднень, розрахунок яких здійснено з порушенням Правил №316.

Позивачем додані до позовної заяви копії відповідних рахунків плати за скид понаднормативних забруднень, що виставлені їй КП «Маріупольське ВУВКГ».

Також зазначає, що продовження діяльності КП «Маріупольське ВУВКГ» зі стягнення плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, розрахунок сум плат яких буде здійснюватися відповідно до затверджених Правил № 465 допустимих концентрацій, призведе до необхідності звернення позивача до суду з вимогами про стягнення безпідставно сплачених коштів за скид стоків у разі позову в межах цієї справи. Тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача.

З огляду на викладене, посилаючись на очевидні ознаки протиправності спірного рішення і порушення прав і інтересів позивача, просить вжити заходи забезпечення позову.

Спірним рішенням, на підставі ст. ст. 30, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», затверджено Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя, що розроблені КП «Маріупольське ВУВКГ», з метою встановлення вимог щодо приймання стічних вод м. Маріуполя, відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення».

Відповідно до ч.4 – ч. 6 ст. 13-1 Закону України від 10 січня 2002 року № 2918-III «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено, що місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту.

Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Водночас, позивачем належним чином не обґрунтовано та не подано доказів на підтвердження того, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.

Також зупинення дії нормативно-правового акта допускається лише з підстав очевидних ознак протиправності такого акта і за умови порушення прав, свобод або інтересів особи.

Суд зазначає, що наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення.

Наведене позивачем обґрунтування потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи. Наведене, фактично, зумовлює вирішення спору по суті, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Таким чином, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість заявленого клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков