Рішення № 82461712, 18.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 р. Справа№200/5184/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кальміуського районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про скасування висновку № 15.3-27/823 від 05 лютого 2019 року та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Кальміуського районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про скасування висновку № 15.3-27/823 від 05 лютого 2019 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб № 15 від 03 липня 1976 року, а саме, просив вказати у графі національність ОСОБА_1 «німець».

05 лютого 2019 року позивач отримав висновок Кальміуського районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про відмову у внесенні зміни до актового запису про шлюб № 15 від 03 липня 1976 року в зв`язку з тим, що чинним законодавством України не передбачено порядку зміни національності за власним бажанням громадян.

Вважаючи відмову Кальміуського районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області незаконною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов, у якому він заперечив проти задоволення заявлених вимог. Відповідач послався на те, що 05.02.2019 року на особистий прийом до Кальміуського районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області звернувся громадянин ОСОБА_1 з питання внесення змін до актового запису про шлюб, а саме зміни національності на «німець», якому було надано роз`яснення чинного законодавства, а не Висновок-відмова про внесення змін до актового запису цивільного стану. В роз`яснені було зазначено, що на цей час в чинному законодавстві України не передбачено порядку зміни національності за власним бажанням громадян. З питання заведення справи про внесення змін до актового запису цивільного стану гр. ОСОБА_1 не звертався.

Також відповідач зазначив, що паперовий носій актового запису про шлюб, відносно якого ОСОБА_1 має прохання внести зміни, зберігається на тимчасово окупованій території Донецької області. Внесення змін до актового запису цивільного стану можливо лише після поновлення паперового носія актового запису цивільного стану згідно відомостей в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Зразки актових записів цивільного стану на теперішній час не мають графи «національність», отже внести зміни до поновленого актового запису цивільного стану, в якому відсутня графа не має можливості. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Сердите м. Шахтарська Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про народження видане Виконавчим комітетом Сердитянської с/р Шахтарського р-ну Сталінської області, актовий запис № 69. У свідоцтві про народження зазначено, що батьком позивача є ОСОБА_2 за національність «німець», а мати ОСОБА_3 за національністю «росіянка» (а.с. 15).

03 липня 1976 року позивач уклав шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу виданим Сердитянською с/р м. Шахтарська, актовий запис № 15 (а.с. 16).

В обґрунтування заявлених вимог позивач також посилається на те, що його батько та дід з бабусею по батьковій лінії за національністю німці.

Його рідний брат та сестра за рішенням суду змінили свою національність з росіян на німців. Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився рідний брат позивача - ОСОБА_4 , у його свідоцтві про народження якого як і у позивача зазначена національність матері «росіянка», а батько «німець». Шахтарським міським судом Донецької області 08.08.2000 року постановлено рішення про внесення змін до актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , змінивши національність чоловіка з «росіянина» на «німець» (а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася рідна сестра позивача ОСОБА_6 , у свідоцтві про її народження також зазначена національність матері «росіянка», а батька - «німець» (а.с. 22). Шахтарським міським судом Донецької області від 02.02.2000 року ухвалено рішення про внесення змін до актового запису про реєстрацію шлюбу, змінивши національність дружини з «росіянки» на «німкеню» (а.с. 27). Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » та у 2017 року стала громадянкою Федеративною Республіки Німеччини та мешкає у м. Фулда (а.с. 25).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача народилась донька - ОСОБА_8 та у її свідоцтві про народження зазначена національність батька «росіянин» (а.с. 17), у зв`язку з чим у неї виникають труднощі щодо встановлення факту її приналежності до німецької національності, та внесенні змін до актового запису про народження.

До початку антитерористичної операції на території Донецької області позивач постійно мешкав у смт. Сердите м. Шахтарська Донецької області, з 2016 року вимушений був переселитися до м. Маріуполя (а.с. 14). На теперішній час у зв`язку з проведенням операції об`єднаних сил на Донбасі він планує переїзд до своєї сестри ОСОБА_9 та до тітки - ОСОБА_10 , які мешкають у м. Фулда Федеративної Республіки Німеччина.

Для впорядкування своїх документів позивач звернувся до Кальміуського районного у м. Маріуполі відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб, а саме - змінити національність на «німець». Однак, відповіддю від 05.02.2019 року № 15.3-27/823 було відмовлено та роз`яснено, що на цей час в чинному законодавстві України не передбачено порядку зміни національності за власним бажанням громадян. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року, зміна національності громадян не входить до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану та немає інших нормативних актів, які регламентують порядок внесення змін до графи «національність» органами ДРАЦС. Зразки актових записів цивільного стану не містять графи «національність» з 2004 р. Також у відповіді було повідомлено, що позивач використав своє право обирати національність, коли у 16-річному віці отримував паспорт та мав право обирати національність одного з батьків на законних підставах протягом дії Указу Президента України №24 від 31 грудня 1991 року. Громадянам України надавалась можливість зміни національності у разі, коли вони при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її на національність другого з батьків. Цей Указ Президента втратив чинність на підставі Указу Президента України №70/99 від 27.01.1999 року.

За захистом свого права позивач у березні 2019 року звертався до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області в порядку цивільного судочинства із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення - встановлення факту приналежності до німецької національності, однак ухвалою від 15.03.2019 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження у справі та повідомлено, що внесення змін до актового запису цивільного стану відносяться до юрисдикції адміністративних судів (а.с. 32-33).

Вказані фактичні обставини справи сторонами не заперечуються.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Стосовно предметної підсудності справи суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

За визначенням статі 4 КАС України наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17.

При цьому суд враховує, що на відміну від цієї справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 , у справі № 425/2737/17, яка була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, спірні правовідносини були пов`язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження позивача через відсутність відповідних первинних документів, визнанням позивачем такої відсутності та бажанням встановити факт її народження у дату, відмінну від тієї, що вказана в актовому записі.

З наведених обставин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року зазначила, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд зауважує, що заявлені вимоги в адміністративному позові ОСОБА_1 не спрямовані на підтвердження фактів, які започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють його можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 300 ЦК України фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Хоча національна належність особи відноситься до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, така належність не потребує спеціального встановлення, як факт, що має юридичне значення, оскільки не впливає на можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

З наведених підстав, враховуючи, що національна належність позивача ніким не оспорюється і не тягне виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, у цій справі відсутній спір про право, який вирішується в порядку цивільного судочинства, що встановлено ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.03.2019 року про відмову у відкритті провадження за правилами цивільного судочинства.

Вказане підтверджується і позицією відповідача, який зауважив, що позивачу було надано роз`яснення чинного законодавства, а не Висновок-відмова про внесення змін до актового запису цивільного стану. В роз`яснені було зазначено, що на цей час в чинному законодавстві України не передбачено порядку зміни національності за власним бажанням громадян.

Отже суд дійшов висновку, що цей спір не стосується встановлення факту, що має юридичне значення. Водночас у цій справі про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог в межах публічно-правових відносин суд зазначає, що позивач достатньо обґрунтував наявність в нього конкретного власного інтересу у внесенні змін до актового запису, що пов`язано з наміром переїхати для проживання в країну своєї національної належності.

Заперечення відповідача проти заявленого позову стосуються відсутності на час виникнення спору законодавства, яке регулює документальне оформлення національної належності особи.

Через вказані обставини, а також те, що паперовий носій актового запису про шлюб, до якого позивач просив внести зміни, зберігається на тимчасово окупованій території, внесення змін до актового запису цивільного стану, за твердженням відповідача, можливо лише після поновлення паперового носія актового запису цивільного стану згідно з відомостями в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Але зразки актових записів цивільного стану на теперішній час не мають графи «національність», отже відповідач вважає, що внести зміни до поновленого актового запису цивільного стану, в якому відсутня відповідна графа, немає можливості.

Враховуючи наведену позицію відповідача, суд вказує, що у статті 6 КАС України закріплений принцип верховенства права:

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до статі 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

З огляду на наведені норми суд вважає, що нормативна дерегуляція питань державної реєстрації національної належності громадян спрямована на розширення їх прав, свобод та інтересів в цій сфері, і за будь-яких обставин не може використовуватися для обмеження можливості захисту певного обґрунтованого інтересу громадянина.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право на повагу до приватного і сімейного життя:

1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя [...].

2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб

В рішенні у справі «Гарнага проти України» (Заява № 20390/07) Європейський суд з прав людини зазначив:

37. [...] Суд ще раз нагадує, що хоча мета статті 8 Конвенції головним чином стосується захисту особи від свавільного втручання державних органів, вона не лише зобов`язує державу утриматися від такого втручання, але й покладає на неї позитивні зобов`язання, властиві дієвій повазі до приватного та сімейного життя. Якщо межі між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 не можна визначити з достатньою точністю, то застосовні принципи, тим не менш, є подібними. В обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому (див. вищезазначене рішення у справі «Ст`єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland), п. 38, та рішення від 6 вересня 2007 року у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland), заява № 10163/02, п. 29)

41. [...] За такої ситуації майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством. Крім того, державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться (див. пункт 38 вище), вони не виконали своє позитивне зобов`язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя. Відповідно Суд вважає, що у цій справі було порушення статті 8 Конвенції.

Оскільки відповідно до глави 22 ЦК України ім`я, як і національна належність, відноситься до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, суд вважає застосовними до цієї справи висновки ЄСПЛ у справі «Гарнага проти України». Адже, відмову у внесенні змін до актового запису відповідач обґрунтовує нормативною та технічною неможливістю внесення таких змін через відсутність на цей час відповідного законодавства. Проте, такі доводи не забезпечують балансу відповідних інтересів, свідчать про невиконання суб`єктом владних повноважень позитивного зобов`язання щодо забезпечення права позивача на повагу до його приватного і сімейного життя.

Суд також зауважує, що вищенаведені доводи відповідача суперечать і вимогам діючого спеціального законодавства України, яке регулює спірні відносини.

Зокрема, частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачає, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Отже, наведеним спеціальним Законом не передбачена можливість надання органом державної реєстрації актів цивільного стану роз`яснень чинного законодавства, замість висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому, через що суд дійшов висновку про вихід відповідача за межі наданої йому компетенції.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила), які, зокрема, містять такі норми:

1.1. Внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

1.12. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який одержав матеріали про внесення змін до актового запису цивільного стану, його поновлення та анулювання, не вправі відмовити в їх виконанні, якщо висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану не відповідає зібраним документам, необхідним для вирішення питання по суті, чинному законодавству чи зазначені в ньому факти не підтверджені повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копіями актових записів цивільного стану та іншими документами. У такому випадку отримані матеріали надсилаються разом із мотивованим листом керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану до головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі(того регіону, до якого вони надійшли). Відділ державної реєстрації актів цивільного стану вищезазначеного управління юстиції після розгляду та вивчення матеріалів справи повертає їх разом із мотивованим висновком до відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (за місцем складення висновку) для його перегляду.

2.12. На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Таким чином, наведені норми Правил також вказують на невідповідність дій відповідача, який ухилився від складення обґрунтованого висновку щодо заяви позивача.

Крім того, причинами неможливості задоволення заяви позивача відповідач називає обставини, які жодним чином не залежать від позивача, а саме, залишення паперового носія актового запису на тимчасово окупованій території та необхідність поновлення паперового носія актового запису, який зараз не містить графи про національність. Тобто, можливість задоволення заяви позивача відповідач поставив у залежність від місця зберігання паперового носія актового запису, що жодним чином не може бути підставою обмеження позивача в реалізації його прав та інтересів.

Тому суд зазначає, що відповідно до абзацу другого пункту 2.28 Правил у разі необхідності внесення змін до актового запису цивільного стану, що зберігається на тимчасово окупованій території України, цей запис попередньо поновлюється у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано відповідну заяву громадянами України, що проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї; у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання громадянина України, яке знаходиться за межами тимчасово окупованої території України.

А пунктом 2.29 Правил прямо встановлено, що зміни до паперових носіїв актових записів цивільного стану проводяться шляхом внесення додаткових відомостей у відповідні графи актових записів або закреслення даних у цих записах та внесення нових. Закреслення здійснюється таким чином, щоб можна було прочитати закреслені слова.

Отже, посилання відповідача на технічну неможливість внесення змін до актового запису через відсутність необхідної графи не відповідають змісту пункту 2.29 Правил, який допускає внесення змін шляхом закреслення та внесення нових даних.

З наведених підстав суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що рішення про задоволення позову у цій адміністративній справі в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії не є безпідставним втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки останній вже розглядав заяву позивача про внесення змін до актового запису, проте не виконав покладених на нього законом обов`язків. Через вказані обставини судове рішення у цій справі повинно бути спрямоване на реальний захист порушеного інтересу позивача. Крім того, підпунктом 2.13.2 пункту 2.13 вищенаведених Правил прямо встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану може бути постанова адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору 768,40 грн.

На підстав наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кальміуського районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (87535, м. Маріуполь, пр. Металургів, 229; ЄДРПОУ 33331188) про скасування висновку № 15.3-27/823 від 05 лютого 2019 року та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Скасувати висновок Кальміуського районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 05.02.2019 № 15.3-27/823 про відмову у внесенні змін з національності «росіянин» на «німець» ОСОБА_1 у актовому записі про укладання шлюбу № 15 від 03.07.1976 р.

Зобов`язати Кальміуський районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області поновити та внести зміни до актового запису про укладення шлюбу № 15 від 03.07.1976 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , зареєстрованого Сердитянською с\ р м. Шахтарська Донецької області , вказавши у графі національність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - «німець».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кальміуський районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області ((87535, м. Маріуполь, пр. Металургів, 229; ЄДРПОУ 33331188) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Г.А. Чекменьов