Рішення № 82461564, 18.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Справа № 160/4371/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, яка полягає у відмові зарахувати до загального пенсійного стажу періоди роботи в Дніпропетровському домобудівному комбінаті з 22.09.1987р. по 03.01.1995 р. та в товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського філіалу «Вітас» з 05.10.1995 року по 01.09.1996 року, протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до мого загального пенсійного стажу періоди роботи в Дніпропетровському домобудівному комбінаті з 22.09.1987 року по 03.01.1995 року та в товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського філіалу «Вітас» з 05.10.1995 року по 01.09.1996 року та призначити пенсію за віком.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, проте, листом від 07.03.2019 року № 346/03.8-15 позивачу відмовлено в призначені пенсії на тій підставі, що загальний трудовий стаж позивача складає 23 роки 9 місяців та 23 дні, що не достатньо для призначення пенсії за віком.

На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4371/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною другою статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року від відповідача було витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи та запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.

05.06.2019 року на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що позивач звернувся до Головного управління з заявою про призначення пенсії за віком, проте, управління не може зарахувати до загального стажу наступні періоди:

- навчання в міському професійно-технічному училищі м Євпаторії Кримської області з 01.09.1967 по 22.07.1977 р. - в атестаті № 5757 від 22.07.1977 р. виявлено виправлення в написанні прізвища, ім`я та по-батькові;

- роботи в Дніпропетровському домобудівному комбінаті з 22.09.1987 р. по 03.01.1995 р. - відомості про звільнення завірені печаткою УРСР; дата звільнення 03.01.1995 р. зазначена в довідці від 04.10.2016 р., виданої ліквідатором, не відповідає копіям наказу про зупинення трудового договору від 03.01.1995 р. № 616 - 03.01.1994 р.; згідно з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11. 10.2016 року справа № Б26-Б2-57-00 державне підприємство «Дніпропетровський домобудівний комбінат» ліквідовано;

- роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського філіалу «Вітас» з 05.01.1995р. по 01.09.1996 р. в даті прийняття на роботу виправлення.

З урахуванням викладеного, відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

10.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про призначення пенсій за віком.

Листом від 07.03.2019 року № 346/03.8-15 позивача повідомлено про відмову про призначення пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки неможливо зарахувати наступні періоди:

-навчання в міському професійно-технічному училищі м. Євпаторії Кримської області з 01.09.1976 р. по 22.07.1977 р. - в атестаті № 5757 від 2.07.1977 р. виявлено виправлення в написанні прізвища, ім`я по-батькові;

роботи на підставі записів трудової книжки:

- роботи в Дніпропетровському домобудівному комбінаті з 22.09.1987 р. по 03.01.1995 р. - відомості про звільнення завірені печаткою УРСР; дата звільнення 03.01.1995 р. зазначена в довідці від 04.10.2016 р. виданої ліквідатором, не відповідає копіям наказу про зупинення трудового договору від 03.01.1995 р. № 616 - 03.01.1994 р.; згідно з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11. 10.2016 року справа № Б26-Б2-57-00 державне підприємство «Дніпропетровський домобудівний комбінат» ліквідовано;

- роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського філіалу «Вітас» з 05.01.1995р. по 01.08.1996 р. (згідно записів трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи) в даті прийняття на роботу виправлення.

Позивач не погодившись з діями відповідача стосовно відмови у призначенні пенсії за віком, що і стало предметом даного позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діями на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Трудова книжка, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, останній працював:

- з 22.09.1987 р. по 03.01.1995 р. -Дніпропетровський домобудівний комбінат;

- з 05.10.1995 р. по 01.08.1996 р. (згідно копії трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи) товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський філіал «Вітас».

З відповіді від 07.03.2019 року № 346/03.8-15 Головного управління Пенсійного фонду України, а також відзиву відповідача вбачається, що останнім не зараховано до страхового стажу роботи з 22.09.1987 р. по 03.01.1995 р. (Дніпропетровський домобудівний комбінат), з 05.10.1995 р. по 01.08.1996 р. (товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський філіал «Вітас»), у зв`язку з тим, що у підтверджуючих страховий стаж документах відповідачем виявлені неточності.

В даному випадку, трудова книжка (серія НОМЕР_2 ) позивача містить усі записи на підтвердження роботи позивача за всі спірні періоди. Всі записи про роботу внесені в трудову книжку належним чином та не мають виправлень.

Окрім того, у справі наявні наступні копії документів, що підтверджують стаж роботи позивача:

- довідка, що позивач працював на державному підприємстві «Дніпропетровський домобудівний комбінат» з 20.09.1987 по 03.01.1995 роки;

-наказ № 293 від 20.09.1987 р. про прийняття на роботу ОСОБА_1 ;

-наказ № 616 від 03.01.1995 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ;

Виправлення, зокрема, виправлення року в даті прийняття на роботу до ТОВ «Вітас», на які посилається позивач в позові та відповідач в відзиві, судом дослідити неможливо, оскільки ні позивачем, ні відповідачем доказів цього до суду не надано, в матеріалах пенсійної справи, такі докази теж відсутні.

Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Від-так, недоліки в підтверджуючих стаж роботи позивача документах, на які посилається управління Пенсійного фонду, не можуть бути виключною підставою для не зарахування спірного трудового стажу позича до пенсійного стажу, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці відносно спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Суд також звертає увагу, що позивачем при звернення до суду заявлена позовна вимога про зарахування до загального пенсійного стажу періоди роботи, зокрема, в товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського філіалу «Вітас» з 05.10.1995 року по 01.09.1996 року та призначення пенсії за віком, проте, згідно з копії трудової книжки позивач працював в товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського філіалу «Вітас» з 05.10.1995 року по 01.08.1996 рік, а не по 01.09.1996р., як вказано в позові, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: зарахуванню до загального пенсійного стажу підпадають періоди роботи в Дніпропетровському домобудівному комбінаті з 22.09.1987 року по 03.01.1995 року та в товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського філіалу «Вітас» з 05.10.1995 року по 01.08.1996 року .

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 02.04.2019 року у справі № 428/1695/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а та враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних(надуманих) підстав.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, відповідачем не дотримано вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та не доведено правомірності своїх дій стосовно відмови в призначенні пенсії за віком та зарахування до загального пенсійного стажу позивача спірних періодів роботи, а тому позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № NO5U43191M.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, яка полягає у відмові зарахувати до загального пенсійного стажу періоди роботи в Дніпропетровському домобудівному комбінаті з 22.09.1987р. по 03.01.1995 р. та в товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського філіалу «Вітас» з 05.10.1995 року по 01.08.1996 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до загального пенсійного стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Дніпропетровському домобудівному комбінаті з 22.09.1987 року по 03.01.1995 року та в товаристві з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського філіалу «Вітас» з 05.10.1995 року по 01.08.1996 року та призначити пенсію за віком.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук