Рішення № 82461533, 25.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 160/2584/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької О.І. у м. Дніпрі розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дій, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 171 від 15.02.2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з розрахуванням відповідного індивідуального коефіцієнта наступні періоди роботи ОСОБА_1 : на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Луганськвугілля» на виробничій практиці з 20.06.1989 року по 27.08.1989 року та з 30.07.1990 року по 29.09.1990 року; в Луганському шахтопрохідному управлінні з 30.10.1991 року по 02.10.1997 року; у 4-му гірничорятувальному загоні м. Луганська з 15.12.1997 року по 11.12.2000 року та призначити пенсію ОСОБА_1 з моменту подачі заяви про призначення пільгової пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що останній є внутрішньо переміщеною особою, 05.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про здійснення перерахунку пенсії, так як при розрахунку пенсії в 2017 році відповідачем не були включені до пільгового стажу роботи наступні періоди: на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Луганськвугілля» на виробничій практиці з 20.06.1989 року по 27.08.1989 року та з 30.07.1990 року по 29.09.1990 року; в Луганському шахтопрохідному управлінні з 30.10.1991 року по 02.10.1997 року; у 4-му гірничорятувальному загоні м. Луганська з 15.12.1997 року по 11.12.2000 року, надавши уточнюючі довідки відповідних підприємств.

15 лютого 2019 року відповідачем відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що надані, до заяви позивача, уточнюючі довідки не можуть бути враховані для обчислення розміру пенсії, так як не відповідають вимогам чинного законодавства та не підтверджується первинними документами, оскільки вказані в довідках підприємства знаходяться на території, не підконтрольній українській владі.

Не погодившись з відмовою відповідача, вважаючи її такою, що суперечить нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року було відкрито провадження в даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 18.04.2019 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву за вх.№20548/19, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що до заяви про здійснення перерахунку пенсії, для підтвердження пільгового стажу за Списком №1, позивачем були надані пільгові довідки: №69 від 05.12.2014 року про заробітну плату за період з грудня 1991 по жовтень 1997, видана адміністрацією ВАТ «Луганське шахтопрохідне управління» (на штампі зазначена адреса підприємства: м. Луганськ); № 71 від 05.12.2014 року про підтвердження пільгового характеру роботи за Списком №1 у період з 30.10.1991р. по 15.08.1993р., видана адміністрацією ВАТ «Луганське шахтопрохідне управління» (на штампі зазначена адреса підприємства: м. Луганськ); № 71-1 від 05.12.2014 року про підтвердження пільгового характеру роботи за Списком №1 у період з 16.08.1993р. по 02.10.1997р., видана адміністрацією ВАТ «Луганське шахто прохідне управління»(на штампі зазначена адреса підприємства: м. Луганськ); № 70 від 05.12.2014 року про вихододні за 1991-1997 роки, видана адміністрацією ВАТ «Луганське шахтопрохідне управління» (на штампі зазначена адреса підприємства: м. Луганськ); №502 від 05.04.2015 року про підтвердження пільгового характеру роботи за Списком №1 у період з 20.06.1989р. по 27.08.1989р. та з 30.07.1990р. по 29.09.1990р., видана адміністрацією Відокремленого підрозділу шахтоуправління«Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» (на штампі зазначена адреса підприємства: м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Бондаренко, 1); №0/22 від 24.04.2015 року про підтвердження пільгового характеру роботи за Списком №1 у період з 15.12.1997 р. по 11.12.2000р., видана адміністрацією Четвертого воєнізованого гірничорятувального загону (на штампі зазначена адреса підприємства: м. Луганськ, смт АДРЕСА_1 , вул АДРЕСА_2 Артема,4).

Проте, зазначені довідки були видані після грудня 2014 року підприємствами, зареєстрованими на не підконтрольній території українській владі. Тому, здійснити зустрічну перевірку факту роботи і достовірність довідок про пільговий характер роботи та заробітну плату немає можливості, так як вказані підприємства знаходяться на території, не підконтрольній українській владі. Враховуючи викладене, зазначені довідки не можуть бути враховані для обчислення розміру пенсії, так як не відповідають вимогам чинного пенсійного законодавства та не підтверджуються первинними документами, а, отже, і провести перерахунок пенсії позивачу не має законних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.08.2017 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 0000285090, копія якої міститься в матеріалах справи.

03 серпня 2017 року позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, розмір пенсії позивача розраховано за стаж роботи 25 років 2 дні, із заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 31.07.2014 року (172 місяці), індивідуальний коефіцієнт якого становить 3,44612.

Проте, позивачу стало відомо, що при здійсненні розрахунку раніше призначеної пенсії відповідачем до пільгового стажу за Списком №1 не були включені наступні періоди: на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Луганськвугілля» на виробничій практиці з 20.06.1989р. по 27.08.1989рр. та з 30.07.1990р. по 29.09.1990р., де позивач виконував підземні роботи; підземний стаж роботи в Луганському шахтопрохідному управлінні з 30.10.1991р. по 02.10.1997р.; підземний стаж роботи у 4-му гірничорятувальному загоні м. Луганська з 15.12.1997р. по 11.12.2000р.

З метою отримання належного пенсійного забезпечення, 05 лютого 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з метою здійснення перерахунку раніше призначеної пільгової пенсії за Списком №1.

До вказаної заяви було долучено копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 02.08.1967 року та уточнюючі довідки: №69 від 05.12.2014 року про заробітну плату за період з грудня 1991р. по жовтень 1997р., видана адміністрацією ВАТ «Луганське шахтопрохідне управління»; № 71 від 05.12.2014 року про підтвердження пільгового характеру роботи за Списком №1 у період з 30.10.1991р. по 15.08.1993р., видана адміністрацією ВАТ «Луганське шахтопрохідне управління»; № 71-1 від 05.12.2014 року про підтвердження пільгового характеру роботи за Списком №1 у період з 16.08.1993 по 02.10.1997, видана адміністрацією ВАТ «Луганське шахто прохідне управління»; № 70 від 05.12.2014 року про вихододні за 1991-1997 роки, видана адміністрацією ВАТ «Луганське шахтопрохідне управління»; № 502 від 05.04.2015 року про підтвердження пільгового характеру роботи за Списком №1 у період з 20.06.1989р. по 27.08.1989р. та з 30.07.1990р. по 29.09.1990р., видана адміністрацією Відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля»; №0/22 від 24.04.2015 року про підтвердження пільгового характеру роботи за Списком №1 у період з 15.12.1997 по 11.12.2000, видана адміністрацією Четвертого воєнізованого гірничорятувального загону, копії яких містяться в матеріалах справи.

15 лютого 2019 року позивач отримав відмову відповідача, оформлену листом №237/03-26/26, в здійсненні перерахунку пільгової пенсії останнього.

В обґрунтування своєї позиції, Головне управління Пенсійного фонду України зазначило, що надані уточнюючі довідки позивача видані після грудня 2014 року підприємствами, зареєстрованими на не підконтрольній території українській владі. Тому, здійснити зустрічну перевірку факту роботи і достовірність довідок про пільговий характер роботи та заробітну плату немає можливості, так як вказані підприємства знаходяться на території, не підконтрольній українській владі.

Враховуючи зазначене, дані довідки не можуть бути враховані для обчислення розміру пенсії, так як не відповідають вимогам чинного пенсійного законодавства та не підтверджуються первинними документами, а, отже, і провести перерахунок пенсії позивачу не має законних підстав.

Не погодившись з відмовою суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до приписів статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція затверджена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку № 637).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому, пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними), акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Із наведених законодавчих норм слідує, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що пільговий стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має підтверджуватись записами в трудовій книжці. У випадку відсутності відповідних записів у трудовій книжці, пільговий стаж може бути підтверджений уточнюючими довідками.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, останній працював:

- на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Луганськвугілля» на виробничій практиці з 20.06.1989р. по 27.08.1989рр. та з 30.07.1990р. по 29.09.1990р., де позивач виконував підземні роботи;

- з 30.10.1991р. по 02.10.1997р. виконував підземні роботи в Луганському шахтопрохідному управлінні;

- з 15.12.1997р. по 11.12.2000р. працював на підземних роботах в 4-му гірничорятувальному загоні м. Луганська.

Так, зазначені посади, на яких працював позивач ті які останній просив зарахувати до пільгового стажу у заяві від 05.02.2019 року про перерахунок пенсії, відносяться до посад передбачених ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне забезпечення» та зазначені в переліку за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.

Окрім цього, в матеріалах справи містяться довідки про підтвердження наявного трудового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідальних записів у ній.

Таким чином, підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах, є записи в його трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведених норм, уточнюючі довідки, для підтвердження спеціального трудового стажу, необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Суд звертає увагу, що у трудовій книжці позивача чітко зазначено, що він у спірні періоди працював на посадах, які передбачено Списком № 1.

Отже, судом встановлено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином, а тому вимога відповідача про надання додаткових довідок не відповідає вимогам законодавства.

Стосовно тверджень відповідача про те, що надані позивачем довідки видані на непідконтрольній українській державі території, то суд зазначає, що відсутність у останнього можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані правові висновки, також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 02.04.2019 року по справі № 428/1695/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 31 січня 2019 року у справі № 423/1450/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, що враховується судом відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України.

Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних(надуманих) підстав.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1-2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дій.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 768, 40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією №43169 від 18.03.2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дій – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 171 від 15.02.2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку розміру пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з розрахуванням відповідного індивідуального коефіцієнта наступні періоди роботи ОСОБА_1 : на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Луганськвугілля» на виробничій практиці з 20.06.1989 року по 27.08.1989 року та з 30.07.1990 року по 29.09.1990 року; в Луганському шахтопрохідному управлінні з 30.10.1991 року по 02.10.1997 року; у 4-му гірничорятувальному загоні м. Луганська з 15.12.1997 року по 11.12.2000 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 з моменту подачі заяви про призначення пільгової пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25.04.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька