Рішення № 82461525, 04.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Справа № 160/9152/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому, з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до стажу позивача на підземних роботах роботу в період часу з 16.11.1992 по 22.11.1992 року, з 29.12.1992 по 04.07.1993 року, з 05.07.1993 по 28.02.1996 року, з 01.03.1996 по 02.09.1996 року, з 03.09.1996 по 05.06.2002 року, з 06.06.2002 по 25.03.2003 року, з 19.05.2003 по 22.01.2010 року, з 25.01.2010 по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 10.02.2014 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії з урахуванням підземного стажу роботи, зазначеного в його трудовій книжці, у відповідності до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, яка виявилася у не зарахуванні до стажу позивача на підземних роботах роботу в період часу з 16.11.1992 по 22.11.1992 року, з 29.12.1992 по 04.07.1993 року, з 05.07.1993 по 28.02.1996 року, з 01.03.1996 по 02.09.1996 року, з 03.09.1996 по 05.06.2002 року, з 06.06.2002 по 25.03.2003 року, з 19.05.2003 по 22.01.2010 року, з 25.01.2010 по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 10.02.2014 року. Тривалий час у зв`язку з бездіяльністю відповідача позивач не мав можливості отримати від відповідача будь-яких рішень по заяві про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням наявного підземного стажу згідно з трудовою книжкою. 13.03.2018р. він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії відповідно з урахуванням положень ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», але відповідач листом від 10.04.2018р. відмовив у задоволенні його заяви з огляду на те, що у нього недостатньо стажу на підземних роботах, у зв`язку з чим відсутні підстави застосовувати норми ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Таким чином, із відмовою зарахувати зазначений період позивач не погоджується, оскільки, відповідно до документів, відомостей, які надані відповідачу, у т.ч. трудової книжки, підтверджується стаж позивача на підземних роботах.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що позивач до управління Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, в тому числі відповідно до статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач не звертався, а лист відповідача в якому роз`яснений порядок нарахування пенсії, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто права позивача порушені ще не були. По суті позовних вимог зазначив, що дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідно до ст.1 Закону, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Зарахувати спірні періоди роботи заявника в якості „горнорабочего подземного на маркшейдерских работах, связаной с подземними работами 50% и более рабочего времени" до стажу роботи відповідно до ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" немає законних підстав.

21 березня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Також зазначено, що посилання відповідача на те, що у позивача відсутні довідки з підприємства, які б підтверджували факт за його професією горноробочого підземного з повним робочим днем в шахті є безпідставними, оскільки відомості трудової книжки підтверджують періоди праці під землею в особливо тяжких умовах, що є достатніми підставами для перерахунку пенсії у відповідності до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Ухвалою суду від 26.12.2018 року прийнято до свого провадження вказану справу та відкрито провадження у справі, та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, з 10.02.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 08.04.2014 року.

У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 05.08.1981р., відносно позивача наявні наступні записи, зокрема:

- за п.16 16.11.1992 року прийнятий підземним учнем горноробочого в маркшейдерський відділ з повним робочим днем в шахті, наказ № 213к від 16.11.1992 року шахта «Дніпровська» виробничого об`єднання «Павлоградвугілля»;

- за п.17 23.11.1992 року направлений на курси горноробочого, наказ № 549 від 23.11.1992 року;

підземний стаж з повним робочим днем за період з 16.11.1992 року по 22.11.1992 року складає: 0 років 0 місяців 06 днів

- за п.18 29.12.1992 року переведений підземним горноробочим 3 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ № 618 від 29.12.1992 року шахта «Дніпровська» виробничого об`єднання «Павлоградвугілля»;

- за п.19 25.03.2003 року звільнений за власним бажанням, наказ № 57к від 27.03.2003 року, підземний стаж з повним робочим днем за період з 29.12.1992 року по 25.03.2003 року складає: 10 років 03 місяців 26 днів.

- за п.20 19.05.2003 року прийнятий підземним горноробочим 3 розряду з повним робочим днем в шахті маркшейдерського відділу, наказ № 85к від 19.05.2003 року шахта «Дніпровська» виробничого об`єднання «Павлоградвугілля»;

- за п.21 29.03.2006 року переведений підземним горноробочим на маркшейдерських роботах 3 розряду з повним робочим днем в шахті, розпор. № 54к від 29.03.2006 року;

- за п.22 22.01.2010 року звільнений за переводом розпоряд. № 40к від 22.01.2010 року;

підземний стаж з повним робочим днем за період з 19.05.2003 року по 22.01.2010 року складає: 06 років 08 місяців 03 днів,

за вказаний період підземний стаж з повним робочим днем в шахті складає: 17 років 0 місяців 05 днів (0 років 0 місяців 06 днів + 10 років 03 місяці 26 днів + 06 років 08 місяців 03 дні).

- за п.23 25.01.2010 прийнятий на посаду гірника підземного 3 розряду маркшейдерської служби ВСП «Шахта Дніпровська», розпорядження № 15 від 25.01.2010 року;

- за п.25 31.12.2012 року звільнений порядком переведення розпорядження № 377 від 24.12.2012 року;

підземний стаж за період з 25.01.2010 року по 31.12.2012 року складає: 02 років 11 місяців 06 днів

- за п.26 01.01.2013 року прийнятий гірником на маркшейдерських роботах з робочим днем зв`язаним зі спусками у шахту, на цій посаді проробив до 10.02.2014 року - до оформлення пенсії за віком на пільгових умовах, підземний стаж за період з 01.01.2013 року по 10.02.2014 року складає: 02 років 11 місяців 06 днів.

Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи довідкою, наданою ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про спуски в шахту згідно норм і графіків виходу в період часу 1992 - 2018 роки, особовою карткою позивача, надану ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», довідками №78 від 04.03.2014р., №1-4/568 від 12.02.2014 року видані ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

13.03.2018р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

У листі №В3821-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, оскільки врахувати періоди роботи позивача в якості „горнорабочего подземного на маркшейдерских работах, связаной с подземними работами 50% и более рабочего времени" до стажу роботи по Списку №1 (шахтарі) немає законних підстав.

Крім того, у вказаному Листі зазначено, що до пільгового стажу роботи по Списку №1 (шахтарі) враховано лише період роботи позивача в якості „підземного гірничого робітника" з повним робочим днем в шахті, що складає 08 років 02 місяці 15 днів, що не дає права для розрахунку позивачу пенсії відповідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Також у листі роз`яснено право позивача на оскарження дій, бездіяльності та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Правління Пенсійного фонду України або до суду.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом «Про пенсійне забезпечення»

Пунктом 16 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Частиною 2 ст.114 визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Статтею 10 Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» встановлено, що дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах 15 років для чоловіків за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тобто статтею 8 цього Закону наявність права на мінімальну пенсію, не поставлено в залежність від часу роботи на підземних роботах.

Виплата такої пенсії відповідно до даної статі передбачає та встановлює лише сам факт відношення до Списку №1.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, яка підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Таким чином уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу застосовуються виключно за відсутності відомості у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 683/977/17.

Також, згідно п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Отже, для підтвердження пільгового стажу за періоди роботи після 21.08.1992 року та як наслідок можливості їх віднесення до пільгового стажу, особою також мають бути надані документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць.

Як слідує з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 05.08.1981р., останній працював, зокрема: з 16.11.1992 року був прийнятий підземним учнем Гірника в маркшейдерський відділ з повним робочим днем в шахті в шахту «Дніпровська» Виробничого об`єднання «Павлоградвугілля» підземним, з 29.12.1992 року відповідно до наказу № 618 к від 29.12.1992 року був переведений гірником 3-го розряду з повним робочим днем в шахті, де працював до 25.03.2003 року. На цьому підприємстві також працював:

- підземним гірником на маркшрейдерских роботах 3 розряду з повним робочим днем в шахті в період часу з 19.05.2003 року (наказ № 85к від 19.05.2003 року) по 22.10.2010 року,

- на посаді гірника підземного 3 розряду маркшейдерської служби ВСП «Шахта «Дніпровська» технічної дирекції спеціального апарату управління, пов`язану з підземними роботами, порядком переведення з виробничого структурного підрозділу «Шахти «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля», з 25.01.2010 року по 31.12.2012 року,

- з 01.01.2013 року (на посаді гірника на маркшейдерських роботах з робочим днем, зв`язаним зі спуском у шахту.

Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи довідкою, наданою ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про спуски в шахту згідно норм і графіків виходу в період часу 1992 - 2018 роки, особовою карткою позивача, надану ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», довідками №78 від 04.03.2014р., №1-4/568 від 12.02.2014 року видані ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

На час роботи позивача на шахті виробничого об`єднання «Павлоградвугілля» за період з 16.11.1992 року по лютий 2014 рік були чинними Список №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України за № 10 від 26.01.1991 року, постановою Кабінету Міністрів України за № 162 від 11.03.1994 року, постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року. Відповідно до п «г» розділу 1, підрозділу 1 Списку № 1 «робітники, керівники, спеціалісти і службовці, зайняті на підземних роботах 50 відсотків і більше робочого часу на рік (в обліковому періоді)», а у відповідності до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, «під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади», тобто якщо посада значиться в пункті «г» підрозділу 1, розділу 1 Списку 1, але зайнятість на підземних роботах складає не менше 80 відсотків - це повний робочий день під землею, в шахті. Що підтверджується по професії позивача - горноробочого підземного на маркшейдерських роботах, та довідкою «ДТЕК Павлоградвугілля» про спуски в шахту відповідно норми та графіку виходів за період з 1992 року по 2018 рік.

Таким чином, трудова книжка позивача заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки.

Тому, посилання відповідача на те, що у позивача відсутні довідки з підприємства, які б підтверджували факт за його професією горноробочого підземного з повним робочим днем в шахті є безпідставними, оскільки відомості трудової книжки підтверджують періоди праці під землею в особливо тяжких умовах, що є достатніми підставами для перерахунку пенсії позивачу у відповідності до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Одночасно, суд наголошує, що відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавство (п. 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 28-36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10.07.2003 у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002 II).

Конституційний Суд України в Рішенні від 25.11.1997 №6-зп сформулював правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (п. 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (ч. 5 ст. 125 Конституції України).

Стаття 8 Загальної декларації прав людини 1948 року проголосила «право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом». Це положення відтворено в Конституції України (стаття 55) і має застосовуватися системно, оскільки гарантується судовий захист як національними, так і міжнародними судовими установами.

Отже, суд повинен захистити позивача та обрати ефективний засіб захисту прав позивача за наслідками визнання незаконним рішення суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідача з приводу відмови в зарахуванні пенсії на пільгових умовах та зобов`язання здійснити перерахунок позивачу підвищення пенсії, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з частинами 1, 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. (пункт 4.8 Порядку №22-1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача із заявою установленої форми про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Як наслідок, територіальний орган Пенсійного фонду не приймав рішення про відмову у призначенні пенсії.

Натомість відповідач, розглядаючи звернення позивача про перерахунок пенсії з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, листом №В3821-18 від 10.04.2018р. протиправно відмовило позивачу у перерахунку пенсії, оскільки врахувати періоди роботи позивача в якості „горнорабочего подземного на маркшейдерских работах, связаной с подземними работами 50% и более рабочего времени" до стажу роботи по Списку №1 (шахтарі), підтверджуються належним чином оформленими записами у трудовій книжці про займані посади і період виконуваної роботи та наданими архівними документами.

Тож порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, ці періоди роботи.

Разом з тим, оскільки позивач не дотримався встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, тому підстав для спонукання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії немає та в цій частині позовних вимог слід відмовити. Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові №2-а-4639/11/2414 від 06.12.2016 року.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену у листі №В3821-18 від 10.04.2018р., у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 щодо не зарахування до стажу позивача на підземних роботах роботу в період часу з 16.11.1992 по 22.11.1992 року, з 29.12.1992 по 04.07.1993 року, з 05.07.1993 по 28.02.1996 року, з 01.03.1996 по 02.09.1996 року, з 03.09.1996 по 05.06.2002 року, з 06.06.2002 по 25.03.2003 року, з 19.05.2003 по 22.01.2010 року, з 25.01.2010 по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 10.02.2014 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на підземних роботах роботу в період часу з 16.11.1992 по 22.11.1992 року, з 29.12.1992 по 04.07.1993 року, з 05.07.1993 по 28.02.1996 року, з 01.03.1996 по 02.09.1996 року, з 03.09.1996 по 05.06.2002 року, з 06.06.2002 по 25.03.2003 року, з 19.05.2003 по 22.01.2010 року, з 25.01.2010 по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 10.02.2014 року, у відповідності до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова