Рішення № 82461474, 18.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 р. Справа№200/6682/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірними дії та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, звернувся до суду з адміністративним позовом до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірними дії щодо прийняття постанови від 23 квітня 2019 року ВП №57880237 про накладення штрафу у розмірі 170 грн. за невиконання виконавчого листа №805/2086/18-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 9 листопада 2018 року та скасування постанови від 23 квітня 2019 року ВП №57880237 про накладення штрафу у розмірі 170 грн. за невиконання виконавчого листа №805/2086/18-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 9 листопада 2018 року за виконавчим провадженням №57880237.

Позов вмотивовано тим, що судове рішення у справі №805/2086/18-а, на виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження з його примусового виконання, не виконується з поважних причин, а саме через відсутність державного фінансування та бюджетного призначення на виконання рішень суду.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, 14 червня 2019 року, засобами електронного зв`язку, надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що оскільки рішення суду в частині виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 залишається не виконаним, державним виконавцем, правомірно, на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесену постанову про накладення штрафу. У задоволенні позову просив відмовити та справу розглянути без участі його представника.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.

Позивачем усунені недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 18 червня 2019 року.

Представник позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Ураховуючи положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року по справі № 805/2086/18-а вирішено: «Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправною відмови, визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 03 вересня 2017 року № 1848 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: вул. Лазо, 23, м. Краматорськ, Донецька область, 84300, ідентифікаційний код юридичної особи 25953617) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , Донецька АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ) допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Рішення набрало чинності 8 серпня 2018 року згідно постанови Першого апеляційного адміністративного суду. 9 листопада був виданий виконавчий лист №805/2086/18-а.

10 грудня 2019 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області Оруджевою К.І. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 57880237 з примусового виконання виконавчого листа №805/2086/18-а, виданого 9 листопада 2018 року, яка отримана позивачем 20 грудня 2018 року, що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції (а.с.9).

Листом від 27 грудня 2018 року №01-14/9909 позивач повідомив Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про добровільне виконання судового рішення в частині нарахування допомоги при народженні дитини та щомісячної виплати допомоги з 1 серпня 2018 року та здійснення звернення до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації щодо виділення додаткових кошторисних призначень. В свою чергу Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації звернувся з відповідним листом до Міністерства соціальної політики України, що підтверджується матеріалами справи.

23 квітня 2019 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області Оруджевою К.І. винесена постанова про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради за невиконання рішення суду в частині сплати штраф на користь держави у розмірі 170 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, яка отримана позивачем 15 травня 2019 року.

Не погодившись з діями відповідача стосовно прийняття постанови про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Основного Закону України cудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).

Відповідно до частини 1 статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 4 статті 18 вказаного Закону визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно положень статті 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно частини 3 статті 63 вказаного Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 75 вказаного Закону, яка визначає відповідальність за невиконання рішення, що, зокрема, зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Вказана стаття, як і спеціальний закон, не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем в добровільному порядку частково виконано рішення суду, проте не здійснено виплату допомоги за період з 1 травня 2016 року по 31 липня 2018 року у зв`язку з відсутністю фінансування для виконання рішень суду. При цьому, для вирішення питання щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду виконавчий комітет Краматорської міської ради звернувся до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації з листом від 9 серпня 2018 року № 01-40/4607, щодо сприяння вирішення даного питання або ініціювання виділення додаткових коштів. Разом з тим, Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації звернувся до Міністерства соціальної політики України. Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 11 жовтня 2018 року № 526/0/188-10 рішення судів в яких боржниками є органи соціального захисту населення не можуть буди виконанні через відсутність бюджетних асигнувань.

Так, положеннями статті 1 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” встановлено, що громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

При цьому, приписами статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.

Згідно пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби” судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про [...] накладення штрафу належать до [...] відповідальності [...] за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії […].

В теорії права під юридичною відповідальністю розуміються передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) заподіяння особі втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Підстави юридичної відповідальності це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та повинною. Відсутність сукупності таких обставин виключає її. Можливість звільнення від відповідальності зафіксована нормами права.

Згідно статті 75 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження”, в редакції Закону України № 2417-VIII від 15 травня 2018 року (далі – Закон №1404-VIII), особа не несе відповідальності за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі, якщо таке невиконання, сталося з поважних причин.

З урахуванням встановлених у справі обставин та на підставі аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині не виплатити ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини з 1 травня 2015 року по 31 липня 2018 року за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Оскільки вказані обставини не були ураховані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу, ураховуючи зазначене, постанова про накладення штрафу від 23 квітня 2019 року у розмірі 170 грн. по ВП №57880237, підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року по справі № 405/3663/13-а (касаційне провадження К/9901/1598/18), від 21 лютого 2018 року по справі № 814/2655/14.

Стосовно позовних вимог в частині визнання неправомірними дій щодо прийняття постанови про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування оскаржуваної постанови.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача суд вважає такими, що не відповідає об`єкту порушеного права.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, тому, в силу вимог частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, пов"язані із сплатою судового збору, не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И РІ Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення штрафу від 23 квітня 2019 року ВП №57880237 у розмірі 170 грн. за невиконання виконавчого листа №805/2086/18-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 9 листопада 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв