Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ
Справа № 13/45711.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об’єднання «Шахтобуд»
доЗакритого акціонерного товариства «Піастрелла»
простягнення заборгованості –66123,30 грн.
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники
від позивача Радзієвський Ю.Є. –дов. № 274 від 22.10.2009 р.
від відповідача Лисицька А.В. –дов. б/н від 12.03.2008 р.
В судовому засіданні 11.12.09 за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:
22.10.09 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми боргу 66 123,30 грн.
29.10.09 Ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, сторони зобов’язано вчинити дії та надати документи, розгляд справи призначений на 17.11.09.
У судове засідання призначене на 17.11.09 з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвали господарського суду про порушення провадження у справі не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.09 розгляд справи відкладено на 11.12.09, через неявку представника відповідача.
11.12.09 представник позивача подав заяву про уточнення позову в якій просив стягнути борг в розмірі 52304,71 грн. з урахуванням індексу інфляції, пеню –7075,77 грн. та три проценти річних в сумі 1584,99 грн. і позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.
Відповідач у судовому засіданні надав відзив і пояснення та докази часткового погашення боргу після порушення провадження у справі, і посилаючись на положення Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" просив зменшити розмір штрафних санкції та відстрочити виконання рішення суд на шість місяців.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –
ВСТАНОВИВ:
05.02.2009р. між ЗАТ «Піастрелла»(Покупець за договором) та ГОВ Виробниче об'єднання «ІІІахтобуд»(Постачальник за договором) був укладений договір поставки № П/09-17. згідно до якого постачальник зобов'язується поставити па адресу покупця глину вогнетривку марки В2415 (далі за текстом «Товар»), а покупець зобов'язуйться прийняти та сплатити постачальник} вартість отриманого Товару.
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов Договору позивачем відвантажено глину в кількості 273.90т. па загальну суму 55875.60грн. , що підтверджується товарно-транспортною залізничною накладною (квитанцією про приймання вантажу) № 51197035 та видатковою накладною №40 від 12.02.09.
Крім того, до накладної включено компенсацію транспортних послуг 19921,30 грн.
Відповідно до 5.2. вищевказаного договору поставки № П/09-17 від 05.02.2009р. відповідач зобов'язується провести розрахунок за отриманий Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з момент} відвантаження Товару. Датою відвантаження вважається дата календарного штемпелю станції відправлення в залізничній накладній про приймання вантаж}- до перевезення.
Зобов’язання відповідно до п.5.3 цього договору щодо компенсації за транспортування вагону відповідач виконав сплативши платіжним дорученням №14 від 09.02.09.
Товар був поставлений 12.02.09 Строк оплати до 14.03.09.
Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар не розрахувався.
Таким чином, станом на день звернення з позовом сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором поставки № П/09-17 від 05.02.2009р. складає 55875,60грн.
Подана 14.09.09 позивачем претензія, в якій вимагалось від відповідача належним чином виконати свої зобов'язання за договором та сплатити суму боргу отримана відповідачем 21.09.09, проте залишена без належного реагування.
Під час розгляду справи відповідач сплатив 4000.00 грн., що підтверджено сторонами та банківськими виписками.
Отже станом, на час вирішення спору заборгованість відповідача складає 51875,60 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.
Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів в обґрунтування законності затримки проведення розрахунків.
Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п.4.1), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар не розрахувався, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 55875,60 грн.
Під час вирішення спору, після порушення провадження у справі відповідач погасив заборгованість на 4000,00 грн., що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині відповідно до норми п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 51875,60 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1676,27 грн., три відсотки річних у сумі 1584,99 грн., пеню в сумі 7075,77 грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 1164,00 грн. та втрати від інфляції в сумі 3423,79 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за розрахунком суду, тому заявлені позивачем до стягнення три проценти річних у сумі 1584,99 грн. підлягають задоволенню частково –за розрахунком суду 1164,00 грн., а інфляційні втрати в сумі 1676,27 грн. - за розрахунком позивача, здійсненим в межах розрахунку суду.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2. вищевказаного договору поставки № П/09-17 від 05.02.2009р. відповідач у випадку порушення ним строків оплати отриманого Товару та строків оплати компенсації за перевезення товару, передбачених п. 5.2. та п. 5.З., зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі 1% від вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення зобов'язання.
Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня".
Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем відповідно до умов договору просив стягнути 7075,77 грн., однак з урахування наведеного, вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, підлягає стягненню за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань в сумі 6426,81грн. за розрахунком суду.
Як на підставу зменшення штрафних санкції відповідач посилається на Закон України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Господарський суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 24.11.09, № 29-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 11 розділу III "Прикінцеві положення" визнаний неконституційним Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу" від 4 лютого 2009 року N 922-VI, та втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи, що розрахунки за поставлену продукцію не здійснювались взагалі до порушення провадження у справі, а після цього здійснені у незначному розмірі господарський суд не знайшов підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій з огляду на те, що співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов’язання є співрозмірними.
Клопотання про відстрочку виконання рішення терміном на шість місяців не підлягає задоволенню за відсутності обґрунтованих доводів та з урахуванням тривалого безпідставного невиконання зобов’язання з оплати поставленого товару та відсутності належних і допустимих доказів неможливості виконання рішення.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4000,00 грн основного боргу.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Піастрелла" (01013, м. Київ вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 33293530), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об’єднання «Шахтобуд»(85130, Донецька обл. Костянтинівський р-н, с. Віролюбівка, вул. Шкільна 33, код ЄДРПОУ 24808994) 51875(п’ятдесят одна тисяча вісімсот сімдесят п’ять),60 грн. основного боргу, 1164(одна тисяча сто шістдесят чотири),00 грн. три проценти річних , 1676(одна тисяча шістсот сімдесят шість),27 грн. інфляційних витрат, 6426(шість тисяч чотириста двадцять шість),81 грн. пені, 611(шістсот одинадцять) 43 грн. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять), 22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. У іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Д. Курдельчук
Дата підписання 18.01.10
Судове рішення № 8246090, Господарський суд м. Києва було прийнято 11.12.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 13/457. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: