Рішення № 8245869, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/1320.01.10 За позовом           VOMM Impianti e Processi S.p.A

До          Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про                     стягнення 542507,52 Євро

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача           Харитонова Ю.В. по довіреності б/н від 23.11.2009р.

Від відповідача           не з’явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги VOMM Impianti e Processi S.p.A про стягнення з Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 397000,00 Євро заборгованості, 19850,00 Євро штрафу, 47770,52 Євро пені за прострочку платежу, 55977,00 Євро витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 11910,00 Євро 3% річних, 10000,00 Євро збитків, завданих у зв’язку з оплатою юридичних послуг у зв’язку з неналежним виконанням умов контракту купівлі-продажу обладнання № 161/05 від 30.11.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009р. порушено провадження у справі № 36/13, розгляд справи призначено на 13.01.2010р.

До початку розгляду справи 12.01.2010р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю проведення звірки розрахунків між сторонами.

В судовому засіданні 13.01.2010р. представник відповідача клопотання про відкладення розгляду справи не підтримав, надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову в частині стягнення штрафу, пені, витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 3% річних та збитків заперечує, посилаючись на те, що ним зобов’язання по остаточному розрахунку з позивачем не порушені. При цьому відповідач вказує на те, що він є бюджетною організацією, а тому може виконати свої зобов’язання лише при фактичному надходженні на його рахунок коштів з міського бюджету згідно з бюджетним призначенням на оплату за фактично здійснену поставку обладнання. Відповідач зазначає, що відповідно до норм ст.ст. 23 та 51 Бюджетного кодексу України та виходячи зі змісту контракту, його зобов'язання оплатити обладнання, що поставляється, може виникнути виключно при настанні однієї умови - фактичному надходженні на рахунок відповідача коштів з міського бюджету згідно з бюджетним призначенням на оплату фактично здійсненої поставки обладнання. При цьому умова про надходження на рахунок відповідача коштів з бюджету міста Києва є відкладальною обставиною, а тому строк виконання зобов’язання відповідача із оплати виконаних позивачем робіт не настав у заявку з ненастанням відкладальної обставини у вигляді надходження на рахунок відповідача коштів з бюджету міста Києва згідно з бюджетним призначенням на оплату за фактично здійснену поставку обладнання.

В судовому засіданні 13.01.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 20.01.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2010р. позовні вимоги повністю підтримав, надав суду додаткові письмові пояснення на позов.

В судове засідання, призначене на 20.01.2010р., представник відповідача не з’явився, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між VOMM Impianti e Processi S.p.A (далі продавець, позивач) та Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі покупець, відповідач) 30.11.2005р. було укладено контракт купівлі-продажу обладнання № 161/05, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти та оплатити обладнання згідно з специфікацією та графіком поставки.

Відповідно до п. 2.1 контракту загальна вартість контракту становила 3 970 000,00 Євро.

Умови оплати за поставлене обладнання визначені розділом 3 контракту, з якого вбачається, що у зв'язку зі складністю технологічного процесу обладнання постачається поетапно. Покупець здійснює оплату згідно графіка поставки (Додаток № 2) по системі переказу SWIFT-KHRCUAUK наступним чином:

- сума у розмірі 1 786 500 Євро (45 % від загальної суми контракту) сплачується банківським переводом в якості авансового платежу після письмового повідомлення продавця про відправку першої партії обладнання;

- наступні оплати здійснюються банківськими переводами після кожного письмового повідомлення продавця про відправку партії обладнання, але не більше 1 786 500 Євро (45 % від загальної суми контракту);

- остаточний розрахунок в сумі 397 000 Євро (10%) здійснюється банківським переказом після підписання акту здачі-приймання обладнання в експлуатацію протягом 20 днів.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що в період з 29.12.2005р. по 02.05.2006р. відповідачем сплатив позивачу 3573000,00 Євро, що становить 90% ціни Контракту.          

Відповідно до положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україну від 22.09.2004р. № 1243, державною приймальною комісією 22.08.2008р. було прийнято в експлуатацію поставлене позивачем відповідачу за контрактом обладнання, про що складено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення та устаткування після комплексного випробовування від 22.08.2008р.

Зазначений Акт затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2008р. № 1310.

Відповідач, в порушення умов контракту свої зобов’язання за контрактом купівлі-продажу обладнання № 161/05 від 30.11.2005р. в частині оплати обладнання виконав неналежним чином, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем за поставлене обладнання становить 397000,00 Євро.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.4 контракту остаточний розрахунок в сумі 397 000 Євро (10%) здійснюється банківським переказом після підписання акту здачі-приймання обладнання в експлуатацію протягом 20 днів. Тому кінцевою датою остаточного розрахунку є 13.10.2008р.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості за передане за контрактом купівлі-продажу № 161/05 від 30.11.2005р. обладнання суду не надав, той факт, що відповідачем станом на день розгляду справи не здійснена оплата в сумі 397000,00 Євро представник відповідача в судовому засіданні не заперечив. Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 397000,00 Євро підтверджується Актом звірки розрахунків станом на 11.01.2010р., скріпленим печатками сторін та підписами їх представників.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлене обладнання в сумі 397000,00 Євро.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки умовами контракту купівлі-продажу № 161/05 від 30.11.2005р., укладеного між сторонами, відповідальність покупця у вигляді пені не передбачена, а нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є спеціальним, передбачено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін, то суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 47770,52 Євро є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, за ухилення від оплати продукції покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від суми, від оплати якої він ухилився.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі зазначеної норми закону, підлягає стягненню штраф в сумі 19850,00 Євро.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11910,00 Євро та витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 55977,00 Євро.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 10000,00 Євро збитків, завданих у зв’язку з оплатою юридичних послуг, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Оскільки позивач є нерезидентом та його права в частині належних та своєчасних розрахунків за поставлене обладнання порушені відповідачем, з метою вирішення питання щодо стягнення належних йому грошових коштів він був змушених звернутися за юридичною допомогою та сплатити вартість таких послуг. Саме невиконання відповідачем умов контракту купівлі-продажу № 161/05 від 30.11.2005р. стало причиною оплати юридичних послуг в сумі 10000,00 Євро, що підтверджується матеріалами справи.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Контрактом купівлі-продажу № 161/05 від 30.11.2005р., укладеним між сторонами, чітко визначені умови оплати з зазначенням кінцевого терміну проведення оплати. Зазначений контракт не містить жодного посилання на Бюджетний кодекс України та не зазначає жодної умови, за настання якої виконання остаточного розрахунку може бути перенесено на інший строк.

Крім того, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Судом встановлено, що контракт № 161/05 від 30.11.2005р. не містить жодної умови щодо настання або зміни прав та обов'язків за обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Тому, посилання на відкладальну обставину є безпідставним.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01025, м. Київ, вул. В.Житомирська, 15-а, код ЄДРПОУ 33695540) на користь VOMM Impianti e Processi S.p.A (вул. Курель 252, 20089 Роццано, Мілан, Італія) 397 000 (триста дев’яносто сім тисяч) Євро 00 євроцентів заборгованості, 19850 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят) Євро 00 євроцентів штрафу, 11910 (одинадцять тисяч дев’ятсот десять) Євро 00 євроцентів 3% річних, 55977 (п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят сім) Євро 00 євроцентів витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 2110 (дві тисячі сто десять) Євро 77 євроцентів державного мита.

Стягнути з Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01025, м. Київ, вул. В.Житомирська, 15-а, код ЄДРПОУ 33695540) на користь VOMM Impianti e Processi S.p.A (вул. Курель 252, 20089 Роццано, Мілан, Італія) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.