Рішення № 8245856, 18.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/81518.01.10 №41/81518.01.2010 року

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Східна торгівельна компанія»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»

простягнення 3612,37 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Могила Р.С. –дов. № 1/09 від 16.12.2009 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна торгівельна компанія»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»про стягнення 3612,37 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати коштів за поставлений товар відповідно до видаткових накладних наявних в матеріалах справи.

Ухвалою від 02.12.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.12.2009 року.

В судове засідання 21.12.2009 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 21.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 18.01.2010 року.

В судовому засіданні 18.01.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.01.2010 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.01.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар, що засвідчується видатковими накладними № 1416412310 від 24 жовтня 2008 року на суму 175,32 грн., № 1421569231 від 24 жовтня 2008 року на суму 295,62 грн., № 1115672910 від 30 жовтня 2008 року на суму 106,31 грн., № 1021119051 від 06 листопада на суму 574,85 грн., № 1628150511 від 06 листопада 2008 року на суму 28,03 грн., № 1116300511 від 06 листопада 2008 року на суму 59,98 грн., № 1417880611 від 07 листопада 2008 року на суму 262,48 грн., № 142740611 від 07 листопада 2008 року на суму 844,08 грн., № 1418201111 від 12 листопада 2008 року на суму 137,77 грн., № 1421071111 від 12 листопада 2008 року на суму 50,11 грн., № 1418751811 від 19 листопада 2008 року на суму 172,98 грн., № 1217632011 від 21 листопада 2008 року на суму 196,02 грн., № 1217622011 від 21 листопада 2008 року на суму 231,70 грн., № 141897201 від 21 листопада 2008 року на суму 290,36 грн., № 1421942011 від 21 листопада 2008 року на суму 137,95 грн., № 1419810412 від 05 грудня 2008 року на суму 271,73 грн., № 1423300412 від 05 грудня 2008 року на суму 122,40 грн., проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково та здійснив часткове повернення товару, що підтверджується видатковою накладною та банківською випискою (копії в матеріалах справи), внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 3552,13 грн.

30 червня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, що підтверджується авіанакладною кур’єрської служби, проте вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 3552,13 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 3552,13 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 31,82 грн. та інфляційні втрати в сумі 28,42 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.          

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(місцезнаходження: 04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Турівська, 29, код ЄДРПОУ 34482413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна торгівельна компанія»(місцезнаходження: 91007, Луганська обл., м. Луганськ, Артемівський р –н, вул. Лутугінська, буд. 89, код ЄДРПОУ 32371413) 3 552 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 13 коп. –основного боргу, 28 (двадцять вісім) грн. 42 коп. –інфляційних втрат, 31 (тридцять одну) грн. 82 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

19.01.2010 року