Рішення № 82454289, 10.06.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4142/18

Провадження № 2/346/217/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого - судді П`ятковського В.І.

секретаря Іванишин Х.І.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка, звернувшись до суду із даним позовом посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 08 лютого 1994 року бюро по приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням № 2793 від 08 лютого 1994 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 і після її смерті спадщину прийняла дочка померлої, ОСОБА_6 , однак спадкових прав не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 і після її смерті в управління спадковим майном вступили чоловік померлої ОСОБА_7 та син - ОСОБА_8 , які також не отримали свідоцтва про право на спадщину.

Зазначає, що 08 серпня 2006 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 і разом з ним та його сином стали проживати у вказаній квартирі однією сім"єю та вели спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. Після його смерті вона залишилась проживати у квартирі разом із його сином, ОСОБА_10 , який також ІНФОРМАЦІЯ_4 помер. Після їх смерті відкрилась спадщина на зазначену квартиру та земельну ділянку площею 0,010 га для обслуговування будівель і споруд в АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю, оригінал якого втрачений.

Прийнявши спадщину після смерті чоловіка та ОСОБА_11 , звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, так як вона не була зареєстрована разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини та через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Вказує, що постійно проживала без реєстрації разом із сином померлого чоловіка, ОСОБА_10 в АДРЕСА_3 , а тому просить суд встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно і земельну ділянку.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення позивачки, врахувавши заяву представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 08 лютого 1994 року бюро по приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням № 2793 від 08 лютого 1994 року (а.с.14).

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 6760 від 10 лютого 1998 року, 56/100 частин вказаної земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування будівель і господарських споруд належали ОСОБА_12 (а.с.19). Однак оригінал Державного акту втрачений, про що позивачкою подано оголошення відповідного змісту в газеті "ЗР-Інформ" (а.с.68)

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_13 і після її смерті відкрилася спадщина на частину спірної квартири, яку прийняла дочка померлої, ОСОБА_6 , однак спадкових прав не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , про що цього ж дня в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 181 (а.с.7).

Після її смерті відкрилась спадщина на частину вказаної квартири і в управління спадковим майном вступили чоловік померлої, ОСОБА_7 та син - ОСОБА_8 , які спадщину не оформили та свідоцтво про право на спадщину не отримали.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 08 серпня 2006 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 360 (а.с.10).

Із матеріалів справи вбачається, що після одруження позивачка проживала разом із ОСОБА_9 та його сином, ОСОБА_14 у належній останнім квартирі, без реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_12 , про що цього ж дня складено відповідний актовий запис за № 90.

Після смерті чоловіка позивачка залишилась проживати в квартирі разом із його сином, ОСОБА_10 однією сім"єю, так як той був не одружений, дітей не мав. Вони вели спільне господарство, були пов"язані спільним побутом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8 , про що цього ж дня складено відповідний актовий запис за № 623.

Після смерті ОСОБА_15 та ОСОБА_11 відкрилась спадщина на зазначену квартиру та земельну ділянку. Наведені обставини ствердили допитані в судовому засіданні свідки, сусіди позивачки по вул. ОСОБА_16 . ОСОБА_17 свідок дав показання, що з часу одруження стала проживати у будинку і вели господарство і син ОСОБА_18 жив хворів доглядала. Весь час проживала до і після смерті чоловіка. Стосунки з сином нормальні. Доглядає і зараз за будинком.

Так ОСОБА_19 , вказала, що є першою сусідкою позивачки. Після заміжжя за ОСОБА_20 , позивачка стала проживати у будинку, де і зараз живе. Спільно з чоловіком робили ремонти, виконували різні роботи на городі, заливали доріжки біля будинку. Після смерті чоловіка доглядала за сином у будинку. ОСОБА_8 особисто говорив їй, що позивачка допомагає йому у всьому. Після смерті ОСОБА_21 позивачка здійснила похорон і доглядає дальше за господарством.

Хміль Жанна зазначила, що після одруження із чоловіком ОСОБА_22 , другим чоловіком, позивачка спільно проживала з ним АДРЕСА_4 по ОСОБА_16 , 10. Отанні п`ять років з ними жив і син, після смерті якого здійснила похорони.

Свідок ОСОБА_23 вказала, що позивачка жила з ОСОБА_24 з часу одруження, приблизно 13-14 років. Також з ними у цьому будинку жив і син чоловіка. ОСОБА_25 однією сім`єю і після смерті чоловіка.

Свідок ОСОБА_26 ствердив, що кілька років перед смертю ОСОБА_8 повернувся зі Східної України і став проживати спільно з батьком та позивачкою.

Згідно даних технічного паспорта на садовий (дачний) будинок в АДРЕСА_3 , від 12 січня 1994 року загальна площа квартири складає 80,95 кв.м., житлова - 40,56 кв.м.

Згідно висновку про оцінку майна від 15 травня 2018 року, ринкова вартість квартири становить 210400 грн.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 0-9-0.192-818/174-18 від 03 серпня 2018 року вартість земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування будівель і господарських споруд в АДРЕСА_2 становить 246523 грн.

Стаття 256 ЦПК України передбачає, що суд може встановити факт, що має юридичне значення від якого залежить виникнення майнових прав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.

Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" вказує, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до п.1 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає справи про встановлення фактів, коли такі факти породжують юридичні наслідки від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, коли встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Встановлення такого факту має для заявниці юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати право на спадкування за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пункт 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності дост. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з того, що позивачка є спадкоємцем за законом на майно, що належало померлому на день смерті, вказані позивачкою обставини є послідовні та логічні, а тому не викликають сумніву в їх правдивості і дають суду підстави заявлені вимоги задовольнити.

На підставі наведеного та ст.ст. 256, 257, 259 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», керуючись ст.ст. 247, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_27 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Коломия Івано-Франківської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 та земельну ділянку 56/100 частин у спільній частковій власності, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. Господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 , яка розташована в м. АДРЕСА_2 по АДРЕСА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2019 року.

Суддя П`ятковський В. І.