Рішення № 82452495, 03.06.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/21505/13-ц

Провадження № 2/202/4/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 червня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С., Некрасової О.А.,

представника позивача - Юзікова Г.С.,

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість на свою користь за кредитним договором №47 микр-ср від 21.12.2007 року у розмірі 29058,44 дол. США; суму в розмірі 1950,00 грн. за надання юридичних послуг, пов`язаних з оплатою правової допомоги; та солідарно стягнути з відповідачів 200,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору №47 микр-ср 21.12.2007 року відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 30 000,00 долар США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.12.2017 року.

У порушення умов договору ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №47 микр-ср, з поручителем ПАТ «А-Банк» було укладено договір поруки №167 від 20.10.2010 року, який забезпечено порукою в розмірі 200,00 грн.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому Договором. Станом на 17 серпня 2011 року по укладеному з ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредитному договору №47 микр-ср від 21.12.2007 року наявна заборгованість на загальну суму 29 058,53 дол. США, яка складається з наступного: 25 351,13 дол. США – заборгованість за кредитом; 3 471,59 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 260,81 дол. США - пеня.

Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою, відповідно до якої просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №47 микр-ср від 21.12.2007 року у розмірі 29 058,53 дол. США, солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 200 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму у розмірі 1950 грн. за надання юридичних послуг та витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців у галузі права.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2011 року відкрито провадження в цивільній справі та її призначено до попереднього судового засідання.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2011 року заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 в межах суми стягнення.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 231 595,73 грн., стягнено солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 200 грн., з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» витрати за надання юридичних послуг та витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права в розмірі 1950,00 грн. та судові витрати в розмірі 1820,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2013 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2011 року скасовано і справу призначено для розгляду в загальному порядку до попереднього судового засідання.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2013 року була задоволена заява представника відповідача про забезпечення доказів шляхом витребування.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2013 року провадження у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” до Публічного акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК”, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості зупинено до набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справа 201/7438/13-ц, провадження 2/201/2192/2013 за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний Банк “ПриватБанк”, Публічного акціонерного товариства “Акцент-банк”, про визнанням правочину недійсним.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року провадження у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відновлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2014 року у цивільній справі призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи.

26 грудня 2014 року, у зв`язку з надмірною завантаженістю експертів-економістів по виконанню експертиз, на адресу суду була повернута цивільна справа №202/21505/13-ц для направлення її до експертної установи за зоною обслуговування, а саме до Дніпропетровського НДІСЕ.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2015 року провадження у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відновлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 року у цивільній справі призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2015 року задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для експертного дослідження, зобов`язано ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надати в розпорядження експерта відповідні документи.

23 червня 2015 року справу було повернуто на адресу суду з повідомленням про неможливість надання висновку у зв`язку з незадоволення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2015 року провадження у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відновлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року у цивільній справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження на час проведення експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2016 року задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для експертного дослідження, зобов`язано ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надати в розпорядження експерта відповідні документи.

Справа була повернута на адресу суду 09 серпня 2016 року без виконання та з повідомленням про неможливість надання висновку експерта за №24421/15-45 від 20.07.2016 року у зв`язку з незадоволенням клопотання про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2016 року провадження у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відновлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року була задоволена заява представника відповідача про забезпечення доказів шляхом витребування.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2017 року у цивільній справі призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2017 року провадження у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відновлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року була задоволена заява представника відповідача про забезпечення доказів шляхом витребування.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2018 року провадження у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрито.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення про призначення повторної судово-економічної експертизи.

20.08.2018 року ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2011 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2011 року.

Згідно зі Статутом від 11 червня 2018 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року, найменування банку змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених в позові підстав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Вказав, що позивач не направляв ОСОБА_2 досудову вимогу про повне дострокове повернення споживчого кредиту, відсутні докази її направлення позивачем відповідачу та докази отримання відповідачем такої вимоги. Вказав, що з висновку експерта №7692/17-45 від 29.06.2017 р. вбачається, що доводи експерта зводяться до того, що відповідач могла отримати лише суму кредиту в гривнях, еквівалентну 30 000 дол. США, оскільки кредит в дол. США без відкриття поточного рахунку клієнта отримати неможливо. В матеріалах справи договір на відкриття поточного рахунку відсутній, такий між позивачем та відповідачем не підписувався. Потім експерт дослідив виписку з позичкового рахунку і прийшов до протилежного висновку. При цьому виписка з рахунку не є первинним бухгалтерським документом, а є лише зведеним і не може підтверджувати здійснення господарських операцій. Наголосив, що вищезазначений висновок експерта є суперечливим (висновки експерта суперечать мотивувальній частині експертизи та іншим матеріалам справи), необґрунтованим (не відповідає нормам бухгалтерського обліку та звітності), а тому є всі причини вважати його неправильним. Оскільки, позивач як суб`єкт фінансової діяльності повинен здійснювати бухгалтерський облік та подавати звітність, то всі бухгалтерські документи по кредитному договору повинні були зберігатись у банку. Проте, позивач на запити експерта не надав документи необхідні для проведення експертизи, внаслідок чого експерт не мав можливості надати висновок щодо питань, які стосувались наявності чи відсутності заборгованості, її розміру. Таким чином, банк не виконав обов`язку по наданню експерту матеріалів, документів, що свідчить про його ухилення від участі в експертизі.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», а його правонаступником, у свою чергу, АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 47 микр-ср, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 30 000,00 долар США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.12.2017 року.

В забезпечення виконання Кредитного договору 21.12.2007 між Банком та Публічним акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» було укладено договір поруки №167 від 20.10.2010 року.

Відповідно до п. 2.2.2 Кредитного договору № 47 микр-ср від 21 грудня 2007 року, позичальник зобов`язується сплатити проценти за використання кредиту у відповідності з п.п 2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.11, 4.12 даного Договору, а також відповідно до графіку погашення кредиту, відсотків та винагороди, вказаних у Додатку №1 до даного Договору.

Згідно з п. 2.3.9 Кредитного договору, за настання подій, вказаних у п. 2.3.3 даного Договору, Банк має право стягнути кредит до настання строків, передбачених п. 1.3 даного Договору, в т.ч. шляхом звернення стягнення на заставне майно, а також реалізовувати свої вимоги, які випливають з даного Договору, за рахунок іншого майна позичальника, його гарантів та поручителів, відповідно до діючого законодавства.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого зобов`язання зі сплати відсотків за використання кредиту, передбачених Графіком погашення (Додаток №1 до Договору), а також п.п 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 даного Договору, строків повернення кредиту, передбачених Графіком погашення, а також п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3 даного Договору, винагороди передбаченої п.п. 4.5, 4.6 Позичальник сплачує Банку за кожний випадок пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.7 Кредитного договору, строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за даним Договором встановлюються сторонами строком 5 років.

Як вказав у позовній заяві позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору № 47 микр-ср від 21.12.2007 року заборгованість за нею станом на 17 серпня 2011 року склала 29 083,53 дол. США, яка складається з наступного: 25 351,13 дол. США – заборгованість за кредитом; 3 471,59 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 260,81 дол. США – пеня (що відповідно в гривні становить 2078 грн. 66 коп.) .

Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов`язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2013 року по цивільній справі № 201/7438/13-ц в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент банк» про визнання правочину недійсним відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2013 року по цивільній справі за ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцентбанк» про визнання правочину недійсним – залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 28 березня 2019 року.

Представник відповідача, заперечуючи позов вказує на те, щопозивач не направляв ОСОБА_2 досудову вимогу про повне дострокове повернення споживчого кредиту, відсутні докази її направлення позивачем відповідачу та докази отримання відповідачем такої вимоги.

Відповідно до п.п. 2.3.3 (а) Кредитного договору Банк має право змінити умови Договору - вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань по Договору у повному об`ємі шляхом направлення повідомлення.

Таким чином, позивач набуває право вимагати від відповідача виконання зобов`язання, що виникає з Кредитного договору за умови, якщо в установлений договором строк відповідачем повністю або частково не будуть виконані зобов`язання, а також за умови обов`язкового направлення відповідачу повідомлення з вимогою виконати зобов`язання в цілому, або в тій чи іншій його частині.

Отже, сторони в договорі визначили порядок, відповідно до якого у відповідача виникає обов`язок дострокового повернення залишку неповернутої суми кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Реєстру згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (претензії до боржників) № 3895 від 28 серпня 2013 року, позивач направляв вимогу ОСОБА_2 за адресою її реєстрації.

Суд бере до уваги, що оскільки кінцевий термін повернення кредиту сплив 22.12.2017 року та на даний час кредит боржником не погашено, а тому відхиляє посилання представника відповідача про несвоєчасне направлення вимоги ОСОБА_2 .

Як зазначалося судом вище, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у справі було декілька разів призначено судову економічну експертизу, для проведення якої банком були надані виписки по рахункам разом з платіжними документами (меморіальними ордерами), які відображають платіжні операції проведені банком по видачі кредитних коштів, а також подальшому обліку нарахування відсотків, обліку заборгованості.

Відповідно до заяви про видачу готівки, яка містить підпис отримувача, 27 грудня 2007 року ОСОБА_2 (отримувачем) отримано 30 000 дол. США, за кредитним договором № 14-микр-ср. При отриманні готівки отримувачем пред`явлений документ, який посвідчує особу: паспорт серії НОМЕР_2 виданий 12.01.2002 р. Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУМВС України, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання особи: АДРЕСА_1 .

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_3 , на якому обліковувалися відсотки (нарахування та погашення) за період з квітня 2009 року по 24 січня 2014 року, судом встановлено, що позичальник по липень 2010 року включно здійснював погашення процентів нарахованих на поточну заборгованість по кредиту, що має також відображення в наданому банком розрахунку заборгованості по договору станом на 17 серпня 2011 року, а отже, свідчить про фактичне прийняття позичальником умов кредитного договору та виконання ним зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Положення ст.109 ЦПК України визначають, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Проведення судової економічної експертизи у справі було призначено за клопотання представника відповідача для встановлення наступних обставин: 1. Чи відповідає порядок нарахування банком відсотків по кредиту відповідно до кредитного договору №47 микр-ср від 21.12.2007 року умовам вказаного договору та нормам нормативно-правових актів України, які регулюють це питання? 2. Яка сума коштів повинна становити до сплати 1 місяць, при умові, якщо сума кредиту – 30000 дол. США, річна процентна ставка 16%, строк дії Кредитного договору в роках – 10 років, строк дії Кредитного договору в місяцях -120 місяців сплата повинна відбуватись щомісячними ануїтетними платежами? 3. Чи відповідає розмір заборгованості (визначений банком) по кредитному договору №47 микр-ср від 21.12.2007 року умовам цього договору та чи вірно визначена сума заборгованості станом 17.08.2011 року? 4. Чи підтверджується документально (наявними в матеріалах судової справи №202/19796/13-ц доказами) отримання позичальником ( ОСОБА_2 ) 30000 дол. США по кредитному договору №47 микр-ср від 21.12.2007 року ? 5. Яка реальна відсоткова ставка по договору №47 микр-ср від 21.12.2007 р.?

Проте, ОСОБА_2 у визначений строк декілька разів ухилилася від сплати коштів за проведення експертизи, у зв`язку з чим ухвали суду про призначення судової економічної експертизи були повернені.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 7692/17-45 від 29.06.2017 року, підтверджується документально отримання позичальником ОСОБА_2 30 000,00 дол. США за кредитним договором № 47 микр-ср від 21.12.2007 року з високою ймовірністю конвертації цієї суми в день отримання у національну валюту гривню за поточним обмінним курсом Банку.

Враховуючи письмові докази (первині бухгалтерські документи, платіжні документи), які були досліджені судом, Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 7692/17-45 від 29.06.2017 року, керуючись ст. 109 ЦПК України, суд вважає встановленим факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів за кредитним договором №47 микр-ср від 21.12.2007 року в розмірі 30 000 дол. США.

Також суд враховує надання позивачем детального розрахунку заборгованості відповідачки за кредитним договором, правильність якого останньою не спростовано.

В зв`язку з цим, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 47 микр-ср від 21.12.2007 року, що виникла станом на 17 серпня 2011 року склала 29 083,53 дол. США.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Позивач відповідно до ст.ст. 134, 137 ЦПК України просив суд стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу, однак дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки такі витрати документально не підтверджені.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 820 грн. 00 коп.

Керуючись: ст.ст. 256, 257, 264, 525, 530, 610, 625, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 134,137,141, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № 47 микр-ср від 21.12.2007 року, яка станом на 17 серпня 2011 року склала 29083,53 дол. США, яка складається з наступного: 25351,13 дол. США – заборгованість за кредитом; 3471,59 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2078 грн. 66 коп. – пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) сплачений судовий збір у розмірі 1 820 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 червня 2019 року.

Суддя: Л.П. Слюсар