Ухвала суду № 82452387, 14.06.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6814/19

Номер провадження 2-з/201/194/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробуд» про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 12 червня 2019 року надійшла заява АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також забороною відчуження будь-яким шляхом указаної квартири.

В обґрунтування поданої заяви вказано на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2016 року, укладеного з ТОВ «Добробуд», АТ КБ «Приватбанк» придбало вищезазначену квартиру. 16 травня 2019 року під час здійснення перевірки власного нерухомого майна банк дізнався, що в період з 14 січня 2019 року по 05 квітня 2019 року право власності на указану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Таким чином, невідомі особи заволоділи нерухомим майном банку на підставі різних правочинів, імовірно укладених із ОСОБА_1 , який в свою чергу без проведення процедури погашення цільових облігацій та як наслідок не здійснивши придбання об`єкту нерухомості, звернувся до Реєстраційної служби ДМУЮ із заявою про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із чим ТОВ «Добробуд» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Реєстраційної служби ДМУЮ, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2014 року. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 804/20798/14 було визнано протиправним та скасував рішення державного реєстратора. Проте постановою Верховного суду від 30 травня 2018 року указане судове рішення було скасоване. Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2016 року було визнано недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру, визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою, а також витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Добробуд» квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На думку представника банку, останній є добросовісним власником указаної квартири, право власності набуто за відплатним договором, не оспорювалося, реєстрацію права власності за банком не скасовано. В той же час, у мережі інтернет з`явилося оголошення про продаж указаної квартири. АТ КБ «Приватбанк» має намір звернутися до суду із позовом про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на спірну квартиру, проте для якісної та обґрунтованої позовної заяви потрібен час, тоді квартира може бути знов відчужена, що унеможливить захист порушеного права банку.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як видно із матеріалів справи, АТ КБ «Приватбанк» має намір звернутися до суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно (в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Так, судом встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу квартири від 31 березня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» придбало у ТОВ «Добробуд» квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно указана квартира на даний час належить ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі договорів дарування від 05 квітня 2019 року і 25 березня 2019 року.

Також було встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 804/20798/14 за позовом ТОВ «Добробуд» до Реєстраційної служби ДМУЮ про визнання протиправним та скасування рішення, свідоцтва та зобов`язання вчинити певні дії було визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2014 року щодо вищезазначеної квартири. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року в цій частині була залишена без змін. Проте, постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року судові рішення попередніх інстанцій в частині позовних вимог ТОВ «Добробуд» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора були скасовані, а провадження у справі в цій частині закрито.

Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2016 року був задоволений частково позов ТОВ «Добробуд» до ОСОБА_1 , третя особа Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування нерухомим майном, витребування нерухомого майна, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності. Визнано недійсним свідоцтво серії НОМЕР_1 № 509077 (індексний номер 28867785) від 31 жовтня 2014 року про право власності, видане Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 . Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 . Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Добробуд» (код ЄДРПОУ 32781455) квартиру АДРЕСА_3 72 АДРЕСА_4 .

Таким чином, на даний час між сторонами існує спір щодо права власності на вищезазначену квартири та на даний час у мережі інтернет наявне оголошення про продаж спірної квартири, і подальша зміна її власника унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ураховуючи характер та обсяг позовних вимог, з якими АТ КБ «Приватбанк» має намір звернутися до суду, вважаю за необхідне заяву АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову задовольнити, а саме накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити відчуження будь-яким шляхом указаної квартири, що буде достатнім та співмірним заходом забезпечення позову відповідно до позовних вимог банку для збереження предмету спору до вирішення справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробуд» про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заборонити відчуження будь-яким шляхом квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Адреси сторін:

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_3 .

Суддя С.О. Демидова