Вирок № 82450388, 18.06.2019, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/766/18

номер провадження 1-кп/368/41/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2019 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді Шевченко І.І.

при секретарях Назаренко А.І. та Губенко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12016110000000287 від 20.08.2016 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гонтівка Могилів-Подільського району Вінницької області, громадянина України, пенсіонера, розлученого, освіта професійно-технічна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.. 89 КК України вважається таким, що не має судимостей,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 286 ч. 2 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення - прокурора Прокуратури Київської області Тищенка М.А.

потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3

представника потерпілих адвоката Клапчука Ф.П.

- сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого адвоката Матюшенкова Д.В.

сторони цивільного позову:

цивільні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

представник цивільних позивачів адвокат Клапчук Ф.П.

цивільний відповідач ОСОБА_1

представник цивільного відповідача адвокат Матюшенков Д.В.

представник цивільного відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» Білинова А.В., -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 19.08.2016 року, близько 22 години 30 хвилин, на освітленій ліхтарями вуличного освітлення проїзній частині вулиці Київській, поблизу будинку № 22, в селі Гребені Кагарлицького району Київської області, керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на правосторонньому заокругленні проїзної частини в бік смт. Ржищів, в порушення вимог пунктів 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 р., відповідно до якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.», 2.3.б) ПДР України, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважний за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, проявивши злочинну недбалість до дорожньої обстановки, допустивши неуважність та безтурботність, створив небезпеку для руху, поставивши під загрозу життя та здоров`я учасника дорожнього руху, порушуючи вимоги пункту 12.3 ПДР України, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», та вимоги дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України, відповідно до якої: «горизонтальна розмітка має таке значення - (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено», перетинаючи вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки, рухався по зустрічній смузі руху, яка має напрямок в бік с. Стайки, та виявив автомобіль марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по вказаній смузі руху в зустрічному напрямку та, який намагаючись уникнути зіткнення, в порушення вимог пунктів 11.3 та дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки, і передньою частиною виїхав на смугу руху в бік м. Ржищів, як наслідок в районі суцільної лінії дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки, відбулося зіткнення передньою частиною (передня панель, праве переднє крило, капот) автомобіля марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та передньою частиною (передній бампер, передня панель) автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в момент зіткнення розташовувався лівими колесами на зустрічній смузі руху по напрямку до с. Стайки, передню частиною спрямований в бік своєї смуги руху до м. Ржищів, на що у даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія ОСОБА_1 полягала у виконанні вимог пункту 12.3 ПДР України, а саме: зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу без зміни напрямку руху, виконання вимог дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України.

Висновком експерта № 82 від 27.10.2016 р. встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді: - невизначеної форми садно у верхньому відділі лобної ділянки по серединній лінії; - численні горизонтальні лінійного характеру внутрішньо-шкірні крововиливи на задній поверхні шиї в її середній третині по серединній лінії; - невизначеної форми, нерівномірно виражені, переважно суцільно зливного характеру внутрішньо-шкірні крововиливи в межах горизонтально видовженої зони відповідно верхнім половинам обох лопаткових та міжлопатковій ділянкам; - невизначеної форми синець на задньо-зовнішній поверхні правого плеча в нижньому відділі; - чотири дрібні невизначеної форми садна на тильних поверхнях 2-3-го п`ястково-фалангових суглобів правої кисті і дистального міжфалангового суглобу 5-го пальця лівої кисті; - два вертикальні садна на зовнішній поверхні правого стегна в нижній третині; - численні (не менше 15-ти), частково зливні між собою, невизначеної форми садна в ділянках передньої і передньо-бокових поверхонь правого колінного суглобу; - косовертикальне смугасте садно на передньо-зовнішній поверхні правої гомілки у нижній третині; -косовертикальне лінійне садно на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині; - не менше чотирьох, частково зливних між собою, невизначеної форми саден в ділянках передньої і передньо-бокових поверхонь лівого колінного суглобу; - невизначеної форми дуже нерівномірно виражений крововилив у м`які покриви голови у верхньому відділі лобної ділянки (відповідно наявному садну); - неповні слабо виражені, згинального характеру переломи 2-3-го ребер зліва по середньо-ключичній лінії; - значно виражені вогнищеві крововиливи в жирову клітковину переднього листка осердя; - вогнищевий підшкірний крововилив по задній поверхні шиї (відповідно описаним внутрішньо-шкірним крововиливам); - численні цятково-вогнищеві крововиливи у м`які тканини шиї, які прилягають до задньої поверхні шийного відділу хребта в його середній третині; - перелом основи зубоподібного відростку 2-го шийного хребця, розгинального характеру; - невеликої вираженості крововилив під тверду оболонку верхньо-шийного відділу спинного мозку; - нечисленні дрібні крововиливи в речовину шийного відділу спинного мозку (на рівні перелому), невеликий крововилив у шлуночки головного мозку; - вогнищеві крововиливи під легеневу плевру, переважно по задніх поверхнях легенів (ознаки струсу тіла).

Виявлений при експертизі трупа перелом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент його заподіяння та за звичайного перебігу, оскільки призвів до розвитку висхідного набряку спинного і головного мозку та гострої серцево-судинної недостатності, яка стала безпосередньою причиною смерті потерпілого.

Смерть ОСОБА_4 настала від закритого перелому шийного відділу хребта, який ускладнився розвитком висхідного набряку спинного і головного мозку та призвів до гострої серцево-судинної недостатності.

Сукупність виявлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень могла утворитися у водія легкового автомобіля за вказаних вище обставин дорожньо-транспортної події у вигляді зіткнення двох автомобілів, які рухалися у зустрічних напрямках, в результаті ударів об конструктивні елементи салону та керування легкового автомобіля.

При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа етиловий та інші спирти не були виявлені.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 , вимог пунктів 1.5, 2.3 б), 12.3 та вимог лінії дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 р., перебувають в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 286 ч. 2 КК України не визнав повністю та суду пояснив, що 19 серпня він їхав із сім`єю в сторону м. Ржищів. Він завжди їхав по своїй смузі руху, не перетинаючи розділову смугу руху. Не доїхавши до кінця села, як із повороту виїхав автомобіль, у якого був включений дальнє світло фар, та який виїхав на зустрічну смугу руху. Після ДТП автомобілі, як і його, так і інший автомобіль, були розташовані на його полосі руху. По дорозі до ДТП він ніякого автомобіля не обганяв. Після ДТП від удару задню частину автомобіля, оскільки машина була порожня, занесло на зустрічну смугу. Відстань, коли він побачив інший автомобіль було приблизно 150 метрів. Він нажимав на гальма і всі чотири колеса його транспортного засобу стали. Інший автомобіль швидкого їхав і його занесло на його смугу руху. Водія іншого автомобіля бачив лише після ДТП. Водій був без ознак на життя. Вважає себе не винним, оскільки в його діях не було ніяких порушень правил дорожнього руху, а тому просить його виправдати та відмовити у задоволенні позовних вимогах позивачів до нього в повному обсязі.

Проте, винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується письмовими доказами по справі, зокрема:

?витягом з кримінального провадження № 12016110000000287, відомості про яке внесено 20.08.2016 р. (т. 2 а.с. 45, 47), згідно якого 19.08.2016 року, близько о 22:30 годині на проїзній частині вул. Київської поблизу будинку № 22 в с. Гребені Кагарлицького району Київської області, відбулося зіткнення автомобіля марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який рухався з боку м. Ржищів у напрямку с. Стайки з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався з боку с. Стайки у напрямку м. Ржищів. У наслідок ДТП водій автомобіля «ВАЗ 21013» ОСОБА_4 від отриманих травм загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди;

?карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (т. 2 а.с. 49), згідно якого на запис № 3878 від 19.08.2016 р. о 22 год. 37 хв. ОСОБА_5 повідомив про ДТП з потерпілими за участю автомобілів марки «MERCEDES-BENZ 609 D» та «ВАЗ 2101»;

?протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.08.2016 р. (т. 2 а.с. 50-54), схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.с. 55) та фото таблицею (т. 2 а.с. 56-63), згідно якого місцем огляду є автодорога в с. Гребені за участю двох понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та з використанням фотоапарату, при штучному освітлені та без опадів. Згідно схеми автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 609 D» розташований на проїзній частині вул.. Київській в напрямку м. Ржищів на відстані 3,77 м від центру осі переднього лівого колеса; 2,9 м. від центру осі задніх лівих коліс до правого краю проїзної частини вул.. Київській (напрямок руху у с. Стайки). Автомобіль марки «ВАЗ 21013» розташований на проїзній частині вул.. Київській у напрямку с. Стайки на відстані 4,45 м від центру осі переднього правового колеса до центру осі переднього лівого колеса автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 609 D». Є сліди шин від попереднього правого колеса автомобіля марки «ВАЗ 21013». Напрямки руху транспортного засобу згідно сліду шини і остаточному розташуванню транспортних засобів. Було оглянуто транспортні засоби та описано зовнішні пошкодження. Окрім того, було виявлено відсутність трупа ОСОБА_4 , так як його направлено для дослідження до Кагарлицького відділення КОБ СМЕ. Також були вилучені транспортні засоби на майданчик тимчасового утримання м. Кагарлик;

?постановою про визнання речовим доказом від 01.09.2016 року (т. 2 а.с. 64), згідно якої автомобіль марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовими доказами та приєднати в якості речових доказів до кримінального провадження № 12016110000000287. Речові докази залишити на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Комсомольська, 13; на час проведення судових експертиз та слідчих дій пов`язаних з дослідженням речових доказів;

?листом Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 27.09.2016 р. (т. 2 а.с. 65), згідно якого виконком Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області на виконання звернення слідчого відділу розслідування ДТП капітана поліції А.М.Клименка № 24/50-0287 кп від 20.09.2016 року повідомляє, що проїзна частина в місці ДТП обладнана ліхтарями вуличного освітлення у нічний час доби з 20.00 год. до 2.00 години. Так, в ніч ДТП 19.08.2016 року близько 22.30 год. проїзна частина вулиці Київська поблизу будинку №22 в с. Гребені Кагарлицького району Київської області освітлювалась ліхтарями вуличного освітлення;

?посвідченням водія (т. 2 а.с. 70), згідно якого ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_3 з відкритими категоріями В , С, С1;

?свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 а.с. 70), згідно якого власником автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 609 D» є ОСОБА_8 ;

?протоколом проведення слідчого експерименту від 06.03.2017 р. (т. 2 а.с. 94-98), схемою до протоколу слідчого експерименту від 06.03.2017 р. (т. 2 а.с. 99) та фото таблицею до протоколу слідчого експерименту від 06.03.2017 р. (т. 2 а.с. 100-103) та оптичний диск DVD-R (т. 2 а.с. 104), який проведеного за участю потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та у присутності двох понятих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з участю ОСОБА_1 для уточнення відомостей відтворення слідової інформації, місця зіткнення, місця виїзду технічного засобу автомобіля марки «ВАЗ 21013» на смугу зустрічного руху, видимість елементів дороги із показань ОСОБА_1 було встановлено, що він, керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався із ближнім світлом фар зі швидкістю приблизно 60 км/год. в напрямку руху з переду із-за повороту виявив зустрічний автомобіль марки «ВАЗ» із ввімкненим ближнім світлом фар зі швидкістю більше 60 км/год. Когут рухався в правій смузі руху, так що ліві колеса розташувалися на осьовій лінії. При зіткненні обох технічних засобів ОСОБА_9 виявив як технічний засіб «ВАЗ» змінив напрямок руху на його смугу, перетнувши осьову лінію, виїхав на неї, в подальшому відбулося лобове зіткнення обох транспортних засобів на суцільній лінії дорожньої розмітки. Згідно слідової інформації та схеми до протоколу огляду місця події ДТП встановлено в такому положенні, в якому вони знаходилися в момент ДТП, що було і зафіксовано. В ході експерименту встановлено, що технічний засіб марки «ВАЗ» знаходився в смузі руху в напрямку с. Стайки на відстані 18,9 м до місця зіткнення, коли змінив напрямок руху в сторону зустрічної смуги, та при цьому ліві колеса розташовані від суцільної лінії розмітки. В подальшому встановлено, що технічний засіб марки «ВАЗ» перетнув суцільну дорожньої розмітки на відстані 11,0 м до місця зіткнення. В момент зміни напрямку руху транспортного засобу «ВАЗ», технічний засіб «MERCEDES-BENZ 609 D» рухався в напрямку м. Ржищів, в момент зіткнення знаходилися на суцільній лінії дорожньої розмітки таким чином: технічний засіб «MERCEDES-BENZ 609 D» знаходився на відстані 8,5 м від місця зіткнення. Експериментальним шляхом, згідно показів ОСОБА_1 встановлено, що від місця зіткнення технічних засобів з заокруглення дороги, видимість появи технічного засобу «ВАЗ» при замірах склала - 160,56 м. технічний засіб «MERCEDES-BENZ 609 D» розташовувався на відстані 58,3 м до місця зіткнення. Також експериментальним шляхом встановлено об`єктивна видимість елементів дороги. В ході експерименту було використано аналогічні транспортні засоби. Під час проведення слідчого експерименту ніяких зауважень та клопотань від учасників не надійшло;

?постановою про визнання речовим доказом від 07.03.2017 року (т. 2 а.с. 105), згідно якої три файли відеозапису слідчого експерименту від 06.03.2017 р. та фотознімки вказаної слідчої дії на компакт-диску для лазерних систем зчитування «DVD-R», визнати речовим доказом та приєднати в якості речового доказу до кримінального провадження № 12016110000000287;

?висновком експерта (судово-медичної експертизи) № 82, розпочата 20.08.2016 р. - закінчена 27.10.2016 р. (т. 2 а.с. 107-109) встановлено, що при експертизі трупа були виявлені: невизначеної форми садно у верхньому відділі лобної ділянки по серединній лінії; численні горизонтальні рископодібного характеру внутрішньошкірні крововиливи на задній поверхні шиї в її середній третині по серединній лінії; невизначеної форми, нерівномірно виражені, переважно суцільно зливного характеру внутрішньошкірні крововиливи в межах горизонтально видовженої зони відповідно верхнім половинам обох лопаткових та міжпопатковій ділянкам; невизначеної форми синець на задньо-зовнішній поверхні правого плеча в нижньому відділі; чотири дрібні невизначеної форми садна на тильних поверхнях 2-3-го п`ястково-фалангових суглобів правої кисті і дистального міжфалангового суглобу 5-го пальця лівої кисті; два вертикальні садна на зовнішній поверхні правого стегна в нижній третині; численні (не менше 15-ти), частково зливні між собою, невизначеної форми садна в ділянках передньої і передньо-бокових поверхонь правого колінного суглобу; косовертикальне смугасте садно на передньо-зовнішній поверхні правої гомілки у нижній третині; косовертикальне лінійне садно на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині; не менше чотирьох, частково зливних між собою, невизначеної форми саден в ділянках передньої і передньо-бокових поверхонь лівого колінного суглобу; невизначеної форми дуже нерівномірно виражений крововилив у м`які покриви голови у верхньому відділі лобної ділянки (відповідно наявному садну); неповні слабо виражені, згинального характеру переломи 2-3-го ребер зліва по середньо-ключичній лінії; значно виражені вогнищеві крововиливи в жирову клітковину переднього листка осердя вогнищевий підшкірний крововилив по задній поверхні шиї (відповідно описаним внутрішньошкірним крововиливам); численні цятково-вогнищеві крововиливи у м`які тканини шиї, які прилягають до задньої поверхні шийного відділу хребта в його середній третині; перелом основи зубоподібного відростку 2-го шийного хребця, розгинального характеру; невеликої вираженості крововилив під тверду оболонку верхньо-шийного відділу спинного мозку; нечисленні дрібні крововиливи в речовину шийного відділу спинного мозку (на рівні перелому) невеликий крововилив у шлуночки головного мозку; вогнищеві крововиливи під легеневу плевру, переважно по задніх поверхнях легенів (ознаки струсу тіла), У зв`язку з дуже великою кількістю однотипних ушкоджень незначних розмірів (садна, внутрішньошкірні і підшкірні крововиливи, крововиливи у м`які тканини) та їх часто зливним характером, достовірно визначити кількість всіх виявлених тілесних ушкоджень технічно неможливо. Всі виявлені тілесні ушкодження утворилися в результаті дії тупих предметів, в основному з обмеженими травмуючими поверхнями, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відображені, або внаслідок ударів об такі предмети. Виявлений при експертизі трупа перелом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент його заподіяння та за звичайного перебігу, оскільки призвів до розвитку висхідного набряку спинного і головного мозку та гострої серцево-судинної недостатності, яка стала безпосередньою причиною смерті потерпілого. Окремо взяті неповні слабо виражені переломи 2-3-го ребер зліва, з найбільшою вірогідністю, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, які у живих осіб призводять до короткочасного розладу здоров`я. Всі інші окремо взяті ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень. За характером і вираженістю трупних явищ на час експертизи трупа (10 год. 30 хв. 20.08.2016р.), з урахуванням умов оточуючого середовища, можна припустити, що смерть ОСОБА_4 могла настати, приблизно, за 10-12 годин до вказаного часу. Смерть ОСОБА_4 , 1996 р.н., настала від закритого перелому шийного відділу хребта, який ускладнився розвитком висхідного набряку спинного і головного мозку та призвів до гострої серцево-судинної недостатності, на що вказують: садно та крововилив у м`які покриви голови у верхньому відділі лобної ділянки; вогнищеві крововиливи у шкіру і підшкірні м`які тканини шиї з боку її задньої поверхні; перелом основи зубоподібного відростку 2-го шийного хребця; крововилив під тверду оболонку верхньо-шийного відділу спинного мозку; дрібні крововиливи в речовину шийного відділу спинного мозку; невеликий крововилив у шлуночки головного мозку; значно виражений набряк речовини шийного відділу спинного, довгастого та головного мозку; добре виражене дугоподібне вдавлення від країв великого потиличного отвору в ділянці мигдаликів мозочку; численні дрібні крововиливи під епікардом і легеневою плеврою; нерівномірне, переважно знижене кровонаповнення серцевого м`язу; повнокрів`я тканин внутрішніх органів; значно виражений набряк тканини легенів; рідкий стан крові. Сукупність виявлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень могла утворитися у водія легкового автомобіля за вказаних у постанові обставин дорожньо-транспортної події у вигляді зіткнення двох автомобілів, які рухалися у зустрічних напрямках, в результаті ударів об конструктивні елементи салону (в тому числі, можливо, засклення), а також органи керування легкового автомобіля. При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа етиловий та інші спирти не були виявлені. Виявлений при експертизі трупа перелом основи зубоподібного відростку 2-го шийного хребця (який утворився «при дорожньо-транспортній події») перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого, являючись її основною причиною, оскільки призвів до розвитку висхідного набряку спинного і головного мозку та гострої серцево-судинної недостатності, яка стала безпосередньою причиною смерті потерпілого. Всі інші, окремо взяті, виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження у прямому чи непрямому причинно-наслідковому зв`язку з подальшим настанням смерті потерпілого не перебувають. Згідно «Висновку експерта №2620» (за результатами судово-токсикологічної експертизи) від 20.09.2016р. (отриманий 19.10.2016р.) в крові трупа етиловий та інші спирти не були виявлені;

?висновком експерта (судової інженерно-технічної експертизи) № 19/8-02/1239 від 03.11.2016 р. (т. 2 а.с.111-116) встановлено, що рульове керування автомобіля «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в технічному не справному стані з-за деформації поперечної рульової тяги. Дана несправність сталась в момент зіткнення. Несправностей, що могли б викликати відмову або погіршення в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_2 на момент огляду знаходяться в технічно несправному працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміни курсової стійкості транспортного засобу перед подією не виявлено;

?висновком експерта (судової інженерно-технічної експертизи) № 19/8-02/1238 від 03.11.2016 р. (т. 2 а.с.119-123) встановлено, що рульове керування автомобіля «MERCEDES-BENZ 609 D», номерний знак НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля «MERCEDES-BENZ 609 D», номерний знак НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «MERCEDES-BENZ 609 D», номерний знак НОМЕР_1 , на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено;

?висновком експерта (судової інженерно-технічної експертизи) № 19/8-02/1240 від 16.12.2016 р. (т. 2 а.с.126-132) встановлено, що в момент первинного контакту автомобіль «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_2 , контактував передньою частиною (передня панель, праве переднє крило та капот) із передньою частиною автомобіля «MERCEDES-BENZ 609 D», номерний знак НОМЕР_1 (передній бампер та передня панель). Механічні пошкодження, які утворилися на транспортних засобах при зіткненні описані в дослідницькій частині. В момент первинного контакту направляючі повздовжніх осей автомобілів «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_2 та «MERCEDES-BENZ 609 D», номерний знак НОМЕР_1 були розташовані під кутом близько 150... 160 градусів, при зустрічних напрямках руху. Зіткнення автомобілів «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_2 та «MERCEDES-BENZ 609 D», номерний знак НОМЕР_1 розташовується перед початком сліду шини від правого переднього колеса автомобіля «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_2 , в районі лінії дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки або в безпосередній близькості з цією лінією. При цьому в момент первинного контакту передня частина автомобіля «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_2 розташовувалась на смузі для руху в напрямку до м. Ржищів, а ліва передня частина автомобіля «MERCEDES-BENZ 609 D», номерний знак НОМЕР_1 розташовувалась на смузі для руху в напрямку до с. Стайки. Встановити експертним шляхом більш точне розташування місця зіткнення, не надається можливим, через відсутність в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного для цього комплексу слідової інформації;

?висновком експерта (судової інженерно-транспортної експертизи) № 492ат від 10.04.2017 р. (т. 2 а.с.138-144) встановлено, що обрана водієм автомобіля «MERCEDES-BENZ 609 D», н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 швидкість руху відповідала допустимій швидкості по умовам видимості елементів дороги в напрямку руху. Водій автомобіля «MERCEDES-BENZ 609 D» н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 у дорожній ситуації, що склалась, з технічної точки зору, повинен був керуватися вимогами п.п. 12.2, 12.3 та вимог дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині висновку. Водій автомобіля «ВАЗ 21013» н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_4 у дорожній ситуації, що склалась, з технічної точки зору, повинен був керуватися вимогами п.п. 10.1., 12.2, 12.3 та вимог дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині висновку;

?висновком експерта (комплексної судової інженерно-технічної експертизи) № 19/12-1/79/80-СЕ/17 від 24.07.2017 р. (т. 2 а.с.152-170) встановлено, що показання водія автомобіля MERCEDES-BENZ 609 D н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 в частині вказаного ним розташування його автомобіля на своїй смузі руху в момент зіткнення неспроможні з технічної точки зору. Обрана водіями автомобілів MERCEDES-BENZ 609 D н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ВАЗ 21013 н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 . швидкість руху 60 км/год., не перевищувала безпечної швидкості руху за умов видимості елементів дороги в даній дорожній обстановці. Водій автомобіля MERCEDES-BENZ 609 D н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 у заданій дорожній ситуації повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України та вимог лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 цих Правил, у частині заборони її перетинати. Водій автомобіля ВАЗ 21013 н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 у заданій дорожній ситуації повинен був діяти у відповідності до вимог п. 11.3 Правил дорожнього руху України та вимог лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 цих Правил, у частині заборони її перетинати. Встановити експертним шляхом наявність або відсутність технічної можливості у водія автомобіля MERCEDES-BENZ 609 D н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення не надається можливим з причин зазначених у дослідницькій частині цього висновку. У даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткненню для водія автомобіля MERCEDES-BENZ 609 D н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 полягала у виконанні ним вимог п. 12.3 ПДР України, а саме зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу без зміни напрямку. У заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля MERCEDES-BENZ 609 D АА1518 ОР ОСОБА_1 , з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та вимог лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 цих Правил, у частині заборони її перетинати. У заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля ВАЗ 21013 н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 , з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п. 11.3 Правил дорожнього руху України та вимог лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 цих Правил, у частині заборони її перетинати;

?висновком експерта (судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи) № 5350/5351/18-52 від 27.04.2018 р. (т. 2 а.с.180-193) встановлено, що вказане водієм ОСОБА_1 положення автомобілів MERCEDES та ВАЗ в момент їх зіткнення не спроможні з технічної точи зору. Автомобіль MERCEDES в момент зіткнення з автомобілем ВАЗ частково розташовується на своїй смузі руху частково на зустрічній смузі руху. Відтак, показання водія ОСОБА_1 в частині , що до зіткнення він рухався в межах своєї смуги руху в бік м. Ржищів не спроможні з технічної точки зору. Максимально допустима швидкість автомобіля MERCEDES за умов заданої видимості проїзної частини, складає 107... 121 км/год. В такому випадку, обрана водієм автомобіля MERCEDES швидкість руху 60 км/год. відповідала видимості елементів дороги в даній дорожній обстановці. В даній дорожній обстановці, водію автомобіля ВАЗ необхідно було діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР, а водію ОСОБА_1 необхідно було діяти у відповідності з вимогами дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України. Враховуючи вищенаведене у дослідницькій частині визначення дослідження питання технічної можливості попередження даного зіткнення з боку водія автомобіля MERCEDES ОСОБА_1 за рахунок додаткових дій направлених на зміну режиму руху керованого ним транспортного засобу (його гальмування або маневрування) в даній дорожній обстановці є методично недоцільним. Очевидна практична можливість уникнути даної ДТП забезпечувалась в випадку відповідності його дій вимогам дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України. Приймаючи до уваги зустрічний характер зближення, а також те, що на момент зіткнення автомобілі MERCEDES та ВАЗ знаходились в стані руху є підстави стверджувати, що водій ОСОБА_4 міг не мати технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з автомобілем MERCEDES. Слід зауважити, що при зустрічному характері зближення транспортних засобів, умова наявності технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування, полягає в зупинці обох (!) транспортних засобів до моменту їх зближення. Максимально допустима швидкість автомобіля ВАЗ за умов заданої видимості проїзної частини, складає 69...73 км/год. В такому випадку, обрана водієм автомобіля ВАЗ швидкість руху 60 км/год. відповідала видимості елементів дороги в даній дорожній обстановці. Для оцінки дій водія ОСОБА_1 вимогам дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України спеціальних знань в області автотехніки не потрібно. Дана оцінка може бути зроблена слідством самостійно. Приймаючи до уваги результати даного дослідження стосовно технічної можливості уникнути зіткнення з боку водія ОСОБА_4 у експертів не має підстав технічного характеру вважати дії останнього такими, що не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР. Приймаючи до уваги результати даного дослідження у експертів не має підстав технічного характеру вважати дії водія ОСОБА_4 такими, що знаходились в причинному зв`язку зі скоєнням даної ДТП. В даному випадку для вирішення питання причинного зв`язку між діями водія ОСОБА_1 та скоєння ДТП спеціальних знань не потрібно. Дане питання може бути вирішення слідством самостійно шляхом оцінки всіх зібраних по справі доказів, в тому числі даному висновку.

Також винність обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами, а саме:

?показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка пояснила, що у ввечері 19 серпня 2016 року до них зайшов хлопчина та повідомив, що їхній син розбився. Поведінка обвинуваченого та його сім`ї була досить дивною. Якийсь хлопчина викликав швидку і поліцію, а вони лише дивились один за одним та за тими ушкодженнями, що нібито отримали. Вона хотіла почути що сталося від них, але вони були зайняті собою. Цивільний позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі. Щодо міри покарання, то вважає, що обвинувачений заслуговує на позбавлення волі строком на 10 років. Їй дитину не повернути, а обвинувачений нехай відбуде покарання реально;

?показаннями потерпілого ОСОБА_3 , який пояснив, що коли хлопчина повідомив їх про загибель їхнього сина, вони відразу ж вийшли до місця ДТП. Водій Мерседесу говорив йому, що він петляв, так як уходив від зіткнення із автомобілем ВАЗ. Моменту зіткнення ніхто не бачив. Але поведінка обвинуваченого та його сім`ї досить була дивною. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Щодо міри покарання, то погоджується з мірою покарання, яке пропонує прокурор - у вигляді шести років позбавлення волі.

Окрім того, винність обвинуваченого ОСОБА_1 узгоджуються з іншими наведеними нижче доказами по справі, а саме:

?показаннями свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що самого ДТП він не бачив. Він бачив як машина Мерседес їхала на зустрічній смузі руху, а автомобіль марки ВАЗ практично на осевій. ДТП відбулося автомобілем марки ВАЗ правою частиною у ліву частину автомобіля марки Мерседес і на смузі руху автомобіля марки ВАЗ;

?показаннями свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що він на той час працював головою села і йому після ДТП зателефонували. ДТП сталося не далеко від його місця проживання. У місці, де сталося ДТП дорога освітлювалася. Коли він підійшов до водія автомобіля марки Мерседес, то він йому говорив, що коли побачив автомобіль ВАЗ, то став лавірувати. Гальмівного шляху він не бачив;

?показаннями свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що той день він ввечері їхав у напрямку м. Канева. Коли проїжджав мимо села, то його обігнав бус марки Мерседес, якого потім він побачив на місці ДТП як одного із учасника. Біля ДТП зупинився. Підійшов до автомобіля марки ВАЗ та ще з однією особою від`єднали клейма, щоб нічого не сталося із автомобілем ВАЗ. Водій автомобіля марки ВАЗ не був пристебнутий. Уламки та скло були по сторонах. Він викликав швидку і поліцію і поїхав далі. Його дані були у поліції. Окрім того, у нього був реєстратор, який зафіксував місце ДТП, відео якого він виклав у ютуб, а пізніше його видалив;

?показаннями свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що він їхав до дому та зупинився біля магазину, щоб купити води, а це було приблизно 100 метрів від ДТП. Видимість була хороша, туману не було. Мимо нього пролетів бус, який їхав швидко та по середині розділової лінії. Почув сильний удар і він швидко поїхав на звук та побачив ДТП. Момент ДТП не бачив;

?показаннями свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що не був учасником подій. Йому зателефонувала дружина і він з Києва приїхав до с. Гребені. Водій ОСОБА_9 говорив, що він виїхав на зустрічну смугу, а потім не зміг уйти, тому відбулося зіткнення;

?показаннями експерта ОСОБА_13 , який пояснив, що він проводив експертизу, висновок якої підтримує. Показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , з яким проводився слідчий експеримент та який перевірявся при проведені експертизи, не спроможні з технічної точки зору. Два автомобіля переміщалися із зустрічної смуги на свою. Оскільки автомобіль Мердес важчий від автомобіля ВАЗ, то після зіткнення автомобіль Мерседес разом із автомобілем ВАЗ перемістились на смугу руху для автомобіля Мерседес. Місце зіткнення для машини Мерседес є зустрічна смуга руху. При проведенні експертизи використовувались вихідні дані, які були зазначені, а також слідчий експеримент з ОСОБА_1 ;

?показаннями експерта ОСОБА_14 , який пояснив, що він проводив експертизу, висновок якої підтримує. В момент ДТП обоє автомобіля знаходились частково на суцільній лінії, тобто обоє на зустрічній смузі руху. Показання водія автомобіля Мерседес не спроможні з технічної точки зору, тому саме дії водія ОСОБА_1 є причино-наслідковим настання ДТП.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України (оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України).

Даючи оцінку наданих стороною обвинувачення доказам, суд враховує, що вони отриманні у передбачений КПК України спосіб, істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, під час отримання таких доказів допущено не було, тому суд визнає, що вони є належними та допустимими.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню;процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, відповідно до ст. 86 КПК України якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , а саме: версія обвинуваченого щодо події злочину не знайшла свого підтвердження та спростовується іншими належними та допустимими доказами, тому суд оцінює їх критично та вважає спробою обвинуваченого ухилитись від суворої відповідальності, передбаченої діючим кримінальним законодавством за вчинення тяжкого кримінального правопорушення (злочину), та суспільного осуду.

При цьому суд, не бере до уваги доводи сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Матюшенкова Д.В. про недоведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні, так як ним не порушувалися правила дорожнього руху та й те, що зіткнення відбулося на його полосі руху, так як спростовуються висновком експерта - комплексної інженерно-технічної експертизи, а також показаннями експертів, наданими ними у судовому засіданні, оскільки «показання водія автомобіля MERCEDES-BENZ 609 D н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 в частині вказаного ним розташування його автомобіля на своїй смузі руху в момент зіткнення неспроможні з технічної точки зору. У заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля MERCEDES-BENZ 609 D, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та вимог лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 цих Правил, у частині заборони її перетинати. У заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля ВАЗ 21013 н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 , з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п. 11.3 Правил дорожнього руху України».

Що стосується показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_8 щодо того, що водій автомобіля ВАЗ виїхав на їхню смугу руху та винен в даному ДТП не приймаються до уваги, хоч вони є безпосередніми свідками події, але не підтверджені ніякими належними та допустимими доказами та спростовуються висновком експерта - комплексної інженерно-технічної експертизи, а також показаннями експертів, наданими ними у судовому засіданні, щодо даної дорожньо-транспортної пригоди.

Суд вважає, що висновок експерта (судово-медичної експертизи) № 82, розпочата 20.08.2016 р. - закінчена 27.10.2016 р. (т. 2 а.с. 107-109), висновок експерта (судової інженерно-технічної експертизи) № 19/8-02/1239 від 03.11.2016 р. (т. 2 а.с.111-116), висновок експерта (судової інженерно-технічної експертизи) № 19/8-02/1238 від 03.11.2016 р. (т. 2 а.с.119-123), висновок експерта (судової інженерно-технічної експертизи) № 19/8-02/1240 від 16.12.2016 р. (т. 2 а.с.126-132), висновок експерта (судової інженерно-транспортної експертизи) № 492ат від 10.04.2017 р. (т. 2 а.с.138-144), висновок експерта (комплексної судової інженерно-технічної експертизи) № 19/12-1/79/80-СЕ/17 від 24.07.2017 р. (т. 2 а.с.152-170), висновком експерта (судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи) № 5350/5351/18-52 від 27.04.2018 р. (т. 2 а.с.137-144) є належними та допустимими доказами, так як їх проводили експерти, які має відповідну освіту, підтверджену на час проведення експертизи кваліфікацію експерта, попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, також в кожній з проведених експертиз міститься перелік об`єктів, наданих на дослідження та список літератури.

Письмові докази по справі, а саме: висновки експертів, слідчий експеримент та інші докази зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що в сукупності з показами потерпілих та свідків свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування та безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 необережного кримінального правопорушення проти безпеки руху транспорту.

Саме показанням свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та експертів ОСОБА_13 і ОСОБА_16 суд надає перевагу, а не показанням обвинуваченого та свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , оскільки, окрім того, що вони надавались після попередження про кримінальну відповідальність та під присягою, вони є послідовними, узгоджуються як між собою, так і з показаннями потерпілих та з об`єктивними здобутими органом досудового розслідування належними та допустимими доказами.

Дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч.2 ст.286 КК України, так як він, керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ 609 D, державний номерний знак НОМЕР_1 , грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 б), 12.3 та вимог лінії дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 р., перебувають в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_4 .

Наведеним пунктом Правил дорожнього руху України передбачено:

?1.5 - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

?П. 2.3 б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

?п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу;

?вимога розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Підстав сумніватись в показаннях свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та експертів Косякова В.В . і Проценка В.Д . не встановлено, так і не має підстав вважати, що вони оговорюють обвинуваченого. Суд також враховує, що їхні показання є послідовними, в деталях співпадають між собою та з іншими об`єктивними доказами, в той же час показання обвинуваченого щодо обставин ДТП, є суперечливими, вказують на його намагання пом`якшити настання відповідальності за вчинене ним.

Оцінюючи вищевказані зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд приходить до беззаперечного висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ст.. 286 ч. 2 КК України доведена в повному обсязі письмовими доказами, показаннями свідків, експертів та потерпілих.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що факти вчинення злочину ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в суді.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується, обвинувачений ОСОБА_1 є винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та підлягає покаранню.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно паспорту серії НОМЕР_5 , виданого 07 березня 2006 року обвинувачений ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Гонтівка Могилів-Подільського району Вінницької області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно вимоги про судимість № 24/50-287кп від 13.01.2017 р. станом на 18.01.2017 року ОСОБА_1 в силу ст.. 89 КК України вважається таким, що не має судимостей.

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_1 міри та виду покарання.

Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України - тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 , є тяжким злочином.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд не вбачає.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, ці дані підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Однак, призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Відповідно до досудової доповіді від 14.11.2018 року, складеної психологом Бородянського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень, його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації дійшов попереднього висновку та вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважав доцільне покладання на правопорушника обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відноситься до категорії тяжких необережних злочинів, фактичні обставини справи, а саме: грубе порушення ПДР, що призвело до смерті потерпілого, приймаючи до уваги поведінку обвинуваченого після вчинення злочину та думку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначають, що ОСОБА_1 на протязі всього судового розгляду кримінального провадження вів себе непристойно, цинічно, не попросив вибачення, заподіяну шкоду не відшкодував, вважали, що обвинувачений має реально відбувати покарання, а також думку прокурора щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , яке полягає у реальному її відбуттю, тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого без відбування реального покарання є неможливим.

Дані про особу ОСОБА_1 свідчать про те, що він, в силу ст.. 89 КК України вважається таким, що не має судимостей, має постійне місце проживання, хоч проживає не за місцем своєї реєстрації.

Наряду з цим, суд враховує ступінь тяжкості та характер вчиненого злочину, а саме грубе порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, ставлення до вчиненого, що проявляється цинізмом і його наслідків, характер тілесних ушкоджень спричинених потерпілому, внаслідок яких він помер на місці події.

Ці данні про особу обвинуваченого, відсутність як обставини, які пом`якшують, так і обставин, які обтяжують покарання, дають суду підстави призначити обвинуваченому покарання, передбачене в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, і саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України» суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

До того ж, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху. Тому думка потерпілих щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні.

Статтею 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Підставами призначення більш мякого покарання у ч.1 ст.69 КК України визнані дві групи чинників, які характеризують вчинений злочин і особу обвинуваченого, а саме: а) наявність декількох обставин, які помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; б) дані, які певним чином характеризують особу винного.

Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності лише двох, зазначених у цій нормі підстав, у їх єдності та сукупності.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За наведених обставин суд вважає, що законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередженню вчинення нових злочинів, буде покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 позбавлення волі суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає, що підстави для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України або звільнення його від відбування призначеного покарання в порядку ст.75 КК України, відсутні.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Саме таке покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України, відповідатиме вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображатиме співмірність злочину і кари, і тільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди завданої злочином задовольнити частково, виходячи з наступного.

До Кагарлицького районного суду Київської області з позовом звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та просять суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 29 036,60 гривень матеріальної шкоди, стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 29036,60 гривень матеріальної шкоди, стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 5000 гривень моральної шкоди, стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 5000 гривень моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 245000 гривень моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 245000 гривень моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, обґрунтовуючи позов наступним.

19.08.2016 року, близько 22 години 30 хвилин, на освітленій ліхтарями вуличного освітлення проїзній частині вулиці Київській, поблизу будинку № 22, в селі Гребені Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на правосторонньому заокругленні проїзної частини в бік смт. Ржищів, в порушення вимог пунктів 1.5 Правил дорожнього руху України не був уважний за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, проявивши злочинну недбалість до дорожньої обстановки, допустивши неуважність та безтурботність, створив небезпеку для руху, поставивши під загрозу життя та здоров`я учасника дорожнього руху, порушуючи вимоги пункту 12.3 ПДР України, перетинаючи вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки, рухався по зустрічній смузі руху, яка має напрямок в бік с. Стайки, та виявив автомобіль марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по вказаній смузі руху в зустрічному напрямку та, який намагаючись уникнути зіткнення, в порушення вимог пунктів 11.3 та дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки, і передньою частиною виїхав на смугу руху в бік м. Ржищів, як, наслідок в районі суцільної лінії дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки, відбулося зіткнення передньою частиною (передня панель, праве переднє крило, капот) автомобіля марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та передньою частиною (передній бампер, передня панель) автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в момент зіткнення розташовувався лівими колесами на зустрічній смузі руху по напрямку до с. Стайки, передню частиною спрямований в бік своєї смуги руху до м. Ржищів, на що у даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія ОСОБА_1 полягала у виконанні вимог пункту 12.3 ПДР України, а саме зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу без зміни напрямку руху, виконання вимог дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України.

Висновком експерта № 82 від 27.10.2016 р., що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала від закритого перелому шийного відділу хребта, який ускладнився розвитком висхідного набряку спинного і головного мозку та призвів до гострої серцево-судинної недостатності. Сукупність виявлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень могла утворитися у водія легкового автомобіля за вказаних вище обставин дорожньо-транспортної події у вигляді зіткнення двох автомобілів, які рухалися у зустрічних напрямках, в результаті ударів об конструктивні елементи салону та керування легкового автомобіля.

Тобто смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лежать у прямому причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась 19.08.2016 року з вини відповідача ОСОБА_1 .

Матеріальна шкода завдана батькам ОСОБА_4 .

На поховання сина ОСОБА_4 ними були витрачені кошти, в той час як відповідач не брав матеріальної участі у похованні померлого з його вини ОСОБА_4

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Позивачами на поховання сина ОСОБА_4 були витрачені кошти в загальній сумі 58073 гривень, що підтверджується: накладною №102 від 19.08.2017 року на суму 19350 гривень; накладною №74 від 21.08.2017 року на суму34565 гривень та накладною №15 від 20.08.2016 року на суму 4158 гривень.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_19 , була застрахована полісом цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант». Ліміт відповідальності становить 100000 гривень за шкоду заподіну майну та 200000 гривень за шкоду заподіяну життю здоров`ю.

Розмір шкоди становить 58073 гривень, тому повністю покривається лімітом встановленим страховим полісом.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завданої шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону, У країни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 вказаного Закону).

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого (стаття 9 вказаного Закону).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (стаття 22 вказаного Закону).

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Виходячи з вказаних норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» матеріальну шкоду заподіяну їм в розмірі 58073 гривень має відшкодувати ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», яка застрахувала цивільну відповідальність відповідача ОСОБА_19 .

Моральна шкода завдана батькам ОСОБА_4 .

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідні роз`яснення дано у постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. Згідно з правовими нормами при визначенні розміру моральної шкоди розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У зв`язку із смертю сина ОСОБА_4 вони зазнали сильних моральних переживань та страждань в результаті пережитого стресу, який вони зазнали після повідомлення про загибель сина. Моральні та психологічні страждання спричинили погіршення емоційного та психологічного стану батьків, оскільки довгий час після загибелі сина вони не могли пережити його втрату. Батьки і на даний час не можуть змиритись із втратою сина, який був їх надією та опорою. Протягом майже двох років батьки не можуть усвідомити, що найріднішої для них людини більше з ними немає та її не повернеш. У зв`язку із смертю сина були порушені нормальні життєві зв`язки батьків, оскільки вони змушені були нести матеріальні витрати на поховання, шукати джерел для покриття витрат, змінювати свій усталений спосіб життя після втрати сина.

Відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не бажає відшкодовувати завдану їм шкоду, після загибелі сина та не надає будь-якої допомоги. Тому вони у зв`язку із незаконними діями відповідача змушені звертатись з даних позовом про відшкодування шкоди.

Отже, незаконними діями відповідача, їм була заподіяна моральна шкода, яку оцінити неможливо, але виходячи з обсягу та характеру моральних, психологічних страждань вони оцінюють заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень.

Згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Виходячи з вказаних положень ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» має відшкодувати їм моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень (200000 ліміт відповідальності за шкоду здоров`ю * 5%=10000).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, згідно ст. 23, ст. 1167 Цивільного кодексу України відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодовувати завдану їм смертю сина ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 490 000 гривень.

Цивільні позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник адвокат Клапчук Ф.П. уточнені позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Матюшенков Д.В. позовні вимоги позивачів не визнають в повному обсязі, виходячи з наступного.

Заперечення щодо заявленої матеріальної шкоди.

Так, відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

В той же час, позивачами була заявлена вимога про стягнення матеріальної шкоди на поховання у розмірі - 58 073,00 грн., з якої 53 915,00 грн. витрати на поминальний обід, які в силу ст. 1201ЦК України не є витратами на поховання, та не повинні відшкодовуватися ОСОБА_1 у разі доведення його вини.

Вказана правова позиція викладена у Постанові ВС/КЦС № 554/1793/15-ц від 19.03.2018 р.

Крім того, відповідно до вимог ст. 27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, постановлених законом на день настання страхового випадку.

1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 25.12.2015р. № 928-УІІІ « Про Державний бюджет України на 2016 рік", яким встановлено мінімальну заробітну плату в такому розмірі (на місяць): з 1 січня -1378 гривень, з 1 травня -1450 гривень, з 1 грудня -1550 гривень.

Враховуючи, що на момент настання страхового відшкодування, а саме: 19.08.2016 року мінімальна заробітна плата становила 1450,00 грн., а отже розмір завданої матеріальної шкоди не повинен перевищувати - 20 300,00 грн. = (1450,00 грн. х 12).

Заперечення щодо заявленої моральної шкоди.

Позивачі, пред`явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсацію за заподіяну ним моральну шкоду не надали жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її розміру.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.

В рахунок вказаних вище обставин, в абз. 1 п. пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди

має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, в п. 9 вказаної вище постанові суду України передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, позивачі обґрунтували заподіяну їм моральну шкоди виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили її розмір саме 500 000,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну

шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Враховуючи, що на момент настання страхового відшкодування, а саме: 19.08.2016 року мінімальна заробітна плата становила 1450,00 грн., а отже розмір завданої моральної шкоди не повинен перевищувати - 40 600,00 грн. = (1450,00 х 24).

Окрім того, просять врахувати дані пояснення при прийнятті остаточного рішення у справі, у разі наявності в діях ОСОБА_1 причинно-наслідкового зв`язку із ДТП, що сталося 19.08.2016 року.

Представник цивільного відповідача в особі Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» просить відмовити у задоволенні цивільного позову в частині вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» у повному обсязі, мотивуючи наступним.

По-перше, правовідносини, що склалися між сторонами у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за полісом № АЕ/6766146 врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, відповідно до положень п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми нього Закону.

Тобто, норми спеціального - ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мають пріоритетне значення для врегулювання правовідносин, які виникли між позивачем та ТДВ СК «Альфа-Гарант».

До того ж, відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», надалі Закон, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Положеннями п. 35.2 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено вичерпний перелік документів, необхідний для прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплата) та виплатити його.

Отже, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено однією з умов виплати страхового відшкодування надання страховику заяву про страхове відшкодування, яка повинна містити встановлені ст. 35 реквізити та інших документів, перелічених у вищезазначеній статті.

Також, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено для страховика строку, що не перевищує 90 днів з моменту отримання заяви. Цей строк встановлено з метою надання страховику достатньо часу для проведення розслідування страхового випадку та визначення розміру страхового відшкодування.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Отже, з змісту вказаної норми вбачається, що прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування не можливе до набуття вироку у кримінальному провадження законної сили.

З огляду на зазначене, вбачається, що на даний час позивачі не мають жодних правових підстав для отримання страхового відшкодування згідно полісу № АЕ/6766146.

Позивачі зможуть претендувати на отримання страхового відшкодування лише після набрання вироку у кримінальному провадження № 368/766/18 законної сили та виконання ним обов`язків визначених ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На даний час цивільний позов в частині вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» є передчасним!

По-друге, щодо заявленого позивачами розміру матеріальних збитків.

В обґрунтування заявленого розміру матеріальних збитків понесених на поховання сина ОСОБА_4 позивачами надано накладну № 102 від 19.08.2017 року на суму 19350 грн., накладну № 74 від 21.08.2017 року на суму 34 565 грн. та накладну № 15 від 20.08.2016 року на суму 4 158 грн.

Відповідно до положень п 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть.

Керуючись положеннями п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія відшкодовує виключно витрати на поховання та на спорудження пам`ятника.

Проте, проаналізувавши надані цивільними позивачами накладні, вбачається, що з заявлених витрат, є такими, що підлягають відшкодування згідно вимог п. 27.4 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» тільки витрати зазначені у накладній № 15 від 20.08.2016 року на загальну суму 4 158 гривень.

Що ж стосується витрат позивачів, підтверджених накладними № 102 від 19.08.2017 року на суму 19350 грн. та № 74 від 21.08.2017 року на суму 34 565 грн., то такі витрати були здійснені на проведення поминального обіду.

Відшкодування таких витрат не передбачено вимогами п. 27.4 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на зазначене, на даний час ТДВ СК «Альфа-Гарант» не має жодних правових підстав для виплати страхового відшкодування цивільним позивачам.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст.ст. 4, 13, 19, 79, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники провадження розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

ОСОБА_1 19.08.2016 року, близько 22 години 30 хвилин, на освітленій ліхтарями вуличного освітлення проїзній частині вулиці Київській, поблизу будинку № 22, в селі Гребені Кагарлицького району Київської області, керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на правосторонньому заокругленні проїзної частини в бік смт. Ржищів, в порушення вимог пунктів 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 р., відповідно до якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.», 2.3.б) ПДР України, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважний за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, проявивши злочинну недбалість до дорожньої обстановки, допустивши неуважність та безтурботність, створив небезпеку для руху, поставивши під загрозу життя та здоров`я учасника дорожнього руху, порушуючи вимоги пункту 12.3 ПДР України, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», та вимоги дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України, відповідно до якої: «горизонтальна розмітка має таке значення - (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено», перетинаючи вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки, рухався по зустрічній смузі руху, яка має напрямок в бік с. Стайки, та виявив автомобіль марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по вказаній смузі руху в зустрічному напрямку та, який намагаючись уникнути зіткнення, в порушення вимог пунктів 11.3 та дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки, і передньою частиною виїхав на смугу руху в бік м. Ржищів, як наслідок в районі суцільної лінії дорожньої розмітки, яка поділяє зустрічні транспортні потоки, відбулося зіткнення передньою частиною (передня панель, праве переднє крило, капот) автомобіля марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та передньою частиною (передній бампер, передня панель) автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в момент зіткнення розташовувався лівими колесами на зустрічній смузі руху по напрямку до с. Стайки, передню частиною спрямований в бік своєї смуги руху до м. Ржищів, на що у даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія ОСОБА_1 полягала у виконанні вимог пункту 12.3 ПДР України, а саме: зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу без зміни напрямку руху, виконання вимог дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» ПДР України.

Висновком експерта № 82 від 27.10.2016 р. встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді: - невизначеної форми садно у верхньому відділі лобної ділянки по серединній лінії; - численні горизонтальні лінійного характеру внутрішньо-шкірні крововиливи на задній поверхні шиї в її середній третині по серединній лінії; - невизначеної форми, нерівномірно виражені, переважно суцільно зливного характеру внутрішньо-шкірні крововиливи в межах горизонтально видовженої зони відповідно верхнім половинам обох лопаткових та міжлопатковій ділянкам; - невизначеної форми синець на задньо-зовнішній поверхні правого плеча в нижньому відділі; - чотири дрібні невизначеної форми садна на тильних поверхнях 2-3-го п`ястково-фалангових суглобів правої кисті і дистального міжфалангового суглобу 5-го пальця лівої кисті; - два вертикальні садна на зовнішній поверхні правого стегна в нижній третині; - численні (не менше 15-ти), частково зливні між собою, невизначеної форми садна в ділянках передньої і передньо-бокових поверхонь правого колінного суглобу; - косовертикальне смугасте садно на передньо-зовнішній поверхні правої гомілки у нижній третині; -косовертикальне лінійне садно на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині; - не менше чотирьох, частково зливних між собою, невизначеної форми саден в ділянках передньої і передньо-бокових поверхонь лівого колінного суглобу; - невизначеної форми дуже нерівномірно виражений крововилив у м`які покриви голови у верхньому відділі лобної ділянки (відповідно наявному садну); - неповні слабо виражені, згинального характеру переломи 2-3-го ребер зліва по середньо-ключичній лінії; - значно виражені вогнищеві крововиливи в жирову клітковину переднього листка осердя; - вогнищевий підшкірний крововилив по задній поверхні шиї (відповідно описаним внутрішньо-шкірним крововиливам); - численні цятково-вогнищеві крововиливи у м`які тканини шиї, які прилягають до задньої поверхні шийного відділу хребта в його середній третині; - перелом основи зубоподібного відростку 2-го шийного хребця, розгинального характеру; - невеликої вираженості крововилив під тверду оболонку верхньо-шийного відділу спинного мозку; - нечисленні дрібні крововиливи в речовину шийного відділу спинного мозку (на рівні перелому), невеликий крововилив у шлуночки головного мозку; - вогнищеві крововиливи під легеневу плевру, переважно по задніх поверхнях легенів (ознаки струсу тіла).

Виявлений при експертизі трупа перелом зубоподібного відростку 2-го шийного хребця має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент його заподіяння та за звичайного перебігу, оскільки призвів до розвитку висхідного набряку спинного і головного мозку та гострої серцево-судинної недостатності, яка стала безпосередньою причиною смерті потерпілого.

Смерть ОСОБА_4 настала від закритого перелому шийного відділу хребта, який ускладнився розвитком висхідного набряку спинного і головного мозку та призвів до гострої серцево-судинної недостатності.

Сукупність виявлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень могла утворитися у водія легкового автомобіля за вказаних вище обставин дорожньо-транспортної події у вигляді зіткнення двох автомобілів, які рухалися у зустрічних напрямках, в результаті ударів об конструктивні елементи салону та керування легкового автомобіля.

При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа етиловий та інші спирти не були виявлені.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 , вимог пунктів 1.5, 2.3 б), 12.3 та вимог лінії дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 р., перебувають в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_4 .

Що стосується матеріальної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.1.6 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі Закон») власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (ст.ст. 3, 4 Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України, факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок, зокрема і страховиком.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом даного закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до полісу № АЕ/6766146 обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів між ОСОБА_8 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» укладено договір, яким передбачено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 100 000 гривень., заподіяну шкоду майну 50 000 грн. Строк дії даного договору з 06.12.2015 р. по 05.12.2016 р., забезпечений транспортний засіб: автомобіль «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження на потерпілого ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_20 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що виконавчим комітетом Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області зроблено запис під № 4.

Законом України «Про поховання та похоронну справу» визначено загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, врегульовано відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Водночас нормою статті 2 вказаного Закону визначено, що похованням померлого є комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Таким чином, ураховуючи різні культурні традиції народів, які живуть в Україні, певне розмаїття релігій, що сповідуються, зазначена норма не дає чіткого визначення поховання.

Проте у судовій практиці виникає питання, які ж саме витрати підлягають відшкодуванню та стягненню або з винної особи у порядку визначеному КПК України, або ж в інших випадках передбачених цивільним правом.

Цивільними позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на поховання сина ОСОБА_4 було витрачено на загальну суму 58073 гривень, що підтверджується: накладною №102 від 19.08.2017 року на суму 19350 гривень; накладною №74 від 21.08.2017 року на суму 34565 гривень та накладною №15 від 20.08.2016 року на суму 4158 гривень.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_19 , була застрахована полісом цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант». Ліміт відповідальності становить 50 000 гривень за шкоду заподіну майну та 100 000 гривень за шкоду заподіяну життю здоров`ю.

Що стосується витрат по накладній №15 від 20.08.2016 року на суму 4158 гривень, то вказані витрати підлягають стягнення з цивільного відповідача ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», відповідно до положень п 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, тому в цій частині вимог суд позивачам задовольняє та стягує з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивачів по 2079 грн. на кожного.

Аналіз зазначеної вище норми дає підстави зробити висновок про те, що суд не може взяти до уваги витрати по накладним №102 від 19.08.2017 року на суму 19 350,00 гривень та №74 від 21.08.2017 року на суму 34 565,00 гривень, так як вони витрачені на поминальні обіди, які проводяться після поховання, тому зазначені витрати не підлягають відшкодування згідно Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Закону України «Про поховання та похоронну справу» та ст.. 1201 ЦК України, а тому в цій частині вимог позивачам суд відмовляє.

Що стосується моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч.ч. 1, 2 ст. 1168 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд приходить до висновку про наявність у цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підстав для звернення до суду з позовом про стягнення моральної шкоди внаслідок моральних страждань і переживань, оскільки останні втратили члена сім`ї - сина, що призвело до істотних змін в їх житті. Всі ці обставини негативно позначилися на моральному стані потерпілих.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У зв`язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпілі, їх тривалістю, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, відповідно до ст. ст. 128, 368 КПК України, на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягає стягненню моральна шкоди в розмірі 200 000 гривень на кожного.

Таким чином, позовні вимоги цивільних позивачів (потерпілих) про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, позовні вимоги цивільних позивачів до цивільного відповідача в особі ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення моральної шкоди, підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до полісу № АЕ/6766146 обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів між ОСОБА_8 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» укладено договір, яким передбачено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 100 000 гривень., заподіяну шкоду майну 50 000 грн. Строк дії даного договору з 06.12.2015 р. по 05.12.2016 р., забезпечений транспортний засіб: автомобіль «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження на ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_20 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що виконавчим комітетом Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області зроблено запис під № 4.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Так, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

У даному випадку суд керується ст. 27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Враховуючи, що на момент настання страхового відшкодування, а саме: 19.08.2016 року мінімальна заробітна плата становила 1450,00 грн., а отже розмір завданої моральної шкоди не повинен перевищувати - 40 600,00 грн. = (1450,00 х 24).

Хоч цивільні позивачі вказували на застосування іншої статті щодо моральної шкоди, а саме: ст.. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, однак це не забороняє суду застосувати ту норму, що необхідна при розгляді даного питання.

Оскільки вимоги позивачів щодо стягнення моральної шкоди не виходять передбаченої законом суми, то позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» є обґрунтованими та не виходять за межі суми, що передбачено виплата по даній категорії та такими, які підлягають до задоволення та на їх користь з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» підлягає стягненню по 5000 грн. кожному.

Відповідно до ст.124 КПК України всі судові витрати покладаються на обвинуваченого та підлягають стягненню з нього.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_1 в ході досудового розслідування та під час судового розгляду справи запобіжний захід не обирався. Проте, з урахуванням заявленого клопотання прокурора, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначення судом покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку про наявність ризику того, що обвинувачений до набрання вироком законної сили, враховуючи те, що він повинен відбувати покарання реально, може переховуватися від суду, тому, саме з метою забезпечення виконання вироку є необхідним до набрання цим вироком законної сили обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому суд визначає, що даний запобіжний захід обирається саме з метою забезпечення виконання даного вироку суду та із зазначенням настання певної події - до набранням цим вироком законної сили, що у повному обсязі узгоджується з принципом юридичної визначеності, який є особливо важливим при позбавленні свободи та з принципом законності в цьому контексті (щодо процедури - пункт 54 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»), а також стосується забезпечення передбачуваності застосування певного закону і не суперечитиме як пункту 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, так і положенням ч.1 ст.115 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 286 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу обрати тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань строком на 2 місяці, але не більш як на 60 днів, тобто до 16 серпня 2019 року включно, взявши його під варту із зали суду.

Цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, місце знаходження 01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, 26), на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , 2 079 (дві тисячі сімдесят дев`ять) гривень матеріальної шкоди.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, місце знаходження 01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, 26), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , 2 079 (дві тисячі сімдесят дев`ять) гривень матеріальної шкоди.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, місце знаходження 01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, 26), на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , 5 000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, місце знаходження 01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, 26), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , 5000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.

Цивільного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , 200 000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , 200 000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 , процесуальні витрати на користь держави вартість судової інженерно-технічної експертизи за видом експертної спеціалізації «Дослідження технічного стану транспортних засобів» в сумі 879 грн. 60 коп., вартість судової інженерно-технічної експертизи за видом експертної спеціальності «Дослідження технічного стану транспортних засобів» в сумі 879 грн. 60 коп., вартість судової інженерно-технічної експертизи за видом експертної спеціальності «Транспортно-трасологічні дослідження» в сумі 2 201 грн. 00 коп., вартість інженерно-транспортної експертизи в сумі 1100 грн. 50 коп., вартість комплексної судової інженерно-технічної експертизи в сумі 3 711 грн. 00 коп., вартість комплексно судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи в сумі 17 160 грн.00 коп., а всього 25 931 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять одну) грн..70 коп..

Речові докази по кримінальному провадженню: (т. 2 а.с. 64) - автомобіль марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на майданчику тимчасово тримання транспортних засобів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_3 , (т. 2 а.с. 64) - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 609 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику тимчасово тримання транспортних засобів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили, повернути власнику ОСОБА_8 ; (т. 2 а.с. 104) - відеозапис слідчого експерименту від 06.03.2017 р. та фотознімки на ком пакт диску «DVD-R» який долучений до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах справи.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.І. Шевченко