Рішення № 82444733, 14.06.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8053/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

при секретарі удових засідань – Михайленко О.С.

за участі представника позивача – адвоката Ткачука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків виплати,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", збільшивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 151534,21 грн. та 4493,96 грн. компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27 березня 2017 року вона була звільнена з роботи з ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю. На день звільнення їй було нараховано але не виплачено 19624,27 грн. Вказана заборгованість була стягнута з відповідача 11 квітня 2019 року на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2018 року у справі №569/7915/18. Тому вважає, що відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 березня 2017 року до 11 квітня 2019 року у розмірі 151534,21 грн. та 4493,96 грн. компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

15 травня 2018 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку просив відмовити, оскільки вважає їх безпідставними. У відповідача наявні поважні причини та об`єктивні обставини, які мають істотне значення та підтверджують відсутність вини щодо несвоєчасного виконання своїх зобов`язань по виплаті заробітної плати перед позивачем, зокрема зазначає, що ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" не отримало всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеобводоканал» згідно договору №1798 від 25.11.2005 року щодо очистки каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод. Крім того, з 07 березня 2017 року на підприємстві повністю обмежили поставку природного газу, який використовується у виробництві добрив як основна сировина, а також енергетичний ресурс. А тому здійснення підприємницької діяльності з виробництва мінеральних добрив та іншої продукції хімічної промисловості неможливо без використання природного газу. Перебуваючи у стані крайньої необхідності ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" вживало всі можливі заходи для оплати заборгованості за газ, відновлення виробництва та збереження робочих місць. А тому просить звільнити ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» від відшкодування шкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні в повному обсязі на підставі ч.2 ст.1171 ЦК України, оскільки вважає, що ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" діяло у стані крайньої необхідності.

У своїх письмових запереченнях від 11.06.2019 р. представник відповідач також зазначив, що позивачем наведений невірний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме за період з 28.03.2017 р. по 10.04.2019 р. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить – 104324,64 грн. (з розрахунку 509 дн. * 204,96 грн).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Дослідивши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Статтею 43 Конституції України гарантується, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він добровільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працею захищається законом.

Наказом від 27 березня 2017 року позивач ОСОБА_2 звільнена з посади завідувача складу ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю.

На день звільнення позивачу було нараховано, але не виплачено заробітну плату у сумі19624,27 грн.

Вказану суму заборгованості було стягнуто з ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" в судовому порядку, що підтверджується судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2018 року у цивільній справі №569/7915/18 (а.с.9).

Однак фактично заборгованість у сумі 19624,27 грн. було виплачено позивачу 11 квітня 2019 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку №0170-26204500942789 від 18.04.2019 року. (а.с.7-8).

Позивач ОСОБА_2 , звернувшись до суду за захистом свої порушених прав, збільшивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 151534,21 грн.

Вказана позовна вимога підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з позивачем остаточний розрахунок по заробітній платі, суд приходить до висновку що він зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку – з 28 березня 2017 року (наступного робочого дня з дня звільнення) до 11 квітня 2019 року (по день проведення роботодавцем фактичного розрахунку з заробітної плати).

Як вбачається із п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд, перевіряючи правильність розрахунку середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, не погоджується із вказаним розрахунком, а тому проводить його самостійно.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Згідно довідки про доходи №556 від 26.04.2019 року, виданої ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", у січні 2017 року ОСОБА_2 було виплачену зарплату у сумі 3945,96 грн., у лютому 2017 року – 4058,80 грн.

Згідно довідки про середню заробітну плату №724 від 10.06.2019 року, за січень 2019 року ОСОБА_2 було нараховано заробітної плати 3755,59 грн., за лютий 2017 року нараховано 3848,51 грн. заробітної плати. При цьому середньогодинна заробітна плата позивача становила 25,6203 грн.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку судом прийнято до уваги довідку надану представником відповідача про середню заробітну плату №724 від 10.06.2019 року.

А тому, середньоденна заробітна плата при восьмигодинному робочому дні, становить 204,96 грн. ( 25,62 грн. * 8 )

Судом встановлено, що період прострочення виплати розрахункових коштів з 28 березня 2017 року (наступного робочого дня з дня звільнення) до 11 квітня 2019 року (по день фактичного розрахунку) становить 509 днів.

Оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 204,96 грн., то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті позивачу, становить 104324,64 грн. (204,96 грн. х 509 днів).

Саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов`язань по виплаті заробітної плати перед позивачем та про те, що шкода позивачу була заподіяна в стані крайньої необхідності, суд вважає безпідставними. Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

З огляду на викладене, недоотримання всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеобводоканал», обмеження на підприємстві поставки природного газу, що не дало змоги виробити продукцію, не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.

Щодо позовної вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог частини 1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно статті 1 вищеозначеного закону, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено ст.3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою

КМУ від 21 лютого 2001 р. №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати становить 4732,56 грн.

Суд приймає до уваги проведений відповідачем розрахунок розміру компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, оскільки він здійснений у відповідності до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

А тому, суд прийшов до переконання, що позов у частині стягнення компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків виплати у сумі 4732,56 грн. слід задовольнити.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню 831,70 грн. в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат, що складаються із судового збору (а.с.1).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків виплати – задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «РІВНЕАЗОТ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 104324 (сто чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 64 коп. та 4493 (чотири тисячі чотириста дев`яносто три) гривні 96 копійок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «РІВНЕАЗОТ» на користь ОСОБА_3 831 (вісімсот тридцять одну) гривню 70 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 – VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 .

Відповідач ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РІВНЕАЗОТ»: місцезнаходження 33017, м.Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824.

Повний текст судового рішення складено 14 червня 2019 року.

Суддя І.О.Гордійчук