Рішення № 82444458, 04.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2019 року № 640/5768/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доСумської митниці ДФСпроскасування рішення про коригування митної вартостіпредставники позивача - Бєлова Ю.Д.;

сторін: відповідача - Дудченко В.В.,

(в судовому засіданні 04.06.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Сумської митниці ДФС (адреса: 40020, Сумська обл., м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, буд. 24, ідентифікаційний код - 39420037) (надалі - відповідач або Митний орган), у якому просить суд скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2019/00067 від 20.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA 805180/2019/000027/2 від 20.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 02.05.2019.

Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання 02.05.2019, розгляд справи відкладено на 04.06.2019.

В судовому засіданні 04.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

На думку позивача, останнім для митного оформлення імпортованого товару (автомобіля) надано основні документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу за ціною рахунку-фактури (інвойсу), як наслідок у відповідача не було підстав для коригування митної вартості, у зв`язку із чим рішення про коригування митної вартості, а також картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Проти задоволення позову представник відповідач заперечив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, оскільки при винесенні рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У грудні 2018 року позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб марки Citroen, модель Jumpy, 2015 року випуску, номер кузова - VIN. НОМЕР_2 , вартість якого становить 6750 євро, що підтверджується рахунком-фактурою від 19.12.2018 № 10933.

11.02.2019 представником позивача ОСОБА_2 (декларантом) для здійснення митного оформлення придбаного позивачем транспортного засобу марки Citroen, модель Jumpy, 2015 року випуску, номер кузова - VIN. НОМЕР_2 , який був у експлуатації, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1997 см. куб., потужність двигуна - 120 кВт, загальна кількість місць включаючи водія - 9 подано відповідачеві в електронній формі митну декларацію № UA805180.2019.004721 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 6750 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 6750 євро, в графі 45 «коригування» вказано 206014,94 гривень, в графі 23 «курс валюти» - 30,52073200 гривень.

До вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) від 19.12.2018 № 101933; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 02.02.2019 UA205010/2019/412516; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.02.2015 серії НОМЕР_4; висновок спеціаліста від 11.02.2019 № 11021272; квитанції від 28.01.2019 № 0.0.1253068824.1 та від 29.01.2019 № 0.0.1253646882.1; посвідку на постійне місце проживання від 06.08.2014 серії НОМЕР_5 .

В подальшому відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації № UA805180.2019.004721 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з порушенням вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, в частині заповнення граф митної декларації № 43-47. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.02.2019 за № UA805180/2019/00069.

У зв`язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2019 № UA805180/2019/000027/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля у розмірі 13850 євро.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (нижче - МК України) та іншими законами України.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою-другою статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості визначені статтею 53 МК України.

Зокрема, у випадках, передбачених МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів, у відповідності до частини другої статті 53 МК України, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя наведеної статті).

Частиною четвертою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Водночас, згідно з частиною п`ятою згаданої статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, положеннями частини 6 статті 53 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідності до приписів частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 у справі № 826/8797/16, від 21.03.2018 у справі № 803/407/16 та від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15.

Статтею 57 МК України визначено основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Так, у відповідності до частини другої вказаної статті, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої статті 58 МК України).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 Митного кодексу України).

Як встановлено судом при розгляді даної справи, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана у митній декларації від 11.02.2019 № UA805180.2019.004721, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Водночас, коригування митної вартості проведено відповідачем у зв`язку з «...можливим заявленням недостовірної інформації про транспортний засіб бувший у використанні, що впливає на базу його оподаткування...».

При цьому, в даному випадку, відповідачем не було повідомлено декларанта та/або позивача, які саме числові значення складових митної вартості транспортного засобу чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, були відсутні.

Окрім того, в порушення частини третьої статті 53 МК України відповідачем не було письмово витребувано у декларанта додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої у митній декларації від 11.02.2019 № UA805180.2019.004721 митної вартості ввезеного останнім транспортного засобу за ціною договору.

Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про порушення Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, в частині заповнення граф митної декларації № 43-47, суд не може розцінювати як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводились консультації із декларантом з метою визначення основи вартості імпортованого транспортного засобу «...в усному вигляді...», про що вказано у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні від 20.02.2019 № UA805180/2019/000027/2 на проведення консультації із декларантом без фактичного її проведення не може бути підтвердженням здійснення такої консультації. Окрім того, відповідач в оскаржуваній картці відмови не конкретизував документи, які слід подати для підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля.

Також, суд критично ставиться до посилань відповідача на заяву від 18.02.2019 № 1 як на доказ відмови позивача від надання додаткових документів, оскільки в зазначеній заяві міститься посилання на МД № UA805180/2019/00, натомість в спірних правовідносинах уповноваженою особою позивача подавалась в електронній формі митна декларація за № UA805180.2019.004721.

Крім цього, відповідачем не заперечується наявність механічних пошкоджень імпортованого транспортного засобу: передній і задній бампер, задні праві двері, заднє ліве крило (наведені пошкодження перераховані в оспорюваному рішенні від 20.02.2019 № UA805180/2019/000027/2), які вплинули на визначення вартості автомобіля у сумі 6750 євро, однак не були взяті до уваги відповідачем під час митного оформлення.

Відповідачем також не обґрунтовано ціну, що визначена ним у розмірі 13850 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості транспортного засобу.

Поряд з цим, відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною договору (за основним методом), більше того, в оспорюваному рішенні від 20.02.2019 № UA805180/2019/000027/2 взагалі не зазначив, за яким методом ним було визначено вартість, обмежившись лише посиланням на те, що основний метод не застосовувався.

Судом наголошується на наявності у митного органу обов`язку зазначити у рішенні про коригування митної вартості докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при визначенні митної вартості. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувались. В оспорюваному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Вищевикладене, а також та обставина, що відповідачем наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом не доведено, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2019 № UA805180/2019/000027/2.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України транспортного засобу марки Citroen, модель Jumpy, 2015 року випуску, номер кузова - VIN. НОМЕР_2 , за заявленою у митній декларації від 11.02.2019 № UA805180.2019.004721 митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.02.2019 за № UA805180/2019/00069 підлягає скасуванню.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 1 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.02.2019 за № UA805180/2019/00069, прийняту Сумською митницею ДФС.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2019 № UA805180/2019/000027/2, прийняте Сумською митницею ДФС.

4. Cтягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (адреса: 40020, Сумська обл., м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, буд. 24, ідентифікаційний код - 39420037) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень) 80 копійок.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 14.06.2019.

Суддя К.С. Пащенко