Рішення № 82444118, 18.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2019 року №826/12272/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області, про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), до Головного управління Національної поліції у Київській області (далі відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати частину наказу Головного управління Національної поліції в Київській області за №1357 від 23.06.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області», що стосується притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме в частині накладення на ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУ НП у Київській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції;

2) визнати протиправним та скасувати наказ за №354 о/с від 09.07.2018 року «По особовому складу» у частині звільнення ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУ НП у Київській області зі служби в Національній поліції;

3) поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУ НП у Київській області з 09.07.2018 року;

4) стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 заробітну платну (середній заробіток) за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 09.07.2018 року по день фактичного поновлення його на службі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відносно ОСОБА_1 неправомірно було призначено та проведено службове розслідування, що у подальшому стало незаконною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2018 року позовну заяву залишено без руху.

28.08.2018 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яку прийнято судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04.10.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін, яке прийнято судом.

05.10.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, який прийнято судом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України з 2011 року, а з 15.04.2016 року, відповідно до наказу №166 о/с обіймав посаду оперуповноваженого сектора кримінальної поліції.

24.04.2018 року до Головного управління в Київській області з Васильківського ВП ГУ НП в Київській області надійшла інформація про затримання співробітниками Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київської області оперуповноважених Васильківського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Васильківського ВП ГУ НП в Київській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_2 .

У ході проведення службового розслідування встановлено, що співробітниками Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42018110000000093 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, 24.04.2018 року о 20 год. 40 хв. по вул. Вокзальна, 27-29 в смт. Глеваха Васильківського району Київської області за отримання неправомірної винагороди у розмірі 20500 грн., працівниками Головного управління СБ України у м. Києві та Київські області було затримано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2

В подальшому даних працівників було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Цього ж дня співробітниками Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області було проведено невідкладні обшуки у службовому кабінеті Васильківського ВП ГУ НП в Київській області НОМЕР_2, який є робочим місцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , де було вилучено два флеш носії та два блокноти із записами.

26.04.2018 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було обрано запобіжні заходи у вигляді цілодобового тримання під вартою з носінням електричного засобу контролю.

Досудове розслідування триває.

Крім того, у ході перевірки стану службової діяльності проведено вивчення висновків перевірки за матеріалами ЄО Васильківського ВП.

Так, за результатами проведення перевірки виявлено звернення громадянина ОСОБА_4 про те, що він виявив відсутність мобільного телефону за місцем свого проживання, ЖЄО Васильківського ВП №4942.

У ході телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив, що належний йому мобільний телефон він не втратив. А ним незаконно заволоділи невідомі особи з його автомобіля, чим завдали збитків на суму близько 8000 грн.

З приводу інформації, яку ОСОБА_4 виклав у своїй заяві щодо втрати телефону, останній повідомив, що заява була написана так, як йому вказали працівники поліції

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.06.2018 року №1357 за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішній справ України в частині дотримання законодавства, а саме: вимог п. 3 ст. 11 розділу ІІ Закону України «Про національну поліцію, Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні порушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1377, п. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», що виразилося у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її, а також у не всебічному та необ`єктивному проведенні перевірки інформації, викладеної у звернення ОСОБА_4 та, як наслідок, призвело до невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції.

З цим наказом позивач був ознайомлений 27 червня 2018 р., що підтверджується відміткою на його тексті. Так, позивачем на тексті наказу № 1357 зроблено запис «Ознайомлений з наказом, із висновком не згоден. З моїм звільненням з посади та служби категорично не згоден. Вважаю, що звільнення незаконне та неправомірне, оскільки будь-яких пояснень не писав. Результати, висновки і пропозиції щодо притягнення мене до дисциплінарної відповідальності, про звільнення зі служби до мене не доводились та з результатами мене не ознайомлено. Крім того, в наказі не вказаний конкретний нормативно-правовий акт та стаття, відповідно до якої мене звільнено зі служби, що суперечить чинному законодавству, яке регулює проходження служби в Національній поліції. З огляду на вищевказане вимагаю ознайомити мене із матеріалами службового розслідування та надати копії. Також, вимагаю копію наказу про моє звільнення зі служби та ознайомити з документами, що були підставою мого звільнення».

09 липня 2018 р. відповідачем було видано наказ № 354 о/с, яким відповідно до Закону України «Про національну поліцію» позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) ч. 1 ст. 77, з 12 липня 2018 р. Підстава: наказ відповідача від 23 червня 2018 р. № 1357.

З цим наказом позивач був ознайомлений 12 липня 2018 р. під підпис, що підтверджується відміткою на його тексті.

Не погоджуючись з прийнятими наказами, позивач звернувся з позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом № 580-VIII, Дисциплінарним статутом та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України 12 березня 2013 р. № 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за № 541/23073 (далі - Інструкція).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про національну поліцію від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1 Закону №580-VIII, Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з вимогами ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Частина 1 ст. 18 Закону №580-VIII встановлює, що поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до вимог ч.1 ст.19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Вимогами ч.2 ст.19 Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з вимогами п. 6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як убачається з ч. 2 ст.77 Закону №580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби (ч. 3 ст.77 Закону №580-VIII).

Згідно з вимогами п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 р. № 901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції", визначено поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначені Дисциплінарним статутом.

Відповідно до вимог ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Стаття.2 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Вимогами ч.ч. 1-2 ст.5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження; 3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарного стягнення визначений ст.14 Дисциплінарного статуту, якою встановлено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно з вимогами ч. 15 ст.14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення (ч. 3 ст.16 Дисциплінарного статуту).

Як убачається з ч.ч. 1-3 ст. 17 Дисциплінарного статуту, особа рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок.

Рішення про відсторонення особи рядового або начальницького складу від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.

Тривалість відсторонення від виконання службових обов`язків за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

З викладеного слідує, що одним із обов`язків поліцейського є дотримання службової дисципліни, яка полягає, у дотриманні поліцейським норм чинного законодавства, неухильному виконанні вимог Присяги поліцейського, статутів і наказів начальників.

Недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого на поліцейського може бути накладено дисциплінарне стягнення, у тому числі, звільнення зі служби в органах поліції, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Накладення дисциплінарного стягнення на особу здійснюється лише за результатами проведення службового розслідування щодо такої, в рамках якого з`ясовуються всі обставини відповідного дисциплінарного проступку.

Судом встановлено, що наказом № 1357 від 23.06.2018 року до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, на підставі якого відповідачем було видано наказ №354 о/с від 09.07.2018 року про звільнення позивача зі служби в поліції.

Зі змісту наказу №1357 від 23.06.2018 року вбачається, що підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок за результатами проведення службового розслідування.

Згідно з п. 1 резолютивної частини наказу № 1357 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції «за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, в частині дотримання законодавства, а саме: вимог п. 3 ст. 11 розділу ІІ Закону України «Про Національну поліцію», п. 5 розділу 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1377, п. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», що виразилося у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її, а також у не всебічному та не об`єктивному проведенні перевірки інформації викладеної у зверненні ОСОБА_4 та як наслідок призвело до невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції».

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 (далі - Інструкція №230).

Згідно п. 1.2 даної Інструкції, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

Пунктом 2.1 встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з вимогами п. 2.2 розділу ІІ Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення; скоєння особою РНС корупційного правопорушення або надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції; скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Як убачається з ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Відповідно до вимог абз. 4 п.п. 6.2.2 п. 6.2 розділу VI Інструкції №230, у разі відмови опитуваної особи надати пояснення виконавець службового розслідування зобов`язаний в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта.

Абз. 2 п.п. 6.3.6 п. 6.6 розділу VI Інструкції передбачено, що висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення затверджувати забороняється. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Згідно з вимогами п. 5.4 розділу V Інструкції, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що накладенню на особу рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України дисциплінарного стягнення передує чітко регламентований законодавством процес службового розслідування, метою якого є з`ясування обставин вчиненого особою дисциплінарного проступку, визначення ступеня його тяжкості та обрання міри покарання за його вчинення.

При цьому, передбачений Дисциплінарним статутом загальний місячний строк на проведення службового розслідування дає змогу всебічно та повно надати оцінку діянням особи, щодо якої проводиться розслідування, не порушуючи її право на надання пояснень.

Наявні в матеріалах справи копії матеріалів службового розслідування № 274 містять наступні документи:

- наказ начальника Головного управління НП у Київській області ОСОБА_12 №911 від 02.05.2018 року «Про призначення службового розслідування»;

- лист відповідача на адресу начальника Васильківського ВП ГУНП в Київській області від 2 травня 2018 р. № 1145/109/12;

- інформаційну довідку від 25 квітня 2018 р. № 26;

- протокол обшуку від 24 квітня 2018 р.;

- службову характеристику позивача, з якої вбачається, що за порушення службової дисципліни, а саме Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» наказом ГУ НП в Київській області від 30.03.2018 року №674 ОСОБА_1 оголошена догана.

- довідку відносно позивача про стаж роботи та про оголошену наказом ГУ НП в Київській області від 30.03.2018 року №674 догану;

- посвідчення водія позивача та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- висновок про результати перевірки наявності документів на право керування транспортними засобами у оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1;

- наказ №166 о/с від 15.04.2016 року, відповідно якого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим сектору кримінальної поліції;

- пояснення ОСОБА_1 (без дати), з яких вбачається, що згідно ст. 63 Конституції України він відмовився від будь-яких пояснень;

- висновок службового розслідування за фактом затримання окремих працівників Васильківського ВП ГУНП в Київській області, від 01.06.2018 року;

- наказ №1357 від 23.06.2018 року.

Також в матеріалах службового розслідування № 274 містяться копії документів стосовно поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 ОСОБА_2 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_3 ., зокрема: службові характеристики, довідки, висновок, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2018 р. про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 тощо.

Проте, перелічені документи безпосереднього не стосуються позивача, оскільки не підтверджують вчинення ним протиправних дій як особою, щодо якої проводилося розслідування.

Крім того, в ході службового розслідування було відібрано письмові пояснення від співробітників Васильківського ВП ГУ НП в Київській області, зокрема:

- начальника СРПП №3 Васильківського ВП ГУНП у Київській області ОСОБА_9 , з яких вбачається, що йому не було відомо чим займаються оперуповноважені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поза службою. Про їх затримання дізнався по телефону від начальника Васильківського ВП ОСОБА_6 . Останнім часом скарг на вказаних оперуповноважених не надходило;

- заступника начальника відділу поліції майора поліції Васильківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 та заступника начальника відділу поліції, начальника СКП підполковника поліції ОСОБА_11, згідно з якими про надзвичайну подію, що сталася, зокрема з позивачем, їм стало відомо по телефону. Крім того, у поясненнях зазначено, що скарг та заяв особисто йому стосовно позивача не надходило.

Поряд з цим, матеріали службового розслідування містять пояснення позивача (заповнений ним особисто бланк) про відмову давати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України.

Пунктом 6.3 Інструкції №230 передбачені права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, а саме:

- отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

- брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;

- висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять);

- відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України;

- за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України;

- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Позивач наголошує на тому, що він не був повідомлений про призначення і проведення службового розслідування, крім того, про це зазначав під час ознайомлення з наказом №1357 від 23.06.2018 року.

Відповідачем дані твердження ніяким чином не спростовано, що свідчить про те, що позивач не був повідомлений про початок службового розслідування.

У матеріалах службового розслідування міститься заповнений позивачем бланк пояснень, в якому не заповнено графу щодо особи, яка їх відібрала, відсутня дата відібрання таких пояснень.

Наведене свідчить, що пояснення позивача, наявні в матеріалах службового розслідування, не можуть вважатися такими, що були відібрані відповідно до вимог Інструкції №230.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що службове розслідування проведено без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що стали підставою його призначення та порушенням порядку проведення службового розслідування, що унеможливлює використання висновку для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність позивача.

Тобто, під час проведення службового розслідування відповідачем було порушено порядок його проведення.

Як зазначалося вище, особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Оскільки судом встановлено, що про початок та хід службового розслідування ОСОБА_1 повідомлено не було, звернутися до відповідача із рапортом щодо ознайомлення з висновком службового розслідування він також не мав можливості, а отже й ознайомлений з ним не був.

Дана обставина підтверджується матеріалами службового розслідування.

З матеріалів №274 вбачається, що співробітниками Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018110000000093 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 368 КК України.

24.04.2018 року о 20 год. 40 хв. по вул. Вокзальній 27-29 в смт. Глеваха Васильківського району Київської області, за отримання неправомірної вигоди у розмірі 20500 грн., працівниками Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області було затримано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2

У подальшому вказаних працівників було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

В матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про застосування відносно нього запобіжного заходу, усунення його від виконання службових обов`язків шляхом відсторонення від посади.

Крім того, однією з причин накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення було невсебічне та необ`єктивне проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_4 , що призвело до невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.

З висновку перевірки вбачається, що у ході перевірки стану службової діяльності ОСОБА_1 проведено вивчення висновків перевірки за матеріалами ЄО Васильківського ВП.

Так, за результатами проведення перевірки виявлено звернення громадянина ОСОБА_4 про те, що він виявив відсутність мобільного телефону за місцем свого проживання, ЖЄО Васильківського ВП №4942.

У ході телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив, що належний йому мобільний телефон він не втратив. А ним незаконно заволоділи невідомі особи з його автомобіля, чим завдали збитків на суму близько 8000 грн.

З приводу інформації, яку ОСОБА_4 виклав у своїй заяві щодо втрати телефону, останній повідомив, що заява була написана так, як йому вказали працівники поліції

Перевірку за вказаним звернення проводив оперуповноважений ОСОБА_3 .

Оскільки звернення ОСОБА_4 приймав ОСОБА_3 , а тому саме його дії в даному випадку підлягають перевірці, а застосування відповідачем дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 за невсебічне та необ`єктивне проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_4 є протиправним.

У відзиві на позов відповідач зазначає про те, що ОСОБА_1 всебічно та об`єктивно не проведено перевірку звернення ОСОБА_8 , що призвело до невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Відповідно до п. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Відповідачем до суду не надано ані підтверджень того, що заяву ОСОБА_4 / ОСОБА_8 приймав саме ОСОБА_1 , ані підтверджень того, що ОСОБА_1 говорив заявникам, що писати у заяві про вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, з вищевказаної норми слідує, що до ЄРДР вносяться всі відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, однак відповідачем не надано підтверджень того, що заява заявників, яка, як стверджує відповідач, проте нічим не підтвердив, була прийнята ОСОБА_1 , не містить ознак кримінального правопорушення, а слідчий/прокурор, який мав внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР не зробив цього у зв`язку з неправильним формулюванням заяви.

Таким чином, відповідачем не доведено, що в нього були підстави для проведення службового розслідування та вирішення питання щодо застосування або не застосування до відповідача дисциплінарного стягнення.

Крім того, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не лише звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Враховуючи відсутність судового рішення, яким позивача було б визнано винним у вчиненні кримінального злочину, суд оцінює оскаржувані накази виключно у розрізі питань доведеності вчинення позивачем дисциплінарного проступку, дотримання відповідачем процедури службового розслідування та порядку подальшого звільнення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, посадова особа органу державної влади зобов`язана діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у даному конкретному випадку підставою для скасування наказів № 1357 та № 354 о/с в частині є порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, а саме, неповідомлення позивача про призначення службового розслідування; порушення порядку його проведення та не ознайомлення позивача з висновком службового розслідування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідача в частині, що стосуються прав та інтересів позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 р. № 21-395а13 зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до вимог п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як убачається з п. 6 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки відповідача від 27.09.2018 р. № 688 нарахована заробітна плата у травні 2018 р. - 4707 грн. 43 коп., у червні 2018 р. складала 4531 грн. 00 коп.

Відповідно до довідки про здійснення кінцевих розрахунків при звільненні від 27.09.2018 р. № 689, за 12 календарних днів липня 2018 р. позивачу було нараховано 1996 грн. 57 коп., а виплачено - 1896 грн. 65 коп.

З урахуванням викладеного, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складав 230 грн. 96 коп. (9238 грн. 43 коп. (розмір заробітної плати за 2 останні місяці, що передували звільненню): 40 (кількість робочих днів)).

Враховуючи, що відповідачем було виплачено позивачу заробітну плату за 12 календарних днів липня 2018 р., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинно бути здійснено за період з 13 липня 2018 року по 11 березня 2019 року.

Згідно з листами Мінсоцполітики України у липні 2018 р. (з 13 по 31 липня) було 13 робочих днів, у серпні 2018 р. - 22 дні, у вересні 2018 р. - 20 днів, у жовтні 2018 р. - 22 дні, у листопаді 2018 р. - 22 дні, у грудні 2018 р. - 21 день, у січні 2019 року - 21 день, у лютому 2019 року - 20 днів, у період з 01 по 11 березня 2019 року - 6 робочих днів.

Таким чином стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає за 167 робочих днів та складає 38570 грн. 32 коп. (167 (кількість робочих днів) * 230 грн. 95 коп. (середньоденний заробіток)).

Згідно з вимогами ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про:

- присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

- поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо можливості допущення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо позовних вимог позивача про поновлення на службі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУ НП у Київській області з 09.07.2018 року, суд вважає за необхідне задовольнити частково, оскільки з наказу №354 о/с від 09.07.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено 12.07.2018 року.

Також відповідачем до суду було подане клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, у задоволенні якого суд вважає за необхідне відмовити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Крім того, відповідно до ч. 5, 6 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ: 40108616, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) про визнання протиправними та скасування частини наказу та наказу та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області за №1357 від 23.06.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області», в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме в частині накладення на ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУ НП у Київській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ за №354 о/с від 09.07.2018 року «По особовому складу» у частині звільнення ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУ НП у Київській області зі служби в Національній поліції.

4. Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУ НП у Київській області з 13.07.2018 року.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 заробітну платну (середній заробіток) за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 13.07.2018 року по 11.03.2019 року у сумі 38570 грн. 32 коп. (тридцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят гривень тридцять дві копійки).

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

7. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

8. В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко