Рішення № 82443976, 18.06.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/176/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області у призначенні їй пенсії згідно Закону України "Про державну службу" з урахуванням складових заробітної плати для призначення пенсії як особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області з 29.01.2018 року призначити та виплачувати їй пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723 від 16.12.1993 року згідно поданих нею довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.01.2018 року №3008/3 та від 29.01.2018 року №3009/03, з урахуванням сум; всі судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 09.10.2017 року перебуває на обліку в Кельменецькому управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як одержувач пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як мати дитини-інваліда.

29.01.2018 року звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії згідно Закону України «Про державну службу», враховуючи складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Однак, відповідач листом № 103/П-11 від 30.01.2018 року відмовив їй в призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи свою відмову тим, що позивач не досягла передбаченого законом пенсійного віку. Вважає відмову відповідача протиправною і необґрунтованою.

13.03.2018 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на позов, що вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки немає правових підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», так як ОСОБА_1 не досягла необхідного пенсійного віку.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року суду допустив заміну відповідача - Кельменецьке управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.10.2017 року позивач звернулась із заявою на адресу Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про призначення їй пенсії за віком. (а. с. 48).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області - протокол № 680 від 07.11.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена пенсія, як мати дитини-інваліда, стаж загальний 33р. 11 м. 11 днів, з 09.10.2017 року, довічно. (а. с. 25, 47).

29.01.2018 року позивач звернулась із заявою в довільній формі до Кельменецького управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області про призначення їй пенсії згідно Закону України «Про державну службу», враховуючи складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи, віднесених док категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. (а. с. 17, 53).

До заяви позивач додала, ксерокопію паспорта, трудової книжки, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.01.2018 року №3008/03 та від 29.01.2018 року № 3009/03. (а. с. 18-19).

30.01.2018 року відповідач листом № 103/П-11 відмовив у призначенні пенсії державного службовця ОСОБА_1 , мотивуючи свою відмову тим, що позивач не досягла передбаченого законом пенсійного віку. (а. с. 20).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно статті 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 Стаття 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.

Таким чином закон пов`язує право на призначення дострокової пенсії за віком жінкам, які є матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років жінки.

Як встановлено судом, позивачка народила та виховала до шестирічного віку дитину-інваліда з дитинства ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою Кельменецької селищної ради від 11.10.2017 року № 3166, заключення ЛКК №371 від 24.03.2015 року комунальної установи «Кельменецька ЦРЛ». (а. с. 21,50).

Крім того, із змісту заключення ЛКК № 371 від 24.03.2015 року, видно що комісія після вивчення медичної документації визнала, що інвалідність наступила у дитини ОСОБА_2 до 6-ти річного віку. (а. с. 22,50).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена пенсія за віком за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV з 09.10.2017 року, як мати дитини-інваліда. (а. с. 25, 47).

Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було призначена пенсія за віком за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV з 09.10.2017 року, як мати дитини-інваліда. (а. с. 25, 47), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, однак за призначенням пенсії відповідно до Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII позивач із заявою в довільній формі, звернулася вперше.

Тобто, в даній справі має місце призначення пенсії за іншим Законом, зокрема за Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), а також пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Судом установлено, що трудовий стаж позивача на державній службі становить 21 рік 09 місяців, позивач – ОСОБА_1 , є особою, яка народила та виховала до шестирічного віку дитину-інваліда з дитинства. (а. с. 13-16).

Відповідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Судом встановлено, що станом на подання позивачем заяви в довільній формі про призначення пенсії відповідно до Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а саме 29.01.2018 року, ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилось 51 рік, що у відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV не дає їй право на призначення пенсії відповідно до Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Крім того, судом установлено, підтверджено матеріалами справи, що трудовий стаж позивача - ОСОБА_1 , загальний становить 33роки 11 місяців 11 днів, якій призначено пенсію за віком, як мати дитини-інваліда, довічно. (а. с. 47).

Враховуючи, що на час звернення позивача до відповідача про призначення пенсії по віку, як державного службовця стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби складав більше 20 років, тому за позивачем зберігається право на призначення пенсії відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно з п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22 - 1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, заява про призначення пенсії непрацюючим пенсіонерам, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, а також у місті та районі за місцем проживання (реєстрації).

Форма заяви про призначення пенсії наведена в Додатку 2 Порядку № 22-1.

Отже, для призначення пенсії, в тому числі і за віком державного службовця, особа звертається до органу, що призначає пенсію, із заявою встановленого зразка та додатками до неї. За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, орган, що призначає пенсію, приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Однак, заява встановленого зразка з усіма необхідними документами для призначення пенсії, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не подавалась.

Таким чином, позивачем порушений порядок звернення за призначенням пенсії, що вказує на те, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень.

За таких обставин, позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, 58022, м. Чернівці, вулиця Оренбурзька, 7-А, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя Дембіцький П.Д.