Рішення № 82443835, 11.06.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/919/19

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.

за участю:секретаря судового засідання Вересняк А.А. представника позивача Остафійчук О.О. представника відповідача Калужської Н.О. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Пакт" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Пакт" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2018 №0012791411, №0012801411.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що фіскальний орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0012801411, який збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 535606,25 грн, та податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0012791411, яким збільшив суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 578453,75 грн. Вказав, що на момент здійснення перевірки ПП "Пакт" не було відомо про порушення процедури банкрутства ТОВ "Требл Компані". Відповідно до договору поставки від 30.09.2015 №3009/1 у ПП "Пакт" рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ "Требл Компані" в сумі 2570908,13 грн. Позивач відобразив вказану заборгованість перед ТОВ "Глорія Лайн", яке набуло права вимоги відповідно до договору про відступлення права вимоги від 11.07.2016 №1107/1. Таке коригування заборгованості здійснено до моменту припинення ТОВ "Требл Компані" як юридичної особи. Договір про відступлення права вимоги від 11.07.2016 №1107/1 є чинним. Вважає, що ПП "Пакт" не повинно нести відповідальність за порушення введення податкового обліку його контрагентів. Тому висновки фіскального органу щодо нереальності кредиторської заборгованості в розмірі 2570908,13 грн є необґрунтованими, відображення такої кредиторської заборгованості є правомірним. У зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що станом на 01.07.2016 у позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ "Требл Компані" в розмірі 2570908,13 грн. Ухвалою від 05.05.2016 господарський суд Запорізької області встановив відсутність у ТОВ "Требл Компані" дебіторської заборгованості. Тому на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 11.07.2016 №1107/1 у сторін були відсутні зобов`язання. Вважає, що директор ТОВ "Глорія Лайн" вказаний договір про відступлення права вимоги підписав формально, оскільки ТОВ "Глорія Лайн" станом на 31.12.2016 не задекларувало наявність дебіторської заборгованості, що не підтверджує факт відступлення права вимог за договором від 11.07.2016 №1107/1. Таким чином, кредиторська заборгованість в сумі 2570908,13 грн, яка станом на 01.07.2016 рахувалась перед ТОВ "Требл Компані", для цілей бухгалтерського обліку є зобов`янням, яке не підлягає погашенню та визнається доходом ПП "Пакт". Тому спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Ухвалою від 02.04.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ПП "Пакт".

Ухвалою від 26.04.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 02.10.2018 №3034, 3033, 3032, 3112, 3181 та наказу від 19.09.2018 №2693 Головне управління ДФС в Хмельницькій області здійснило документальну планову виїзу перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складений акт від 26.11.2018 №1652/22-01-14-11/21332137, яким зафіксовані порушення, зокрема:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижений податок на прибуток в сумі 462763,00 грн;

- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в сумі 428485,00 грн.

На підставі акту перевірки фіскальний орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0012801411, який збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 535606,25 грн, та податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0012791411, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 578453,75 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги позивача ДФС України рішенням від 27.02.2018 №9678/6/99-99-11-04-01-25 у задоволенні скарги позивача відмовила та залишила вказані податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до суду.

Досліджуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами / послугами, необоротними активами придбаними / виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

Разом з тим, підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога, зокрема, це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, незалежно від того, відносилася вказана сума заборгованості до складу валових витрат платника податків чи ні.

Фактичною підставою для нарахування ПП "Пакт" грошових зобов`язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств слугували викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про те, що кредиторська заборгованість в сумі 2570908,13 грн, яка станом на 01.07.2016 рахувалась перед ТОВ "Требл Компані", для цілей бухгалтерського обліку є зобов`язанням, яке не підлягає погашенню та визнається доходом підприємства.

Суд встановив, що відповідно до договору поставки від 30.09.2015 №3009/1 ТОВ "Требл Компані" зобов`язалось поставляти ПП "Пакт", а ПП "Пакт" зобов`язалось приймати та оплачувати продукцію (заготовку мідну для волочіння).

Ухвалою від 05.05.2016 у справі №908/1073/16 господарський суд Запорізької області порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Требл Компані". У цій ухвалі суд встановив відсутність у ТОВ "Требл Компані" дебіторської заборгованості.

Постановою від 17.05.2016 у справі №908/1073/16 господарський суд Запорізької області визнав ТОВ "Требл Компані" банкрутом.

Станом на 01.07.2016 у ПП "Пакт" рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ "Требл Компані" внаслідок невиконання умов вказаного договору поставки, що підтверджується звітом про фінансові результати ПП "Пакт".

ТОВ "Требл Компані" і ТОВ "Глорія Лайн" уклали договір про відступлення права вимоги від 11.07.2016 №1107/1. Відповідно до умов цього договору ТОВ "Трел Компані" відступило, а ТОВ "Глорія Лайн" набуло право вимоги виконання зобов`язань відповідно до договору від 30.09.2015 №3009/1.

Ухвалою від 12.07.2016 у справі №908/1073/16 господарський суд Запорізької області ліквідував ТОВ "Требл Компані".

В процесі судового розгляду позивач надав суду договір про відступлення права вимоги від 03.06.2019 №03/16, укладений між ТОВ "Глорія Лайн" і ТОВ "Укрвторсплав". Відповідно до умов цього договору ТОВ "Глорія Лайн" передало, а ТОВ "Укрвторсплав" прийняло право вимоги за договором від 30.09.2015 №3009/1.

03.06.2019 ПП "Пакт" сплатило ТОВ "Укрвторсплав" заборгованість по договору поставки від 30.09.2015 №3009/1 в розмірі 2570908,13 грн, що підтверджується карткою рахунку 361.

Таким чином, сума кредиторської заборгованості перед ТОВ "Укрвторсплав" в розмірі 2570908,13 грн погашена до закінчення строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про її стягнення. Тому вказана заборгованість не є безнадійною, та не підлягає включенню до складу доходів позивача, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Отже, фіскальний орган безпідставно збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 535606,25 грн та з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 578453,75 грн.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності у ліквідаційному балансі ТОВ "Требл Компані" та ТОВ "Глорія Лайн" дебіторської заборгованості, з огляду на таке.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов`язання, це тягне відповідальність та негативні наслідки для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на дії, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічний висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", відповідно до пункту 23 якого у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Фіскальний орган перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Глорія Лайн" та ТОВ "Укрвторсплав" не здійснював.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Доводи відповідача щодо нечинності договору про відступлення права вимоги від 11.07.2016 №1107/1 суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаний договір є чинним, в судовому порядку недійсним не визнаний. Крім того, правомірність зазначеного договору не є предметом розгляду цієї справи.

Частиною 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 110 рішення у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Європейський суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. Тому позов необхідно задовольнити.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 17.12.2018 №0012801411, №0012791411.

Стягнути на користь приватного підприємства "Пакт" судовий збір в розмірі 16710,91 грн за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 червня 2019 року

Позивач:Приватне підприємство "Пакт" (пр-т Грушевського, 43, Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300 , код ЄДРПОУ - 21332137) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя Г.В. Лабань