Рішення № 82443608, 10.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 червня 2019 р. справа № 520/3500/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів – Саєнко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Момот Світлани Володимирівни (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - приватний нотаріус Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Момот Світлана Володимирівна звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2019 року №Ф-00000411306 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 76986,06 грн. та рішення №00004661306 від 28.03.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 7698,61 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 лютого 2019 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. було складено відповідний Акт №412/20-40-13-06-07/2894910401, яким встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме: пункту 1 та 4 частини 2 статті 6. абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-У1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 76986,06 грн. в 2015 році. На підставі висновків даного акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області були прийняті та винесені: вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2019 року №Ф-00000411306 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 76986,06 грн. та рішення №00004661306 від 28.03.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 7698,61 грн. Позивач не погоджується з діями службових осіб податкового органу щодо проведення перевірки, з висновками вищевказаного акту перевірки та прийнятими на підставі нього вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій, вважає їх протиправними, такими, що підлягають скасуванню оскільки позивач будь-яких порушень з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015 р. не вчиняла, а викладені в акті суб`єктивні судження службових осіб податкового органу є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами діяльності самозайнятої особи.

ГУ ДФС у Харківській області надано відзив на позов, в якому вказано, що згідно інформаційної бази даних „ІС Податковий блок”, в період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. СО ОСОБА_2 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, що застосовується особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність. СО ОСОБА_2 до контролюючого органу надано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік №1609006196 від 15.04.2016 року та декларацію про майновий стан і доходи із відповідним додатком (Ф4) за 2015 рік №9276815143 від 20.05.2016 року, додаток Ф4 - №9276815144 від 20.05.2016 року. Перевіркою правильності нарахування суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску встановлено заниження за 2015 рік в розмірі 221862,00 грн. Отже, з огляду на встановлені перевіркою порушення, Головне управління ДФС у Харківській області під час винесення оскаржуваних рішень діяло на підставі та в межах повноважень, визначених Законом, у зв`язку з чим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив в якій зазначив, що жоден нормативний документ не вимагає від самозайнятої особи приватного нотаріуса проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік. Єдина вимога — це відповідність річній податковій декларації.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких вказав, що за змістом пункту 5 частини третьої розділу ІІІ Інструкції про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток). Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. У разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що позивач дійшов помилкового висновку, що жоден нормативний документ не вимагає від самозайнятої особи приватного нотаріуса проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник ГУ ДФС у Харківській області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що самозайнята особа ОСОБА_2 зареєстрована Міністерством юстиції України 25.12.2009 року за №442. За даними інформаційних даних ДФС України дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - приватний нотаріус - 12.01.2010 року. Перебуває на обліку в Красноградській ДПІ ГУ ДФС у Харківській області з 12.01.2010 року. В період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року СО ОСОБА_2 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, що застосовується особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Контролюючим органом було встановлено розбіжності між сумою чистого оподатковуваного доходу, задекларованого СО ОСОБА_2 у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, та сумою доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, задекларованого СО ОСОБА_2 у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік.

Самозайнятій особі було складено та надіслано запит від 17.08.2017 року №2094/ФОП/20-40-13-03 з питань правильності визначення бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно. Даний запит було отримано особисто СО ОСОБА_2 22.08.2017 року.

Листом № 645/01-16 від 23.08.2017 року позивач надав відповідь на вказаний запит.

У подальшому, на підставі п.п. 20.1.1, 20.1.4, 20.1.6, п. 20.1 ст.20, п.п. 78.1.1, п. 78.1. ст.78. ст.79 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит Головного управління ДФС у Харківській області від 17.08.2017 № 2094/ФОП/20-40-13-03 Наказом ГУ ДФС у Харківській області № 8397 від 14.11.2018 року доручено провести документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_2 ) з 30 січня 2019 року тривалістю 5 робочих днів.

Позивач скористалась правом оскарження вказаного наказу та звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області №8397 від 14 листопада 2018 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 . За наслідками розгляду вказаного позову, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року по справі №520/713/19 у задоволенні адміністративного позову Приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Момот Світлани Володимирівни до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу відмовлено. Вказане рішення не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили.

На підставі п.п.20.1.1, пп.20.1.4, пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78. ст.79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010р. № 2755-УІ, статті 13 Закону України від 8 липня 2010р. №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДФС у Харківській області №8397 від 14.11.2018 року фахівцем контролюючого органу з 30.01.2019 року по 05.02.2019 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_2 (далі - СО ОСОБА_2 ), р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , податкова адреса, згідно ідентифікаційних даних ДФС (АІС „Податковий блок”): АДРЕСА_3 область. Красноградський район. с.Пішанка, вул.Лесі Українки. буд.19, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За наслідками перевірки складено акт "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року" від 12.02.2019 року №412/20-40-13-06-07/2894910401, яким встановлено порушення позивачем пунктів 1 та 4 частини другої статті 6, абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 76986,06 грн. в 2015 році.

Підставою для таких висновків слугувало те, що згідно даних Державного реєстру фізичних осіб та відповідно до наданих податковими агентами податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) встановлено, що СО ОСОБА_2 на протязі 2015 року отримувала доходи в 1 кварталі 2015 року (січень, лютий, березень) в сумі 6310,00 грн.; в 2 квартал 2015 року (квітень, травень, червень) в сумі 23300,00 грн.; в 3 кварталі 2015 року (липень, серпень, вересень) в сумі 36700,00 грн.; в 4 кварталі 2015 року (жовтень, листопад, грудень) в сумі 20020,00 грн., що свідчить про отримання доходів СО ОСОБА_2 у відповідних місяцях 2015 року та не відповідає показникам, зазначеним позивачем у Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (№9276815143 від 20.05.2016 року), додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (№9276815144 від 20.05.2016 року); звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік (№1609006196 від 15.04.2016 року).

На підставі висновків акту перевірки від 12.02.2019 року №412/20-40-13-06-07/2894910401 контролюючим органом були винесені оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2019 року №Ф-00000411306 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 76986,06 грн. та рішення №00004661306 від 28.03.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 7698,61 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).

За положеннями пункту п`ятого частини першої статті 4 цього Закону позивач є платником єдиного внеску, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме займається нотаріальною діяльністю.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах четвертому і п`ятому частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Відтак, вказаною нормою встановлюються особливості сплати єдиного внеску для різних платників, перелік яких визначений у статті 4 Закону № 2464.

З огляду на системний аналіз наведених норм, суд приходить до висновку, що приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Звітним періодом для приватних нотаріусів визначено календарний рік.

Відповідно до пункту 177.2 ст.177 ПК об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За визначенням пунктів 4 та 5 частини 1 ст. 1 Закону № 2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Вказані норми також кореспондуються із нормами підпункту 2 пункту 5 розділу IV Інструкції.

Так, згідно з цим підпунктом встановлено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції: платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток). Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується відповідна ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Судом встановлено, що відповідно до поданого позивачем Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015рік сума доходу, заявлена в податковій декларації, складає - 440041,00 грн. (січень - серпень 2015 року - по 1218,00 грн., вересень - листопад 2015 року - по 1440,00 грн., грудень 2015 року - 425 977,00 грн.).

Водночас, відповідно до додатку Ф-4 податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік середньомісячний дохід ОСОБА_2 склав 36670,08 грн.

Згідно з даними Звіту позивача за 2015 рік сума доходу, на яку нараховується єдиний соціальний внесок з урахуванням максимальної та мінімальної величини, за 2015рік складає 37490,00 грн.: І квартал 2015 року - 3654,00 грн.; II квартал 2015 року - 3654,00 грн.; III квартал 2015 року - 3876,00 грн.; IV квартал 2015 року - 26306,00 грн.

Однак, з огляду на надані представником відповідача докази, а саме податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за формою 1-ДФ ОСОБА_2 було отримано дохід від юридичних осіб - ТОВ «Ревнас», Профспілкова організація Красноградського відділення технологічного транспорту і спецтехніки, ППО Хрестищенського ВБР», ТОВ «Агрофірма «Пісчанська», ПАОП «Зоря», ППФ «Юкон Агро», ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС» у загальному розмірі 86330,00 грн., у тому числі в 1 кварталі 2015 року в сумі 6310,00 грн.; в 2 квартал 2015 року в сумі 23300,00 грн.; в 3 кварталі 2015 року в сумі 36700,00 грн.; в 4 кварталі 2015 року в сумі 20020,00 грн.

З наведеного вбачається, що сума доходу, на яку нараховується єдиний соціальний внесок з урахуванням максимальної та мінімальної величини, зазначена позивачем у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, та за доведеними під час розгляду справи показниками, має розбіжність, що підтверджує висновки перевіряючого про наявність встановлених актом перевірки від 12.02.2019 року №412/20-40-13-06-07/2894910401 порушень з боку позивача. Вказані висновки позивачем в судовому засіданні спростовані не були.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, позивачем не було надано ані під час перевірки, ані до суду доказів, що свідчить про відсутність доходу протягом січня - листопада 2015 року. При цьому суд вважає, що позивачем у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік зазначено мінімальній суми доходу за період з січня по листопад 2015 року з метою уникнення обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску у повному обсязі, передбаченому чинним законодавством.

Згідно з положеннями ч.1 ст.13 Закону №2464-VI, органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 25 Закону №2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Також, Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція №449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, відповідно до п. 1-4 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відповідно, відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Враховуючи, що позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати у повному обсязі єдиного соціального внеску, суд приходить до висновку, що фіскальним органом правомірно на підставі вимог Закону №2464-VI обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за 2015 рік, та як наслідок позовна вимога про скасування оскаржуваних рішень не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2019 року №Ф-00000411306 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 76986,06 грн. та рішення №00004661306 від 28.03.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 7698,61 грн.. відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства. У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судовий збір не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Момот Світлани Володимирівни (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18.06.2019 року.

Суддя Біленський О.О.