Рішення № 82440551, 23.05.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2476/18

Провадження № 2/161/694/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань – Царюк Н.М.,

позивача -- ОСОБА_1 ,

представника позивача – Волощука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Перший відділ Державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про припинення права власності на частку в спільному майні шляхом часткового припинення зустрічних зобов`язань, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про припинення права власності на частку в спільному майні шляхом часткового припинення зустрічних зобов`язань.

Вимоги позову мотивує тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, рішенням суду шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу між колишнім подружжям було проведено поділ рухомого та нерухомого майна. Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду від 05.07.2017 було проведено розподіл нерухомо майна – нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 виділено 5/8 частин спірного майна, ОСОБА_2 – 3/8. Відступ від засад рівності часток був зумовлений неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по сплаті аліментів на утримання дітей, здійсненням ОСОБА_1 в даному нежитловому приміщенні підприємницької діяльності, прибутки від проведення якої є її основним джерелом доходів, ігнорування ОСОБА_2 обов`язку по утриманню спільного майна.

Фактично спірне нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 з моменту його придбання використовується ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, доходи від якої є єдиним джерелом існування та утримання дітей. Спільно користуватися майном відповідно до визначених часток сторони не можуть в силу неприязних особистісних відносин. Поділ майна в натурі є технічно неможливим, не відповідатиме санітарно - екологічним нормам та нормам ОСОБА_3 .

Вважає, що припинення права власності відповідача на частку не завдасть йому істотної шкоди. Окрім того, відповідач не приймає участі в утриманні майна, його належного збереження, не несе витрат по оплаті комунальних та інших послуг.

Разом з тим, у відповідача існує ряд невиконаних боргових зобов`язань перед позивачем, загальна сума заборгованості за якими становить 864 336 грн.

Відповідно до експертного висновку, вартість спірного нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності визначена 1 462 590 грн. Частка відповідача в гривневому еквіваленті складає 548 471,25 грн.

Відтак, сума заборгованості за невиконаними зобов`язаннями ОСОБА_2 значно перевищує вартість належної йому частини приміщеннями.

ОСОБА_1 вважає доцільним припинити право власності ОСОБА_2 на частку у спірному нежитловому приміщенні, визнавши право власності за позивачем, а вартість частки відповідача компенсувати останньому шляхом зустрічного зарахування боргових зобов`язань за виконавчими провадженнями.

А тому, просила припинити право власності ОСОБА_2 на 3/8 частки в нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ; визнати право власності на 3/8 частки нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 без компенсації відповідачу її вартості; визнати частково виконаними боргові зобов`язання відповідача ОСОБА_2 , як боржника у виконавчих провадженнях, за якими ОСОБА_1 є стягувачем, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 20.02.2018 було ухвалено розгляд вказаної справи проводити за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У встановлений строк, відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

13.06.2018 за клопотанням сторони відповідача, у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: яка ринкова вартість нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ? Чи можливий розподіл в натурі нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у встановлених частках: 5/8 – ОСОБА_1 , 3/8 – ОСОБА_2 ?

28.02.2019 у зв`язку із відсутністю укладеного договору на проведення експертизи, не внесенням ОСОБА_2 оплати за проведення експертизи, ухвала суду від 13.06.2018 повернута без виконання.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову підтримали з підстав викладених в ньому. Суду пояснили, що відповідач спірним приміщенням не користується, витрат по його утриманню не несе. Технічної можливості виділити частки в натурі та провести відповідну реконструкцію немає, дана обставина стверджується представленими суду висновками експерта. Згідно експертних досліджень, приміщення по АДРЕСА_1 розподілу згідно встановлених часток з метою обладнання окремих ізольованих приміщень не можливий. Також експертами визначено ринкову вартість спірного майна. При визначенні вартості частки відповідача, не заперечували щодо застосування оцінки експерта із більшою вартістю майна, аби не погіршити матеріальне становище відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статей 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області (а.с. 14-18), виділено ОСОБА_1 із спільного майна подружжя 5/8 частин нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , відступивши від засад рівності часток на майно бувшого подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з припиненням права спільної сумісної власності на це майно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.12.2017 (а.с. 19), визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частин нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , як частку в спільному майні подружжя.

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не набрала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З викладених в позовній заяві обставин та наданих стороною позивача пояснень вбачається, що спірне нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 перебуває у фактичному користуванні позивача ОСОБА_1 , яка будучи суб`єктом підприємницької діяльності використовує приміщення як магазин. За власний кошт позивач несе усі витрати по утриманню нерухомого майна, оплачує усі послуги пов`язані із ремонтом, схоронністю приміщення, оплачує комунальні послуги.

Спільне користування чи володіння спірним нерухомим майном між власниками є неможливим.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно з висновком експертного дослідження № 489/5 від 06.11.2017 (а.с. 30-46) ринкова вартість нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , що використовується в якості магазину «Еліт ОСОБА_5 » становить 1 462 590 грн.; частка ОСОБА_1 в розмірі 5/8 частин - 914 118,75 грн.; частка ОСОБА_2 в розмірі 3/8 частин – 548 471,25 грн.

Одночасно, даним висновком встановлено, що розподіл нежитлового приміщення, що використовується в якості магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 Луцьку як магазину у співвідношенні 5/8 частин до 3/8 частин з метою обладнання окремих ізольованих магазинів не можливий.

Згідно зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У відповідності до ст.187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові не підлягають відокремленню.

Виділити із нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 3/8 частин з виділенням окремого ізольованого приміщення з входом, яке може використовуватися самостійно, або яке можна переобладнати в окреме приміщення немає технічної можливості. Спільне користування майном суперечить інтересам власників майна, як колишнього подружжя між якими склалися неприязні міжособистісні відносини.

Неможливість спільного володіння та користування слід розуміти не тільки як об`єктивну, а і як обумовлену стосунками між співвласниками, що фактично склалися.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що є достатні підстави припинити право власності ОСОБА_2 на його частку у спільному майні.

При визначенні розміру компенсації вартості частки ОСОБА_2 суд бере до уваги ринкову вартість майна визначену відповідно до поданого стороною позивача висновку експерта від 06.11.2017.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд взяти до уваги визначену експертом в 2017 році ринкову вартість майна, яка становить 1 462 590 грн., де частка ОСОБА_2 в розмірі 3/8 частин – 548 471,25 грн.

Поданий позивачем звіт про оцінку нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 Луцьку станом на 03.04.2019, де ринкова вартість майна визначена в розмірі 1 150 028 грн. (частка ОСОБА_2 в розмірі 3/8 частин – 431 260,50 грн.) за клопотанням позивача, суд до уваги не приймає, оскільки визначений в гривневому еквіваленті розмір частки менший в порівнянні з попереднім експертним висновком та може погіршити матеріальне становище відповідача.

Відтак, вартість частки відповідача ОСОБА_2 в спільному нежитловому приміщенні становить 548 471,25 грн.

Обов`язковою умовою для припинення права власності є, згідно з ч. 2 ст.365 ЦК України, внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду.

Кошти на депозитний рахунок позивач ОСОБА_1 не внесла, аргументуючи тим, що у відповідача перед нею є невиконані боргові зобов`язання, а визнання права власності на належну відповідачу частку у майні може бути зарахована в якості невиконаного грошового зобов`язання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 листопада 2007 року у справі «Україна-Тюмень» проти України» зазначив, що позбавлення власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання та що відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою відповідно до пункту 1 статті 1 Першого протоколу лише за виключних обставин (п.57).

Також Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року).

В ході розгляду справи безспірно встановлено наявність судових рішень про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 На виконання ухвалених рішень, судом було видано виконавчі листи, які перебувають на виконанні у Першому ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області.

З відповіді Першого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 15.01.2019 судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебувають виконавчі провадження в яких боржником є ОСОБА_2 , стягувачем – ОСОБА_1 :

-№ НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29 750 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день ухвалення рішення становить 787 496,81 грн. та 7 250 грн. судових витрат. Загальна сума боргу у провадженні становить – 794 746,81 грн.

-№55437384 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 17.10.2017. Заборгованість у даному провадженні станом на 15.01.2019 становить – 33 679,65 грн. Попередня заборгованість по аліментах – 54 950,50 грн. Загальна сума заборгованості по аліментах складає 88 630,15 грн.

-№54798503 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 6640 грн.

-№51171019 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 3 000 грн.

Загальна сума заборгованості по всіх відкритих виконавчих провадженнях на користь ОСОБА_1 складає 893 016,96 грн.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивачка вказувала на те, що припинення права власності на частку відповідача у спірному нежитловому приміщенні не тільки не завдасть йому шкоди, а також буде мати своїм наслідком виконання рішення суду про стягнення з нього на її користь невиконаних боргових зобов`язань.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що попереднє невнесення позивачем вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду, з урахуванням фактичних обставин даної справи, зокрема наявності непогашених боргових зобов`язань відповідача перед позивачкою, не буде суперечити вимогам ч. 2 ст. 365 ЦК України, не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, тобто не відбудеться порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України.

Захист прав позивача в обраний нею спосіб не суперечить положенням ст. 16 ЦК України, а матиме на меті дотримання розумного балансу між правами та обов`язками сторін у справі.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Позивач заявила вимогу про зарахування зустрічних позовних вимог, в основу зарахування покладає, в тому числі і заборгованість по аліментах тоді як у відповідності з п.2 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог про стягнення аліментів.

Тому, суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність зарахування вимог, в рахунок компенсації вартості частки ОСОБА_2 , за борговим зобов`язанням ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 54802651 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29 750 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день ухвалення рішення становить 787 496,81 грн. та 7 250 грн. судових витрат, а саме: на суму – 548 471, 25 грн.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід припинити право власності ОСОБА_2 на 3/8 частин нежитлового приміщення, загальною площею 136,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частин нежитлового приміщення, загальною площею 136,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; в рахунок компенсації вартості частки ОСОБА_2 визнати частково припиненим боргове зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 на суму – 548471,25 грн. у виконавчому провадженні № 54802651 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29 750 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день ухвалення рішення становить 787 496,81 грн. та 7 250 грн. судових витрат.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених нею судових витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Що стосується вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, то дана вимога до задоволення не підлягає виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 лютого 2018 року позивач уклала договір про надання правової допомоги, захист та представництво з адвокатом Волощуком О.Ф., відповідно до умов якого адвокат взяв на себе обов`язки надання правової допомоги клієнту по представництву та захисту прав і законних інтересі. Згідно умов договору гонорар адвоката складає 5000 грн. (а.с.77).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір яких визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (складання позовної заяви, надання консультацій). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.

Однак, стороною позивача не надано суду належних доказів, які підтверджують здійснення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Оскільки такі витрати не підтверджені належними доказами, тому залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 183, 187, 355, 356, 358, 360, 364, 365, 601 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на 3/8 частини нежитлового приміщення, загальною площею 136,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 3/8 частини нежитлового приміщення, загальною площею 136,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати частково припиненим боргове зобов`язання ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) перед ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у виконавчому провадженні № 54802651 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29 750 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день ухвалення рішення становить 787 496,81 грн. та 7 250 грн. судових витрат, а саме: на суму – 548 471 (п`ятсот сорок вісім тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 6 894 (шість тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні 31 копійку судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10.06.2019.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій