Рішення № 8243912, 13.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/44913.01.10 За позовом Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»

до Приватного підприємства «Русь-95»

про стягнення 9272,78 грн. 78 коп.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача Ганненко Г.М. по довіреності б/н від 16.04.2009р.

Від відповідача          не з’явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»про стягнення з Приватного підприємства «Русь-95»9272,78 грн., з яких: 3953,56 грн. заборгованості за надану теплову енергію, 1365,66 грн. заборгованості за технічне обслуговування, 3953,56 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2009р. порушено провадження у справі № 36/449, розгляд справи призначено на 02.12.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2009р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.12.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.01.2010р.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.2010р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 13.11.2009р., 02.12.2009р. та 16.12.2009р. не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, наданому представником позивача, та 21.12.2009р. отримано представником відповідача, що підтверджується його підписом на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення № 8880020.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд»(далі позивач, виконавець) та Приватного підприємства «Русь-95»(далі відповідач, власник) 01.01.2008р. було укладено договір № 0348-к на оплату за комунальні послуги для співвласників нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади Деснянського району.

Відповідно до умов договору власник оплачує надані комунальні послуги з опалення, водопостачання та водовідведення, електропостачання, вивезення твердих відходів та прибирання території по вул. Курчатова, 19-а до 20 числа на рахунки виконавця.

Строк дії даного договору сторони визначили з 01.01.2008р. і до 31.12.2008р. (п. 7.2 договору).

В 2009 році відповідач продовжував споживати теплову енергію та отримувати послуги по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного користування, але позивачу як балансоутримувачу будинку по вул. Курчатова, 19-а зазначені комунальні послуги не оплатив, і станом нам день розгляду справи його заборгованість за надану теплову енергію становить 3953,56 грн., а за технічне обслуговування - 1365,66 грн.

Факт отримання відповідачем послуг по наданню теплової енергії та по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного користування та їх оплата підтверджується матеріалами справи, а саме актами здачі-приймання робіт та банківськими виписками.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості за надану теплову енергію та за технічне обслуговування суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надану теплову енергію за період з січня по березень 2009 року в сумі 3953,56 грн., а за технічне обслуговування - за період з січня по вересень 2009 року 1365,66 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з положень ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки по оплаті послуг по наданню теплової енергії та по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного користування, з нього підлягає стягненню пеня в сумі 3953,56 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Русь-95»(04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 39-В, код ЄДРПОУ 30374297) на користь Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»(02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 11, код ЄДРПОУ 30977943) 3953 (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 56 коп. заборгованості за надану теплову енергію, 1365 (одну тисячу триста шістдесят п’ять) грн. 66 коп. заборгованості за технічне обслуговування, 3953 (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 56 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.