Рішення № 8243891, 04.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/58404.12.09 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенеро»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду" Дніпровської районної в м. Києві ради

Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

Дніпровська районна в місті Києві рада

Простягнення 367 174, 90грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В.В. –дов. № Д07/2009/09/28-1 від 28.09.2009 року;

від відповідача –1 : не з’явився;

від відповідача –2: не з'явився;           

від третьої особи –1: не з'явився;

від третьої особи –2: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду" Дніпровської районної в м. Києві ради, яке є правонаступником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 340169, 68 грн. основного боргу, 22574, 58 грн. інфляційних втрат, 4430, 64 грн. 3 % річних.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену електричну енергію не виконав в повному обсязі.

Ухвалою від 03.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.09.2009 року.

В судовому засіданні 21.09.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 21.09.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 21.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 16.10.2009 року.

В судовому засіданні 16.10.2009 року представник позивача подав уточнення позовних відповідно до якого просив стягнути з відповідача 374661,52 грн. боргу за спожиту електричну енергію, індекс інфляції в сумі 22574,58 грн., 3% річних в сумі 8012,66 грн.

Разом з тим, 16.10.2009 року позивач через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти, які належать відповідачу, а також просив заборонити відповідачу вчиняти дії щодо реорганізації Комунального підприємства Управління житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної у м. Києві ради, зокрема шляхом передачі іншим особами будь-якого майна.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.10.2009 року проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні 16.10.2009 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 16.10.2009 року, на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, а також суд керуючись ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, з власної ініціативи залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію та Дніпровську районну в місті Києві раду, розгляд справи відкладено на 06.11.2009 року.

В судовому засіданні 06.11.2009 року представник позивача надав усні пояснення по справі, представник відповідача -1надав відзив на позов.

В судовому засіданні 06.11.2009 року відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.11.2009 року.

В судовому засіданні 16.11.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники відповідача - 2 та третьої особи - 1 в судове засідання не з'явилися, вимоги ували не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судове засідання представник третьої особи 2 не з'явився, проте подав через канцелярію суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

У зв’язку з неявкою в судове засідання учасників процесу та необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 16.11.2009 року розгляд справи відкладено на 04.12.2009 року.

В судовому засіданні 04.12.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - 1 в судове засідання 04.12.2009 року не з’явився, проте через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, а також зазначив, що позовні вимоги визнає повністю.

Представники відповідача –2 та третіх осіб –1, 2 в судове засідання 04.12.2009 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову від 16.10.2009 року задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні стосуватись предмету спору.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.12.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –постачальник, позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі – споживач, відповідач), правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної в м. Києві ради було укладено договір № 350403 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2.1, 4.1 Договору, позивач зобов'язувався постачати електроенергію як різновид товарної продукції відповідачу в межах дозволеної до використання потужності, згідно з величинами постачання електроенергії (Додатки 1, 3.1) за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання Споживачем ПКЕЕ, ПУЕ, згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів, а відповідач своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією та надання послуг, пов’язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком № 13а до Договору, п.1 цього додатку передбачено, що щомісячно 20-21 числа, згідно з Додатком № 4 до Договору на користування електроенергією направляється представник абонента для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та одержання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для оплати використаної електроенергії в наступному періоді та інших платіжних документів (надбавка за компенсацію реактивної енергії, плата за перевищення договірних величин електричної енергії та потужності і т.ін).

При цьому сума оплати за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передоплатою.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2008 р. по 01.09.2009 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 761333, 40 грн. У свою чергу, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 386671, 88 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 374661, 52 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідач –1 у відзиві на позов стверджував, що у відповідності до Рішення Дніпровської районної в м. Києві ради № 256 від 26.06.2008 року та Розпоряджень № 680-1 від 21.07.2008 року та №305 від 25.06.2009 року про реорганізацію відповідачів 1, 2 та у зв’язку із зміною власників майна, відповідальним по зобов’язаннях за договором № 350403 від 23.10.2003 року є відповідач –2. З досліджених судом статутних документів відповідачів не вбачається, що відповідач –2 є правонаступником відповідача –1 в частині його боргових зобов’язань, а отже, відповідальним за неоплату поставленої електричної енергії по договору № 350403 від 23.10.2003 року є відповідач –1.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач заборгованість визнав, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 374661, 52 грн. згідно наданого уточнення нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 22574, 58 грн. та 3 % річних в розмірі 8012, 66 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 21467, 82 грн. та 3 % річних в сумі 6114, 81 грн. перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної в м. Києві ради (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 35207972) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 374661 (триста сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 52 коп. основного боргу, 21467 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 6114 (шість тисяч сто чотирнадцять) грн. 81 коп. 3 % річних, 4022 (чотири тисячі двадцять дві) грн. 44 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної в м. Києві ради відмовити.

4. В позові до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

15.01.2010р.